Постанова

від 29.05.2023 по справі 909/568/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа №909/568/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі судових засідань Кострик К.І.

за участю представників:

від позивача: Боровець В.Д. (довіреність за № 01/04/01/23 від 04.01.2023)

відповідача: Тарас Г.В. (контракт від 05.12.2022)

розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" за № 42 від 09.02.2023

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2022 суддя Неверовська Л. М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 19.01.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс", м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України", м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення неустойки в сумі 990 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

27.07.2022 товариство з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс" (надалі ТОВ "ІВМ-Техносервіс") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" (надалі ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України") про стягнення неустойки за період з 16.03.2021 по 31.07.2022 в сумі 990 000,00 грн., після припинення дії договору оренди рухомого майна - обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія договору оренди майна за №01/19/01/21 від 19.01.2021 достроково припинена 15.03.2021, а тому 16.03.2021 відповідач зобов`язаний повернути позивачу орендоване майно згідно вимог п.п. 13.1.5, 13.1 ст.13 договору оренди, за якими дія даного договору достроково припиняється, в тому числі, коли орендар не погоджується на зміну розміру орендної плати.

У відповідності до вимог п.13.2 ст.13 вказаного вище договору оренди, якщо орендар не виправить порушення або/та підстави дострокового розірвання дії даного договору (вказані в підпунктах 13.1.1. - 13.1.5) в трьох денний строк із моменту отримання письмового повідомлення орендодавця, то дія даного договору вважається достроково розірвана на наступний день після закінчення трьох денного строку. Позивач листом №01/16/03/21 від 16.03.2021 повідомив відповідача про дострокове припинення дії договору оренди обладнання та про плани провести демонтаж обладнання 16.03.2021.

На підставі ч.2 ст.785 ЦК України, за невиконання обов`язку щодо повернення речі, позивачем нараховано відповідачу неустойку за період з 16.03.2022 по 31.07.2022 у розмірі подвійної орендної плати в сумі 990 000,00 грн. (згідно п. 6.3 договору орендна плата за календарний місяць становить 30 000,00 грн.).

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 651, 785 ЦК України та ст. 188 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс 960 000 грн. неустойки, В частині позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн. відмовлено. Проведено розподіл судових витрат у відповідності до задоволених вимог.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення суми неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем майна з оренди, нарахованої за період з квітня 2021 року по липень 2022 року (до його повернення), здійснено її перерахунок та встановлено, що розмір неустойки складає 960 000,00 грн.

Суд першої інстанції відмовив в стягненні 30 000,00 грн. як неустойки оскільки дійшов висновку про те, що договір слід вважати припиненим з 30.03.2021 (30.03.2021 відповідач листом №171 повідомив про не погодження на зміну розміру орендної плати) та здійснювати нарахування неустойки за неповернення об`єкту оренди з 31.03.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-у відповідача є обгрунтовані сумніви щодо права власності позивача на обладнання (предмет договору оренди від 27.12.2017 № 1/01/12/17);

-відповідачем подано позов про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання позивача звільнити приміщення від майна (обладнання), справа № 909/935/21. Після демонтажу відповідачем, спірного майна, позивач не забрав орендованого майна.

-в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/635/22 предметом якої є визнання удаваним правочину;

-поведінка позивача є недобросовісною в розумінні п. 6 ст. 3 ЦК України;

-тривалість неповернення майна в цьому випадку обумовлена тривалим розглядом судової справи № 909/935/21 з 11.10.2021 по 02.12.2022, в якій відповідач відповідно до вимог ч. 2 ст. 527, ст. 761 ЦК України мав намір встановити чи позивач є належним кредитором та власником майна (предмету оренди);

-вважає помилковим висновок місцевого господарського суду в частині посилання на постанову Верховного Суду від 20.11.2022 в справі № 916/1319/19 та посилання в цій постанові на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 20.03.2012 в справі № 3-13гс12, від 18.04.2011 в справі № 3-36гс11, від 18.04.2011 в справі № 3-33гс11 та від 26.12.2011 в справі № 3-140гс11, оскільки такі суперечать рішенню Конституційного суду України від 03.07.2013 в справі № 1-20/2012;

-суд залишив поза увагою заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що дія договору оренди достроково припинена, відповідач не повернув орендоване майно, а тому на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, обгрунтовано нараховано відповідачу неустойку за період з 16.03.2022 по 31.07.2022 у розмірі подвійної орендної плати в сумі 990 000,00 грн.

У судове засідання 16.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої підлягає скасуванню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

27.12.2017 ТОВ "ІВМ-Техносервіс" (орендодавець) та ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" (орендар) укладено договір оренди обладнання №1/12/17, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до додатку №1 від 27.12.2017 до договору передбачено, що орендодавець згідно акту приймання-передачі надає орендарю наступне обладнання: установка виробництва розчину соляної кислоти 10-14%, насос поз.Н-42/3 і обв`язка трубопроводів; ємності поз.Є43/1, поз.Є-43/2 і обв`язка трубопроводів; холодильники поз.Т-44/1, поз.Т-44/2 і обв`язка трубопроводів; гребінка обв`язки колон абсорбції; насос хімічний мембранний т.R414 SERA.

На виконання договору та додатку № 1 до договору, позивач передав відповідачу вищезазначене обладнання в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.12.2017.

26.12.2020 дія договору від 27.12.2017 №1/12/17 була достроково припинена. За домовленістю сторін вищевказане обладнання не поверталося орендодавцеві.

19.01.2021 між ТОВ "ІВМ-Техносервіс" (орендодавець) та ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" (орендар) укладено договір оренди обладнання №01/19/01/21, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору договірні сторони зазначають, що обладнання орендодавця, яке використовуватиме орендар за договором, було передано орендарю ще на підставі попереднього договору оренди від 27.12.2017 №1/12/17 та акта приймання-передачі від 28.12.2017. Факт, передачі обладнання в оренду 28.12.2017 було також підтверджено (визнано) орендарем в акті звірки взаєморозрахунків від 10.12.2020.

Відповідно до п. 1.5. договору, зважаючи на те, що договірні сторони уклали 19.01.2021 договір, то для цілей цього договору доказом знаходження на цей момент орендованого обладнання в орендодавця слугує акт приймання-передачі від 28.12.2017 до договору оренди обладнання №1/12/17 від 27.12.2017.

Договірні сторони погоджуються, що з огляду на фактичне перебування орендованого обладнання в орендаря і після 26.12.2020, то із укладенням в січні 2021 року нового договору оренди не потрібно укладати новий акт приймання-передачі майна в оренду.

Перелік обладнання, яке знаходиться в оренді орендаря, наведено в додатку №1 від 27.12.2017 до договору від 27.12.2017 №01/12/17, а тому договірні сторони не укладають нового переліку обладнання, що перебуває в оренді.

Згідно з п. 3.3. договору, сторони засвідчують, що даний договір, а також акт приймання-передачі від 28.12.2017 було підписано уповноваженими сторонами та при наявності у них достатніх та необхідних повноважень.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк оренди починається із моменту підписання договору і закінчується 31.12.2021.

Відповідно до пункту п. 5.1. договору, орендар зобов`язаний повернути обладнання орендодавцю в день закінчення строку оренди, передбаченого в п. 4.1 даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю обладнання на наступний в день після дня дострокового розірвання дії даного договору у випадках, передбачених цим договором.

У пункті 6.2 договору сторони передбачили, що орендна плата сплачується за кожний місяць строку оренди залежно від виробництва продукту на обладнанні. У розрахунку орендна плата становить 150,00 (сто п`ятдесят) грн. за 1 (одну) тону, виготовленого на обладнанні продукту, а саме: Орендна плата = 150,00 грн. * кількість тон виготовленого продукту за календарний місяць. В останній день місяця орендар надає орендодавцю довідку про кількість виготовленого продукту.

Згідно з п. 6.3. договору, у випадку, коли обчислений розмір орендної плати за календарний місяць у спосіб, передбачений в п. 6.2. даного договору становитиме менше 30000,00 (тридцять тисяч) грн., то орендар зобов`язаний оплатити орендодавцю за такий календарний місяць орендну плату в розмірі 30000,00 грн. У випадку, коли обчислений розмір орендної плати за календарний місяць у спосіб, передбачений в п. 6.2 даного договору становитиме більше 30000,00 грн., то орендар зобов`язаний оплатити орендодавцю за такий календарний місяць орендну плату в розмірі, котра обчислена у спосіб, котрий визначений в п. 6.2. даного договору.

Відповідно до п.7.2. договору, орендодавець за цим договором має право: вимагати від орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором; змінювати розмір орендної плати; в будь-який час перевірити умови користування орендованим обладнанням та його зберігання орендарем; вимагати від орендаря відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договірні сторони погодились, що дія даного договору достроково розривається у наступних випадках, в тому числі, коли орендар не погоджується на зміну розміру орендної плати (п.п. 13.1.1-13.1.5.), що має місце в цьому спорі.

Згідно з п. 13.2. договору, якщо орендар не виправить порушення або/та підстави дострокового розірвання дії даного договору (вказані в підпунктах 13.1.1. - 13.1.5) в трьох денний строк із моменту) отримання письмового повідомлення орендодавця, то дія даного договору вважається достроково розірвана на наступний день після закінчення трьох денного строку.

Згідно з п. 14.2. договору, орендоване майно є і залишається власністю орендодавця незалежно від розміру орендних платежів та інших обставин.

11.03.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №01/11/03/2, за змістом якого запропонував змінити розмір орендної плати із 30000,00 грн. на 72000,00 грн. Також, вказав, що відповідну додаткову угоду пропонує укласти 11.03.2021 та надіслав проект такої додаткової угоди, підписаної із сторони орендодавця.

12.03.2021 відповідач надав відповідь (лист №120) на вищезазначений лист позивача від 11.03.2021, за змістом якого зазначив, що порядок зміни, розірвання господарських договорів врегульовано ст. 188 ГК України з врахуванням вимог ст. 651 ЦК України. Просив не перешкоджати ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України» у праві розглянути пропозицію про зміну умов вказаного договору з дотриманням правил та термінів встановлених ст. 188 ГК України та 651 ЦК України.

Судами встановлено, що спір виник за договором оренди рухомого майна (обладнання, що використовується в технологічному процесі хімічної промисловості) після його припинення і неповернення майна на вимогу позивача з вини відповідача у відповідності до п. 13.1.5 договору, де передбачено процедуру розірвання договору в зв`язку з відмовою орендаря на збільшення ціни орендної плати.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим.

В цьому спорі, за умовами укладеного договору підставою розірвання договору, серед іншого, є відсутність згоди орендаря на збільшення ціни за оренду обладнання (п. 13.1.5 договору), що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. За п. 6.3 договору орендна плата обладнання визначена в розмірі 30 000,00 грн.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

У цьому висновку апеляційний господарський суд звертається до правової позиції Верховного Суду України викладений в постанові від 02.09.2014 в справі № 3-85гс14, а також правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеної в постановах від 11.04.2018 в справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 в справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 в справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив при розгляді справи № 910/20370/17 (пункт 24 постанови від 13.12.2019).

При цьому, надаючи оцінку вини відповідача в порушенні зобов`язання та неповерненні орендованого майна для нарахування неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, відповідно до договору за № 1/12/17 від 27.12.2017 оренди обладнання вищезазначений товар (обладнання) було передано в оренду ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України".

Сторони, як на доказ передачі установки з виробництва розчину соляної кислоти 10-14% за договором оренди від 19.01.2021, покликаються на Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №01/26/06/17 від 26.06.2017(за попереднім договором), що передане в оренду та здійснено його монтаж ФОП Королем С.М. та ТОВ "ІВМ-Техносервіс".

Як зазначає в позовній заяві позивач, відповідач на виконання договору поставки та виконання робіт від 15.05.2017 за № 15/05/17 отримав від ФОП Король С.М. елементи обладнання. Факт передачі цих елементів підтверджується накладною № 01/15/05/17 від 15.05.2017.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач монтував вказану установку (обладнання) для відповідача із залученням ФОП Король С.М. Тобто обладнання, що передавалося в оренду відповідачу потребує монтажу із застосуванням певних механізмів, що сторонами не заперечується.

Також Господарським судом Івано-Франківської області в межах справи №909/935/21 було встановлено, що обладнання згідно договору №1/12/17 від 27.12.2017 змонтовано та доставлено ФОП Королем С.М. на підставі договору поставки та виконання робіт №15/05/17 від 15.05.2017.

Згідно з п. 8.1.4. договору орендар за договором оренди від 19.01.2021 зобов`язаний нести витрати по монтуванню, обслуговуванню орендованого обладнання та його транспортуванню при отриманні від орендодавця, а також проведення демонтажу та повернення обладнання орендодавцю. Тобто обов`язок демонтажу за умовами цього договору покладається на орендаря.

