Постанова

від 30.05.2023 по справі 904/2512/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2512/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 (повний текст рішення складений та підписаний 18.11.2022, суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/2512/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром", м. Харків

до Акціонерного товариства "Дніпропетровській завод прокатних валків", м. Дніпро

про стягнення 380 656,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металопром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на свою користь боргу в сумі 277 224,09 грн, інфляційних втрат у сумі 88 785,12 грн, 3% річних у сумі 14 646,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повної оплати товару, поставленого за видатковою накладною №23 від 22.06.2020, на суму 477 224, 09 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпропетровській завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром" суму основного боргу в розмірі 277 224,09 грн, інфляційну складову в розмірі 88 785,12 грн, 3% річних у розмірі 14 646,81 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 709,85 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог. Доводи відповідача, що рахунок №23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн був оплачений в тому числі платіжним дорученням №15080 від 05.11.2020 на суму 350 000,00 грн, не прийняті судом до уваги з огляду на зазначене у ньому призначення платежу: «Плата за феросплави до договору №67 від 19.10.2020 в сумі 350 000,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 58 333,33 грн» та недоведеність здійснення спірної поставки саме на підставі договору №67 від 19.10.2020.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22 та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заборгованість в сумі 277 224,00 грн за поставку товару була сплачена ще у 2020 році згідно наданих платіжних доручень №14939 від 23.10.2020 на суму 200 000,00 грн та №15080 від 05.11.2020 на суму 350 000,00 грн, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 06.12.2022 у справі №904/2512/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/2512/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи до суду.

14.12.2022 справа №904/2512/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2023 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22; розгляд апеляційної скарги призначений до розгляду в судове засідання на 21.03.2023.

24.02.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що здійснена за платіжним дорученням №15080 від 05.11.2020 оплата в сумі 350 000,00 грн не стосується спірної поставки; згідно призначення платежу за цим платіжним дорученням оплата спрямована за поставлені по договору №67 від 19.10.2020 феросплави; відповідачем не доведено, що спірна поставка відбулась на підставі цього договору.

У судовому засіданні 21.03.2023 у зв`язку з неявкою представників сторін розгляд апеляційної скарги відкладений на 30.05.2023.

У судове засідання 30.05.2023 сторони явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900099652484 та поштовим поверненням про вручення поштового відправлення №4900099652476 із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Апеляційний господарський суд враховує, що поштове відправлення №4900099652476 з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 було надіслано позивачу на адресу, зазначену ним у поданому відзиві на апеляційну скаргу (61070, м. Харків, вул. Шевченко, 327, оф.7), тому він мав забезпечити отримання поштової кореспонденції за адресою, повідомленою суду. Згідно п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, повідомленою цією особою суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за видатковою накладною № 23 від 22.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Металопром" було поставлено Акціонерному товариству "Дніпропетровській завод прокатних валків" товар (феромолібден ФМО-60 кількістю 1 тонна) на загальну суму 477 224,09 грн з ПДВ.

Отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи прийомним актом від 22.06.2020, довіреністю №953 від 19.06.2020. Відповідач отримання товару за видатковою накладною № 23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн з ПДВ не заперечує.

На оплату поставленого товару позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату № 23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн з ПДВ.

Згідно платіжного доручення №14939 від 23.10.2020 відповідачем здійснено оплату рахунку № 23 від 22.06.2020 на суму 200 000,00 грн.

У зв`язку з неповною оплатою поставленого за видатковою накладною № 23 від 22.06.2020 товару, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 277 224,09 грн, інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по червень 2022 року в сумі 88 785,12 грн, 3% річних за період з 24.10.2020 по 28.07.2022 в сумі 14 646,81 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач посилається на те, що договір з відповідачем був укладений у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку на оплату №23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн, підписання сторонами видаткової накладної №23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн, приймання товару відповідачем, у зв`язку з чим у покупця виник обов`язок з оплати рахунку №23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що платіжним дорученням №14939 від 23.10.2020 відповідач оплатив рахунок №23 від 22.06.2020 на суму 200 000,00 грн.

За доводами позивача, інших платежів по оплаті рахунку №23 від 22.06.2020 відповідач не здійснив, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача боргу в сумі 277 224,09 грн.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо повної оплати поставленого за видатковою накладною №23 від 22.06.2020 на суму 477 224,09 грн товару надав також платіжне доручення №15080 від 05.11.2020 на суму 350 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за феросплави по договору №67 від 19.10.2020 в сумі 350 000,00 грн».

Позивач вважає, що оплата за платіжним дорученням №15080 від 05.11.2020 на суму 350 000,00 грн не стосується спірної поставки, була здійснена на підставі поставок феросплавів (а не феромолібдену) на договірних відносинах (по договору №67 від 19.10.2020), відповідачем не надано жодних доказів того, що спірна поставка відбулася на підставі договору №67 від 19.10.2020.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Дослідивши матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено, що спірна поставка відбулася за відсутності між сторонами укладеного письмового договору поставки, а саме у спрощений спосіб.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що спірна поставка відбулась на підставі договору № 67 від 19.10.2020.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав стверджувати, що платіжним дорученням № 15080 від 05.11.2020 відповідачем було оплачено саме спірний товар.

З огляду на викладене та положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання з оплати товару по видатковій накладній №23 від 22.06.2020, заборгованість по якій становить 277 224,09 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову за загальний період з листопада 2020 по червень 2022 року в сумі 88 785,12 грн та 3% річних за загальний період з 24.10.2020 по 28.07.2022 в сумі 14 646,81 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційної складової та 3% річних, суд встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової в сумі 88 785,12 грн та 3% річних у сумі 14 646,81 грн є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2512/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків"

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.06.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв