Постанова

від 29.05.2023 по справі 908/508/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 року м. Дніпро Справа № 908/508/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванов О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача Пустовалова Інна Сергіївна (в режимі відеоконференції)

Представник відповідача Балацький Ярослав Анатолійович (ЦАГС)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

на рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 року у справі №908/508/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Укрспецсервіс

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма УКРСПЕЦСЕРВІС звернувся до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС із позовом про стягнення 2 956 346,11 грн. за договором поставки № 53-121-01-21-10585 від 18.08.2021.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 року у справі №908/508/22 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма УКРСПЕЦСЕРВІС 2 857 790 (два мільйони вісімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот дев`яносто) грн. 00 коп. заборгованості, 10 746 (десять тисяч сімсот сорок шість) грн. 62 коп. 3 % річних, 37 801 (тридцять сім тисяч вісімсот одну) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 97 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 43 595 (сорок три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 07 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 року по справі № 908/508/22 в повному обсязі та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення, а саме розгляд справи судом без дотримання принципу рівності та змагальності сторін.

Так, апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення та відхиленні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи судом першої інстанції не враховані виняткові обставини, зокрема:

-надзвичайні події, що відбуваються у зв`язку з військовою агресією рф проти України: перебування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління відповідача, а також постійну присутність озброєних військових окупаційних військ безпосередньо на майданчику ВП Запорізька АЕС;

-повне зупинення атомної станції (перебування в режимі холодного зупинення) 11 вересня 2022, втрату виробничих потужностей, які забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії;

-відсутність доходів від діяльності ВП Запорізька АЕС;

-внесення ДП НАЕК Енергоатом до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

-масовані ракетні атаки і атаки БПЛА на об`єкти енергетичної системи України, якими спричинено шкоду 30% енергетичних потужностей держави.

Апелянт вважає, що оскільки всі оригінали документів, зокрема, договір, докази його виконання, листування та інше, наявні саме у відокремленого підрозділу, а отже, участь у судовому засіданні та надання доказів по справі є можливим лише після деокупації міста Енергодар і відновлення доступу до документації ВП ЗАЕС.

Крім того, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи це тим, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарської операції, а саме: не надано відповідних розрахункових, платіжних або інших документів, які містять відомості про господарську операцію. Також, апелянт вважає вартість наданих послуг завищеною та такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 у справі № 908/508/22 та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Іванов О.Г., Дармін М.О.

Відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. для відкриття апеляційного провадження призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/508/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 року у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г. (для відкриття апеляційного провадження, тощо).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2023 року колегією суддів у складі: головуючий, суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 року у справі №908/508/22. Розгляд справи №908/508/22 призначено в судовому засіданні на 29.05.2023 рік об 09:30 год.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма УКРСПЕЦСЕРВІС (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10585 від 18.08.2021 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно переліку.

Згідно п. 1.3 Договору строк поставки товару: жовтень-листопад 2021 року.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП Складське господарство, вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Звертаючись до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" із позовом про стягнення 2 956 346,11 грн. за договором поставки № 53-121-01-21-10585 від 18.08.2021, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС" посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару.

Задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" частково та стягуючи на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС" 2857790 грн. 00 коп. заборгованості, 10746 грн. 62 коп. 3 % річних, 37801 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 9999 грн. 97 коп. витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд першої інстанції входив з того, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого товару, що є підставою для стягнення заборгованості за цей товар та нарахованих на суму боргу інфляційних та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 2 907 790 грн. 80 коп., що підтверджується накладними: № 214 від 17.09.2021, № 215 від 20.09.2021, № 219 від 02.11.2021.

Тобто, повний обсяг товару був поставлений відповідачу 02.11.2021 року.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

Тобто, останній строк належної сплати за товар за договором сплинув 03.01.2022 року.

Матеріали справи містять досудову претензію № 1, яка була отримана відповідачам 04.01.2022 з вимогою перерахувати за користь позивача суму боргу, проте, заборгованість не була погашена, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 2 907 790,80 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку позивача, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3 % річних у сумі 10746 грн. 62 коп. - за загальний період з 03.01.2022 по 16.02.2022, та 37801 грн. 27 коп. - втрат від інфляції за січень 2022.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що участь у судовому засіданні та надання доказів по справі є можливим лише після деокупації міста Енергодар і відновлення доступу до документації ВП ЗАЕС, оскільки всі оригінали документів, зокрема, договір, докази його виконання, листування та інше, наявні саме у відокремленого підрозділу, з огляду на наступне.

Так, позивачем при зверненні до суду надані копії накладних, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт поставки товару, відповідність яких оригіналам відповідач не спростовував, та у апеляційній скарзі не зазначив, оригінали яких доказів про можливе виконання ним умов договору щодо оплати поставленого товару, залишились на окупованій території.

Посилання апелянта на порушення судом принципу рівності сторін та змагальності, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки протягом розгляду справи судом першої інстанції неодноразово за клопотанням відповідача відкладався розгляд справи, надавався час для висловлення позиції по справі.

В той же час, вимога відповідача про відкладення розгляду справи до деокупації міста Енергодар, обґрунтовано не прийнята судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 2. ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Судова колегія враховує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

За таких обставин, судова колегія вважає, що при розгляді даної справи суд першої інстанції здійснив усі можливі дії для забезпечення прав відповідача, як учасника справи, та не припустився порушення норм процесуального права, зокрема таких, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про відсутність доказів фактичного здійснення господарської операції, а саме: надання правової допомоги позивачу та завищений розмір цих витрат, колегія суддів також вважає, висновки суду в цій частині законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "УКРСПЕЦСЕРВІС" (клієнт) та адвокатом Пустоваловою І.С. укладено Договір № 6 про надання правової допомоги від 11.02.2022, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони домовились, що вартість послуг адвоката складає 10 000 грн.

Згідно частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до підписаного з боку позивача та адвоката Звіту про надання правової допомоги від 15.02.2022 та акту приймання наданих послуг від 15.02.2022, адвокатом було надано послуги по даній справі на суму 10 000 гривень.

Відповідно до статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, розмір заборгованості, яка складає 2 857 790 грн., колегія суддів погоджується, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката, є законними та співмірними, не порушують принцип розумності, необхідності цих витрат.

У постанові Верховного Суду від 03.120.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Доводи апелянта про те, що розмір стягнутих витрат на правову допомогу є завищеним, є безпідставним, оскільки, заперечуючи проти вартості наданих послуг апелянт не надає жодних обґрунтувань своєї позиції з цього питання, не наводить контррозрахунків або інших доводів щодо необґрунтованості таких витрат, у зв`язку з чим вказані заперечення відповідача також відхиляються судовою колегією.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути стягненні на користь позивача, прийнято судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не впливають на них.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2022 року у справі №908/508/22 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.06.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов