Ухвала

від 30.05.2023 по справі 925/142/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/142/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі

за позовом Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія"

про стягнення 4 780 002, 00 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Шкляр О. В., відповідача - Татаринов О. С.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ" (далі - ПП "ОККО КОНТРАКТ" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія" (далі - ТОВ "МГК" та/або відповідач) про стягнення 4 780 002, 00 грн штрафних санкцій за договором купівлі-продажу природного газу від 20.05.2020№ МГК-ОККО-ГАЗ-20/05/20 (далі - договір).

Позовні вимоги аргументовано тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а тому відповідно до пункту 5.5 договору зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 4 780 002,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області 22.12.2022 у справі № 925/142/22 (Довгань К. І.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судове рішення аргументовано тим, що правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у виді штрафу відсутні, оскільки не визначені конкретні строки передачі газу в межах вересня 2021 року, а також відсутні торгові сповіщення від ПП "ОККО КОНТРАКТ" на набуття газу, у зв`язку з чим ТОВ "МГК" не мало інформації як про конкретні дати передачі, так і про конкретні обсяги природного газу, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язань за договором.

Також, ні договором, а ні додатковою угодою до договору від 27.05.2021 № 21 сторонами не передбачено порядок визначення остаточної ціни та загальної вартості обсягу газу, що передається за цим договором, а попередня ціна товару, що визначена у додатку № 21 не може бути взята за базу нарахування штрафних санкцій, оскільки сторони не встановили порядок визначення остаточної ціни за іншими чинниками ніж укладення додаткової угоди, яка між сторонами на час розгляду спору не укладена.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (Майданевич А. Г. - головуючий, судді Ткаченко Б. О., Сулім В. В.) рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 925/142/22 скасоване; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ТОВ "МГК" на користь ПП "ОККО КОНТРАКТ" 4 780 002,00 грн штрафних санкцій за договором та 71 700,03 грн - судового збору за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції та 107 550,05 грн - судового збору за розгляд апеляційної скарги в апеляційній інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту договору та додаткової угоди до договору від 27.05.2021 № 21 убачається, що сторони погодили період та строк поставки товару - протягом вересня 2021 року. За укладеним між сторонами договором відповідач свідомо узяв на себе договірні зобов`язання поставити позивачу 10 000 000 куб. м протягом вересня 2021 року без жодних зауважень. Отже, відповідач зобов`язаний був виконати умови договору у визначений строк. Проте, всупереч погодженим умовам договору відповідач свідомо відмовився виконувати свої зобов`язання у вересні 2021 року.

У визначений період відповідачем не поставлено позивачу обумовленого договором товару. Факт не поставки товару відповідачем не заперечується та визнаний судом першої інстанції. Відмова від виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару свідчить про порушення останнім умов договору в частині здійснення поставки природного газу позивачу у обсязі, визначеному договором та додатковою угодою до договору від 27.05.2021 № 21.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково послався на те, що сторонами не погоджені конкретні строки передачі газу у межах вересня 2021 року та відсутність у відповідача інформації про конкретні дати передач.

Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що відповідно до пункту 4.1 договору ціна на газ, який підлягає передачі, визначається сторонами у додаткових угодах до договору. Додатковою угодою до договору від 27.05.2021 № 21 сторони визначили та погодили базову ціну газу, який мав бути предметом поставки у вересні 2021 року, а саме: попередня ціна газу 9 560,00 грн з ПДВ за 1 000,00 тис. куб. м та 95 600 040,00 грн з ПДВ за 10 000 000,00 куб. м природного газу відповідно. При цьому положеннями договору не передбачено обов`язковості зміни визначеної сторонами базової ціни газу.

Посилаючись на положення пункту 3.3 договору та пункт 6 додаткової угоди до договору від 27.05.2021 № 21 суд апеляційної інстанції встановив, що остаточна ціна (вартість) поставленого газу визначалася сторонами після здійснення передачі газу на підставі актів приймання-передачі, що було усталеною практикою довготривалої співпраці за договором між позивачем і відповідачем. При цьому, можливість визначення (зміни) ціни товару після його передачі не суперечить чинному законодавству та передбачена, зокрема, статтею 691 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, суперечностей щодо умови про можливість скоригувати ціну у сторін ніколи не виникало. Можливість подальшої зміни умов щодо ціни газу означає лише те, що сторони мають можливість вирішувати це питання на власний розсуд (розсуд сторони, яка виконує відповідне положення договору).

Сторони не були позбавлені права визначити остаточну ціну за спільною домовленістю після поставки товару чи до певної дати, як передбачено умовами договору, які є чинними та виконувалися сторонами в процесі регулярної співпраці за договором. Базова ціна сторонами погоджена, відсутність законодавчого регулювання формування ціни попередньої чи остаточної не впливає на право сторін самостійно це визначати, тим більше, не звільняє продавця від обов`язку здійснити поставку товару (як то здійснювалося відповідачем протягом тривалої співпраці), за попередньо погодженою сторонами ціною, оскільки такий обов`язок не пов`язаний з погодженням сторонами остаточної ціни договору.

Проте, поставка обсягів газу, обумовлених додатковою угодою до договору від 27.05.2021 № 21, у вересні 2021 року з вини відповідача здійснена не була, поставити газ у вересні 2021 року останній відмовився, а відтак, акти приймання-передачі не підписані, при цьому визначена в додатковій угоді до договору від 27.05.2021 № 21 ціна товару не змінена та є чинною.

Як було доведено позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, не заперечувалося відповідачем та визнано судом у рішенні, договір виконувався сторонами до вересня 2021 року, з огляду на: здійснення ТОВ "МГК" поставок за договором, передачу ним товару (погоджених обсягів газу) у попередні періоди до вересня 2021, що підтверджується актами приймання-передачі; відсутність жодних письмових заперечень щодо поставки товару за додатковою угодою до договору від 27.05.2021 № 21 із посиланням на відсутність договірних відносин, зокрема через неузгодженість ціни; відсутність у сторін будь-яких суперечностей щодо погодженої в наведеній додатковій угоді ціни товару, а саме: 9 560,00 грн за 1 000 куб. м природного газу і 95 600 040,00 грн з ПДВ за 10 000 000 куб. м природного газу відповідно; невчинення постачальником будь-яких дій, спрямованих на зміну окресленої сторонами базової ціни товару.

При цьому посилання відповідача на неузгодженість ціни товару саме по поставці у вересні 2021 року у зв`язку з не підписанням окремої додаткової угоди, за наявності погоджених сторонами істотних умов договору, у тому числі і ціни (яка була узгоджена сторонами та задекларована в додатковій угоді до договору від 27.05.2021 № 21), свідчить про суперечливу поведінку відповідача, який до вересня 2021 року виконував умови договору за аналогічних обставин, а саме сторони визначали попередню ціну товару, після чого без додаткового підписання перед здійсненням поставки окремого додатку із формулюванням "остаточна ціна" відповідач поставки природного газу здійснював, проте у вересні 2021 року відмовився виконувати умови договору і вже після звернення позивача до суду за захистом порушених прав почав стверджувати про можливу зміну ціни. З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд зазначив про те, що сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому його не можна вважати неукладеним.

Отже, з урахуванням того, що ціна товару та вартість 10 000 000 куб. м газу, який підлягав передачі відповідачем позивачу у вересні 2021 року сторонами в договорі встановлена пунктами 2 та 3 додаткової угоди до договору від 27.05.2021 № 21, будь-які додаткові угоди про зміну ціни газу, що підлягав передачі у вересні 2021 року, сторонами не укладено, законодавство також не встановлює порядку формування попередньої та остаточної ціни газу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що остаточна ціна може зменшуватися та попередня ціна не може бути взята за базу нарахування штрафних санкцій є помилковим. Таким чином, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, за аналогічних умов виконували свої зобов`язання протягом тривалого часу співпраці, а посилання відповідача на можливу зміну ціни після поставки товару, яка так і не відбулася з вини відповідача жодним чином не впливає на обов`язок постачальника передати товар на погоджених сторонами умовах, а за відмову від такої передачі - сплатити визначені в договорі штрафні санкції.

Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 925/142/22, ТОВ "МГК" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 922/4124/20 стосовно права суду зменшувати розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, а також у постанові Верховного Суд від 03.11.2022 у справі № 903/972/20 щодо механізму визначення ціни.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "ОККО КОНТРАКТ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.05.2020 між ПП "ОККО КОНТРАКТ" (оптовий покупець) та ТОВ "МГК" (оптовий продавець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № МГК-ОККО-ГАЗ-20/05/20, за умовами пункту 1.1 якого оптовий продавець зобов`язується передати у власність оптовому покупцю природниий газ, а оптовий покупець зобов`язується приийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Пунктом 2.1 договору, сторони визначили, що строки передачі газу у відповідному місяці передачі визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Також, відповідно до пункту 2.3. договору обсяги переданого газу у відповідному місяці передачі газу визначаються в актах приймання-передачі газу (обсяг газу).

Відповідно до пункту 3.1 договору оптовий продавець передає оптовому покупцю газ в загальному потоці у віртуальних точках входу/виходу до/з газотранспортної системи (надалі - ВТТ), визначених Оператором ГТС відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи та розміщених на офіційному веб-сайті Оператора ГТС, або в підземних сховищах газу (надалі - ПСГ) оператора газосховищ Філії "Оператор газосховищ України" AT "Укртрансгаз" (надалі - пункти приймання-передачі газу), шляхом розміщення на Інформаційній платформі оператора ГТС або оператора газосховищ відповідних Торгових сповіщень. Після переходу права власності на газ оптовий покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктом 3.2. договору право власності на газ переходить від оптового продавця до оптового покупця в пунктах передачі газу з моменту підтвердження на Інформаційній платформі оператора ГТС (у випадку передачі газу у ВТТ) або оператора газосховищ (у випадку передачі газу в ПСГ) відповідних Торгових сповіщень на газову добу місяця передачі газу.

Відповідно до пункту 5.5 договору у випадку необґрунтованої відмови оптового продавця від передачі передбаченого цим договором обсягу газу на відповідний місяць передачі, оптовий продавець зобов`язаний сплатити оптовому покупцю штраф у розмірі 5 % вартості такого газу, від передачі якого відмовився оптовий продавець.

Судами також установлено, що оплата за газ мала здійснюватися після його передачі у власність оптового покупця, оскільки згідно з умовами пункт 5. додатку № 21 оплата попередньої загальної вартості газу, що передається у вересні 2021 року за цією додатковою угодою, проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок оптового продавця в наступному порядку: - 100 % оплата після підтвердження Торгового сповіщення в інформаційній платформі Оператора ГТС, природного газу від оптового продавця у власність оптовому покупцю.

21.12.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, якою сторони домовилися викласти пункт 9.1 договору в наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку, до повного і належного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за договором, зокрема в частині здійснення взаєморозрахунків". Додаткова угода від 21.12.2020 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками є невід`ємною частиною договору.

Крім того, суди встановили, що між сторонами тривали попередні господарські відносини, зокрема:

Додатковою угодою до договору від 28.04.2021 № 14, сторони домовились що за цією додатковою угодою оптовий продавець передає оптовому покупцю в період квітня 2021 року обсяг газу в загальному об`єми 10 000,00 тис. куб. м. Попередня ціна газу за 1 000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 7 560,00 грн, крім того податок на додану вартість 20 % - 1 512,00 грн, а всього 9 072,00 грн. Загальна попередня вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 75 600 000,00 грн, крім того ПДВ - 15 120 000,00 грн, а разом 90 720 000,00 грн.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 30.04.2021 № 79, ТОВ "МГК" передало, а ПП "ОККО КОНТРАКТ" прийняло у квітні 2021 року фактичні обсяги природнього газу імпортованого на митну територію у ПСГ AT "Укртрансгаз" 10 000,00 тис. куб. м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 90 720 000,00 грн, у тому числі ПДВ 15 120 000,00 грн.

Додатковою угодою до договору від 28.04.2021 № 15 сторони домовились, що за цією додатковою угодою оптовий продавець передає оптовому покупцю в травні 2021року обсяг газу в загальному об`ємі 3 250,00 тис. куб. м. Попередня ціна газу за 1 000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 7 500,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 1 500,00 грн, а всього 9 000,00 грн. Загальна попередня вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 24 375 000,00 грн, крім того ПДВ - 4 875 000,00 грн, а разом 29 250 000,00 грн.

Пунктом 6 даної додаткової угоди від 28.04.2021 № 15 встановлено, що остаточна ціна та загальна вартість обсягу газу, що передається за цією додатковою угодою, а також строки їх остаточної оплати визначаються сторонами в додатковій угоді до договору, яка має бути підписана в строк не пізніше 31.05.2021.

Додатковою угодою до договору від 31.05.2021 № 15/1, сторони керуючись пунктом 6 додаткової угоди до договору від 28.04.2021 № 15, визначили остаточну ціну за одну тисячу кубічних метрів газу, що передається за цією додатковою угодою в травні 2021 року в розмірі 7 443,00 грн. Загальна остаточна вартість обсягу газу, що передається за цією додатковою угодою складає 24 190 822,00 грн, крім того ПДВ - 4 838 164,50 грн, а разом 29 028 987,00 грн.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 31.05.2021 № 112, ТОВ "МГК" передало, а ПП "ОККО КОНТРАКТ" прийняло у травні 2021 року фактичні обсяги природнього газу українського видобутку 3 250,00 тис. куб. м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 29 028 987,00 грн, у тому числі ПДВ 4 838 164,50 грн.

У додатковій угоді до договору від 28.04.2021 № 16, сторони домовились що за цією додатковою угодою оптовий продавець передає оптовому покупцю в травні 2021 року обсяг газу в загальному об`єми 750,00 тис. куб. м. Ціна газу за 1 000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 7 583,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 1 516,00 грн, а всього 9 100,00 грн. Загальна вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 5 687 497,50 грн, крім того ПДВ - 1 137 499,50 грн, а разом 6 824 997,00 грн.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 31.05.2021 №111, ТОВ "МГК" передало, а позивач прийняв у травні 2021 року фактичні обсяги природнього газу українського видобутку 750,00 тис. куб. м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 6 824 997,00 грн. у тому числі ПДВ - 1 137 499,50 грн.

Додатковою угодою до договору від 28.04.2021 № 17, сторони домовились що за цією додатковою угодою оптовий продавець передає оптовому покупцю в травні 2021року обсяг газу в загальному об`єми 250,00 тис. куб. м. Ціна газу за 1 000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 7 541,67 грн, крім того ПДВ 20 % - 1 508,33 грн, а всього 9 050,00 грн.

Загальна вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 1 885 417,50 грн, крім того ПДВ - 337 083,50грн, а разом 2 262 501,50 грн.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 31.05.2021 № 110, сторони уклали акт про те, що ТОВ "МГК" передало, а ПП "ОККО КОНТРАКТ" прийняло у травні 2021 року фактичні обсяги природнього газу українського видобутку 250,00 тис. куб. м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 2 262 501,50 грн, у тому числі ПДВ 337 083,50 грн.

Судами також установлено, що додатковою угодою до договору від 30.05.2021 № 18/1, сторони домовились викласти пункти 2, 3, 5 та 6 додаткової угоди до договору від 28.04.2021 № 18 в новій редакції наступного змісту: "Попередня ціна газу за 1 000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 8 897,58 грн, крім того ПДВ 20 % - 1 779,52 грн, а всього 10 677,10 грн. Загальна попередня вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 88 975 800,00 грн, крім того ПДВ - 17 795 160,00 грн, а разом 106 770 960,00 грн".

Пунктом 6 даної додаткової угоди до договору від 30.05.2021 № 18/1 встановлено, що остаточна ціна та загальна вартість обсягу газу, що передається за цією додатковою угодою, а також строки їх остаточної оплати визначаються сторонами в додатковій угоді до договору, яка має бути підписана в строк не пізніше 09.07.2021.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 31.05.2021 № 109 ТОВ "МГК" передало, ПП "ОККО КОНТРАКТ" прийняло у травні 2021 року фактичні обсяги природнього газу імпортованого на митну територію України 100 00,00 тис.куб.м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 106 770 960,00 грн, у тому числі ПДВ 17 795 160,00 грн.

Додатковою угодою до договору від 09.07.2021 № 18/2 сторони керуючись пунктом 6 додаткової угоди до договору від 28.04.2021 № 18, визначили остаточну ціну за одну тисячу кубічних метрів газу, що передається за цією додатковою угодою в травні 2021 року в розмірі 8 601,82 грн, крім того ПДВ 20 % - 1 720,36 грн, а всього 10 322,18 грн. Загальна остаточна вартість обсягу газу, що передається за цією додатковою угодою до договору від 09.07.2021 № 18/2 у травні 2021 року складає 86 018 200,00 грн, крім того ПДВ - 17 203 640,00 грн, а разом 103 221 840,00 грн.

Додатковою угодою до договору від 26.05.2021 № 19 сторони домовились про те, що за цією додатковою угодою оптовий продавець передає оптовому покупцю в червні 2021 року обсяг газу в загальному об`єми 2000,00 тис.куб.м. Ціна газу за 1000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 9 250,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 1 850,00 грн, а всього 11 100,00 грн. Загальна вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 18 500 000,00 грн, крім того ПДВ - 3 700 000,00 грн, а разом 22 200 000,00 грн.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 30.06.2021 № 135 ТОВ "МГК" передало, а ПП "ОККО КОНТРАКТ" прийняло у червні 2021 року фактичні обсяги природнього газу українського видобутку 2 000,00 тис.куб.м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 22 200 000,00 грн, у тому числі ПДВ 3 700 000,00 грн.

