Ухвала

від 30.05.2023 по справі 910/688/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.05.2023Справа № 910/688/13

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНОНА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД"

(ідентифікаційний код 31301476)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника не з`явились,

від боржника не з`явились.

В судовому засіданні приймали участь: Реверук П.К. - ліквідатор боржника, Гончарук А.М. - представник ліквідатора боржника, Янчук А.З. - представник КП "Київтеплоенерго".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 порушено провадження у справі.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Самофалова В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 13.333.107, 93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 910/688/13 та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців, тобто до 24.03.2016 та скасовано арешти з майна банкрута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Руденок Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Дяченка С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 783 від 08.04.2013 року).

26.01.2023 ліквідатор боржника звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.181.470, 48 грн.

Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 30.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 відкладено розгляд справи на 30.05.2023.

Суд, розглянувши клопотання ліквідатора боржника від 02.05.2023 про витребування реєстраційної справи, встановив наступне.

В поданому клопотанні ліквідатор боржника просить суд витребувати у Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва копію реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД".

Частиною 1 ст. 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом також враховано, що за приписами ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вбачається з поданого клопотання, ліквідатор боржника не довів неможливість подати відповідні документи самостійно, неможливість їх самостійного отримання.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні поданого клопотання.

Також, у судовому засіданні, розглянувши заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.181.470, 48 грн., суд встановив наступне.

В поданій заяві ліквідатор боржника просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та його учасників, а також стягнути з них кошти в розмірі 7.181.470, 48 грн.

Подана заява обґрунтована тим, що в результаті дій та бездіяльності колишніх керівників та учасників боржника, боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення ним розрахунків з його кредиторами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заява ліквідатора боржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, чинного на час подання ліквідатором заяви.

Частиною друга статті 61 КУзПБ, передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися сторонами через встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

З огляду на зміст предмету судового розгляду, доводів сторін та поданих письмових заперечень, на думку суду, необхідним є вирішення питань щодо: змісту та умов застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до суб`єктів субсидіарної відповідальності та ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника та кредиторів тощо.

Згідно з статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Провадження у справі про банкрутство боржника було відкрито 15.01.2013 року.

Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21 квітня, а введений в дію 21 жовтня 2019 року, тобто норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства не існувало, а отже була відсутня цивільна відповідальність в рамкам справи про банкрутство боржника.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].

Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку, відмовити ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.181.470, 48 грн.

Керуючись ст. 60, 61, 65 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 81, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання ліквідатора боржника від 02.05.2023 про витребування копії реєстраційної справи - залишити без задоволення.

2.Відмовити ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 7.181.470, 48 грн.

3.Ухвала набрала чинності з дати її прийняття та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 01.06.2023.