Рішення

від 01.06.2023 по справі 466/3647/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3647/23

Провадження № 2/466/1388/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зими І.Є.

з участю секретаря Колодій Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування , -

встановив:

13.04.2023р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом , після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 32/100 часток земельної ділянки, загальною площею 0,0871 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:06:005:0246.

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті ОСОБА_4 , між її спадкоємцями, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 25.11.2022р. було укладено договір про поділ спадщини.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 переходить 32/100 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 , частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, загальна площею 0,0871 га. за вказаною адресою, квартира АДРЕСА_2 .

Позивачка належним чином оформила спадкові права на 32/100 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 . 25.11.2022р. отримала свідоцтво про право на спадщину за

Законом.

Однак, в спадкову масу входила і вищевказана земельна ділянка, кадастровий номер 4610137500:06:005:0246, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .При зверненні до нотаріуса з приводу спадкування цієї земельної ділянки, їй було відмовлено, оскільки не визначення частки померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на таку.

Відтак, позивачка ОСОБА_1 в позасудовому порядку не може врегулювати зазначений спір та оформити право власності в порядку спадкування на спірну частину земельної ділянки, оскільки частка спадкодавця не визначена.

Вказані обставини зумовлюють необхідність звернення ОСОБА_6 до суду з метою захисту її прав та інтересів шляхом визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування.

В судове засідання сторони не з`явились, подавши заяви про розгляд справи без їх участі. Зокрема, позивачі зазначили, що підтримують позовні вимоги, а відповідачі подали заяву про визнання позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.11.2021р.

25.11.2022р. між спадкоємцями померлої - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про поділ спадщини.

Із даного договору вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є спадкоємці першої черги за законом майна ОСОБА_4 , в силу ст. 1261

ЦК України, в рівних частках кожен.

За його умовами, позивачці ОСОБА_1 переходить таке спадкове майно: 32/100 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 , частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, загальна площа якої в цілому становить 0,0871 га., вид цільового призначення земельної ділянки 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610137500:06:005:0246; квартира АДРЕСА_2 . Як встановлено судом, та вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25.11.2022 року №70736228, за фактом смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу №8/2022. Спадкоємцем є ОСОБА_1 , до спадкового майна входить 32/100 ідеальних

часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

25.11.2022р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гаврушко М.Л. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане майно.

Однак, як вказувалось вище, до спадкової маси, що належить позивачці, входила також земельна ділянка із кадастровим номером 4610137500:06:005:0246, яку померла ОСОБА_4 отримала у власність на підставі ухвали Львівської міської ради 10 сесії 5 скликання від 10.07.2008 року №2042.

Іншими співвласниками вказаної земельної ділянки, є відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Даний факт стверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.09.2021 року, номер витягу НВ-4616871492021. Як встановлено, для оформлення спадкових прав на цю земельну ділянку, позивачка зверталась до нотаріуса, проте отримала листом від 25.11.2022 року вих. № 70/02-14 отримала відмову щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова мотивована тим, що частка спадкодавця ОСОБА_4 у праві власності на наведену земельну ділянку не визначена, а тому ОСОБА_1 необхідно звернутись до компетентного суду для вирішення вказаного питання.

Згідно ч.1 ст. 1216 ЦК України , частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права

та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст. 368 ЦК України)

Розподіл часток майна, згідно вимог ч.1 ст. 372 ЦК України, за домовленістю між співвласниками в даному випадку є неможливим, оскільки ОСОБА_4 , як один із співвласників земельної ділянки, померла.

Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що в разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Аналізуючи наведені норми закону, слід вважати, що при поділі (виділі) часток у майні, яке перебуває у спільній сумісній власності, в тому числі й визначенні, законом фактично встановлюється презумпція рівності таких часток.

В даному ж випадку, я зазначалось вище, спірна земельна ділянка із кадастровим номером 4610137500:06:005:0246 належить трьом співвласникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відтак їх частки у праві власності на вказану земельну є рівними, тобто по 1/3.

Між тим, земельна ділянка знаходиться під будинком АДРЕСА_1 , на який позивачка ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, набула право власності у розмірі 32/100 ідеальних часток.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327795781 від 03.04.2023 року, 43/100 часток у праві спільної часткової власності на будинок ОСОБА_3 , а 25/100 часток належить ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Як передбачено ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Верховний Суд у постановах від 12.10.2016р. у справі № 6-2225цс16, від 11.02.2015р. у справі № 6-2цс15 та від 16.09.2020р. у справі № 464/1663/18 висловив правову позицію про те, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачці ОСОБА_1 , яка успадкувала по смерті ОСОБА_4 32/100 ідеальних часток у праві власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування належить відповідно 32/100 часток на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 4610137500:06:005:0246, яка перебуває під наведеним будинком.

Відповідачі подали заяви про визнання позову, а згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на те, що після смерті ОСОБА_4 , спадкоємець ОСОБА_1 не може належним чином оформити свої права на земельну ділянку із кадастровим номером 4610137500:06:005:0246, оскільки на момент смерті спадкодавця частка у спільній сумісній власності не була визначена, відтак належним способом захисту буде визнання за ОСОБА_1 права власності на 32/100 часток земельної ділянки

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4,10,81,263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 355, 357 , 392 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 32/100 (тридцять дві сотих) часток земельної ділянки, загальною площею 0,0871 га., місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:06:005:0246.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Є. Зима