Постанова

від 18.05.2023 по справі 377/763/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1205/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Київ

Справа № 377/763/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Бабич Н.С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в особі директора Резан Олени Михайлівни, Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, допуск до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням позовної заяви у новій редакції, посилаючись на ст.ст. 24, 43, 64, 92 Конституції України, ст. ст. 21, 46, 103 КЗпП України, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08 листопада 2021 року №140-К/тр;

- допустити до роботи ОСОБА_1 - медичну сестру Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з 08 листопада 2021 року;

- стягнути з Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня прийняття судового рішення по даній справі;

- стягнути з Управління освіти і науки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовується тим, що позивач працює на посаді медичної сестри Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області. 02.11.2021 року їй було вручене повідомлення від 01.11.2021 року № 05 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, відповідно до якого запропоновано до 08:00 години 08.11.2021 надати директору закладу документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень про проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595.

Оскільки позивач не надала жодного із зазначених документів, то наказом директора Славутицького ЗЗСО № 4 Резан О.М. було видано наказ від 08.11.2021 № 140-К/тр, яким позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території країни гострої респіраторної хвороби COVID-19 на строк до здійснення щеплення без збереження заробітної плати. З наказом позивач ознайомлена 08.11.2021. Вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зазначає, що відсторонення працівників від роботи відбулося на підставі протиправних (незаконних) нормативно-правових актів, які підлягають скасуванню - постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2» (зі змінами) та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Запровадження обов`язковості щеплень проти COVID -19 для працівників закладів освіти та відсторонення їх від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 суперечить Конституції України, міжнародним правовим актам та спеціальним законам, які регулюють спірні питання. Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників не допускається. У пункті 7.3.1. Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи рекомендує забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Зауважує, що Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні в 2021-2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 №3018 передбачено, що така вакцинація буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Згода пацієнта є необхідною для застосування методів діагностики, профілактики та лікування, що передбачено ст.43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено виключний перелік обов`язкових щеплень: від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору, а профілактичне щеплення (вакцинація) проти коронавірусної хвороби COVID-19 цією нормою не передбачено.

Вважає, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 за змістом не відповідає ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка передбачає можливість запровадження обов`язкових профілактичних щеплень проти інших інфекційних хвороб для працівників інших професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, оскільки встановлює обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної (а не інфекційної) хвороби для працівників закладів (а не професій). Оскаржуваний наказ суперечить положенням ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині наданих повноважень Міністерству охорони здоров`я України здійснювати регулювання правових відносин щодо встановлення обов`язкових профілактичних щеплень саме з урахуванням категорії працівників, які належать до певних професій відповідно до класифікатора. Посилається на ст.64 Конституції України та зазначає, що обмеження конституційних прав та свобод людини може встановлюватися виключно Конституцією і законами України, зокрема, в умовах воєнного або надзвичайного стану, який на даний час в Україні не запроваджено. Зазначає, що ст. 46 КЗпП України не передбачено право роботодавця відсторонити працівника через відмову вакцинуватися від COVID-19.

Вказує на порушення процедури відсторонення від роботи, оскільки позивача не було повідомлено за два місяці про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення відповідно до ст.103 КЗпП України. Також зазначає, що в разі встановлення судом порушення ст.46 КЗпП України, з роботодавця підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП України).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за змістом Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийняття рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань. Тому відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, адже, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення Постанови КМУ та суд першої інстанції при вирішенні спору мав би застосувати положення ст.ст. 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Звертає увагу на те, що посилання відповідача 1 у оскаржуваному наказі як на підставу для відсторонення позивачки від роботи на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-ІП. Оскаржуваний наказ про відсторонення від роботи не містить відомостей на підтвердження відмови здійснити щеплення у порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Крім того, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 по суті містить вимогу працівнику надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Незважаючи на застосування у повідомленні конструкції прохання, викладені у подальшому наслідки ненадання особою цих відомостей, свідчать саме про вимогу та перекладання на працівника обов`язку про надання працедавцеві таких відомостей. Судом першої інстанції також не прийнято до уваги, що Європейська хартія прав пацієнтів у статті 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Зазначає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції мав би врахувати вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які полягають в обов`язку держави утримуватися від втручання з метою поваги до прав людини, у разі ж якщо таке втручання відбувається, воно має бути на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. Відповідач, вручивши позивачу повідомлення про необхідність подання перелічених в ньому документів та відсторонивши останню від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, фактично поклав на неї обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові за законом. Вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень ні як обов`язкові, ні як обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Відтак, наказом відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено її права, які гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод. Отже, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що мало місце втручання держави у права апелянта (позивача).

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачі не подавали.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином , засобами поштового зв`язку надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу просила задовольнити.

