Рішення

від 23.05.2023 по справі 902/394/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2023 р. Cправа № 902/394/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" (проспект Грушевського, будинок 1/2, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" (вул. Тиверська, буд. 79, смт Тиврів, Вінницький (Тиврівський) район, Вінницька область, 23300)

про стягнення 392 603,22 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" про стягнення 392 603,22 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №25-01 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 25.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" 392 603,22 грн, з яких: 305 855 грн - основного боргу, 86 748,22 грн - інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою суду від 27.03.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/394/23 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 02.05.2023. Цією ж ухвалою зобов`язано позивача розмежувати у прохальній частині позовної заяви суми інфляційних втрат та 3% річних, шляхом подання відповідної заяви.

28.03.2023 в системі "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2023 розмежовано складові та суми заявленої до стягнення заборгованості. Так, позивач просить стягнути з відповідача 305 855 грн - основного боргу, 77 061,22 грн - інфляційних втрат та 9 687 грн - 3% річних.

Поряд з цим 01.05.2023 в системі "Електронний суд" надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" про розгляд справи №902/394/23 за відсутності позивача та його представника, за наявними у справі матеріалами.

Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.05.2023, про що 02.05.2023 постановлено відповідну ухвалу.

На визначений час у судове засідання 23.05.2023 повідомлені належним чином учасники справи не з`явилися..

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 02.05.2023, вручення якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" підтверджується результатами відстеження такого пересилання на офіційному сайті АТ "Укрпошта". Водночас вказану ухвалу направлено позивачу на адресу електронної пошти, зазначену останнім у позовній заяві.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" (Перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" (Замовник, відповідач) укладено Договір №2501 перевезення вантажу автомобільним транспортом (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Перевізник зобов`язується за заявкою Замовника здійснити міжнародне перевезення вантажу власним (орендованим або перебувають в лізинг) автомобільним транспортом, а Замовник - оплатити таке перевезення.

Згідно із п. 2.2. Договору виконання кожного перевезення, в рамках цього Договору, оформлюється окремим Замовленням (Заявкою) на конкретне перевезення, який містить всі істотні умови поставки (терміни виконання, пункт завантаження, пункт розвантаження, дата відправлення, дата прибуття, найменування вантажу, вага, упаковка, розмір і умови оплати і інші умови, визначені Сторонами).

Замовлення (Заявка) є невід`ємною частиною Договору. Факт виконання кожної автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт та відмітками вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача в товарно-транспортних документах (міжнародна накладна CMR), а також відмітка митного органу на вантажній митній декларації (п. 2.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що вартість фрахту та інших послуг, а також порядок розрахунків встановлюються сторонами в окремих заявках Замовника для кожного перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата може здійснюватися як в попередній формі (передоплата) повної або часткової, так і з відстрочкою платежу не більше 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту завершення митного оформлення Товару шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Перевізника.

Розрахунки по перерахуванню грошових коштів Сторони несуть відповідно до вимог своїх банків кожна за себе.

Сума фрахту, за винятком 1000 грн., виплачуються за фактом виконання зобов`язань перевізником, та надання рахунку та/або акта виконаних робіт або їх факсимільної (скан) копії. Повний розрахунок проводиться після отримання повного пакету оригіналів документів, щодо виконання перевезення (п. 5.3. Договору).

Згідно із п. 5.5. Договору ціна Договору складається з суми всіх оплачених Замовлень (Заявок) Замовника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У разі, якщо за 30 днів до закінчення дії договору одна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, то термін дії Договору автоматично продовжується на необмежений термін (п. 10.4. Договору).

Згідно обопільно погоджених сторонами заявок позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та в період лютого 2022 року здійснив перевезення вантажу з України до республіки білорусь загальною вартістю 407 961 грн, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та актами приймання-передачі виконаних робіт:

- CMR А№17, акт №0102 приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2022 на суму 51 220 грн (згідно заявки №2501 від 25.01.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№21, акт №0202 приймання-передачі виконаних робіт від 02.02.2022 на суму 50 972 грн (згідно заявки №2701 від 27.01.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№27, акт №0502 приймання-передачі виконаних робіт від 05.02.2022 на суму 50 886 грн (згідно заявки №3101 від 31.01.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№34, акт №1002-1 приймання-передачі виконаних робіт від 10.02.2022 на суму 50 363 грн (згідно заявки №0502 від 05.02.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№39, акт №1402 приймання-передачі виконаних робіт від 14.02.2022 на суму 50 462 грн (згідно заявки №0702 від 07.02.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№7Д, акт №1802-1 приймання-передачі виконаних робіт від 18.02.2022 на суму 50 940 грн (згідно заявки №1102 від 11.02.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№9Д, акт №2002 приймання-передачі виконаних робіт від 20.02.2022 на суму 50 940 грн (згідно заявки №1502 від 15.02.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - 7 днів);

- CMR А№5ФД, акт №2302 приймання-передачі виконаних робіт від 23.02.2022 на суму 52 178 грн (згідно заявки №1802 від 18.02.2022 розмір винагороди - ціна становить суму, яка є еквівалентом 1800 дол. США по курсу НБУ на дату вивантаження товару, термін оплати - по оригіналам).

Поряд з цим позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату.

Як підтверджується фільтрованою банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, 15.02.2022 відповідачем проведено оплату за Договором в сумі 102 106 грн (повністю погашено основний борг згідно заявок №3101 від 31.01.2022 та №2501 від 25.01.2022 - акти приймання-передачі виконаних робіт №0502 від 05.02.2022 та №0102 від 01.02.2022).

Несплата відповідачем решти вартості здійснених перевезень слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" 305 855 грн - основного боргу. Водночас внаслідок прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 77 061,22 грн - інфляційних втрат та 9 687 грн - 3% річних.

Окрім того, позивач звертався до відповідача у позасудовому порядку із претензією вих. №05/05/2022 від 05.05.2022 щодо сплати заборгованості, у відповідь на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" листом вих. №1705/22 від 17.05.2022 повідомило, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні мають місце форс-мажорні обставини, після завершення яких відповідачем будуть прийняті заходи щодо погашення відповідної заборгованості.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ст. 914 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір; за довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Приписами ч.1 ст. 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 306 ГК України).

Відповідно до чч. 3,4 ст. 306 ГК України вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Згідно із ч. 5 ст. 306 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним із перевезенням вантажу.

Згідно положень частини 1 статті 929 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (AirWaybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Суд зазначає, що згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором, тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З урахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Так, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) є належними та допустимими доказами здійснених позивачем на замовлення відповідача перевезень.

Поряд з цим факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг міжнародного перевезення підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 407 961 грн, вартість яких сплачено відповідачем частково в сумі 102 106 грн, що підтверджується фільтрованою банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Отже несплаченою залишається вартість здійсненого позивачем перевезення на суму 305 855 грн (407 961 грн - 102 106 грн = 305 855 грн).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, зобов`язання відповідача щодо оплати здійсненого позивачем перевезення на суму 305 855 грн є простроченим, позаяк обов`язок оплати сплинув у кожному випадку згідно обопільно-погоджених сторонами заявок, термін оплати за якими визначено у 7 днів та за фактом отримання оригіналів документів здійсненого перевезення (щодо заявки №1802 від 18.02.2022). При цьому отримання оригіналів документів здійсненого перевезення підтверджується за фактом підписання відповідачем акту №2302 приймання-передачі виконаних робіт від 23.02.2022 на суму 52 178 грн.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" вих. №1705/22 від 17.05.2022 на претензію позивача щодо сплати заборгованості відповідач визнає наявну за Договором заборгованість в сумі 305 855 грн. Поряд з цим вказує, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні мають місце форс-мажорні обставини, після завершення яких відповідачем будуть прийняті заходи щодо погашення відповідної заборгованості.

Водночас саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" зобов`язання за Договором.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Такий же висновок підтримано КГС ВС у постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Дійсно, відповідно до опублікованого на сайті Торгово-промислової палати України листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, за визначенням ст. 42 Господарського кодексу України ознаками підприємницької діяльності є, зокрема, самостійність та власний ризик, а місцезнаходження відповідача зареєстровано у Вінницькій області, яка не перебувала в зоні активних бойових дій. Тому відсутні підстави вважати, що введення воєнного стану в Україні безпосередньо вплинуло на господарську діяльність відповідача, що унеможливило виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим відповідач не висловив власної процесуальної позиції у даному спорі шляхом подання відзиву на позовну заяву, у якому б доказово підтверджував вплив форс-мажорних обставин у конкретному випадку невиконання господарського зобов`язання.

За вищенаведених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 305 855 грн основного боргу та про задоволення позову у цій частині.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 77 061,22 грн - інфляційних втрат та 9 687 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за Договором перевезення в обумовлений у заявках строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення оплати вартості здійсненого перевезення за заявками: № 2701 від 27.01.2022 (прострочення з 12.02.2022 по 16.03.2023), № 0502 від 05.02.2022 (прострочення з 22.02.2022 по 16.03.2023), №0702 від 07.02.2022 (прострочення з 24.02.2022 по 16.03.2023), №1102 від 11.02.2022 (прострочення з 02.03.2022 по 16.03.2023), №1502 від 15.02.2022 (прострочення з 02.03.2022 по 16.03.2023), №1802 від 18.02.2022 (прострочення з 24.02.2022 по 16.03.2023) судом встановлено, що такий розрахунок перебуває в межах розрахунку суду.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 77 061,22 грн - інфляційних втрат та 9 687 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 5 889,05 грн (відповідно до ціни позову).

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніфрут" (вул. Тиверська, буд. 79, смт Тиврів, Вінницький (Тиврівський) район, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 36802282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомік Укрсофтранс" (проспект Грушевського, будинок 1/2, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300, код ЄДРПОУ 38481649) 305 855 грн - основного боргу; 77 061,22 грн - інфляційних втрат; 9 687 грн - 3% річних та 5 889,05 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти представника позивача Гребенюка О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне рішення складено 01 червня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - проспект Грушевського, будинок 1/2, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300;

3 - відповідачу - вул. Тиверська, буд. 79, смт Тиврів, Вінницький (Тиврівський) район, Вінницька область, 23300.