Постанова

від 31.05.2023 по справі 320/6134/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6134/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіївка-монтаж» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіївка-монтаж" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області , Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС України у Київській області від 07.06.2022 №6905789/ 37074476 про відмову у реєстрації податкової накладної № 99 від 18.02.2022 року від в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 99 від 18.02.2022 року, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіївка-монтаж", датою фактичного подання - 30.05.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом необґрунтовано зупинено реєстрацію податкової накладної №99 від 18.02.2022, без чіткого зазначення в чому полягає ризиковість здійсненої операції. Пояснив, що рішення про відмову в реєстрації поданих позивачем податкових накладних не містять будь-яких мотивів його ухвалення та не зазначено підстав неврахування наданих позивачем документів та пояснень. Стверджував, що для відновлення його порушеного права, слід зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою подання на реєстрацію, податкову накладну №99 від 18.02.2022, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіївка-монтаж".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 07.06.2022 №6905789/ 37074476 про відмову у реєстрації податкової накладної № 99 від 18.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ - 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 99 від 18.02.2022, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіївка-монтаж" (код ЄДРПОУ 37074476) датою фактичного подання - 30.05.2022;

- стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка-монтаж" (код ЄДРПОУ 37074476) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивачем для реєстрації податкової накладної не було надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Відповідач стверджує, що подані позивачем для реєстрації податкової накладної документи не відповідають вичерпному переліку, а зміст первинних документів не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарських операцій. Зауважив, що в результаті аналізу документів, наданих позивачем до повідомлень про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, контролюючим органом встановлено відсутність первинних документів для здійснення і підтвердження реальності господарських операцій.

Апелянтом, разом з поданням апеляційної скарги, заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні (без обґрунтування) за участю представника Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відтак, враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку що клопотання апелянта є необґрунтованим та безпідставним і не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на перебування членів колегії у відпустці та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіївка-монтаж" (код ЄДРПОУ - 37074476) зареєстрована 14.05.2010 за юридичною адресою Київська область, Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 3.

Видами його діяльності за кодами КВЕД є: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний); інші:43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання, 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, 25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення.

Для здійснення господарської діяльності між ТОВ "Софіївка-монтаж" (надалі- продавець) та ТОВ "Софіївка" (ЄДРПОУ 30796339) ( надалі-покупець) 01.02.2022 уклали усний до говір на постачання бункерів запасу палива для паливного котла та бункерів для пілет відповідно до специфікації від 01.02.2022 (надалі-товар) на підставі чого було виставлено рахунок №555 від 18.02.2022.

Вищезазначені бункери виробляються на власних потужностях продавця із придбаних матеріалів та обліковуються за кодом УКТ ЗЕД 7309 (Резервуари, цистерни, баки та аналогічні ємності з чорних металів, для будь-яких речовин (крім стиснених або скраплених газів), міст кістю понад 300 л, без механічних або теплотехнічних пристроїв, з облицюванням або термоізоляційним покриттям чи без них).

Виготовлені бункери були відвантажені покупцю 18.02.2022 відповідно до видаткової накладної № 437 від 18.02.2022.

ТОВ "Софїївка-Монтаж" за правилом першої події (реалізація товару), відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було складено податкову накладну №99 від 18.02.2022 на суму 186 553,24 грн ( ПДВ 31092,21 грн) та направлено на реєстрацію в Єдиному ре єстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН від 30.05.2022 №9054751197 податкова накладна прийнята, реєстрація її зупинена. Також зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної від 18.02.2022 №99 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 7309, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=7,8368%, "Р"=239715,28.

У відповідь на вищевказану квитанцію, якою реєстрацію податкової накладної зупинено, позивачем було направлено відповідачу пояснення та надано копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено та копії документів достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлення реальності здійснення операцій по договору та відсутність порушення норм податкового законодавства.

Однак, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Київській області від 07.06.2022 №6905789/37074476 позивачеві відмовлено у реєстрації податкової накладної №99 від 18.02.2022 з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, до скарги ним повторно долучено копії всіх відповідних підтверджуючих первинних документів та письмові пояснення, проте рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасувати, та зобов`язати вчинити певні дії.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання контролюючим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком. Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Пунктом 4 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Згідно пунктів 5, 6 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно пунктів 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України № 1246 від 29 грудня 2010 року, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктів 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Як вбачається зі змісту квитанцій, надісланих позивачу відповідачем, контролюючим органом було сформовано висновок, що відображена у податкових накладних інформація відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Пунктом 8 Додатку № 1 до Порядку № 1165 визначено, що до критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість належить: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачами не надано суду доказів наявності у контролюючих органів податкової інформації, яка б свідчила про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено ані існування підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання, ані доказів наявності обґрунтованих сумнівів в реальності господарської операції позивача з його контрагентом.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року (надалі - Порядок № 520), прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - комісія регіонального рівня).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пунктів 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, Комісія регіонального рівня перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні) та за результатом такої перевірки приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування.

При цьому, форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

За встановленими обставинами справи, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу були направлені відповідачу повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Однак, всупереч поданих документів, податковим органом прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У спірному рішенні фактично було лише процитоване положення пунктів 5 та 11 Порядку № 520, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Між тим, на переконання суду, всі надані з поясненнями документи відображають дійсність операції за ПН, і складені без порушення чинного законодавства. Тобто, позивачем було надано пояснення та усі необхідні документи, передбачені п.5 Порядку №520, що не дає підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Однак, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить в собі мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків, як і не містять доказів наявності податкової інформації, що свідчать про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланням на відповідні документи.

Крім того, у спірному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, якої саме інформації у поясненнях окрім тієї, що наведена позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Натомість аналіз змісту оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДПС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала перелік документів, який є необхідним для підтвердження наявності підстав для реєстрації поданих позивачем спірних податкових накладних.

Разом з тим, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації податкової накладної.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року по справі №819/330/18.

Отже, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є формальними та об`єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для їх прийняття, а тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року по справі № 340/474/20, від 5 січня 2021 року по справі № 640/10988/20, від 5 січня 2021 року по справі № 640/11321/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Проте, у спірному рішенні не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, а також зазначено, на чому базуються висновки відповідача та якими обставинами (фактами) вони підтверджуються. Оскаржуване рішення не містить будь-яких обґрунтувань неможливості виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на підставі поданих позивачем документів, та не містить посилань на те, які саме документи, надані позивачем, не спростували висновку про відповідність позивача критеріям ризиковості.

Отже, спірне рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості платників податку.

Водночас відсутність конкретизації щодо податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, з боку Комісії не тільки позбавляє права позивача на обґрунтоване та вмотивоване оскарження вказаних рішень, але і свідчить про недотримання суб`єктом владних повноважень вимог Конституції України щодо обов`язку діяти в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законодавством.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду у рішеннях від 31.03.2020 року по справі №824/434/15-а, від 05.09.2018 року по № 826/20258/13-а, від 08.08.2018 року по справі №816/5/15-а, колегією судді не приймається до уваги, оскільки такі висновки зроблені під час дії Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, який станом на час прийняття оскаржуваного рішення по цій справі втратив чинність.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване рішення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, це створює перешкоди в здійсненні господарських операцій, а тому наявність запису в базах даних ДПС України про Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіївка-монтаж» як «ризикове підприємство» порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, що, у свою чергу, фактично позбавляє можливості позивача належним чином проводити свою господарську діяльність.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області.

При цьому колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що належним і повним способом захисту порушених прав Селянського (фермерського) господарства «Люцерна» є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкової накладної податкову накладну.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі №0940/1240/18).

З урахуванням наведеного судова колегія доходить висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року по справі № 560/391/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Щодо посилання апелянта на порушення судом норм процесуального праа, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач 1 робить виключно посилання на норми права, при цьому не зазначає, що саме порушено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович