Ухвала

від 31.05.2023 по справі 320/16667/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

31 травня 2023 року м. Київ № 320/16667/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Любарецьке»

до Державної служби України з безпеки на транспорті Укртрансбезпеки

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Любарецьке» з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №35192 від 18.04.2033, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби з безпеки на транспорті Мартинюком Романом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні).

На адресу суду надійшла заява про забезпечення позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Любарецьке», в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

-зупинення дії Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №351927 від 18.04.2023, винесеної начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби з безпеки на транспорті Мартинюком Романом, якою на СТОВ «ЛЮБАРЕЦЬКЕ» накладено штраф у сумі 8500 грн - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборони Державній службі України з безпеки на транспорті, її відділам та іншим структурним підрозділам та посадовим особам подавати до органів виконавчої служби на примусове виконання Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №351927 від 18.04.2023, винесеної начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби з безпеки на транспорті Мартинюком Романом, якою на СТОВ «ЛЮБАРЕЦЬКЕ» накладено штраф у сумі 8500 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа (Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 351927 від 18.04.2023. винесеної начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби з безпеки на транспорті Мартинюком Романом, якою на СТОВ «ЛЮБАРЕЦЬКЕ» накладено штраф у сумі 8500 грн - у разі, якщо станом на дату розгляду цієї заяви вже буде відкрито виконавче провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що протиправною постановою накладено на позивача як на суб`єкта господарювання штраф у сумі 8500 грн. Позивач наголошував на протиправності оскаржуваної постанови, про що зазначав у заяві про забезпечення позову. Також зазначив, що за текстом оскаржуваної постанови, дата набрання нею законної (юридичної) сили 18 квітня 2023 р., строк пред`явлення до виконання 18 липня 2023 р. При цьому, згідно з частиною 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Додатково позивач наголошував, що спеціальні норми законодавства, які регулюють порядок прийняття та оскарження постанов Укртрансбезпеки не передбачають зупинення дії постанови у разі її оскарження в судовому порядку та не виключають можливість пред`явлення виконавчого документу до виконання, не зважаючи на оскарження постанови та розгляд питання у суді. Отже, на думку позивача зважаючи на фактичні строки розгляду судових справ, передача оскаржуваної постанови на виконання відбудеться ще до ухвалення рішення судом - в межах зазначеного в постанові строку її пред 'явлення до виконання, тому просить з метою ефективного захисту порушених прав звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Позивач зазначив, що обрані ним заходи забезпечення позову є доцільними оскільки в результаті зупинення дії постанови зупиняється визначений законом строк для примусового виконання до набрання рішення законної сили. Крім того, заборона подавати оскаржувану постанову на виконання необхідна для унеможливлення відкриття виконавчого провадження та настання всіх негативних наслідків.

Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Любарецьке» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову та наведених позивачем тверджень в її обґрунтування, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що ознаки протиправності спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті та не є достатніми для висновку про наявність очевидної протиправності такого рішення та застосування заходів забезпечення позову за правилами встановленими статтями 150-151 КАС України.

Відтак, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову в даному випадку є вирішенням справи по суті, без ухвалення рішення по справі, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленої вимогами статті 151 КАС України.

При цьому вжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Відтак, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову зазначені позивачем.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №640/8742/20 вказав, що положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п.35).

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа за яким стягнення здійснення в безспірному порядку.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Любарецьке» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Любарецьке" щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.