Рішення

від 01.06.2023 по справі 910/4537/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2023Справа № 910/4537/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Інженерний центр», м. Київ

про стягнення 138 643,80 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (далі - ТзОВ «Компанія Лекора»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Інженерний центр» (далі - ТзОВ «КП Інженерний центр»/відповідач) про стягнення 138 643,80 грн - заборгованості за поставлений товар.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.03.2023 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.04.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат, в якій ТзОВ «Компанія Лекора» просить суд стягнути з ТзОВ «КП Інженерний центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 764,38 грн.

ТзОВ «КП Інженерний центр» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було повідомлено про відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку, однак, 12.05.2023 до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 27.03.2023 з відміткою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом вересня-листопада 2021 року ТзОВ «Компанія Лекора» поставило, а ТзОВ «КП Інженерний центр» прийняло товар на загальну суму 231 838,50 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними №8392 від 17.09.2021 на суму 22 923,75 грн, №8437 від 18.09.2021 на суму 36 712,50 грн, №8544 від 21.09.2021 на суму 23 235,00 грн, №8586 від 22.09.2021 на суму 10 323,45 грн.

Крім того, відповідачем прийнято товар за товарно-транспортними накладними №КЛ026493 від 10.11.2021 на поставку щебню у кількості 34,49 тон, №КЛ059274 від 10.11.2021 на поставку щебню у кількості 33,73 тон, №КЛ048348 від 16.11.2021 на поставку щебню у кількості 32,3 тон, №КЛ046229 від 16.11.2021 на поставку щебню у кількості 29,73 тон, №КЛ048212 від 17.11.2021 на поставку щебню у кількості 30,86 тон, №КЛ048167 від 17.11.2021 на поставку щебню у кількості 32,64 тон, №КЛ041128 від 18.11.2021 на поставку щебню у кількості 30,49 тон, №КЛ048123 від 18.11.2021 на поставку щебню 31,45 тон, №628063 від 18.11.2021 на поставку щебню у кількості 31,70 тон, які підписані представником відповідача.

На зазначені товарно-транспортні накладні позивачем були виписані та надані відповідачу видаткові накладні №10721 від 10.11.2021 на суму 33 427,80 грн, №10955 від 16.11.2021 на суму 29 788,80 грн, №11010 від 17.11.2021 на суму 30 480,00 грн, №11052 від 18.11.2021 на суму 44 947,20 грн, проте вказані накладні ТзОВ «КП Інженерний центр» не підписано та не повернуто позивачу.

При цьому, 20.10.2021 згідно платіжної інструкції №100 відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 93 194,70 грн, внаслідок чого у ТзОВ «КП Інженерний центр» виникла заборгованість в сумі 138 643,80 грн.

03.03.2023 ТзОВ «Компанія Лекора» надіслало на адресу відповідача лист-вимогу за вих. №03-01 від 03.03.2023 про сплату боргу в сумі 138 643,80 грн, а також одночасно направило для підписання видаткові накладні №10721 від 10.11.2021 на суму 33 427,80 грн, №10955 від 16.11.2021 на суму 29 788,80 грн, № 11010 від 17.11.2021 на суму 30 480,00 грн, №11052 від 18.11.2021 на суму 44 947,20 грн.

ТзОВ «КП Інженерний центр» відповіді на вимогу не надало, заборгованість не погасило, підписані видаткові накладні не повернуло.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 138 643,80 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, судом встановлено, що між ТзОВ «Компанія Лекора» та ТзОВ «КП Інженерний центр» укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме, позивач зобов`язався поставити товар відповідачу, а останній, в свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткові та товарно-транспортні накладні, приймаючи до уваги поставку товару позивачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, судом вище встановлено, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 231 838,50 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Крім того, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем товару згідно товарно-транспортних накладних №КЛ026493 від 10.11.2021 на поставку щебню у кількості 34,49 тон, №КЛ059274 від 10.11.2021 на поставку щебню у кількості 33,73 тон, №КЛ048348 від 16.11.2021 на поставку щебню у кількості 32,3 тон, №КЛ046229 від 16.11.2021 на поставку щебню у кількості 29,73 тон, №КЛ048212 від 17.11.2021 на поставку щебню у кількості 30,86 тон, №КЛ048167 від 17.11.2021 на поставку щебню у кількості 32,64 тон, №КЛ041128 від 18.11.2021 на поставку щебню у кількості 30,49 тон, №КЛ048123 від 18.11.2021 на поставку щебню 31,45 тон, №628063 від 18.11.2021 на поставку щебню у кількості 31,70 тон, та приймаючи до уваги, що ТзОВ «КП Інженерний центр» не надало заперечень щодо обсягу та вартості поставленого товару згідно видаткових накладних №10721 від 10.11.2021 на суму 33 427,80 грн, №10955 від 16.11.2021 на суму 29 788,80 грн, № 11010 від 17.11.2021 на суму 30 480,00 грн, №11052 від 18.11.2021 на суму 44 947,20 грн, які були направлені відповідачу разом із вимогою про сплату боргу, суд вважає, що позивачем доведено факт поставки товару на загальну суму 231 838,50 грн.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ «КП Інженерний центр» порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 138 643,80 грн.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимоги ТзОВ «Компанія Лекора» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 764,38 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 01.03.2023, укладений між ТзОВ «Компанія Лекора» та адвокатом Кобилецьким В.В., звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги на суму 16 900,00 грн, видатковий касовий ордер від 26.04.2023 про сплату за договором про надання правової допомоги від 01.03.2023 на суму 16 900,00 грн.

Так, згідно п. 6 договору гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному цим договром.

У відповідності до п. 7 договору, гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 600,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок надання адвокатом правової допомоги.

Відповідно до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, загальна вартість наданої правової допомоги склала 16 900,00 грн, які сплачені позивачем згідно видаткового касового ордеру від 26.04.2023.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в межах розгляду цієї справи у розмірі 16 900,00 грн, водночас, згідно з умовами п. 7 договору, внаслідок задоволення позову також підлягає сплаті додатковий гонорар у розмірі 10%, що складає 13 864,38 грн та разом становить 30 764,38 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Інженерний центр» (02152, місто Київ, вулиця Серафимовича, будинок 11, кімната 2; ідентифікаційний код 33345049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 2/9; ідентифікаційний код 43317636) 138 643 (сто тридцять вісім тисяч шістсот сорок три) грн 80 коп. - заборгованості, 30 764 (тридцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 38 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук