Рішення

від 01.06.2023 по справі 908/976/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/82/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 Справа № 908/976/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши без виклику представників сторін у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №908/976/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕНДЕЛЄЄВМАРКЕТ (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська/Ладозька, буд. 9/12, приміщення 19, ідентифікаційний код 43575492)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЄйСіПі (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 109, офіс 3-Б, ідентифікаційний код44085633)

про стягнення 296148,02 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю МЕНДЕЛЄЄВМАРКЕТ з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄйСіПі 296148,02 грн., з яких 216546,48 грн. основний борг, 10002,67 грн. 3% річних, 69598,87 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №РН-0000029 від 30.08.2021 та рахунком №СФ-0000032 від 30.08.2021 на суму 216546,48 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 205, 509, 525, 526, 625, 629, 638, 639, 641, 642, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 222 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.04.2023 у справі №908/976/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/82/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії.

Як встановлено судом, у вступній та в описовій частинах даної ухвали при зазначенні найменування позивача судом допущено описку, а саме: помилково зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДЕЛЄЄВМАРКЕТ замість вірного найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕНДЕЛЄЄВМАРКЕТ, яке відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2023 № 908/976/23 виправлено описку у вступній та в описовій частинах ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.04.2023 у справі №908/976/23 у найменуванні позивача, зазначивши замість невірного найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДЕЛЄЄВМАРКЕТ вірне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕНДЕЛЄЄВМАРКЕТ.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвали суду від 03.04.2023 та від 13.04.2023 № 908/976/23, направлені на адреси позивача та відповідача повернулись на адресу суду з довідками пошти: «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі» (далі відповідач, покупець) придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Менделєєвмаркет» (далі позивач, продавець) товар на загальну суму 216 546,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000029 від 30.08.2021, підписаною обома сторонами.

Для проведення оплати відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000032 від 30.08.2021 на суму 216 546,48 грн.

Проте, відповідач оплату товару не здійснив.

17.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості. Разом з вимогою відповідачу було повторно направлено рахунок-фактуру. Вказана вимога отримана відповідачем 06.03.2023.

Проте, відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 31.08.2021 до 01.03.2023 у розмірі 10 002,67 грн. та втрати від інфляції за період вересень 2021-січень 2023 у розмірі 69 598,87 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткову накладну №РН-0000029 від 30.08.2021, приймаючи до уваги поставку товару позивачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 216 546,48 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000029 від 30.08.2021.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ТзОВ «ЕйСіПі» виникла заборгованість в сумі 216 546,48 грн, на підтвердження зворотного останнім не надано суду будь-яких інших доказів.

За таких обставин, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 216 546,48 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 31.08.2021 до 01.03.2023 (як зазначено у розрахунку 562 дні) у розмірі 10 002,67 грн. та втрати від інфляції за період вересень 2021-січень 2023 у розмірі 69 598,87 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом перевірено розрахунки позивача. Розрахунок втрат від інфляції здійснено правильно. Згідно із розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 9 753,49 грн. за період з 31.08.2021 до 01.03.2023 (548 днів згідно з КП «Законодавство»), з відмовою у стягненні 249,18 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись 129, 238, 240, 241, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄйСіПі (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 109, офіс 3-Б, ідентифікаційний код44085633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕНДЕЛЄЄВМАРКЕТ (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська/Ладозька, буд. 9/12, приміщення 19, ідентифікаційний код 43575492) заборгованість за товар у розмірі 216 546,48 грн. (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот сорок шість грн. 48 коп.), 3 % річних у розмірі 9 753,49 грн. (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят три грн. 49 коп.), втрати від інфляції у розмірі 69 598, 87 грн. (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім грн. 87 коп.), судовий збір у розмірі 4 438,48 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять вісім грн. 48 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 3,74 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01.06.2023.

Суддя М.В. Мірошниченко