У додатковій угоді до договору від 26.05.2021 № 20 сторони домовились, що за цією додатковою угодою оптовий продавець передає оптовому покупцю в червні 2021 року обсяг газу в загальному об`єми 10.000,00 тис.куб.м. Попередня ціна газу за 1 000,00 куб. м, що передається за цією додатковою угодою становить 9 553,00 грн, крім того податок на додану вартість 20 % - 1 910,75 грн, а всього 11 464,50 грн. Загальна попередня вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 95 537 500,00 грн, крім того ПДВ - 19 107 500,00 грн, а разом 114 645 000,00 грн. Пунктом 6 даної додаткової угоди встановлено, що остаточна ціна та загальна вартість обсягу газу, що передається за цією додатковою угодою, а також строки їх остаточної оплати визначаються сторонами в додатковій угоді до договору, яка має бути підписана в строк не пізніше 30.06.2021.

Додатковою угодою до договору від 30.06.2021 № 20/1 сторони домовились викласти пункти 2, 3, 5 та 6 додаткової угоди до договору від 26.05.2021 № 20 в новій редакції наступного змісту: "Попередня ціна газу за 1000,00 куб. м., що передається за цією додатковою угодою становить 9 941,90 грн, крім того податок на додану вартість 20%-1 988,38 грн, а всього 11 930,28 грн. Загальна попередня вартість газу, що передається за цією додатковою угодою складає 99 419 000,00 грн, крім того ПДВ - 19 883 800,00 грн, а разом 119 302 800,00 грн". Пунктом 6 даної додаткової угоди встановлено, що остаточна ціна та загальна вартість обсягу газу, що передається за цією додатковою угодою, а також строки їх остаточної оплати визначаються сторонами в додатковій угоді до договору, яка має бути підписана в строк не пізніше 09.08.2021.

На підставі акта прийому - передачі природнього газу від 30.06.2021 № 136 ТОВ "МГК" передало, а ПП "ОККО КОНТРАКТ" прийняло у червні 2021 року фактичні обсяги природнього газу українського видобутку 10 000,00 тис. куб. м. для його подальшої реалізації, загальна вартість природнього газу з урахуванням ПДВ складає 119 302 800,00 грн, у тому числі ПДВ 19 883 800,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.05.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 21 (далі - додаткова угода № 21), в якій сторони визначили строки, обсяг і вартість газу, що підлягає передачі оптовому покупцеві. Додаткова угода № 21 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками є невід`ємною частиною договору та набрала чинності з моменту її підписання.

Згідно з пункту 1 додаткової угоди № 21 оптовий продавець (відповідач) взяв на себе зобов`язання передати оптовому покупцю у вересні 2021 року обсяг газу в загальному об`ємі 10 000,000 тис. куб. м (десять мільйонів куб. м.).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 21 попередня загальна вартість обсягу газу, що передається за додатковою угодою від 27.05.2021 згідно з пункту 3 останньої складає 95 600 040,00 грн з ПДВ.

Проте, відповідач відмовився від передачі домовленого обсягу газу позивачу у вересні 2021 року.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач просив, у зв`язку з відмовою в односторонньому порядку від виконання взятих на себе зобов`язань (у вересні 2021 року) стягнути з відповідача на його користь штраф, передбачений пунктом 5.5 договору у розмірі 5 % вартості товару, від передачі якого відмовився відповідач, що складає 4 780 002,00 грн (95 600 040,00 грн х 5 %).

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 922/4124/20, від 03.11.2022 у справі № 903/972/20.

Стосовно посилань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 922/4124/20 щодо права суду зменшувати розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке він може реалізувати у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 922/4124/20, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Так, вирішуючи питання, зокрема, про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищує майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірною, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.

Вирішуючи питання, зокрема, про зменшення судом штрафу у справі № 922/4124/20, Верховний Суд у постанові від 17.08.2021 звернув увагу на те, що неустойка, зокрема, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Отже, врахувавши конкретні обставини справи, Верховний Суд зазначив те, що висновки попередніх судових інстанцій щодо зменшення суми штрафу, яка дорівнює 30 % загальної ціни договору не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.

Проте, варто звернути увагу на те, що у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 922/4124/20 зроблено загальний висновок щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, тоді як підстави та обставини для такого зменшення суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

У той же час, у справі № 925/142/22, рішення в якій переглядаються, заяв відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу до судів першої та апеляційної інстанцій подано не було, судами не вирішувалося питання щодо таких заяв та/або питання зменшення розміру штрафних санкцій. Також обставин неспівмірності заявленого до стягнення штрафу судами встановлено не було.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що справа № 902/417/18 та № 922/4124/20 не є подібними зі справою, що розглядається (№ 925/142/22), оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин, доказів, доводів та аргументів сторін.

