Постанова

від 15.05.2023 по справі 910/10772/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа№ 910/10772/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023

у справі № 910/10772/22 (суддя: Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд»

про стягнення 933 523,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орбіс Агро» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» суми основного боргу в розмірі 781 069,50 грн, суми пені в розмірі 112 284,19 грн, суми 3% річних в розмірі 6 924,48 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №РР.16.12-45П від 16.12.2021 року в частині оплати вартості отриманого від позивача товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № РР.16.12-45П від 16.12.2021, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс Агро» суму коштів в розмірі 633 442,50 грн, суму пені в розмірі 111 416,38 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн, суму 3% річних в розмірі 6 872,00 грн та суму судового збору в розмірі 11 774,64 грн; в іншій частині позову відмовлено; залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Орбіс Агро» судовий збір, сплачений до державного бюджету в сумі 2 228,21 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 633 442,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем. Вказав на те, що позивачем допущено помилки під час здійснення розрахунку пені та 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Добродія Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з: недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що представник ТОВ «Орбіс Агро» був належним чином повідомлений про наявні недоліки товару, однак усунув лише частину з них. Підкреслює, що у зв`язку із поставкоюТОВ «Орбіс Агро» сівалки неналежної якості, ТОВ «Добродія Трейд» понесла матеріальні збитки, так як до виконання весняних польових робіт була залучена орендована техніка. Зауважує, що зважаючи на наявність форс-мажорних обставин та зважаючи на універсальність виданого листа ТПП, нарахування штрафних санкцій з 24.02.2022 не можуть застосуватись до договірних умов між сторнами Договору.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 апеляційна скарга у справі № 910/10772/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий), Шапран В.В., Буравльов С.І.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2023, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 дана апеляційна скарга у справі № 910/10772/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.

У зв`язку з тривалим перебуванням на лікарняному судді Гаврилюка О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 справу № 910/10772/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 прийнято визначеним складом суду; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення в сумі 17661,96 грн. В межах строків встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 представником ТОВ «Добродія Трейд» подано заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 71118203 від 04.04.2023 про сплату судового збору на суму 17661,96 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів та не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 08.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 призначено на 15.05.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що усі виявлені недоліки товару були усунуті позивачем в третій декаді травня 2022 і починаючи з 20.05.2022 ТОВ «Орбіс Агро» жодних претензій щодо якості товару чи про наявність перешкод у його користуванні не отримувало. Наголошує, що єдиним документом, передбаченим Договором, який би підтверджував недоліки товару є відповідний акт, однак такий акт відповідачем не складався і відповідно не надавався позивачу. Звертає увагу на те, що укладаючи Договір купівлі-продажу, а також приймаючи товар, відповідач усвідомлював, що купує вживаний товар та погодився на такі умови.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується навним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, на адресу суду від представника ТОВ «Добродія Трейд» надійшло повідомлення щодо обізнаності про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 16.12.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №РР.16.12-45П (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар: сівалка пропашна John Deere б/у 16 р. - 1 шт (далі по тексту - товар), на умовах DDP («Інкотермс-2010») в строк обумовлений цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно Акту приймання-передачі та видаткової накладної і сплатити за нього ціну (вартість) у відповідності з цим Договором.

Кількість, номенклатура та ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем і визначаються в специфікації до даного Договору (надалі - Додаток №1), яка є невід`ємною частиною Договору. (п. 1.2. Договору).

Ціна товару, шо передається за цим Договором, встановлюється в долларах США і визначається в узгодженій сторонами специфікації (Додаток №1) (п. 2.1. Договору).

Загальна вартість товару становить 1 223 325,00 грн, в тому числі ПДВ 203 887,50 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього договору становить 45 000,00 долларів США, та включає у вартість товару: транспортування до місця поставки, тару, запуск в експлуатацію, навчання персоналу. Розрахунунки між сторонами за Договором проводяться в гривнях. На день здійснення оплати вартість товару та розмір платежів змінюються без додаткового погодження сторонами такої зміни прямо пропорційно до зміни курсу продажу долар США/гривня відповідно до умов цього Договору (п. 2.2. Договору).

Ціна товару є базовою і може бути змінена в період дії цього Договору до моменту надходження товару до покупця (п. 2.3. Договору).

Приймання товару за кількістю проводиться на підставі і згідно товарних документів, специфікаціх, видаткової накладної, та підписання преставниками сторін акту приймання-передачі товару за умови повної оплати товару (п. 3.2. Договору).

Сторони домовивились, що для перерахунку вартості (ціни) товару в національну валюту України та визначення валютного еквіваленту кожного платежу використовується курс продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на останню дату що передує даті здійснення покупцем відповідного платежу (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість (ціну) товару в національній валюті України, за курсом, визначеним згідно п. 4.2. Договору, на дату платежу наступним чином:

- завдаток у розмірі 3% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 36 699,75 грн, в тому числі ПДВ 6 116,63 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 1 350,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, протягом 3 робочих днів з дня отримання рахунку-фактури від продавця на електронну пошту покупця, зазначену в даному Договору (п. 4.4.1.);

- платіж у розмірі 97% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 1 186 625,25 грн, в тому числі ПДВ 197 770,88 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 43 650,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання від продавця листа про готовність до відвантаження товару, форма якого затверджена сторонами в Додатку №2 до даного Договору (п. 4.4.2.).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не пізніше 16.12.2022 року (п. 10.1. Договору).

В Додатку №1 до Договору сторони погодили, зокрема, найменування товару - сівалка пропашна John Deere б/у 16 р. - 1 шт та вартість - 1 223 325,00 грн/45 000,00 долларів США.

Додатковою угодою №1 від 22.02.2022 року до Договору сторони виклали п. 3.3. наступним чином: «Продавець зобов`язується передати покупцеві товар не пізніше 03.05.2022 року, з моменту виконання п. 4.4.1. даного Договору та за умови виконання сторонами п. 4.4.2 Договору в межах даного строку».

Додатковою угодою №1 від 22.02.2022 року до Договору сторони виклали п. 4.4.2. в новій редакції та доповнили Договір пунктом 4.4.3. наступного змісту:

«- платіж у розмірі 50% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 611 662,50 грн, в тому числі ПДВ 101 943,75 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 22 500,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, протягом 3 банківських днів з дня отримання від продавця листа про готовність до відвантаження товару, форма якого затверджена сторонами в Додатку №2 до даного Договору (п. 4.4.2.).

- платіж у розмірі 47% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, що на дату підписання цього Договору складає 574 962,75 грн, в тому числі ПДВ 95 827,12 грн, що за курсом продажу доллар США/гривня на момент закриття торгів Міжбанківського валютного ринку (ASK), оприлюднених на сайті за адресою: http://minfin.com.ua//, станом на дату, що передує даті підписання цього Договору становить 21 150,00 долларів США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, не пізніше 27.05.2022 року (п. 4.4.3.).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату: №3156 від 17.12.2021 року на суму 36 713,26 грн; №515 від 28.04.2022 року на суму 673 875,00 грн.

Так, рахунок №3156 від 17.12.2021 року відповідачем оплачено згідно платіжного доручення №1911 від 21.12.2021 року, а рахунок №515 від 28.04.2022 року відповідачем оплачено згідно платіжного доручення №655 від 29.04.2022 року.

27.04.2022 року позивачем складено та направлено відповідачу лист готовності до відантаження товару.

29.04.2022 року сторонами підписано Акт приймання-передачі товару на суму в розмірі 1 344 030,76 грн та видаткову накладну №322 від 29.04.2022 року на суму 1 344 030,76 грн.

27.05.2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №735 на суму 633 442,50 грн.

У зв`язку з непроведенням відповідачем оплати товару на суму 633 442,50 грн, позивачем було проведено перерахунок суми платежу до курсу до далара США та пред`явлено відповідачу претензію від 24.08.2022 року про сплату останнім суми боргу в розмірі 781 160,45 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 781 069,50 грн, суму пені в розмірі 112 284,19 грн, суму 3% річних в розмірі 6 924,48 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач вказує про неякісність поствленого позивачем товару та штучне завищення ціни за Договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 1 344 030,76 грн, що підтверджується зазначеними вище Актом приймання-передачі від 29.04.2022 року та видатковою накладною №322 від 29.04.2022 року.

Матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем оплати частини вартості товару на суму в розмірі 710 588,26 грн згідно платіжних доручень №1911 від 21.12.2021 року та №655 від 29.04.2022 року.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо недоліків поставленого позивачем товару, колегія суддів вважає зауважити наступне.

Так, листом №16/05 від 16.05.2022 року відповідач повідомив позивача про виявлення ряду недоліків, а саме: ємкості для внесення добрив були не закріплені та неналаштовані для виконання сільськогосподарських польових робіт; шнеки для внесення добрив були встановлені не належним чином, що унеможливлювало подачу добрив; чистики на висівних сошниках були закріплені нестандартними метизами, що унеможливлює коректний вибір глибини посіву; відсутні датчики контролю висіву у кількості 4 шт; підтікання 5 циліндрів підйому-опускання сівалки. Цим листом відповідач просив повернути авансові кошти та вивезти товар зі складу відповідача.

У відповідь позивач листом від 17.05.2022 року повідомив, що виявлені недоліки були усунуті сервісною службою протягом 2-х робочих днів. Щодо недоліку «підтікання циліндрів» позивачем вказано, що під час виїзду спеціаліста встановлено, що дана несправність не впливає на експлуатацію товару і буде усунута після здійснення весняної посівної компанії. Позивач запропонував відповідачу протягом 7 днів усунути виявлені недоліки.

19.05.2022 року відповідачем складено заперечення №19/05, в якому зазначено, що строк у сім днів є неприйнятним і запропонував позивачу повернути суму попередньої оплати чи зменшити вартість поставленого товару.

Листом від 20.05.2022 року позивач зазначив, що ряд виявлених недоліків був усунутий (3/5), а інші недоліки (2/5) не випливають на використання товару та можуть бути усунуті силами позивача. Стосовно пропозиції зменшення товару позивачем викладено категоричну незгоду.

05.10.2022 року відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення №05/10 про відмову від договору та повернення сплачених коштів.

Судова колегія зауважує, що сторони в п. 3.5. Договору погодили наступний порядок складання акту про виявлені недоліки: при виявленні протягом 21 дня з дати поставки товару будь-яких недоліків у якості, комплектності, маркуванні, тарі, покуванні, тощо вимогам чинного законодавства, вимогам зазначеним у цьому Договорі, супровідним документам, покупець повідомляє про них представника продавця шляхом направлення повідомлення на електронну адресу продавця, зазначену у даному Договорі, телефоном або телефонограмою. Продавець вважається повідомленим з моменту отримання покупцем такого повідомлення або повідомлення за телефоном або телеграми. Представник продавця зобов`язаний з`явитися протягом 1 робочого дня з моменту направлення покупцем повідомлення. У випадку нез`явлення представника у визначений цим пунктом строк, покупець складає односторонній акт, який буде мати силу та буде обов`язковим для продавця.

При цьому, не зважаючи на листування сторін, відповідачем, у відповідності до умов Договору, не складено відповідного Акту про виявлені недоліки.

Окрім того, місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що із листування сторін випливає, що окремі недоліки позивчем усунуто власними засобами, при цьому, відповідачем не складено остаточного акту із визначенням наявних та неусунутих позивачем недолків товару.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Так, пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що покупець повідомлений про те, що товар раніше був у використанні, та підтверджує, що цей товар за своїми характеристиками, відповідає його потребам.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що на даний товар гарантія не надається.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, укладаючи Договір купівлі-продажу з позивачем, усвідомлював, що купує вживаний товар та погодився на такі умови.