Представники відповідачів також повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали заяви про розгляд справи за відсутності представників відповідачів, просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ директора Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Резан О.М. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 № 140-К/тр винесений на підставі чинних Законів України, діючих постанов Кабінету Міністрів України, оскільки судове рішення про їх протиправність та нечинність не ухвалювалося, та наказу Міністерства охорони здоров`я України, який пройшов державну реєстрацію та відповідно є нормативно - правовим актом, обов`язковим до виконання.

З огляду на обов`язковість виконання органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств та відомств, які є нормативно-правовими актами, директор Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Резан О.М. при відстороненні позивача від роботи діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Вона як керівник була зобов`язана відсторонити від роботи працівників, які входять до переліку, але відмовляються або ухиляються від щеплень проти COVID-19, за винятком осіб, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень.

Оскільки позивачем не було надано у визначений відповідачем термін жодного документу на підтвердження наявності профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність у неї абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення, то директор Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Резан О.М. мала законні підстави для винесення наказу від 08.11.2021 № 140-К/тр, яким відсторонено позивача від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території країни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вимога відповідача до позивача надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, яка викладена у повідомленні № 05, врученому ОСОБА_1 02.11.2021, не порушує права позивача на таємницю про стан здоров`я, оскільки інформації про сертифікат вакцинації від COVID-19 та щеплення в переліку інформації, передбаченої частиною 1 статті 286 ЦК України, немає. Такий сертифікат підтверджує лише певний факт, а саме факт вакцинації. Крім того, згідно з пунктом 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 №2394, анамнестичні дані та/або встановлений діагноз, що визначають протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначаються у додатку до форми №028-1/о. Додаток до форми №028-1/о не є обов`язковим до пред`явлення за вимогою.

Отже, лише додаток до довідки про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 містить інформацію в розумінні частини 1 статті 286 ЦК України, проте він не є обов`язковим до пред`явлення за вимогою.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу директора Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Резан О.М. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08 листопада 2021 року № 140-К/тр.

В даному випадку обов`язкова вакцинація для позивача з подальшим її відстороненням від роботи через відсутність щеплення від COVID-19 або абсолютних протипоказань до такої вакцинації тимчасово обмежила її право на працю з огляду на суспільні інтереси. Згідно зі статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, яке включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Отже, позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що відсутнє порушення права позивача ОСОБА_1 на працю, передбачене статтею 43 Конституції України, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Славутицьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області не припинені, а обмеження цього права було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров`я і безпеки людини.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що Славутицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області має статус юридичної особи ( а.с.28,157-158, т. 1).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 18.01.2021 №82-2-VIII, дана юридична особа є закладом загальної середньої освіти, що забезпечує надання початкової, базової середньої та профільної середньої освіти (а.с.159-183, т.1).

Організація роботи у закладі для його працівників регламентована Правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до яких працівники закладу зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог техніки безпеки і охорони праці, виробничої санітарії, передбачених відповідними правилами та інструкціями ( п.4.2); адміністрація закладу зобов`язана забезпечувати дотримання в закладі санітарно-гігієнічних норм і правил, безпеки співробітників і учнів (п 5.7) ( а.с.32-42, т.1).

Крім того, між адміністрацією та Первинною профспілковою організацією Славутицької загальноосвітньої школи І-Ш ступенів № 4 Славутицької міської ради Київської області укладено Колективний договір на 2018-2022 роки ( а. с. 46-100, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працює в Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на посаді медичної сестри з 09 грудня 2019 року відповідно до наказу від 09.12.2019 №148-К/тр (а.с.20, т.1).

Зазначені обставини підтверджені записом №8 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.21-25, т. 1).

За результатами медичного огляду позивача, проведеного 09 вересня 2021 року, її визнано придатною до роботи ( а. с. 26, 27, т.1).

Як вбачається з посадової інструкції сестри медичної Славутицької загальноосвітньої школи № 4 Славутицької міської ради Київської області, вона призначається на посаду директором школи (п.1.2); основними напрямами її діяльності є, зокрема: здійснення заходів з охорони здоров`я дітей та працівників закладу освіти, дотримання санітарних і гігієнічних вимог у закладах освіти ( п.2.1); обстеження учнів перед прийомом на навчання, протягом всього навчального року та під час організації спортивно-оздоровчих заходів (п.2.2.); дотримання санітарно - гігієнічних вимог у шкільній їдальні ( п.2.4). Також даною посадовою інструкцією передбачені її завдання та обов`язки, зокрема: забезпечення створення належних санітарно-гігієнічних умов у навчальному закладі ( п.3.1); здійснення профілактичних заходів ( п.3.3.); контроль якості харчування, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у їдальні ( п.3.4.), організація медичного огляду учнів ( п.3.5); контроль своєчасного проходження огляду всіма працівниками школи ( п.3.6) (а.с.43-45, т. 1).

02 листопада 2021 року під особистий підпис позивач отримала від директора Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області повідомлення № 05 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому вказано надати до 08:00 08 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, та в якому позивач зазначила про свою незгоду з діями адміністрації ( а.с.29, т.1).

Крім того, у вказаному повідомленні позивач своїм підписом підтвердила факт ненадання нею документу про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання станом на 08.11.2021, а також зазначила, що згідно зі ст.39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» інформація про стан здоров`я є конфіденційною.

Відповідно до наказу директора Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 08.11.2021 №140 К/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території країни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати. У преамбулі наказу зазначено: ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153. Підставою до наказу вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 02.11.2021 № 05. Позивач ознайомилась з наказом під особистий підпис 08.11.2021 та зазначила на ньому «заперечую» (а. с. 30, т.1).

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).

Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач 02 листопада 2021 року письмово повідомив ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а саме про те, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники який підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» позивач має надати документ на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ.

Також у вказаному повідомленні ОСОБА_1 було роз`яснено, що якщо вона не надасть один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена 02 листопада 2021 року та не погодилась з ним, вказавши, що інформація про стан здоров`я є конфіденційною, з діями адміністрації вона не згодна ( а.с. 29, т. 1)

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, - відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази Міністерства охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:

- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;

- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;

- пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Указане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7 Закону № 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Отже, відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153. Як виняток, невакцинований працівник може бути допущений до роботи, якщо надасть роботодавцю медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не надала роботодавцю документів на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19, посилаючись на те, що обов`язковість щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19 законодавством України не передбачено.

За таких обставин суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 46 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, які є нормативно-правовою підставою для відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, дійшов правильного висновку про те, що відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення та відсутність медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації є підставою для його відсторонення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 на посаді медичної сестри, а тому дія наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 поширюється на неї як працівника закладу загальної середньої освіти та вона належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

ОСОБА_1 була ознайомлена з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також позивач була повідомлена про необхідність надання її керівнику до 08 листопада 2021 року документу, який підтверджує проведення профілактичного щеплення COVID-19 або надання довідки лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань для проведення такого щеплення, за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Наказом Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 від 08 листопада 2021 року № 140-к/тр медичну сестру ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території країни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати. ( а.с. 30, т. 1).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

У даній справі встановлено, що основними напрямами діяльності медичної сестри Славутицького закладу загальної середньої освіти 1-ІІІ ступенів № 4 ОСОБА_1 , відповідно до її посадової інструкції є, зокрема: здійснення заходів з охорони здоров`я дітей та працівників закладу освіти, дотримання санітарних і гігієнічних вимог у закладах освіти , обстеження учнів перед прийомом на навчання, протягом всього навчального року та під час організації спортивно-оздоровчих заходів; дотримання санітарно - гігієнічних вимог у шкільній їдальні, організація медичного огляду учнів.

Таким чином, індивідуальне право (інтерес) ОСОБА_1 відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі дітей, які здобувають освіту в цьому закладі і мають право на безпечний освітній процес і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації; інших працівників цього ж закладу освіти, які здійснили у встановленому державою порядку щеплення до 08 листопада 2021 року. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета: загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 займає посаду медичної сестри закладу загальної середньої освіти, тобто має значну кількість соціальних контактів безпосередньо з учнями цього закладу, внаслідок чого має підвищений ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню, а отже, нагально необхідним було відсторонення позивача від роботи та саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і власне не щепленого працівника.

Колегія суддів зазначає, що відмова від вакцинації є правом громадянина, але, як будь-яке право, в деяких ситуаціях це право може бути обмежено. Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства і обумовлено насамперед необхідністю поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави.

З огляду на те, що за позивачем на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновлюється одразу після усунення позивачем причин, що зумовили його відсторонення від роботи та після його допуску до роботи (виконання робіт), отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушення права позивача на працю, передбачене у статті 43 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, колегія суддів відхиляє, оскільки визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи та здійснив індивідуальний підхід до дій працівника та роботодавця, враховуючи наявність відповідних фактів, у тому числі кількість соціальних контактів працівника на робочому місці .

Принцип пропорційності втручання у право позивача на повагу до її приватного життя не було порушено в результаті відсторонення її від роботи у зв`язку з непроходженням обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 на час до моменту, коли буде усунуто причини такого відсторонення. За обставинами справи, що переглядається, загроза створення небезпеки оточуючим діями позивача (її бездіяльністю) переважає над метою обмеження втручання у право на повагу до її приватного життя.

У цій справі позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивача від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши вищевказані норми права, встановивши обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки обов`язковість щеплень є втручанням у право особи на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенція, але таке втручання є виправданим з огляду на потребу охорони громадського здоров`я інших осіб, для попередження поширення серед населення захворювання, яке належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби, тому право позивача на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, адже позивач не вакцинувалася проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, що є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації.

Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відсторонення позивача відбулося правомірно, підставно та у порядку, передбаченому законодавством, оскільки характер виконуваної позивачем роботи передбачає велику кількість соціальних контактів на робочому місці, а тому відсутність вакцинації у позивача проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Немировська О.В.