Постанова

від 31.05.2023 по справі 2а-7113/10/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-7113/10/1370

адміністративне провадження № К/9901/36637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя - Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Обрізко І.М., Хобор Р.Б.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, -

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кохавинська паперова фабрика» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010 №0000212320/0/6443, №0000222320/0/6445, від 20.07.2010 №0000212320/1/10584, №0000222320/1/10586, рішення Інспекції про результати розгляду первинної скарги від 20.07.2010 №10579/10/25-03/3.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП «Науково-виробниче підприємство «Компанія «Укрпроменерго». Зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 11.05.2010 №0000212320/0/6443, №0000222320/0/6445, від 20.07.2010 №0000212320/1/10584, №0000222320/1/10586.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати за господарськими операціями із ПП «Науково-виробниче підприємство «Компанія «Укрпроменерго», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з огляду на відсутність належних первинних документів в підтвердження здійснення господарських операцій з наведеним вище контрагентом, порушення кримінального провадження відносно директора контрагента позивача за ознаками злочинів, передбачених статтями 212, 366, 191, 190 Кримінального кодексу України та наявності його свідчень про його непричетність до господарської діяльності підприємства, відсутності трудових, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності у контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 30.05.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.05.2023.

Скаржником заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Стрийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області - Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43968090).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, про що складено акт від 27.04.2010 № 590/23-1/22351935 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 56096,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2008 року в сумі 56096,00 грн; пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 44876,00 грн, в тому числі за травень 2008 року у сумі 44876,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010: №0000222320/0/6445, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 84144,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 56096,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28048,00 грн; №0000212320/0/6443, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 67314,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 44876,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 22438,00 грн).

За наслідками адміністративного оскарження Інспекцією прийнято рішення від 20.07.2010 №10579/10/25-03/3 про результати розгляду первинної скарги, яким прийняті податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2010 №0000212320/1/10584, №00002223220/1/10586.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, слугували висновки Інспекції, викладені в акті перевірки про не підтвердження господарських операцій позивача із вказаними вище контрагентами з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності кримінального провадження відносно директора ПП «Науково-виробниче підприємство «Компанія «Укрпроменерго» за ознаками злочинів, передбачених статтями 212, 366, 191, 190 Кримінального кодексу України, та наявності його свідчень про його непричетність до господарської діяльності підприємства, відсутності трудових, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності у контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість у період до 01.01.2011 регулювалися положеннями Закону №168/97-ВР.

Так, об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Порядок оподаткування прибутку підприємств, їх адміністрування та платників податку на прибуток підприємства на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон №334/94-ВР.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов`язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов`язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач мав господарські взаємовідносини з постачальником, ПП НВП "Компанія Укрпроменерго" за договором від 05.05.2008 №0204-08/03, предметом якого є постачання природного газу.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до суду акти приймання-передачі газу, відповідно до яких позивачу у травні 2008 року було поставлено газ в обсязі 200,000 тис. куб.м на суму 269258,40 грн (в тому числі податок на додану вартість),податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки.

Листом від 12.05.2010 № 3-225 філія ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» - Жидачівське управління по експлуатації газового господарства підтвердило, що в травні 2008 року позивач отримав природний газ у розмірі 350,515 тис. м куб., в тому числі від ПП НВП «Компанія Укрпроменерго» 200,000 тис. м куб. та від ВАТ "Львівгаз"- 150,515 тис. м куб. Плановий обсяг поставки газу ПП НВП «Компанія Укрпроменерго» для позивача в обсязі 200,000 тис. м куб. був включений до планового розподілу газу "Об`єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" на травень 2008 року та фактично поставлений споживачу позивачу в цьому місяці.

Згідно з довідкою платника про щомісячний обсяг споживання природного газу в 2008 році, споживання газу відбувалось щомісяця, зокрема в травні - 350,004 тис. м куб.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного природного газу, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання газу у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає доводи скаржника про наявність негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, відсутності у таких контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, тощо, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судом апеляційної інстанції та надано їм відповідну оцінку.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про порушення кримінального провадження відносно директора ПП «Науково-виробниче підприємство «Компанія «Укрпроменерго» за ознаками злочинів, передбачених статтями 212, 366, 191, 190 Кримінального кодексу України, та наявності його свідчень про його непричетність до господарської діяльності підприємства, оскільки судами встановлено відсутність доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що б набрало законної сили та якими встановлено фіктивність контрагента позивача або нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та вказаним вище контрагентом.

Також, колегія суддів враховує звернення суду до Головного управління ДФС у Харківській області, Центральною об`єднаною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо надання відомостей про правоохоронний орган що здійснював розслідування кримінальної справи від 17.05.2008 № 12088002 порушеної за ознаками злочину передбаченого статтями 212, 366, 191, 190 Кримінального кодексу України, за наявності копії вироку по зазначеній кримінальній справі та належним чином завірену копію протоколу допиту ОСОБА_1 , що міститься додатком № 1 до акту перевірки Інспекції.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 12.06.2017 № 9455/7/20-40-23-10, повідомлено, що кримінальна справа від 17.05.2008 №12082002 слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області не реєструвалась, до провадження не приймалась та не розслідувалась. Крім того повідомлено, що у слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області відсутня інформація щодо відомостей про правоохоронний орган, що здійснював розслідування кримінальної справи від 17.05.2008 №12082002, порушеної за ознаками злочину, передбаченого статтями 212, 366, 191, 190 Кримінального кодексу України.

Відповідно до листа від 25.07.2017 №1636/9/20-30-21-24 Центральною об`єднаною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області повідомлено, що оперативне управління Центральної об`єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не володіє інформацією (відомостями) про правоохоронний орган, який здійснював розслідування кримінальної справи від 17.05.2008 №12082002 за ознаками злочину, передбаченого статтями 190 191, 212, 366 Кримінального кодексу України, а також про стан її досудового розслідування чи розгляду судом.

З огляду на встановлені судами обставини у даній справі колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного газу, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Стрийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43968090).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова