ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 травня 2023 року м. Дніпросправа № 340/1031/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Боровській М.С.
за участі представника позивача Прибори І.І.,
представника відповідача Філоненка Д.В.,
розглянувши у відкритому судового засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року в адміністративній справі №340/1031/21 (головуючий суддя першої інстанції Кармазина Т.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техагроторг» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 15.03.2021 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Кіровоградській області від 20 листопада 2020 року:
- №000005240702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на 3730139 грн., в т.ч нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 2984111 грн. за податковими зобов`язаннями та 746028 грн. за штрафними санкціями;
- №000005250702, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19431 грн.;
- №00005280702, яким встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшено суму податкового зобов`язання у розмірі - 2456879 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем - податок на додану вартість у розмірі 2496236 грн. за період з лютого 2017 року по листопад 2018 року;
- №000005290702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 339353 грн. за період з червня 2017 року по листопад 2017 року.
- №000005300702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість - у розмірі 49196 грн., сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням 39357 грн., за штрафними санкціями 9839 грн. за період з 16.03.2017 року по 04.12.2018 року;
скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Кіровоградській області №14561-13 від 12.04.2021 про сплату ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» податкового боргу у розмірі 4882199,38 грн., з яких основний платіж 3023468 грн., штрафні санкції 755867 грн. та пеня 1102864,38 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджені належними документами, тому спірні рішення, винесені з порушенням норм Податкового кодексу, а відтак є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Реальність господарських операцій по вказаних в акті перевірки контрагентах підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними. Позивач правомірно визначив грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, оскільки вартість товарів і послуг у результаті здійснення операцій з контрагентами була включена до складу витрат, а податковий кредит сформовано відповідно до законодавства України. Позивач також зазначив, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20 листопада 2020 року №000005240702, №000005250702, №00005280702, №000005290702, №000005300702.
Скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12 квітня 2021 року №14561-13.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що у товариства відсутні власні основні засоби виробництва, а також встановлені в ході перевірки обставини свідчать про відсутність у позивача ділової мети в результаті господарської діяльності. Скаржник зазначає, що в ході перевірки позивача посадові особи податкового органу дійшли висновку щодо нереальності господарських операцій, що призвело до неправомірного визначення податкових зобов`язань та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ шляхом завищення сум податкових зобов`язань з ПДВ, а також заниження суми ПДВ. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техагроторг» зареєстровано як юридична особа 13.04.2011 року, перебуває в стані припинення за рішенням засновників 12.03.2019 року ( а.с.237-240 т.1).
Відповідно до даних реєстру ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.61 - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (а.с. 238 т.1).
Відповідач Головне управління ДПС у Кіровоградській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
В період з 30.09.2020 року по 08.10.2020 року ГУ ДПС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Техагроторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 06.10.2020 року, валютного законодавства за період 01.01.2017 року по 06.10.2020 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 06.10.2020 року та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 06.10.2020 року, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки 16.10.2020 року складено акт №33/11-28-07-02/37482018 (а.с.20-76 т.1).
Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем:
- пп.1.14.231 п.14.1 ст.14., пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в частині завищення доходів від реалізації товарів при не підтвердженні реальності операцій на суму 14240513,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 1340342,0 грн., за 2018 рік на суму 1130171,00 грн. та одночасно завищення витрат з придбання товарів (послуг) від постачальників на суму 14282097,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 13132495, 00 грн., за 2018 рік на суму 1149602,00 грн.;
- п.5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті, чого завищено від`ємне значення з податку на прибуток за 2018 рік на суму 19431,00 грн.;
- п.5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2984111,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 2740642,00 грн., за 2018 рік на суму 243469,00 грн.;
- п.184.7 ст.184, п.185.1, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 64566,00 грн.;
- п.184.7 ст.184, п.185.1, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2578697,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2017 року на суму 121818,00 грн., лютий 2017 року на суму 373102,00 грн., березень 2017 року на суму 317571,00 грн., квітень 2017 на суму 177398,00 грн., травень 2017 року на суму 217685,00 грн., червень 2017 року на суму 35758,00 грн., липень 2017 року на суму 235697,00 грн., серпень 2017 року на суму 237605,00 грн., вересень 2017 року на суму 365230,00 грн.; жовтень 2017 року на суму 140249,00 грн., листопад 2017 року на суму 83123,00 грн., грудень 2017 року на суму 86068,00 грн., січень 2018 року на суму 59819,00 грн., лютий 2018 року на суму 29383,00 грн., березень 2018 року на суму 27833,00 грн., квітень 2018 року на суму 12884,00 грн., червень 2018 року на суму 3519,00 грн., липень 2018 року на суму 9627,00 грн., серпень 2018 року на суму 11072,00 грн., вересень 2018 року на суму 13363,00 грн., жовтень 2018 року на суму 15240,00 грн., листопад 2018 року на суму 4653,00 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2643263,00 грн.; в т.ч. по періодах: січень 2017 року на суму 147027,00 грн., лютий 2017 року на суму 363199,00 грн., березень 2017 року на суму 317198,00 грн., квітень 2017 року на суму 198688,00 грн., травень 2017 року на суму 221532,00 грн., червень 2017 року на суму 139258,00 грн., липень 2017 року на суму 241905,00 грн., серпень 2017 року на суму 195797,00 грн., вересень 2017 року на суму 356148,00 грн., жовтень 2017 року на суму 123049,00 грн., листопад 2017 року на суму 84956,00 грн., грудень 2017 року на суму 78626,00 грн., січень 2018 року на суму 53346,00 грн., лютий 2018 року на суму 24753,00 грн., березень 2018 року на суму 58429,00 грн., квітень 2018 року на суму 6441,00 грн., червень 2018 року на суму 2010,00 грн., липень 2018 року на суму 4078,00 грн., серпень 2018 року на суму 7221,00 грн., вересень 2018 року на суму 7275,00 грн., жовтень 2018 року на суму 8764,00 грн., листопад 2018 року на суму 3563,00 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту за період, що перевірявся, на загальну суму 339959,00 грн., в т.ч по періодах: червень 2017 року на суму 103500,00 грн.; липень 2017 року на суму 109108,00 грн.; серпень 2017 року на суму 67300,00 грн.; вересень 2017 року на суму 58218,00 грн.; листопад 2017 року на суму 1833,00 грн..
На підставі акту перевірки контролюючим органом 20.11.2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №000005240702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2984111 грн. та 746028 грн. штрафних санкцій (а.с.113 т.1);
- №000005250702 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19431 грн. (а.с.114 т.1);
- №00005280702 про зменшення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий-грудень 2017 року, січень квітень, червень листопад 2018 року, на загальну суму 2456879 грн. та зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2496236 грн. (а.с.116-117 т.1);
- №000005290702 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) в сумі 339959 грн. (а.с.118 т.1);
- №000005300702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість сумі 39357 грн. та 9839 грн. за штрафними санкціями (а.с.119 т.1);
- №000005260702 про збільшення грошового зобов`язання з штрафних санкцій в сумі 510 грн .
Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої ППР №000005260702 від 20.11.2020 рооку скасовано. Решта податкових повідомлень-рішень залишено без змін (а.с.125-133 т.1).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено нереальність господарських операцій ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» з його контрагентами: ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М. за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно, а висновки, викладені в акті перевірки спростовані наданими первинними документами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон №996, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону №996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» передбачено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід передбачено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
З огляду на п.п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 Витрати) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
На підставі п.7 П(с)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно п.п.14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 184.7 статті 184 ПК України передбачено, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Суд звертає увагу, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).
Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.
Таким чином, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Згідно акту перевірки позивача посадові особи під час перевірки дійшли висновку щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М., що призвело до неправомірного визначення податкових зобов`язань та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ шляхом завищення сум податкових зобов`язань з ПДВ, а також заниження суми ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що у січні 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Галеонстрой» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3/17, згідно якого продавець зобов`язався поставити на адресу покупця шини атмосферного тиску (а.с.5 т.11).
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:
- видаткові накладні №РН-0000003 від 10.01.2017 року на суму - 10679,76 грн., №РН-0000005 від 13.01.2017 року на суму - 18899,57 грн., №РН-0000006 від 13.01.2017 року на суму - 18899,57 грн., №РН-0000018 від 31.01.2017 року на суму - 1749,96 грн., №РН-0000021 від 31.01.2017 року на суму - 22427,50 грн., №РН-0000025 від 03.02.2017 року на суму - 41899,20 грн., №РН-0000048 від 03.03.2017 року на суму - 38880,00 грн., №РН-0000049 від 03.03.2017 року на суму - 72798,72 грн., №РН-0000050 від 03.03.2017 року на суму -794,99 грн., №РН-0000082 від 30.03.2017 року на суму - 65063,86 грн., №РН-0000081 від 30.03.2017 року на суму - 52488,00 грн. (а.с.161, 163-164, 167, 172, 175, 177-179, 181-182 т.1);
- товаротранспортні накладні перевізника ФОП ОСОБА_1 №0000003 від 10.01.2017 року, №0000004 від 13.01.2017 року, №0000005 від 31.01.2017 року, №0000006 від 03.02.2017 року, №0000010 від 03.03.2017 року, №0000012 від 30.03.2017 року (а.с.162, 166, 173, 176, 180, 183 т.1);
- рахунки фактури №СФ-0000003 від 12.01.2017 року на суму 18899,57 грн., №СФ-0000005 від 16.01.2017 року на суму 32227,27 грн., №СФ-0000006 від 16.01.2017 року на суму 1749,96 грн. (а.с.165, 171, 174 т.1);
- виписками по рахунках ТОВ «ТД «Техагроторг» від 13.01.2017 року, №26001437335 від 26.01.2017 року, №26001437335 від 30.01.2017 року, №26001437335 від 24.02.2017 року, №26001437335 від 02.03.2017 року, №26001437335 від 03.03.2017 року, №26001437335 від 10.03.2017 року, №26001437335 від 16.03.2017 року, №26001437335 від 24.03.2017 року (а.с.184-192 т.1);
- податкові накладні:
№12 від 26.01.2017 року щодо купівлі позивачем у ТОВ «Галеонстрой» шин атмосферного тиску 320/50 у кількості 10 шт. на загальну суму з ПДВ 1749,96 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 291,66 грн.;
№14 від 30.01.2017 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 320/100 у кількості 126 шт. на загальну суму з ПДВ 22427,50 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 3737,92 грн.; №2 від 01.12.2016 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 320/164 у кількості 100 шт. на загальну суму з ПДВ 41899,20 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 6983,20 грн.; №14 від 24.02.2017 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 320/100 у кількості 180 шт. на загальну суму з ПДВ 38880 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 6480 грн.,
№8 від 03.03.2017 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 350/164 у кількості 160 шт. на суму з ПДВ 72798,72 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 12133,12 грн.,
№4 від 02.03.2017 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 320/150 у кількості 3 шт. на загальну суму з ПДВ 794,99 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 132,50 грн.,
№21 від 16.03.2017 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 300/100 у кількості 243 шт. на загальну суму з ПДВ 52488 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 8748 грн.,
№31 від 24.03.2017 року щодо купівлі позивачем шин атмосферного тиску 350/164 у кількості 143 шт. на загальну суму з ПДВ 65063,86 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 10843,98 грн. (а.с.11, 45, 60, 125, 127, 130, 200, 204 т.11).
В подальшому вказані шини ТОВ «ТД «Техагроторг» реалізовані ПП «Ремсинтез» відповідно до договорів купівлі продажу (а.с.9-12, 166, 195 т.12, а.с.140-153, 167-175 т.21, а.с.11-12, 15-18, 61-64, 143-149 т.22).
Придбані товари використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується відповідними проведеннями бухгалтерського обліку (проведення по бухгалтерському обліку підтверджується також актом перевірки, аркуш 17 акту перевірки), а саме: Дебет 281 Товари - кредит рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, Дебет 902 Собівартість придбаних та реалізованих товарів - кредит 281 Товари, Дебет 79 Фінансові результати кредит - 902 Собівартість придбаних та реалізованих товарів, Дебет 702 Доходи від реалізації товарів - кредит 79 Фінансові результати (а.с.36 т.1).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Галеонстрой», про що зроблені ним відповідні висновки під час перевірки.
Так контролюючим органом в акті перевірки зазначено про те, що операції з придбання позивачем у ТОВ «Галеонстрой» шин атмосферних у вказаному асортименті не відбулося, у зв`язку з чим ТОВ «ТД «Техагроторг» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 48667 грн.. Вказаний висновок мотивований тим, що у контрагента платника відсутні необхідні трудові ресурси та основні засоби, відсутні первинні документи про придбання вказаного товару, а також існує кримінальне провадження стосовно посадових осіб контрагента (а.с.30-37 т.1).
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Галеонстрой» зареєстровано як юридична особа 14.06.2010 року, ЄДРПОУ 3709708, основним видом діяльності є виробництво гумових шин, покришок і камер, відновлення протектора гумових шин і покришок (а.с.221-224 т.1).
В апеляційній скарзі та в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Галеонстрой» було платником ПДВ з 06.08.2010 року, але з 31.10.2019 року свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу.
Вказані посилання апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Галеонстрой» відбувались у січні-березні 2017 року, тобто в період, коли вказаний контрагент позивач був платником ПДВ. Крім того, у вказаний період (січень-березень 2017 року) чисельність працівників ТОВ «Галеонстрой» складала 13 осіб, що спростовує посилання відповідача про відсутність трудових ресурсів.
Посилання відповідача на відсутність у контрагента первинних документів про придбання вказаного товару колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як зазначалось вище, основним видом діяльності ТОВ «Галеонстрой» є виробництво гумових шин, покришок і камер, відновлення протектора гумових шин і покришок. Вказані обставини контролюючим органом не спростовано.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів, не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
На такий факт звертає увагу і Верховний Суд, в постановах від 24.01.2019 у справі №810/2741/17, від 21.05.2019 року у справі №820/2516/17.
Стосовно посилання відповідача на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом ухилення від сплати податків за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, щодо службових осіб ТОВ «Галеонстрой» апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами ухилення від сплати податків не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 09.07.2020 року у справі №826/9561/17, від 04.09.2020 року у справі №1640/2783/18, від 25.09.2019 року у справі №817/992/15.
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо наявності відносно посадових осіб ТОВ «Галеонстрой» вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що особа не може нести відповідальності за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань. Адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення в нього додаткового обов`язку щодо контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та трудового законодавства. Тож можливі порушення з боку контрагента-постачальника за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права на формування податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Такий висновок міститься в рішенні Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі №826/1244/13-а, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.
При цьому, відповідачем не доведено фактичне невиконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, а його припущення щодо безтоварності господарських операцій не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи, як правильно зазначив суд першої інстанції.
Крім того, у лютому-березні 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Техноторг Дон» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №452 від 13.09.2016 року, згідно якого продавець поставляє покупцю комплектуючі до сільськогосподарської техніки (сошник сівалки в сб.СЗ-3,6-5,4 н/з зі зміщенням (виробництво Червона зірка) - Україна (а.с.87 т.11).
На підтвердження здійснення вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:
- видаткові накладні №К-33756 від 23.02.2017 року на суму 29416,90 грн., №К-29732 від 20.02.2017 року на суму 73542,24 грн., №К-23948 від 13.02.2017 року на суму 132376,03 грн., №К-59329 від 15.03.2017 року на суму 48000,00 грн., №К-50340 від 09.03.2017 року на суму 88250,69 грн., №К-56887 від 14.03.2017 року на суму 43200,00 грн., №К-46515 від 06.03.2017 року на суму 23520,10 грн., №К-44671 від 03.03.2017 року на суму 1053,36 грн. (а.с.195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209 т.1),
- товарно-транспортні накладні перевізника ФОП ОСОБА_1 б/н від 23.02.2017 року, б/н від 20.02.2017року, б/н від 13.02.2017року, б/н від 15.03.2017року, б/н від 09.03.2017року, б/н від 14.03.2017року, б/н від 06.03.2017року, б/н від 03.03.2017 року (а.с.196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210 т.1),
- виписки по рахунках ТОВ «ТД «Техагроторг» №26001437335 від 10.02.2017 року, №26001437335 від 16.02.2017 року, №26001437335 від 20.02.2017 року, №26001437335 від 27.02.2017 року, №26001437335 від 03.03.2017 року, №26001437335 від 09.03.2017 року, №26001437335 від 13.03.2017року, №26001437335 від 15.03.2017 року, №26001437335 від 27.03.2017 року, №26001437335 від 31.03.2017 року (а.с.136-145 т.1);
- податкові накладні:
№42971 від 27.02.2017 року щодо купівлі позивачем у ТОВ «Техноторг-Дон» зкидача апарату Веста-Україна на загальну суму з ПДВ 1053,36 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 175,56 грн. (а.с.123 т.11),
№44898 від 03.03.2017 року щодо купівлі сошника сівалки С3-3,6-5,4 (вир-во Червона зірка - Україна) у кількості 20 штук на загальну суму з ПДВ 23520,10 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 3920,02 грн. (а.с.133 т.11),
№44898 від 03.03.2017 року щодо купівлі сошника сівалки С3-3,6-5,4 (вир-во Червона зірка - Україна) у кількості 72 штук на загальну суму з ПДВ 88250,69 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 14708,45 грн. ( а.с.136 т.11),
№44898 від 03.03.2017 щодо купівлі сошника сівалки в сб С3-3,6-5,4 н/з зі зміщенням (вир-во Червона зірка - Україна) у кількості 36 штук на загальну суму з ПДВ 43200 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 7200 грн. (а.с.147 т.11),
№58203 від 15.03.2017 щодо купівлі сошника сівалки в сб С3-3,6-5,4 н/з зі зміщенням (вир-во Червона зірка - Україна) у кількості 40 штук на загальну суму з ПДВ 48000 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 8000 грн. ( а.с.150 т.11).
В подальшому сошники сівалки С3-3,6-5,4 (вир-во Червона зірка - Україна), сошники сівалки в сб С3-3,6-5,4 н/з зі зміщенням (вир-во Червона зірка - Україна), а також зкидач апарату Веста Україна реалізовані ПП «Ремсинтез» (а.с.154-166, 176-179 т.21, а.с.104-105, 114-115, 140-142, 155-156, 216-218 т.22).
ТОВ «Техноторг-Дон» зареєстровано як юридична особа 14.11.2001 року, платником ПДВ з 17.12.2001 року, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства (а.с.225-232 т.1).
Відповідач в апеляційній скарзі та в акті перевірки при обґрунтуванні своїх висновків про безтоварність операцій посилається на інформацію стосовно ТОВ «Техноторг-Дон», яка міститься в його базах даних, не подаючи при цьому будь-яких додаткових доказів, які би підтверджували позицію контролюючого органу.
Апеляційний суд звертає увагу, що інформація з баз даних ДПС не може вважатися належним доказом. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків щодо збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження даних податкового обліку, які не створюють для платника самостійного юридичного наслідку (постанови від 22.08.2018 року у справі №820/7754/13-а, від 08.08.2018 року у справі №804/14087/13-а)
Верховний Суд в своїй постанов від 30.01.2018 оку у справі № 1570/5614/2012 зазначив, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Здійснення господарських операцій з придбання товарів, які підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, слугують підставою для формування податкового кредиту на суму податку, сплачену у разі здійснення таких операцій.
Підміна контрагентом товарних позицій, а саме постачання товарів, робіт, послуг, по яких відсутні зареєстровані податкові накладні, що було виявлено під час моніторингу ЄРПН ТОВ «Техноторг-Дон», не є зоною відповідальності позивача, до податкових накладних якого у контролюючого органу жодних зауважень в акті перевірки не зазначено.
Позивач не зобов`язаний відстежувати джерело походження товару, який реалізовувався його контрагентами, а в разі встановлення контролюючим органом таких фактів відповідальність має нести саме та особа, яка вводить товар в обіг, а не добросовісний набувач.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що контролюючим органом проведено аналіз даних ЄРПН лише за період лютий-березень 2017 року щодо придбання ТОВ «Техноторг-Дон» товарів, проте не досліджено попередні періоди (залишки товарів), в яких і відбулося придбання товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу.
Далі, в липні 2017 року позивачем було проведено господарські операції з постачання ФГ ОСОБА_2 сівалки СРЗ-5.4 та транспортного пристрою до неї (СРЗ 00.470).
На підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:
- податкові накладні №4 від 10.07.2017 року на загальну суму з ПДВ 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 3333,33 грн., №7 від 19.07.2017 року на суму загальну суму з ПДВ- 305100,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 50850 грн. ( а.с.146-149 т.1),
- акт надання послуг перевезення вантажу №345 від 25.07.2017 рок, автомобілем БАЗ Т 713.12, державний номер НОМЕР_1 , перевізник ПП «Ремсинтез» (а.с.150-151 т.1),
- виписки по рахунках ТОВ «ТД «Техагроторг» № НОМЕР_2 від 10.07.2017 року, № 26001437335 від 19.07.2017 року (а.с.193-194 т.1).
Згідно акту перевірки факт наявності видаткової накладної від 24.07.2017 №126 на суму 325100 грн. та ТТН №Р276 від 24.07.2017 відповідачем не заперечується (а.с.40 т.1).
Зокрема зазначено, що перевезення було здійснено транспортним засобом БАЗ Т 713.12, перевізник ПП «Ремсинтез», водій ОСОБА_3 , ДНЗ НОМЕР_1 (а.с.40-45 т.1).
Разом з тим, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність проведеної господарської операції між ФГ Глуган М.М. та позивачем, який обгрунтовано тим, що згідно даних з мережі інтернет за номерним знаком НОМЕР_1 значиться автомобіль Мерседес БЕНЦ, технічні характеристики якого не дозволяють провести транспортування сівалки СРЗ-5.4. (а.с.42 т.1).
Як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, фактично в ТТН №Р276 від 24.07.2017 року та в акті надання послуг №345 від 25.07.2017 року допущена технічна помилка в ДНЗ автомобіля, а саме замість номеру НОМЕР_3 , зазначено НОМЕР_1 . Проте, як видно з технічних характеристик автомобіля, які зазначені в техпаспорті, то в акті перевірки та в ТТН, це є саме технічною помилкою, яка була допущена при друкуванні акту надання послуг і не вплинула на надану послугу, на сплату податків і на постачання товару.
Копії документів на автомобіль БАЗ, ДНЗ НОМЕР_3 , який перевозив сівалку СРЗ-5.4, наявні в матеріалах справи (а.с.170 т.1).
Разом з тим, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відтак, висновок податкового органу щодо не підтвердження факту поставки у зв`язку з наявністю окремих недоліків ТТН або навіть її відсутністю не можна вважати обґрунтованим, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. При цьому товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року у справі №821/589/17, від 28.08.2018 року у справі 820/20188/14.
Крім того, ФГ Глуган М.М. 03.04.2014 року зареєстровано як юридична особа, є платником ПДВ з 01.12.2016 року, основний вид діяльності- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.233-236 т1).
На виконання ухвали суду першої інстанції ФГ ОСОБА_2 (яке перейменовано у ФГ «С.Ю.Аграрій» надано первинні документи щодо укладення з позивачем договору купівлі-продажу №96с від 10.07.2017 року, а також докази виконання договору: акт прийому-передачі товару, товарно-транспортна накладна, податкові накладні, докази оплати вартості придбаного товару (а.с.190-198 т.2).
Крім того, контролюючим органом в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначено, що підприємство позивача створене без ділової мети.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності
Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Для цілей оподаткування вважається, що операція здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:
головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.
Вищевикладене не означає обов`язкової прибутковості кожної окремої операції, адже в аналізованих нормах йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об`єкт оподаткування, а про дохід як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.
Разом з цим, віднесення таких операцій до господарських можливе лише за умови належного обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість з наданням відповідних доказів.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2020 року у справі №440/1503/19, від 17.12.2021 року у справі №П/811/433/16.
Натомість відповідачем не доведено, що головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків, або ж у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.
Відповідач зробив висновок про відсутність ділової мети, взявши та дослідивши лише господарські операції позивача з конкретно вибраними контрагентами ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М., при цьому не досліджуючи усю його господарську діяльність за конкретний період з іншими контрагентами. Навіть якщо позивач з якоїсь одної господарської операції (операцій) не отримав прибуток, то це не свідчить про відсутність ділової мети, адже наприклад продаж залишків певного товару для економії місця на складах та закриття певних груп товару по бухгалтерських документах для спрощення діяльності має на меті ефективне управління наявними ресурсами.
Натомість, позиція позивача про відсутність у контролюючого органу прав досліджувати ділову мету підприємства на час здійснення перевірки не знайшла свого підтвердження.
Позивачем також надано до матеріалів справи докази оренди офісних та складських приміщень ( а.с.138-139 т.1, а.с.3 т.23).
Крім того, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції ПП «Ремсинтез» повідомило, що у період з 01.01.2017 року по 02.12.2019 року фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем здійснювало ПП «Ремсинтез», а з 03.12.2019 року ТОВ «Ремсинтез», що є правонаступником прав, обов`язків та майна ПП «Ремсинтез», та надало належним чином завірені копії первинних документів, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Ремсинтез» з ТОВ «ТД «Техагроторг» у 2017-2018 роках: договори, видаткові та податкові накладні, ТТН, акти приймання-передачі, розрахункові та платіжні документи (а.с.1-201 т.3, т.т.4-9).
ПП «Ремсинтез» зареєстровано як юридична особа 01.12.2000 року (в подальшому ТОВ «Ремсинтез»), основним видом діяльності є 28.30 «Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства».
Фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «Техагроторг» здійснювались на підставі договорів суборенди нежитлового приміщення №3/01 від 03.01.2017 року; купівлі - продажу №2 від 03.01.2017 року та №1 від 23.09.2020 року; надання транспортних послуг №1 від 03.01.2017 року. Згідно договорів купівлі-продажу ПП «Ремсинтез» відвантажує покупцеві ТОВ «ТД «Техагроторг» виготовлену сільськогосподарську техніку, комплектуючі до неї. Зберігання та транспортування придбаної техніки зазначене в договорах суборенди та надання транспортних послуг, укладених між ТОВ «ТД «Техагроторг» та ПП «Ремсинтез».
Транспортування продукції здійснювалось на підставі укладеного між ПП «Ремсинтез» та ТОВ «ТД «Техагроторг» договору надання транспортних послуг №1 від 03.01.2017 року.
Отримання ТОВ «ТД «Техагроторг» (покупець) товарно-матеріальних цінностей від ПП «Ремсинтез» (продавець) засвідчено підписом директора або менеджерів зі збуту на видаткових накладних та відбитком печатки підприємства. Прийняття товару на склад ПП «Ремсинтез» (покупець) від постачальника ТОВ «ТД «Техагроторг» (продавець) здійснював комірник підприємства на підставі виписаної постачальником видаткової накладної, у якій зазначено номенклатуру, кількість відвантаженого товару та його вартість. Видаткові накладні на надходження продукції та на повернення продукції постачальнику підписані директором підприємства та скріплені печаткою. Всі господарські операції ПП «Ремсинтез» по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Техагроторг» документально оформлені та відображені в бухгалтерській, податковій, фінансовій та статистичній звітності «Фінансова звітність малого підприємства» в Формі №1-М «Баланс» та в Формі № 2-М «Звіт про фінансові результати».
Згідно акту перевірки, доводів апеляційної скарги та пояснень представника відповідача, контролюючим органом не заперечується документальне оформлення господарських операцій ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» з його контрагентами ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М. за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно, в тому числі реєстрації податкових накладених в ЄРПН, подання декларацій з ПДВ, податку на прибуток, визначення податкового кредиту з ПДВ, від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та від`ємного значення з податку на прибуток. Натомість, відповідач стверджує, що вказані господарські операції здійснені лише на папері без здійснення руху товарів в реальності.
Апеляційний суд вважає такі твердження припущенням, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Судом встановлено здійснення господарських операцій ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» з придбання та постачання товарів з ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ ОСОБА_2 за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно.
Доказів протилежного відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, відповідач в акті перевірки посилається не проведення ТОВ «ТД Техагроторг» коригування в сторону зменшення суму податковою кредиту у травні 2017 року на суму 7125,00 грн., що вплинуло при визначенні сум податкового кредиту, то позивач двічі перераховув кошти ПП «РЕМСИНТЕЗ» в розмірі по 42749,96 грн., в т.ч. ПДВ 20% -7124,99 грн. згідно рахунку на оплату №214 від 10.05.2017 року (платіжними дорученнями №188 від 12.05.2017 об 11 год. 57 хв. та №190 від 10.05.2017 о 12 год. 25 хв. (а.с.162 т.5).
ПП «РЕМСИНТЕЗ» надало ТОВ «ТД «Техагроторг» листа №12/05 від 12.05.2017 року про повернення помилково перерахованих коштів та згідно платіжного доручення №1118 від 12.05.2017 року покупець повернув продавцю попередню оплату в сумі 42749,96 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 7124,99 грн. (а.с.162 т5).
На отримані та повернуті кошти ПП «РЕМСИНТЕЗ» не складав податкову накладну та не готував розрахунок коригування у зв`язку з тим, що операція по надходженню та поверненню коштів здійснена в одному і тому ж періоді - 12.05.2017 року.
Отже, ТОВ «ТД «Техагроторг» у відповідності до вимог Податкового кодексу України, не зменшив суму податкового кредиту в розмірі 7125 грн. за травень 2017 року, оскільки податкова накладна №21 від 12.05.2017 року виписана ПП «РЕМСИНТЕЗ» правильно з урахуванням проведеної оплати.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ОСОБА_4 не могла виконувати покладені на неї обов`язки керівника та головного бухгалтера ТОВ «ТД «Техагроторг», оскільки працювала в той час на іншому підприємстві - КНП ОКПЛ КОР, на якому працювала і на момент проведення даної перевірки.
Апеляційний суд зазначає, що податкову звітність до контролюючого органу у 2017 році подавав бухгалтер ОСОБА_5 , що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-березень та липень 2017 року та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку (Форма 1-ДФ) за 2017 рік, що спростовує посилання відповідача..
Відповідачем не надані докази на підтвердження неможливості чи то заборони ОСОБА_4 поєднувати декілька видів робіт (відсутність освіти, часу, навичок, тощо).
Посилання відповідача на те, що частина персоналу ТОВ «ТД «Техагроторг» працює і на ПП «РЕМСИНТЕЗ» апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання не підтверджені будь-якими доказами. Окрім того, вказане, не може свідчити про фіктивність господарських операцій.
Далі, в апеляційній скарзі та акті перевірки відповідач посилається на те, що УІАП ГУ НП в Кіровоградській області листом від 16.12.2020 року №3007/05/29-2020 повідомлено, що перевіркою за обліками інформаційної підсистеми ГАРПУН інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України, фактів фіксації руху зазначених у запиті транспортних засобів (ВА 8226 BE, НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ) камерами з можливістю розпізнання державного номерного знаку на території Кіровоградської області за вказаний період не зафіксовано (а.с.28 т.2).
Отже, на думку відповідача вказана інформація від Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області та від УІАП ГУ НП в Кіровоградській області свідчить про відсутність можливостей та фактичного переміщення сільськогосподарської техніки (сівалок, культиваторів, тощо) від ТОВ «ТД «Техагроторг» до покупців - сільськогосподарських підприємств.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Наказом МВС України від 13.06.2018 №497 року затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», яка визначає порядок формування та ведення вказаної системи, призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ, що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.
Метою ІП «Гарпун» є: об`єднання інформації про розшук ТЗ та номерних знаків в єдиному інформаційному просторі з використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання; забезпечення оперативного реагування та прийняття управлінських рішень посадовими особами органів (підрозділів) поліції щодо розшуку ТЗ та номерних знаків; моніторинг тимчасових потоків даних про номерні знаки, що надходять із систем відеофіксації, на предмет їх розшуку, одночасного перебування на різних ТЗ (номерні знаки - двійники), використання номерних знаків, що за даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЄДР МВС) знищено; забезпечення взаємодії з державними та приватними виконавцями під час розшуку ТЗ боржника у виконавчому провадженні.
Отже, на обліках інформаційної підсистеми «ГАРПУН» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» міститься інформація щодо транспортних засобів, які розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду. Інформація зберігається в ІП «Гарпун» протягом одного року з дати її зняття, після чого автоматично знищується.
Таким чином, враховуючи, що транспортні засоби, на які був наданий запит відповідачем, не знаходяться у розшуку, а тим більше інформація надавалася у грудні 2020 року, а господарські взаємовідносини у позивача з контрагентами відбувалися у 2017 році (інформація зберігається в ІП «Гарпун» протягом одного року), вказана відповідь не може бути належним доказом про те, що транспортні засоби не пересувалися по автошляхам України у визначений в акті перевірки період.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі №808/1507/18.
Крім того, жодних доказів, що підсистема ГАРПУН зберігає інформацію щодо автомобілів, які проїхали певною ділянкою траси без порушення правил дорожнього руху, до суду не надано. Як і не надано доказів на підтвердження можливості зберігання масиву інформації щодо усіх автомобілів, які проїхали певною ділянкою траси, починаючи з 2017 року і до 16.12.2020 року.
До того ж, відсутні докази на підтвердження технологічної можливості підсистеми ГАРПУН пошуку автомобілів по номерам за попередні роки із зазначенням конкретної дати, часу, а також конкретної ділянки дороги на якій проїжджали авто, з урахуванням того, що Інструкція з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал НП України» затверджена лише у червні 2018 року, в той час як перевірялись господарські операції позивача з контрагентами за період з січня 2017 року по листопад 2018 року.
Відтак, з огляду на підтвердження ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» переліченими вище документами здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М. за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно, висновки відповідача щодо завищення доходів від реалізації товарів при не підтвердженні реальності операцій на суму 14240513,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 1340342,00 грн., за 2018 рік на суму 1130171,00 грн. та одночасно завищення витрат з придбання товарів (послуг) від постачальників на суму 14282097,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 13132495,00 грн., за 2018 рік на суму 1149602,00 грн.; завищення від`ємного значення з податок на прибуток за 2018 рік на суму 19431,00 грн.; заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2984111,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 2740642,00 грн., за 2018 рік на суму 243469,00 грн.; заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 64 566,00 грн.; завищення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2578697,00 грн., завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2643263,00 грн., а також завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту за період, що перевірявся, на загальну суму 339959,00 грн., не знайшли свого підтвердження та спростовані наданим первинними документами.
З огляду на вказане, податкові повідомлення-рішення від 20.11.2020 року №000005240702, №000005250702, №00005280702, №000005290702, №000005300702 є протиправними та підлягають скасуванню.
Також позивач просив скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Кіровоградській області №14561-13 від 12.04.2021 року про сплату ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» податкового боргу у розмірі 4882199,38 грн., з яких основний платіж 3023468 грн., штрафні санкції 755867 грн. та пеня 1102864,38 грн..
Оскільки судом визнанні протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, на підставі яких винесена вимога №14561-13 від 12.04.2021 року, а тому така вимога також підлягає скасуванню.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно змісту акту документальної позапланової виїзної перевірки від 16.10.2020 року №33/11-28-07-02/37482018 контролюючим органом досліджено господарську діяльність ТОВ «Торговий Дім «Техагроторг» з контрагентами ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М. за період з січня 2017 року по листопад 2018 року та зроблено висновки про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами (а.с.20-76 т.1).
На підставі саме таких висновків контролюючим органом 20.11.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00005280702, яким встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшено суму податкового зобов`язання у розмірі - 2456879 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем - податок на додану вартість у розмірі 2496236 грн. за період з лютого 2017 року по листопад 2018 року (а.с.116-117 т.1).
Апеляційним судом зобов`язано контролюючий орган надати розрахунки зобов`язань по спірним податковим повідомленням-рішенням в розрізі контрагентів.
З розрахунку до податкового повідомлення-рішення №00005280702 від 20.11.2020 року «Податковий кредит» вбачається, що вказаний розрахунок містить нарахування ще по 10 підприємствам-контрагентам позивача, крім ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М. (а.с. 99 т.26).
З розрахунку до податкового повідомлення-рішення №00005280702 від 20.11.2020 року «Податкові зобов`язання» вбачається, що вказаний розрахунок містить нарахування ще більше ніж по 80 підприємствам-контрагентам позивача, крім ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М. (а.с. 100-102 т.26).
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що в акті перевірки зазначено лише три контрагента позивача - ТОВ «Галеонстрой», ТОВ «Техноторг Дон», ФГ Глуган М.М., оскільки по операціям саме з цими контрагентами нараховано найбільші суми податкового зобов`язання та податкового кредиту.
Апеляційний суд зазначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Акт перевірки повинен відповідати вимогам статті 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року (був чинним на час проведення перевірки).
Детальне відображення в акті податкової перевірки змісту виявлених порушень обов`язкова умова вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.11.2021 року у справі № 420/1878/19.
Відтак, апеляційний суд зазначає, що актом перевірки зафіксовані факти порушень по господарським взаємовідносинам лише з трьома контрагентами позивача, які досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, тобто акт перевірки складений з порушенням статті 86 ПК України та Порядку №727.
По іншим контрагентам, що зазначені в розрахунках до податкового повідомлення-рішення №00005280702 від 20.11.2020 року та по яким також контролюючим органом проведено нарахування по податковому кредиту та податковим зобов`язанням, апеляційним судом не досліджується, оскільки по таким контрагентам факти податкових порушень не зафіксовані актом перевірки.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність винесення вказаних податкових повідомлень-рішень та вимоги.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року в адміністративній справі №340/1031/21 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року в адміністративній справі №340/1031/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 травня 2023 року.
Головуючий - суддяІ.В. Юрко
суддяС.В. Чабаненко
суддяС.Ю. Чумак
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2023 |
Оприлюднено | 05.06.2023 |
Номер документу | 111264969 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні