Постанова

від 31.05.2023 по справі 640/12480/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12480/19 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Апартментс" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Апартментс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванни Ярославівни, в якій (з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.08.2019 (вх. від 08.08.2019 №03-14/82840/19)) просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2019 №46893216, винесене державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванною Ярославівною;

- зобов`язати державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванну Ярославівну здійснити внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі заяви (реєстраційний номер 34074369) для внесення змін до запису про обтяження за номером 21415722 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 311807880000/ спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати його ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, представником позивача адвокатом Маковецькою М.Ю. 16.05.2019на адресу Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер заяви 34074369) для внесення змін до запису про обтяження за номером 21415722 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 311807880000/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наслідками розгляду заяви представника позивача від 16.05.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером 34074369, рішенням державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванни Ярославівни від 16.05.2019 №46893216 відмовлено у внесенні змін до запису про обтяження за номером 21415722 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 311807880000/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 (справа №757/40440/17-к) накладено арешт на нерухоме майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Апартментс».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2017 (справа №757/43139/17-к) скасовано арешт в частині заборони користування визначеним ухвалою від 14.07.2017 майном ТОВ «Київ Сіті Апартментс» в повному обсязі.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 (справа №757/53401/17-к) вищевказане майно передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів.

У зв`язку із викладеними обставинами представником ТОВ «Київ Сіті Апартментс» до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано заяву від 16.05.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер заяви 34074369) для внесення змін до запису про обтяження за номером 21415722 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 311807880000/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак рішенням державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванни Ярославівни від 16.05.2019 №46893216 відмовлено у внесенні змін до запису про обтяження за номером 21415722 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 311807880000/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами пункту 4 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною першою статті 31-1 Закону №1952-IV визначено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення про відмову у внесенні змін до запису про обтяження за номером 21415722 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 311807880000/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обґрунтоване тим, що заявником подано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №757/43139/17-к, яка відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Поряд із цим, пунктом 1 частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.10.2016 року №666-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та Реєстром судових рішень, передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Реєстру судових рішень за допомогою офіційного вебпорталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відтак, вказаними нормами визначено чіткий алгоритм дій відповідача в разі відсутності судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач, керуючись положеннями розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.10.2016 року №666-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності»,.

Зокрема, відповідач мав звернутися з письмовим запитом до Печерського районного суду міста Києва щодо надання належним чином засвідченої копії ухвали від 02.08.2017 у справі №757/43139/17-к, що, в силу положень Закону №666-VIІІ, мало бути підставою для зупинення розгляду заяви про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, приймаючи оскаржуване рішення, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Апартментс» відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2019 №46893216, останній діяв не у спосіб, визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що свідчить про його протиправність.

Як і при вирішенні спору в суді першої інстанції апелянт вказує, що виконати зупинення розгляду заяви типу "внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" було неможливим на технічному рівні, посилаючись на скерований на адресу ДП "Національні інформаційні системи" запит від 16.09.2019 №074/01-2694, в якому відповідач просив надати інформацію: чи є можливим, за допомогою застосування технічних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконати зупинення розгляду заяви про внесення змін до запису у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Листом ДП "Інформаційні системи" від 26.09.2019 №3934/10.1-19 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради повідомлено, що питання щодо можливості прийняття по заяві типу "Заява про внесення змін до Державного реєстру прав", зокрема, рішення типу "про зупинення розгляду заяви" включено до переліку функцій Реєстру, що підлягають доопрацюванню.

Колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані посилання жодним чином не спростовують висновків суду щодо протиправності оскаржуваного рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2019 №46893216, оскільки технічні проблеми щодо неможливості прийняття рішення про внесення змін до Державного реєстру прав шляхом зупинення розгляду заяви не можуть бути підставою для відмови у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в силу положень Закону №666-VIІІ, який є чинним та має вищу юридичну силу.

Більш того, як вірно встановлено судом першої інстанції, запит №074/01-2694, направлено на адресу ДП "Інформаційні системи" датовано 16.09.2019, тоді як спірне рішення відповідачем прийнято 16.05.2019 року, тобто через 4 місяці після прийняття оскаржуваного рішення, що не може свідчити про існування технічних причин неможливості прийняття рішення про зупинення розгляду "заяви про внесення змін до Державного реєстру прав" станом на 16.05.2019.

Інших обґрунтувань помилковості висновків суду першої інстанціїї щодо існування підстав для задоволення позовних вимог апелянтом не наведено.

При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що

Що ж стосується тверджень апелянта про втручання в дискреційні повноваження при зобов`язанні останнього внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі заяви (реєстраційний номер 34074369), колегія суддів зазначає наступне.

Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а, від 18.10.2018 у справі 818/1976/17, від 11.09.2018 по справі № 816/318/18.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що рішення відповідача не відповідає вимогам закону, а в ході розгляду справи відповідачем не доведено, що заява позивача містила недоліки, колегія суддів приходить до переконання, що у даному випадку втручання у дискреційні повноваження відповідача відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 254, 255, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Апартментс" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови буде складено 31.05.2023)