Рішення

від 31.05.2023 по справі 240/15797/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/15797/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16 грудня 2020 року №82 в частині відмови ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути і задовольнити її клопотання від 16 листопада 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, які розташовані на земельному масиві з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103;

- зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що рішенням Брусилівської селищної ради № 16 грудня 2020 року №82 їй протиправно було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки така ділянка знаходиться на земельному масиві площею 117,9742 га, який перебуває у користуванні інших осіб.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить у її задоволенні відмовити. Зазначає, що підставою для відмови стало те, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем у графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування, знаходиться на земельній ділянці площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, яка перебуває у постійному користуванні інших осіб. Звертає увагу, що право комунальної власності Брусилівської селищної ради на земельну ділянку площею 117,9742 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача із клопотанням від 16 листопада 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, які не надані у власність чи користування і розташовані на одному із земельних масивів з такими кадастровими номерами: 1820980300:05:000:0228, 1820980300:02:000:4108, 1820980300:02:000:4106, 1820985300:06:000:8100, 1820985300:05:000:0375, 1820985300:03:000:0301 або 1820983500:05:000:8103.

16 грудня 2020 року Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області було прийнято рішення № 82, яким ОСОБА_1 відмовлено у передачі у власність такої ділянки у зв`язку з тим, що:

- земельні ділянки на земельних масивах з кадастровими номерами 1820980300:05:000:0228, 1820980300:02:000:4108, 1820980300:02:000:4106, 1820985300:06:000:8100 включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, праов оренди яких встановлено для продажу на земельних торгах окремими лотами;

- земельні ділянки на земельних масивах з кадастровими номерами 1820985300:05:000:0375, 1820985300:03:000:0301, 1820983500:05:000:8103 розподілено в відведено іншим громадянам.

Вважаючи таке рішення відповідача у частині відмови протиправним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що на момент отримання відповідачем її клопотання Державний реєстр речових прав не містив інформацію про речові права інших осіб щодо бажаних земельних ділянок, зокрема, згідно з інформаційною довідкою № 235747268 від 07 грудня 2020 року відсутня інформація про право постійного користування інших осіб земельною ділянкою площею 117,9742 га з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103. По іншим земельним масивам позивач доводи протиправності відмови не наводить.

Тобто, суть позовних вимог зводиться до оскарження відмови відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з земельного масиву з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103.

Як встановлено судом з листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07 березня 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 перебуває в постійному користуванні: СФГ "Пилипчук" - 5,01 га, СФГ "Нива" - 51,7 га, СФГ "Чмиль" - 4,98 га, СФГ "Нона" - 50,0 га, що в загальному становить 111,690 га.

Суд зазначає, що загальна площа земельної ділянки кадастровий номер 1820983500:05:000:8103 становить 117,9742 га, а фактично в користуванні фермерських господарств перебуває лише 111,690 га. Відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що бажане місце розташування земельної ділянки 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства позивача знаходиться саме у користуванні вищевказаних суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із частиною 5 статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Оскільки відповідачем не було доведено належними доказами, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність на земельному масиві з кадастровим номером1820983500:05:000:8103, перебуває у користуванні інших осіб, тому суд приходить до висновку, що рішення Брусилівської селищної ради від 16 грудня 2020 року № 82 про відмову з цих підстав у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є неправомірним.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути і задовольнити клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Суд вважає, що з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 листопада 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, які розташовані на земельному масиві з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103, та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Водночас, щодо вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

З огляду на положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути з відповідача.

Керуючись статями 77, 90, 139, 241-246 250, 255, 257, 262, 293, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16 грудня 2020 року №82 в частині відмови ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельному масиві з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 листопада 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, які розташовані на земельному масиві з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103, та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М.Шимонович