Разом з цим, відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, беручи до уваги засвідчення відповідачем усунення окремих недоліків товару позивачем власними силами, а також відсутність складеного відповідачем остаточного акту із визначенням наявних та неусунутих позивачем недоліків товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товар прийнятий відповідачем згідно умов Договору.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія зауважує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем, про що містяться відповідні підписи на видатковій накладній та на акті.

Пунктом 4.4.3. Договору сторони передбачили, що платіж у розмірі 47% від вартості товару, відповідно до п. 2.2. цього Договору, відповідач сплачує на рахунок позивача не пізніше 27.05.2022 року.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду, у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого товару.

При цьому, позивачем визначено суму боргу відповідача в розмірі 781 069,50 грн, здійснивши її перерахунок згідно курсу долара США до гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Пунтом 2.2. Договору сторонами передбачено, що на день здійснення оплати вартість товару та розмір платежів змінюються без додаткового погодження сторонами такої зміни прямо пропорційно до зміни курсу продажу доллар США/гривня відповідно до умов цього Договору.

Однак, при цьому, пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що ціна товару є базовою і може бути змінена в період дії цього Договору до моменту надходження товару до покупця.

Таким чином, право на зміну ціни товару, пропорційно до зміни курсу продажу доллар США/гривня без додаткового погодження сторонами такої зміни, може бути застосоване позивачем до моменту надходження товару до покупця.

Враховуючи, що товар відповідачем отримано 29.04.2022 року, що засвідчено актом приймання-передачі та видатковою накладною №322, відповідно і право позивача на зміну ціни пропорційно до зміни курсу продажу доллар США/гривня може бути використане лише до цієї дати.

Місцевий господарський суд вірно зауважив, що оскільки 29.04.2022 року позивачем встановлено ціну пропорційно до зміни курсу продажу долар США/гривня в розмірі 1 344 030,13 грн, вона є сталою до виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором, а тому, обгрунтованою до стягнення з відповідача є сума в розмірі 633 442,50 грн (1 344 030,76 грн (вартість товару) - 710 588,26 грн (оплата проведена відповідачем).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 633 442,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і товариство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню на вказану суму.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 112 284,19 грн, нараховану за період з 28.05.2022 року по 07.10.2021 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2. Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 22.02.2022 року, за порушення строків оплати товару, передбачених цим Договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,7% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обгрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 111 416,38 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 6 924,48 грн суми 3% річних та 33 245,38 грн суми інфляційних втрат, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим додаванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом першої інстанції вірно встановлено, що він здійснений вірно лише в частині нарахування інфляційних втрат, а в частині 3% річних колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого господарського суду. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 6 872,00 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 33 245,38 грн.

Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідач прийняв товар 29.04.2022, тобто під час дії на території України воєнного стану, на запровадження якого посилається скаржник.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача у порядку, встановленому в п. 7.3 Договору, про виникнення форс-мажорних обставин разом із доказами виникнення таких обставин.

Колегія суддів зауважує, що згідно вказаного пункту Договору до повідомлення про настання форс-мажору повинна бути додана офіційна довідка Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Існування листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.

При цьому, посилання скаржника на додані до апеляційної скарги лист слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, акт про пожежу від 21.04.2022 та протокол огляду місця події від 10.08.2022 колегією суддів оцінюється критично з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вище докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції, й відповідно не розглядались останнім.

В той же час, скаржник в своїй апеляційній скарзі не вказує жодних доводів, причин та обставин неподання таких доказів до суду першої інстанції, з урахуванням чого колегія суддів позбавлена можливості встановити причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, й відповідно колегія суддів не приймає до уваги такі докази.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з: недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 про стягнення 933 523,55 грн. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10772/22 залишити без змін.

3. Справу № 910/10772/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.05.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак