Рішення

від 30.05.2023 по справі 147/494/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/494/23

Провадження № 2/147/165/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Прокопенко В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який до смерті проживав у селі Северинівка Тростянецького (Гайсинського) району Вінницької області, а тому відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є Тростянецький нотаріальний округ. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складалося із земельної ділянки площею 2,8143 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області 30.04.2021. За життя померлий ОСОБА_3 заповів земельну ділянку площею 2,8143 гектарів (кадастровий номер 0524155100:03:002:0102) ОСОБА_4 , заповіт посвідчено 29.12.2015 секретарем Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Спадкоємцями до майна померлого є дружина ОСОБА_1 на підставі ст. 1241 ЦК України на обов`язкову частину майна померлого чоловіка та ОСОБА_2 на підставі ст. 1223 ЦК України за заповітом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1296 ЦК України, маючи право отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , позивачі звернулись до Тростянецької державної нотаріальної контори і 30.04.2021 отримали свідоцтва про право на спадщину: ОСОБА_1 на 1/6 частину за законом та ОСОБА_2 за заповітом на 5/6 частин зазначеної земельної ділянки площею 2,8143 гектарів (кадастровий номер 0524155100:03:002:0102). Відповідно до даних свідоцтв, спадкове майно, а саме земельна ділянка була поділена фактично між двома спадкоємцями і таким чином, в результаті її поділу утворилося дві окремих земельні ділянки. Після отримання правовстановлюючих документів на свої частки у спадщині, позивачі звернулися до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Так, даним підприємством було розроблено технічну документацію і в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:03:002:0102, утворились дві окремих земельні ділянки, а саме ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 0,4691 га з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництваз кадастровимномером 0524155100:03:002:0387, ОСОБА_2 -земельна ділянкаплощею 2,3452га зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва зкадастровим номером0524155100:03:002:0388. 27.02.2023 вони звернулися із заявами про реєстрацію права власності на ці земельні ділянки до державного реєстратора, однак 02.03.2023 отримали відповіді за №148/07-04 та №148/07-05, про те, що їм необхідно подати правовстановлюючий документ на земельну ділянку, ідентифікатором якої є кадастровий номер та площа, а тому в реєстраційній дії позивачам було відмовлено, чим порушено право останніх на право користування успадкованою земельною ділянкою. На підставі викладеного просили визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,4691 га з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництваз кадастровим номером 0524155100:03:002:0387, яку вона отримала відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 2,3452 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524155100:03:002:0388, яку вона отримала відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач не скористався правом регламентованим ст. 178 ЦПК України та відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 24.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.05.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачі не з`явилися, однак від них надійшла заява про розгляд справи без їхньої присутності, водночас висловились, що позовні вимоги підтримують.

В судове засідання відповідач свого уповноваженого представника не направив, однак 05.05.2023 від голови Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника Тростянецької селищної ради за наявними у справі матеріалами та зазначено, що не заперечують щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Северинівка Тростянецького району Вінницької області помер ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 17.08.2020 (т. 1, а.с. 43).

Як вбачається з копії інформаційної довідки №225922694 сформованої 29.09.2020 ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,8143 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0524155100:03:002:0102 (а.с. 19).

29.12.2015 секретар Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області посвідчила заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №188, згідно з яким ОСОБА_3 , що проживав в с. Северинівка Тростянецького району Вінницької області, на випадок його смерті зробив заповітне розпорядження на земельну ділянку розміром 2,8143 га (кадастровий номер 0524155100:03:002:0102), яка розміщена на території Тростянецької селищної ради та частку майна пайового фонду КСП «Україна» (серія ВІ ХХІ №014176) заповів ОСОБА_5 (а.с. 44).

У 2018 році ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується ІD карткою громадянина України та карткою платника податків (а.с. 7-8), зазначена обставина ніким із учасників справи не ставиться під сумнів.

Згідно зі ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч.5 ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК Українивстановлено, що (спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ч. 3 ст. 1241 ЦК України унормовано, що будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Так, з метою реалізації своїх спадкових прав, позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.04.2021 після смерті ОСОБА_3 , а саме на 1/6 частки земельної ділянки площею 2,8143 гектарів в межах, згідно з планом, розташованої на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0524155100:03:002:0102, належної спадкодавцю на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області 30.04.2021 за №762 (а.с. 13,14).

ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.04.2021 після смерті ОСОБА_3 , а саме на 5/6 частки земельної ділянки площею 2,8143 гектарів в межах, згідно з планом, розташованої на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0524155100:03:002:0102, належної спадкодавцю на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області 30.04.2021 за №762 (а.с. 16, 17).

Своє право на дану земельну ділянку позивачі належним чином зареєстрували, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15, 18).

Також встановлено, що після отримання Свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, позивачі звернулися до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:03:002:0102.

Після розробки технічної документації, в результаті поділу земельної ділянки площею 2,8143 га, кадастровий номер 0524155100:03:002:0102, утворилися дві окремих земельні ділянки, а саме ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 0,4691 га з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництваз кадастровимномером 0524155100:03:002:0387, ОСОБА_2 -земельна ділянкаплощею 2,3452га зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва зкадастровим номером0524155100:03:002:0388, що підтверджується матеріалами технічної документації та витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 21-42).

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації для державної реєстрації новоствореної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак державний реєстратор відмовила у державній реєстрації права власності на вказану земельну ділянки у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу, на вказану земельну ділянку, ідентифікатором якої є її кадастровий номер та площа, які відсутні (а.с. 9-10).

Аналогічну відповідь на своє звернення про проведення реєстрації отримала і позивач ОСОБА_2 (а.с. 11-12).

Згідно зі ст.14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст.ст.321, 328 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1ст. 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі ч. 1ст. 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст.ст.79-1, 88ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Статтею 392ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що земельні ділянки, які є предметом спору, утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:03:002:0102, яку позивачі успадкували після смерті ОСОБА_3 , однак після поділу виділеним часткам було присвоєно нові кадастрові номери, а тому надати правовстановлюючий документ на новоутворені земельні ділянки позивачі позбавлені можливості, так як у даних реєстру відсутні відомості про земельну ділянку, яка припинила своє фактичне існування за кадастровим номером 0524155100:03:002:0102, оскільки свідоцтва про право на спадщину містять визначення часток земельної ділянки із попереднім кадастровим номером. Так як новоутворені земельні ділянки являються об`єктами цивільних прав, оскільки вони фактично сформовані, мають свою площу, межі та кадастровий номер, позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку реалізувати свою право на реєстрацію права власності на земельні ділянки, які утворились у результаті фактичного формування їх часток із земельної ділянки, яка перебувала у спільній частковій власності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Європейськийсуд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Вимоги про стягнення судових витрат позивачами не пред`являлись.

Керуючись ст. ст.259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку-задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,4691 га з цільовимпризначеннямдляведення товарногосільськогосподарськоговиробництваз кадастровим номером 0524155100:03:002:0387, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 2,3452 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524155100:03:002:0388, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач- Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 04326224, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 77, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Повний текст рішення складено 02 червня 2023 року.

Суддя О. Г. Борейко