Рішення

від 29.05.2023 по справі 761/6976/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6976/23

Провадження № 2/761/6073/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

29 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді: Матвєєвої Ю.О.

за участі секретаря: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ей Пі Медіа Холдинг» про визнання неправомірним використання фотозображення та зобов`язання його видалити, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Ей Пі Медіа Холдинг» про визнання неправомірним використання Товариством з обмеженоювідповідальністю «ЕЙ ПІ МЕДІА ХОЛДИНГ» (Код ЄДРПОУ: 38124255) фотозображення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), та зобов`язати видалити його фотозображення, що розміщене на веб-сайті«https://www.apravda.com/ » за посиланням:« ІНФОРМАЦІЯ_2 » та стягнути судові витрати.

Ухвалою від 28.02.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 12.04.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті «https://www.apravda.com/» розміщено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Стаття розміщена за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Стаття). Зміст Статті зафіксований Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №6/2023-ЗВ від 17.01.2023 p., виданого Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» [Додаток №1].

05.01.2023 року, позивач дізнався про вищезазначену Статтю та про те, що у ній помилково чи навмисно розміщено його фотозображення.

Ознайомившись із статтею, позивач звернув увагу, що вищезазначена стаття стосується іншої особи, а саме ОСОБА_3 , який на момент її написання був директором департаменту будівель та споруд ПАТ «Укрзалізниці».

Також в статті зазначено, що « ОСОБА_4 является совладельцем ООО «Кэш экспресс», где его партнершей является винничанка ОСОБА_5 .»

Згідно витягу з ЄДР, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «КЕШ - ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ: 37028440) станом на 04.12.2017 був ОСОБА_3 .

Таким, чином Стаття стосується іншої особи, однак в ній помилково чи навмисно розміщене фотозображення позивача.

В статті міститься посилання на першоджерело «Источник: Наші гроші». Стаття розміщена на веб-сайті «https://nashigroshi.org/» не містить будь-яких фотозображень, в тому числі і ОСОБА_1 .

Після того, як позивачу стало відомо про використання фотозображення без його згоди, він намагався відновити свої порушені права за допомогою телефонних дзвінків за номерами телефонів що зазначені на веб-сайті «https://www.apravda.com/».

Однак, його фотозображення не було видалено із веб-сайту «https://www.apravda.com/ ».

25.01.2023 р. позивачем була подана Вимога щодо видалення фото, що розміщене за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Вимога була надіслана за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ПІ МЕДІА ХОЛДИНГ» - Україна, 04111, м. Київ, вул. Салютна, буд. 25, квартира 6.

Згідно з інформацією із офіційного сайту AT «Укрпошти» в розділі трекінг відправлень, Вимога не була вручена під час доставки.

Окрім того, позивачем було додатково надіслано Вимогу за адресою, що зазначена на веб-сайті «https://www.apravda.com/ » - АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією із офіційного сайту AT «Укрпошти» в розділі трекінг відправлень, Вимога, що була надіслана за адресою: АДРЕСА_1 не була вручена під час доставки.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Законом України «Про інформацію, Законом України «Про захист персональних даних», Законом України «Про телекомунікації».

Як передбачено ст. 3 Конституції України, зокрема, людина, її честь та гідність визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Як передбачено ст. 34 Конституції України, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЦК України, фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Згідно положень ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Частиною і статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім`я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з ч.1,2,3 ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Так, ст.270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України.

Відповідно до ст.276 ЦК України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Згідно з ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно (ч.1 ст. 271, ч.1 ст.272 ЦК України).

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі; гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі..

Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист.

Частинми 1-4 ст.301 ЦК України визначено, що фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Частина 2 статті 302 ЦК України зобов`язує фізичну особу, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

У ст.303 ЦК України закріплено, що особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених ч.4 ст.303 ЦК України. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» встановлено, що під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Згідно з ч. 2 наведеної статті ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані)- це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Як передбачено 22 Закону України «Про інформацію , масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб; засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. Визначення «засобу масової інформації» в поточній редакції ч.2 ст.22 Закону України «Про інформацію» дає можливість відносити до ЗМІ веб-сайти або навіть сторінки в соціальних мережах та блоги.

Згідно ст.47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про телекомунікації», Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні Європейського Суду з прав Людини Лігенс проти Австрії (12/1984/84/131), зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. На думку Європейського Суду з прав Людини, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Таким чином, з сукупності вказаних норм вбачається, що фізична особа має право на захист від розповсюдження недостовірної інформації, при умові, що ця інформація завдає шкоду діловій репутації цієї особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.06.2004 у справі «Ганновер проти Німеччини» (Hannover v. Germany) (заява №59320/00) вказує, що публікація фотографії людини у повсякденному житті, під час діяльності суто приватного характеру, зачіпає сферу приватного життя, а тому підпадає під застосування ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Отже, використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи має бути виправдане переважаючим публічним інтересом. При цьому, для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи варто утриматись від публікації особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу, яке не має ототожнюватись зі звичайною цікавістю чи жагою до сенсацій.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 15.04.2009 у справі «Реклос і Давурліс проти Греції» (заява №1234/05, п.41), зображення особи є одним з головних атрибутів її особистості, оскільки воно відображає її унікальні характеристики та відрізняє її від інших осіб. Право на захист зображення людини, таким чином, стає одним із суттєвих компонентів особистого розвитку та передбачає право на контроль компонентів використання цього зображення. І хоча у більшості випадків право на контроль такого використання пов`язане з правом особи заборонити публікацію свого зображення, воно охоплює також і право особи заперечувати проти фіксації, зберігання та відтворення її зображення іншою особою.

Відтак, саме по собі розміщення громадянином фотографій в Інтернеті у своєму власному акаунті, ще не надає права іншим особам використовувати їх без згоди правовласника.

Про те, що елементи, що стосуються права особи на своє зображення, включаються до концепції приватного життя, Європейський суд з прав людини також вказує в рішенні по справі Шачча проти Італії (Sciacca v. Italy), справа № 50774/99. Фактично, право на захист особистих зображень включає в себе право контролювати використання свого зображення, у тому числі право відмовитись від публікації (рішення ЄСПЛ у справі Фон Ханновер проти Німеччини, справа №40600/08 та 60641/08). Це має значення при зберіганні фотографій на громадських чи соціальних сайтах в Інтернеті. Це та сфера, де захист репутації та прав інших осіб стає особливо важливим, тому що фотографії можуть містити дуже особисту або навіть конфіденційну інформацію про особу чи членів його або її сім`ї (рішення ЄСПЛ від 04.12.2012 у справі ФерлагсгруппеНьюсГмбХ та Бобі проти Австрії, справа №59631/09).

Таким чином, Європейським судом з прав людини чітко підкреслено, що особисті фотографії особи складають її персональні дані та такі фотографії підпадають під сферу дії ст.8 Конвенції. При цьому, особа має як виключне право на власні зображення, так і право контролювати використання таких зображень.

В абз.5 п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-9/2012 від 20.01.2012, зазначено, що Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення ч.ч.1, 2 ст.32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Системний аналіз вищенаведеного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що публікація фотографічних та відео - зображень у мережах Інтернет можлива лише зі згодою особи, зображення якої публікується.

Суд приходить до переконання, що опублікування відповідачем ТОВ «Ей Пі Медіа Холдинг» фотографії позивача з його зображенням та використаних без його згоди в розміщеній статті на веб-сайті«https://www.apravda.com/» є втручанням відповідача в особисте життя та порушення особистих немайнових прав позивача, а також суд зазначає, що позивач не є особою, про яку йдеться у вищезазначеній статті, згоду на використання свого фото не надавав, а тому розміщення його фото на сайті порушує його права передбачені ст. 303 та 308 Цивільного кодексу України.

А тому, суд приходить до переконання, що вказана фотографія підлягає видаленню. Оскільки на даний час зображення позивача ОСОБА_1 не видалено.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачі обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулися до суду за захистом своїх прав.

Суд приходить до переконання, що задоволення позову відповідає такому, передбаченому ст.2 ЦК України, завданню цивільного судочинства як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивачів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.4. ч.3 ст. 133 ЦПК України: «До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду».

Позивачем під час судового розгляду понесено витрати у розмірі 5 700,00 (п`ять тисяч сімсот гривень), а саме:

1800,00 грн. - Довідка з відомостями про власника веб-сайту/ реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення.

3900,00 - Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет.

Вищезазначені витрати підтверджуються Рахунком на оплату №1-2973 від 05.01.2023 р., Рахунком на оплату №2-2873 від 05.01.2023 р., Квитанцією про оплату №111T0066R4, Квитанцією про оплату №111T0066R3, Актом наданих послуг №1- 3/2023 від 20.01.2023 р.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачем також були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн., які повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 34, 68, Конституції України, ст.ст.2, 15, 16, 23, 26, 200, 201, 264, 271, 275-277, 297, 299, 301-303, 308, 1197ЦК України, ст.ст. 1, 5, 7, 11, 22, 47-1 Закону України «;Про інформацію, ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», ст.1 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Ей Пі Медіа Холдинг» про визнання неправомірним використання фотозображення та зобов`язання його видалити - задовольнити.

Визнати неправомірним використання Товариством з обмеженоювідповідальністю «ЕЙ ПІ МЕДІА ХОЛДИНГ» (Код ЄДРПОУ: 38124255) фотозображення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що розміщене на веб-сайті«https://www.apravda.com/ » за посиланням:« ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ПІ МЕДІА ХОЛДИНГ»(Код ЄДРПОУ: 38124255) видалити фотозображення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), розміщене на веб-сайті «https://www.apravda.com/ » запосиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю «ЕЙ ПІ МЕДІА ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 38124255) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю «ЕЙ ПІ МЕДІА ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 38124255) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 5700,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

29 травня 2023 року