Проте, не дивлячись на ці умови договору оренди, позивач уклав договір від 16.03.2021 за №02/16/03/21 про демонтаж обладнання з ФОП Королем Сергієм Миколайовичем (виконавець), за змістом якого виконавець зобов`язується здійснити демонтаж обладнання, що знаходиться на території ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України».

Відповідно до п. 2.4. договору виконавець засвідчує, що володіє необхідним досвідом, наявністю технічної можливості для належного проведення робіт з демонтажу обладнання.

Таким чином, з урахуванням специфіки орендованого рухомого майна (обладнання) для монтажу та демонтажу обладнання було залучено виконавця (ФОП Король С.М.).

Як підтверджено матеріалами справи, неповернення об`єкту оренди у період після припинення дії договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна, що належить позивачу було обумовлено специфікою орендованого рухомого майна (установка виробництва розчину соляної кислоти 10-14%, насос поз.Н-42/3 і обв`язка трубопроводів; ємності поз.Є43/1, поз.Є-43/2 і обв`язка трубопроводів; холодильники поз.Т-44/1, поз.Т-44/2 і обв`язка трубопроводів; гребінка обв`язки колон абсорбції; насос хімічний мембранний т.R414 SERA), що зайняті в технологічному процесі і використовувалися з хімічними речовинами.

Розглядаючи питання щодо застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За пунктом 13.1. договору передбачено, що договірні сторони погодились, що дія даного договору достроково розривається у наступних випадках, в тому числі, коли орендар не погоджується на зміну розміру орендної плати (п.п. 13.1.1-13.1.5.), що має місце в цьому спорі.

Згідно з п. 13.2. договору, якщо орендар не виправить порушення або/та підстави дострокового розірвання дії даного договору (вказані в підпунктах 13.1.1. - 13.1.5) в трьох денний строк із моменту отримання письмового повідомлення орендодавця, то дія даного договору вважається достроково розірвана на наступний день після закінчення трьох денного строку. Тому днем розірвання договору слід вважати 20.03.2021 року, а не 30.03.2021, як зазначив суд першої інстанції з посиланням на ст.188 ГК України, яка в даному спорі не застосовується, оскільки в договорі сторони передбачили порядок і підстави розірвання договору.

Позивач листом №01/16/03/21 від 16.03.2021 повідомив відповідача про дострокове припинення дії договору оренди обладнання та про плани провести демонтаж обладнання 16.03.2021, а також, що станом на 16.03.2021 о 12:00 год. ТОВ «ІВМ-Теxносервіс» розпочне демонтаж обладнання, яке використовується відповідачем на підставі договору оренди обладнання №01/19/01/21 від 19.01.2021.

Оскільки обладнання, задіяне в процесі виробництва, і для демонтажу ще не настав строк, відповідач (16.03.2021) скерував позивачу лист №129, за змістом якого запропонував розглянути комерційну пропозицію щодо придбання двох вертикальних поліетиленових ємностей об`ємом 15 м3 (за ціною 25 000,00 грн. кожна), які є частиною обладнання визначеного договором оренди від 19.01.2021 № 01/19/01/21.

19.03.2021 позивач повторно направив відповідачу лист «Про демонтаж обладнання», за змістом якого повідомив, що 19.03.2021 о 11:20 год. ТОВ "ІВМ-Техносервіс" розпочне демонтаж обладнання, яке використовується відповідачем на підставі цього договору.

Відповідач направив позивачу відповідь-лист №171 від 30.03.2021, в якому зазначив про те, що ДП «Калуським дослідно-експериментальним заводом Інституту хімії поверхні НАН України» розглянуло пропозицію викладену у листі від 11.03.2021 №01/11/03/21 про зміну умов договору оренди від 19.01.2021 № 01/19/01/21 та що збільшення розміру орендної плати в запропонованому розмірі не відповідає економічним інтересам заводу, а також не погодило пропозицію щодо зміни ціни договору визначену в додатковій угоді № 1 від 11.03.2021 до договору оренди від 19.01.2021 № 01/19/01/21.

Листом №190 від 06.04.2021 відповідач направив два примірники акту приймання-передачі обладнання з оренди в зв`язку з розірванням договору оренди від 19.01.2021 №01/19/01/21, просив підписати вказаний акт та один примірник повернути на адресу ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України».

Листами №01/30/06/21 від 30.06.2021 та №01/01/07/21 від 05.07.2021 позивач просив дозволити провести демонтаж та завчасно просив перенести дату демонтажу на 08.07.2021.

Листами №366 від 08.07.2021, №375 від 14.07.2021, №387 від 31.07.2021, №401 від 29.07.2021 відповідач просив позивача прибути на ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України» для отримання майна з оренди забезпечивши своїх представників відповідними документами; подати обґрунтовану відповідь на лист ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України» від 06.07.2021, № 361.

Листами №01/05/08/21 від 05.08.2021, №01/18/08/21 від 18.08.2021 та №01/22/10/21 від 22.10.2021 позивач просив відповідача самостійно назвати дату та час повернення наданого йому в оренду обладнання згідно акту приймання-передачі до договору оренди обладнання.

Здійснюючи оцінку вищенаведеної переписки між сторонами, слідує, що відповідач не ухиляється від обов`язку повернення майна, а позивач не вчиняє жодних дій щодо його повернення.

З врахуванням того, що позивач не вчиняв жодних дій по демонтажу обладнання (предмету договору оренди), а лише здійснював листування з цього приводу та переносив дати демонтажу (як в листі №01/01/07/21 від 05.07.2021) то відповідач з метою уникнення відповідальності, за свій рахунок та власними силами здійснив демонтаж обладнання, що сторонами і не заперечується, проте позивач не здійснив свого обов`язку і на час розгляду справи обладнання (демонтоване відповідачем) залишалося на території відповідача.

Посилання позивача на акти про неможливість проведення демонтажу від 16.03.2021 та від 19.03.2021, які складено ТОВ "ІВМ-Техносервіс" та ФОП Король С.М. з підстав того, що ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України» не допустило замовника та виконавця до обладнання не беруться судом до уваги, оскільки зміст цих актів свідчить, що ці акти підписані в односторонньому порядку (зацікавленими особами зі сторони позивача), і відсутні докази на підтвердження перешкод, які чинить відповідач щодо неповернення майна.

Доказів, що відповідач чинив перешкоди позивачем не надано, а факт укладення ТОВ "ІВМ-Техносервіс" (замовник) та ФОП Королем Сергієм Миколайовичем (виконавець) договору №02/16/03/21 від 16.03.2021 про демонтаж обладнання, свідчив про те, що відповідач допускав для виконання робіт з демонтажу, проте сам позивач при огляді не мав можливості здійснити ці роботи без залучення виконавця з врахуванням специфіки обладнання та його використання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем доведено відсутність його вини в порушенні зобов`язання щодо неповерненні предмету договору оренди після припинення договірних зобов`язань та відповідно виключає застосування до нього наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України.

Суд першої інстанції не дослідив вини відповідача як необхідного елементу притягнення до відповідальності відповідача у вигляді стягнення неустойки за вимогами ч.2 ст.785 ЦК України та не застосував при цьому ст.614 ЦК України, а тому помилково прийшов до висновку про притягнення до відповідальності відповідача за неповернення рухомого майна.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що дії відповідача (надіслання листів, актів приймання-передачі) після отримання повідомлення позивача про розірвання договору оренди обладнання розцінюються судом як намагання повернути обладнання, яке визначено предметом договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість рішення місцевого господарського суду знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції відмовив в стягненні 30 000,00 грн. як неустойки оскільки дійшов висновку про те, що договір слід вважати припиненим з 30.03.2021 (30.03.2021 відповідач листом №171 повідомив про непогодження на зміну розміру орендної плати) та здійснювати нарахування неустойки за неповернення об`єкту оренди з 31.03.2021.

Проте, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відсутня вина як обов`язковий елемент притягнення до відповідальності, а тому підлягає відмова в позові в сумі 30 000,00 грн. з інших вищенаведених підстав.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ст. 277 ГПК України, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно і задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України"

Апеляційний суд доходить до висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та вважає, що доводи апеляційної скарги відповідають встановленим обставинам по справі, а тому апеляційна скарга Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям в цій частині нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задоволив апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, то апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги у вигляді судового збору в розмірі 21 600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" за № 42 від 09.02.2023 - задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2022 у справі №909/568/22 скасувати.

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс" до Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" про стягнення неустойки в сумі 990 000,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМ-Техносервіс" (вул. Євшана, 9, кв. 403, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 41317016) на користь Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні НАН України" (м. Калуш-11, А-8, Івано-Франківська область, 77311 (ідентифікаційний код 05540209) 21 600,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 29.05.2023