Окремо суд касаційної інстанції відмічає, що наведення у касаційній скарзі переліку постанов Верховного Суду, а саме від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/18, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 взагалі не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, адже з урахуванням положень статті 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов`язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 03.11.2022 у справі № 903/972/20 щодо механізму визначення ціни, колегія суддів зазначає таке.

Так, у справі № 903/972/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (далі - ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (далі - ПАТ "Гнідавський цукровий завод") про стягнення 13 901 982,60 грн. Зокрема, позивач просив суд стягнути з ПАТ "Гнідавський цукровий завод" на свою користь: пеню за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у жовтні 2020 у розмірі 256 682,58 грн; за прострочення оплати за поставлений газ у жовтні 2020: пеню - 20 158,50 грн, інфляційні втрати - 24 741,91 грн, 3 % річних - 5 039,62 грн; за прострочення оплати за поставлений газ у листопаді 2020: суму основної заборгованості - 12 603 405,23 грн, пеню - 169 887,00 грн, 3 % річних - 42 471,75 грн, інфляційні втрати - 52 852,99 грн; пеню за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 у розмірі 7 26 743,02 грн. При цьому позовна заява мотивована тим, що в порушення умов договору постачання природного газу від 28.09.2020 №К-ПГ-С/20-09/38, ПАТ "Гнідавський цукровий завод" не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати повної та своєчасної вартості поставленого природнього газу.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2022 у справі № 903/972/20 скасовуючи судові рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" та направляючи справу на новий розгляд, зазначив про те, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (частина 4 статті 632, стаття 706 ЦК України). При цьому суд касаційної інстанції зверну увагу на те, що додаткову угоду № 2 щодо визначення планового обсягу та вартості природного газу у листопаді 2020 року, укладено не було.

Водночас у цій справі № 925/142/22, апеляційний господарський суд установив, що відповідно до пункту 4.1 договору ціна на газ, який підлягає передачі, визначається сторонами у додаткових угодах до договору. При цьому додатковою угодою № 21 сторони визначили та погодили базову ціну газу, який мав бути предметом поставки у вересні 2021 року, а саме: попередня ціна газу 9 560,00 грн з ПДВ за 1 000,00 тис. куб. м та 95 600 040,00 грн з ПДВ за 10 000 000,00 куб. м природного газу відповідно.

Суд апеляційної інстанції також зверну увагу на те, що положеннями договору не передбачено обов`язковості зміни визначеної сторонами базової ціни газу, а остаточна ціна (вартість) поставленого газу визначалася сторонами після здійснення передачі газу на підставі актів приймання-передачі, що було передбачено умовами договору та усталеною практикою довготривалої співпраці за договором між позивачем і відповідачем.

Водночас, оскільки поставка обсягів газу, обумовлених додатковою угодою № 21, у вересні 2021 року з вини відповідача здійснена не була, поставити газ у вересні 2021 року останній відмовився, акти приймання-передачі підписано не було. За таких обставин визначена в додатковій угоді № 21 ціна товару не змінена, є чинною, а тому сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, за аналогічних умов виконували свої зобов`язання протягом тривалого часу співпраці, а посилання відповідача на можливу зміну ціни після поставки товару, яка так і не відбулася з вини відповідача жодним чином не впливає на обов`язок постачальника передати товар на погоджених сторонами умовах, а за відмову від такої передачі - сплатити визначені в договорі штрафні санкції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовий висновок, викладений у справі № 903/972/20 не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у справі № 925/142/22 та у зазначеній справі різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Тобто у кожній із зазначених справ суди оцінювали та досліджували різні докази, які сторони подавали в обґрунтування визначення ціни товару, та на підставі встановлених судами обставин суди приймали відповідні судові рішення, що, в свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у справі № 925/142/22 та у справі № 903/972/20.

Колегія суддів також зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а тому відхиляються Судом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічно й частина 1 статті 17 ГПК України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v.» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм ГПК України.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ТОВ "МГК", згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 332 ГПК України, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.05.2023 за клопотанням ТОВ "МГК" зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 925/142/22 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Оскільки Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МГК", виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 925/142/22 підлягає поновленню.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна газова компанія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 925/142/22 закрити.

Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 925/142/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