Рішення

від 31.05.2023 по справі 340/4572/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4572/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 30078034)

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, в якому просить стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №340/3801/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 18.12.2020 по 04.07.2021 включно у розмірі 1 699 395,86 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року у справі №340/3801/20 скасовано наказ відповідача про звільнення позивача з посади; ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області з 18.12.2021 року, а також стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. Разом із тим, позивач не був негайно поновлений на посаді, заробітна плата йому не виплачена по день видачі наказу про його поновлення на виконання судового рішення, тому він змушений звернутися до суду для захисту своїх прав про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін..

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов`язує виключно із наданням роботодавцем відповідного наказу - фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. Воднораз, відповідач зазначив, що суд має встановити вину відповідача у невидані наказу про поновлення працівника на роботі.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

.

В С Т А Н О В И В:

Матеріалами справи та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №340/3801/20 підтверджується, що позивач з 2007 року працював в органах прокуратури, з 30.07.2017 обіймав посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області.

Наказом Кіровоградської обласної прокуратури від 20.08.2020 № 234к позивача було звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області , на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 серпня 2020 року.

Не погодившись з вказаним наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року по справі №340/3801/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №28 від 21.07.2020 № 2 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Кіровоградської обласної прокуратури № 234к від 20.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області з 01.09.2021 року; стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 100498,09 грн (за період з 18.12.2021 по 04.07.2021).

Вказане рішення, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області з 01.09.2021 року та стягнення з Кіровоградської обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, звернуто судом до негайного виконання.

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 5 липня 2021 р. №346к скасовано наказ прокурора Кіровоградської області від 20 серпня 2020р. №234к та поновлено позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області з 1 вересня 2020р.

Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З дня, наступного за днем ухвалення рішення від 17.12.2021 у справі №340/3801/20, у відповідача виник обов`язок негайно виконати рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Втім, до 04.07.2021 року включно відповідач не вчинив дій, спрямованих на виконання рішення суду від 17.12.2020 у справі №340/3801/20 та на поновлення позивача на посаді.

Відповідач зазначає, що невиконання вказаного рішення зумовлене тим, що позивач не подавав до органів прокуратури заяви про виконання рішення та не звертався до органу виконавчої служби щодо примусового виконання рішення.

З приводу вказаних доводів суд зазначає, що судове рішення про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, яке жодним чином не може залежати від будь-яких обставин, крім непереборних.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19.

Суд зауважує, що стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

З огляду на викладене, посилання відповідача на ненадходження заяви від позивача чи відсутність наказу щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, як на підставу невиконання рішення, є необґрунтованими.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 червня 2020 року у справі №816/1895/18 та від 10 травня 2019 року у справі №816/1791/17.

Враховуючи те, що рішення суду від 17.12.2020 року у справі №340/3801/20 щодо поновлення позивача на посаді не було виконано у встановлений строк, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 18.12.2021 - наступний день після прийняття судового рішення від 17.12.2020 по справі №340/3801/20 по 04.07.2021 (включно) - до дня винесення наказу від 05.07.2021 про поновлення позивача на посаді.

Стосовно розміру виплат, суд зазначає, що згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За приписами пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 1305,17 грн, вказана суми зазначена в рішенні суду від 17.12.2020 року №340/3801/20 та довідці Кіровоградської обласної прокуратури.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд виходить із середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 1305,17 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, у відповідача виник обов`язок щодо виплати позивачеві середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 18.12.2020 року по 04.07.2021 року (включно), що становить 133 робочих дні, як визначає позивач та не заперечується відповідачем.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18.12.2020 по 04.07.2021 (включно), яка має бути виплачена позивачу відповідачем, становить 173587,61 грн (1305,17 середньоденний заробіток позивача *133 робочих днів).

Що стосується тверджень позивача про необхідність застосування при обрахунку середнього заробітку за час затримки у даній справі пункту10 Порядку та коефіцієнту коригування в розмірі 6,45 та 6,55, суд зазначає наступне.

Ключовими питаннями обґрунтованості стягнення такого заробітку у зазначеній вище сумі (173587,61 грн ) є правильність застосування (не застосування) при обчисленні розміру середньої заробітної плати позивача положень пункту 10 Порядку КМУ №100, з урахуванням змін внесених Постановою №1213 та Постанови № 1155, з урахуванням приписів абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Суд зазначає, що за приписами п.10 Порядку КМУ № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

За наслідком системного аналізу суд зазначає, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №826/15725/17, у постанові від 16.09.2020 у справі № 140/3020/19.

Як встановлено з листа Кіровоградської обласної прокуратури від 28 липня 2021 року № 27-92 вих-21посадовий оклад позивача змінювався наступним чином з 11 вересня по 31 грудня 2020 року становив 45403 грн (коефіцієнт підвищення 6,45) з 1 січня 2021 року по 05 липня 2021 року становив 46080 грн (коефіцієнт підвищення 6,55).

Між тим, суд зазначає, що пункт 10 Порядку КМУ №100 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100» від 09.12.2020 року № 1213 ( далі - Постанова КМУ № 1213), яка набрала чинності 12.12.2020 року, а отже вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, а саме по 11.12.2020 року, а тому правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення з 12.12.2020 року відсутні.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.11.2021 року у справі №826/6301/15, у постанові від 09.12.2021 року у справі №340/588/20, у постанові від 31.05.2022 року у справі № 640/9712/20.

Таким чином, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково.

Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні. Докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу наразі суду не подані.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 30078034) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити частково.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025) на користь ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 18.12.2020 року по 04.07.2021 року (включно) у розмірі 173587,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК