Ухвала

від 31.05.2023 по справі 420/5624/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5624/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Одесі питання про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталії Павлівни про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталії Павлівни про скасування постанови відповідача про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.02.2023 року, та зобов`язати відповідача вчинити дії з посвідчення договорів купівлі-продажу на земельні ділянки:

1.Земельна ділянка загальною площею 2.3969 га, кадастровий номер: 5124783000:01:001:0476, що розташована за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н., Євгенівська с/рада. Цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Належить на підставі Державного акту на право власності на землю, серія та номер: ІУ-О Д №035670 від 02.04.2004р., видавник: Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області;

2. Земельна ділянка загальною площею 2.4426 га, кадастровий номер: 5124783000:01:001:0477, що розташована за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н., Євгенівська с/рада. Цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Належить на підставі Державного акту на право власності на землю, серія та номер: ІУ-О Д №035671 від 02.04.2004р., видавник: Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області;

3. Земельна ділянка загальною площею 2.5089 га, кадастровий номер: 5124783000:01:001:0478, що розташована за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н., Євгенівська с/рада. Цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Належить на підставі Державного акту на право власності на землю, серія та номер: ІУ-О Д №035672 від 02.04.2004р., видавник: Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області;

4. Земельна ділянка загальною площею 2.5099 га, кадастровий номер: 5124783000:01:001:0479, що розташована за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н., Євгенівська с/рада. Цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Належить на підставі Державного акту на право власності на землю, серія та номер: ІУ-О Д №035673 від 02.04.2004р., видавник: Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області.

Ухвалою суду від 03.04.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За змістом позовної заяви предметом спору є постанова приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталії Павлівни про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою позивачу відмовлено у у посвідченні договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд зауважує, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (частина перша статті 3 Закону України «Про нотаріат» ).

Отже, в спірній ситуації, нотаріус, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача, а тому даний спір не має ознак публічно-правового спору.

Суд доходить висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба/приватний виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба/приватний виконавець та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Вказаний висновок зазначений також Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.06.2018 року по справі №910/856/17.

Таким чином, даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спрямований на захист прав, свобод та інтересів позивача у правовідносинах спадкування.

На підставі вищезазначеного, з огляду на наведене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд доходить висновку, що спір в даній адміністративній справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинен вирішуватись місцевим загальним суду відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, а тому є необхідність закриття провадження в адміністративній справі №420/5624/23 на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності з ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подачу позову у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7603 від 28 березня 2023 року.

Таким чином, вищевказані судові витрати підлягають поверненню позивачу.

Керуючись п.1 ст. 238 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №420/5624/23 за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталії Павлівни про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз`яснити Приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. згідно платіжної інструкції №7603 від 28 березня 2023 року.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Е.А.Іванов

.