Рішення

від 30.05.2023 по справі 920/393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2023м. СумиСправа № 920/393/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/393/23

за позовом Фізичної особи підприємця Носачова Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія « Сумбуд-Інвест (вул. Петропавлівська, буд.86, 1 поверх м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 34451799)

про стягнення 143 941 грн. 64 коп.,

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 143 941 грн 64 коп., з яких: 96 995 грн 00 коп., сума основного боргу, 40 156 грн 50 коп. інфляційні втрати та 6 790 грн 14 коп 3% річних, за неналежне виконання зобов`язань за Договором № и240120 від 24.01.2020 року на обслуговування комп`ютерного обладнання; а також покласти на відповідача судовий збір в розмірі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 7 000 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2023 відкрито провадження у справі № 920/393/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

09.05.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого не заперечує проти стягнення основного боргу та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки вважає, що вони є неспівмірними з розміром основної заборгованості..

Враховуючи час, наданий сторонам для подання документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків:

Спірні відносини сторін виникли з виконання Договору на обслуговування комп`ютерного обладнання від 24.01.2020 №и240120, укладений між Фізичною особою підприємцем Носачовим Олександром Вікторовичем (Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест» (Замовник, Відповідач).

Відповідно до п. 2.1., 2.2 вищевказаного Договору Замовник надає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по обслуговуванню обладнання. Відповідно до умов договору, Обладнання - це комп`ютерна техніка, периферійне обладнання, інше обладнання, а також програмне забезпечення, вказане в Додатку 1 до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Замовник (Відповідач) має право отримувати якісне та своєчасне обслуговування обладнання, а згідно з п. 3.2. Замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати послуги Виконавця (Позивача).

Пункт 4.1.1. Договору закріплює за Виконавцем (Позивачем) право на винагороду за виконане обслуговування згідно з Договором, а відповідно до п. 4.1.2. Договору Позивач має право вимагати від Замовника (Відповідача) виконання обов`язків згідно з Договором.

Згідно з п. 5.11 Договору зафіксовано, що після закінчення обслуговування по кожному замовленню підписується Акт виконаних робіт, і підписанням такого Акту Замовник (Відповідач) підтверджує належну якість обслуговування і виконання Позивачем зобов`язань згідно з договором.

Порядок, строки і розмір оплати за надане обслуговування становить 4 500,00 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок щомісяця, додаткове обслуговування (заправка картриджа, регенерація картриджа тощо) проводиться за додаткову ціну, вказану в п. 3 Тарифи і пакети.

Договором встановлено, що оплата за обслуговування і додаткові послуги здійснюється Замовником в національній валюті України безготівковою формою на розрахунковий рахунок Виконавця.

Датою початку надання послуг з обслуговування в Договорі вказано 24 січня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що він Фізична особа підприємець Носачов Олександр Вікторович сумлінно та в повному обсязі виконав зобов`язання взяті на себе згідно Договору № и240120 на обслуговування комп`ютерного обладнання від 24.01.2020, проте відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест» не виконав взяті на себе зобов`язання за договором в часті своєчасності та повноти розрахунку за надані послуги. У зв`язку з чим виникла заборгованості Відповідача за надані послуги в сумі 96 995 гривень 00 коп.

Також позивач зазначає, що жодного перерахунку коштів Замовником не було здійснено, але Виконавець продовжував надавати послуги.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано до позовної заяви акти наданих послуг, зокрема:

- Акт наданих послуг № 18 від 27.01.2020 на суму 4500,00 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 11 від 27.02.2020 на суму 4870, грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 19 від 05.03.2020 на суму 5240 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 34 від 23.04.2020 на суму 4670 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 43 від 06.05.2020 на суму 4755,00 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 49 від 02.06.2020 на суму 540, грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 41 від 24.06.2020 на суму 4670 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 53 від 24.06.2020 на суму 4670 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 59 від 07.07.2020 на суму 5185 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 9 від 09.09.2020 на суму 4885,00 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 16 від 07.10.2020 на суму 5440, грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 39 від 07.12.2020 на суму 510 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 5 від 12.01.2021 на суму 4970 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 11 від 09.02.2021 на суму 5655 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 35 від 08.04.2021 на суму 5740 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 34 від 19.05.2021 на суму 4500,00 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 18 від 08.06.2021 на суму 5090, грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 49 від 05.07.2021 на суму 5385 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 62 від 30.08.2021 на суму 5545 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 76 від 24.06.2020 на суму 5545 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 78 від 06.08.2020 на суму 4670 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 28 від 10.11.2020 на суму 5740,00 грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін;

- Акт наданих послуг № 66 від 10.09.2021 на суму 5920, грн , підписаний та скріплений печатками обох сторін.

За даними первинного та бухгалтерського обліку Позивача кошти за Договором № и240120 від 24.01.2020 року на обслуговування комп`ютерного обладнання на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до підписаних Актів надання послуг не надходили.

Вважаючи наявним заборгованість за спірним Договором в сумі 96995 грн 00 коп. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позову не заперечує, проте просить зменшити розмір штрафних санкцій, зазначаючи, що вони є неспівмірними з розмірами основної заборгованості.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг, яким є договір, на підставі якого виникли спірні у даній справі відносини сторін, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ч.2, 7 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання та прийняття відповідачем послуг за спірним Договором на обслуговування комп`ютерного обладнання № и240120 від 24.01.2020 на загальну суму 96995 грн 00 коп.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 40 156 грн 50 коп і 3% річних у розмірі 6790 грн 14 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Між сторонами такий розмір процентів не визначався.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Враховуючи, що судом визнано обґрунтованими позовні вимоги щодо основної суми боргу в розмірі 96995 грн 00 коп, то 3% річних та інфляційні втрати судом перевірено щодо нарахувань на дану суму боргу .

Приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати за надані послуги за січень-грудень 2020 року та січень-жовтень 2021 року, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6790 грн 14 коп та інфляційних нарахувань в сумі 40156 грн 50 коп. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 96995 грн боргу за надані послуги, 3% річних в сумі 6790 грн 14 коп та інфляційних нарахувань в сумі 40156 грн 50 коп.

В відзиві на позовну заяву від 25.04.2023 № 25 відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки вони є неспівмірними з розмірами основної заборгованості.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Враховуючи, що вимоги позивача, заявлені на підставі статті 625 ЦК Украіни є відповідальністю за невиконання грошового зобов`язання, а не видом забезпечення виконання зобов`язання, який може бути зменшений за приписами ст.. 551 ЦК Украіни.

Суд приходить до висновку, про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2684 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи підприємця Носачова Олександра Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест про стягнення 143941 грн 64 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест (вул. Петропавлівська, буд.86, 1 поверх м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 34451799) на користь Фізичної особи підприємця Носачова Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 96995 грн 00 коп заборгованості за надані послуги, 3% річних в сумі 6790 грн 14 коп, інфляційних нарахувань в сумі 40156 грн 50 коп., 2684 грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено і підписано суддею 01.06.2023.

СуддяС.В. Заєць