Ухвала

від 01.06.2023 по справі 461/2584/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/2584/23

Провадження № 1-кс/461/2932/23

УХВАЛА

про арешт майна

01.06.2023 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 про арешт майна, ?

встановив:

Відділом слідчого управління ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023140000000469 від 23.03.2023 за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньо змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на речі та предмети вилучені в ході проведення обшуку 30.05.2023в межах кримінального провадження №12023140000000469 від 23.03.2023, а саме:

- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 марки «IphoneXR», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ: НОМЕР_4 , без сім-карти.

- блокнот з рукописнимизаписами;

- карта пам`ятіSanDisk 1 Gb, сім-карта Heyah НОМЕР_5 , сім-карта МТС НОМЕР_6 , вилучені в ході санкціонованого обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 АДРЕСА_1 .

Слідчий вказує, що вище перелічені речі, предмети та документи, які були вилучені в ході обшуку мають доказове значення, містять інформацію щодо обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки виявлені мобільні телефонита сім - картки можуть бути знаряддям та засобом вчинення злочину за допомогою яких відбувалось спілкування та координації дій із спільниками; цифрові носії інформації та чорнові записи можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечив стосовно задоволення клопотання в частині накладення арешту з позбавленням права користування. Вказав, що наведені документи, речі та предмети не мають відношення до кримінального правопорушення та необхідні ОСОБА_6 для використання у повсякденному житті.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши думку учасників справи, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частинами 1 та 2ст.170 КПК України встановлено,що арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 наведеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 10, 11ст. 170 КПК України, арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтями 7 та 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам та критеріям встановленим ст. 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що 30.05.2023 у ходісанкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:

- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 марки «IphoneXR», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ: НОМЕР_4 , без сім-карти.

- блокнот з рукописнимизаписами;

- карта пам`ятіSanDisk 1 Gb, сім-карта Heyah НОМЕР_5 , сім-карта МТС НОМЕР_6 .

Постановою слідчого від 30.05.2023 року вищенаведені предмети та речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Наведені вище доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду клопотання вказують на те, що майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст.170 КПК України, в частині наявності правових підстав для застосування запропонованого заходу забезпечення кримінального провадження та досягнення мети (завдань) арешту.

Оцінюючи доводи представника власника (володільця) майна та документів щодо того, що наведені ним речі, предмети та документи не мають відношення до кримінального провадження, вважаю такі передчасними та такими, що підлягають перевірці під час кримінального провадження, адже з моменту їх вилучення пройшов досить короткий проміжок часу, який, з огляду на кількість та зміст речей, предметів та документів, є достатньо малим для належної і всебічної перевірки та дослідження відповідних обставин.

В свою чергу, передача речей та предметів у користування володільцю може призвести до знищення інформації яка на даний момент не зафіксована органом досудового розслідування. Варто також відзначити і те, що зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Даних про те, що володілець наведених вище носіїв інформації добровільно надав органу досудового розслідування дані необхідні для перешкодного доступу та огляду наведених вище предметів матеріали клопотання не містять. Не надано доказів з цього приводу і у судовому засіданні, зокрема представником власника.

Слід також врахувати те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

Розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого рішення, зокрема у контексті змісту відповідних доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ухвалюючи рішенняза клопотанням,зокрема наводячимотиви зяких виходитьслідчий суддята обставинивстановлені вході розглядуклопотання,враховую такожі те,що органдосудового розслідуванняповинен дотримуватись певних меж, задля забезпечення таємниці досудового розслідування, з метою досягнення дієвості та мети кримінального провадження, а також виконання його завдань.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи доведення слідчим обставин, визначених ст.ст. 170, 171 КПК України, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для учасників провадження та третіх осіб, приходжу до висновку, що наявні належні правові підстави для арешту майна, оскільки накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом, забезпечить його збереження та є необхідним для розкриття кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном, яке було вилучене в ході обшуку 30.05.2023за результатами проведення обшуків в межах кримінального провадження №12023140000000469 від 23.03.2023, а саме:

- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 марки «IphoneXR», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ: НОМЕР_4 , без сім-карти.

- блокнот з рукописнимизаписами;

- карта пам`ятіSanDisk 1 Gb, сім-карта Heyah НОМЕР_5 , сім-карта МТС НОМЕР_6 , вилучені в ході санкціонованого обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 АДРЕСА_1 .

Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити всіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1