Рішення

від 23.05.2023 по справі 903/991/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2023 року Справа № 903/991/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА», с.Карпилівка, Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач», м.Нововолинськ, Волинська область

про стягнення 97 926 грн. 99 коп.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Королюк І. В.

Представники сторін:

від позивача: Скрипчук О.П., адвокат

від відповідача: Ткачук М.Л., адвокат

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» в позовній заяві від 22.12.2022 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» 97 926 грн. 99 коп. в т. ч. 14 778 грн. 12 коп. 3% річних, 83 148 грн. 87 коп. втрат від інфляції; а також 20 000 грн. 00 коп. компенсації витрат на правову допомогу та 2 481 грн. 00 коп. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням грошового зобов`язання згідно з договором купівлі-продажу тріски паливної від 11.11.2021.

Ухвалою суду від 27.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача позовні вимоги не визнає повністю. При цьому, посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, представник відповідача стверджує, що пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України містить імперативну норму якою встановлено обов`язкове безальтернативне списання позивачем нарахованих в період дії військового стану штрафу, пені та інших платежів, в тому числі 3% річних та збитків від інфляції у разі прострочення виконання грошового зобов`язання. Зважаючи на викладене, у позові слід відмовити повністю.

В прохальній частині відзиву відповідач також просить суд провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

18.01.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 3 000 грн. 00 коп.

Адвокат відповідача зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, відноситься до категорії спорів що виникають у зв`язку. із неналежним виконанням договору купівлі-продажу. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріччя між наявними у справі документами щодо обставин; заборгованості або належності/неналежності виконаних зобов`язань за Договором, судова практика є сталою, а для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, де останній мав дослідити умови договору та зробити у позовній заяві необхідні розрахунки.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Враховуючи викладене, сталість судової практики у спорах щодо стягнення заборгованості за неналежне виконання обов`язків за договором купівлі-продажу, не зазначення у позовній заяві про наявність різних правових позицій; дублювання адвокатом надання одних і тих же самих послуг, незначний інформативний об`єм заяви, представник відповідача вважає, що вартість адвокатських послуг у розмірі 20 000 гривень є необґрунтованою та не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також рівню звичайних цін, які існують на території України на оплату юридичних (зокрема адвокатських) послуг.

24.01.2023до суду надійшла відповідь на відзив представника ТзОВ «НАША ТАРА». Адвокат позивача зазначає, що положення п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем). Натомість, між сторонами правовідносини склалися на підставі договору купівлі-продажу, тому п. 18 Перехідних положень ЦК України на спірні правовідносини не розповсюджується.

Ухвалою суду від 02.03.2023 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/991/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.03.2023.

25.04.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких адвокат просить суд провадження у справі №903/991/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» в користь Товариство з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» 14 778 грн. 12 коп. 3% річних, 83 148 грн. 87 коп. втрат від інфляції; а також 20 000 грн. 00 коп. компенсації витрат на правову допомогу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

В обґрунтування такої позиції зазначає, що ТзОВ «НАША ТАРА» не зверталася до ТзОВ «Теплопостач» з приводу сплати річних та втрат від інфляції за період з 12.07.2022 по 25.11.2022, відповідно, ТзОВ «Теплопостач» не відмовляло позивачу у таких вимогах, тому станом на даний час між сторонами відсутній спір, а отже і предмет спору. Адвокат відповідача також посилається на п. 5.1 договору №1111/21 купівлі-продажу тріски паливної від 11.11.2021.

Усі зазначені вище пояснення сторін прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 25.04.2023 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 23.05.2023 на 12:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Представник відповідача підтримав обґрунтування, що зазначені у відзиві та додаткових пояснення, позов не визнає.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з такого:

11.11.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» (Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» (Відповідач, Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1111/21 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує Тріску паливну (Товар) на умовах, визначених у даному Договорі та додатку до Договору.

Згідно п 1.3. Договору загальна сума договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, якими оформляється прийомка-здача Товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем протягом дії даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за кожну партію Товару здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів з дати отримання останнім партії товару згідно видаткових накладних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» звернулося до Господаського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» про стягнення 1 332 786,16 грн. в т. ч. 1 000 000,00 грн. основного боргу, 158 274,15 грн. пені, 17 459,53 грн. 3% річних, 157 052,48 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань згідно з договором №1111/21 від 11.11.2021 купівлі - продажу тріски паливної.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2022 №903/553/22 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» 1 253 649,08 грн. в т. ч. 1 000 000,00 грн. основного боргу, 79 137,08 грн. пені, 17 459,53 грн. 3% річних, 157 052,48 грн. втрат від інфляції, а також 18 804,74 грн. витрат по сплаті судового збору, у позові в частині стягнення 79 137,08 грн. пені відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду судом видано наказ про примусове стягнення від 03.11.2022 №903/553/22-1.

Приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Капітаном Михайлом Володимировичем взято на виконання наказ №903/553/22 від 03.11.2022 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70408089 від 23.11.2022 (а. с. 16).

Приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Капітаном Михайлом Володимировичем 25.11.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70408089 у зв`язку із тим, що боржником повністю погашено борг за виконавчим документом та стягнуто основна винагорода та витрати виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №14570, №14569, № 14568,№14567 від 25.11.2022 року (а. с. 17).

Відповідач 25.11.2022 повністю виконав рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2022.

Позивачем при подані вищевказаної позовної заяви (справа №903/553/22) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, здійснювався розрахунок втрат від інфляції, 3% річних та пені по 11.07.2022. Відтак, в межах цих нарахувань Відповідач здійснив платежі 25.11.2022.

Позивача у відповідній позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача сплати інфляційних та трьох відсотків річних за весь час прострочення та здійснити нарахування до моменту повної сплати боргу за поставлений товару (25.11.2022 року) із відповідним зменшенням на розмір фактично сплаченої частини збитків від інфляції та трьох відсотків річних.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Позивачем нараховано до стягнення 3% річних в сумі 14 778 грн. 12 коп. за період з 12.07.2022 по 24.11.2022 та 83 148 грн. 87 коп. втрат від інфляції за липень-жовтень 2022 року.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 №916/190/18 зазначила, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, надані позивачем, є арифметично правилтними. Період нарахування та сума боргу на яку нараховано 3% річних та розмір втрат від інфляції визначені позивачем у відповідності до дійсних обставин справи та природи правовідносин, що склалися між стороанми.

Відповідач розрахунок 3% річних та втрат від інфляції не оспорює.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені суми, а саме 3% річних в розмірі 14 778 грн. 12 коп. за період з 12.07.2022 по 24.11.2022 та 83 148 грн. 87 коп. втрат від інфляції за липень-жовтень 2022 року є підставним та підлягають до стягнення.

Щодо посилань представника відповідача на приписи пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) суд зазначає, що відповідний пункт встановлює особливості правовідносин, які складися на підставі договорів позику, кредиту.

Однак, між сторонами спору правовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу, а відтак п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України не може бути застосований до спірних правовідносин.

Суд також критично оцінює твердження представника відповідача про відсутність предмету спору між сторонами, оскільки пунктом 5.1 договору купівлі-продажу №1111/21 від 11.11.2021усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, вирішуються у відповідності до законодавства України у Господарському суді. Представник ТзОВ «Теплопостач» зауважує, що ТзОВ «НАША ТАРА» не зверталося до відповідача з вимогою сплатити 3% річних та втрати від інфляції, ТзОВ «Теплопостач» не відмовляв у таких нарахуваннях, а тому між сторонами відсутній предмет спору.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами чи договорами.

Слід зазначити, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що:

можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору;

обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист;

обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Крім того, предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Неналежне виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу відповідачем було встановлено ще рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2022 №903/553/22 Відтак, у суду не має підстав закривати провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Щодо судових витрат

Позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідачем подано клопотання про зменшення адвокатських витрат до 3 000 грн. 00 коп., мотиви якого описано вище.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

05.12.2022 між Адвокатським бюро «Крючкова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.1, 1.2, 4.1 договору АБ бере на себе зобовязання по наданню правової допомоги Клієнту, здійснення представництва/захисту клієнта у суді по справі щодо стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції з ТзОВ «Теплопостач», а клієнт зобов`язується виконувати оплату таких послуг. Послуги за договором надаються адвокатом Крючковою Оленою Богданівною та/або залученими до надання послуг іншими особами, визначеними та призначеними на розсуд адвоката. Вартість послуг, що надається АБ (гонорар) становить 20 000 грн. 00 коп.

До матеріалів справи також долучено рахунок-фактура №357 від 05.12.2022 на суму 20 000 грн. 00 коп., акт №357 приймання-передачі наданих послуг правової допомоги у справі про стягнення 3% річних та втрат від інфляції з ТзОВ «Теплопостач» на загальну суму 20 000 грн. 0 коп., що підписаний без зауважень до якості, обсягу, своєчасності, вартості послуг, наданих за цим актом обома сторонами Адвокатським Бюро та ТзОВ «Теплопостач», платіжне доручення про сплату позивачем АБ 20 000 грн. 00 коп. за надану правову допомогу.

Крім того, до матеріалів справи долучено попередній орієнтовний розрахунок суми витрат із зазначенням наданих (та таких, що будуть надані) послуг: формування правової позиції та консультування клієнта з приводу стягнення заборгованості, узгодження правової позиції, розрахунок заборгованості, підготовка заяви про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, участь у судових засіданнях.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

В додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 зазначено, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в Постанові від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19 розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним. За даних обставин, у разі прийняття сторонами фіксованої суми гонорару, надавати детальний опис робіт не потрібно.

В даному випадку сторонами (Адвокатським бюро та ТзОВ «Теплопостач») узгоджено в договорі фіксований розмір гонорару адвоката, а саме 20 000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи є клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу до 3 000 грн. 00 коп..

Суд погоджується із твердженням представника ТзОВ «НАША ТАРА» про те, що даний спір є незначної складності, відноситься до категорії спорів що виникають у зв`язку. із неналежним виконанням договору купівлі-продажу, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час, позовна заява містить незначний інформативний об`єм, а тому покладення на відповідача розміру адвокатських послуг в сумі 20 000 гривень є необґрунтованим та не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, співмірності заявлених до стягнення витрат із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, беручи до уваги такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін вважає, що з відповідача слід стягнути витрати позивача на правову допомогу адвоката у даній справі в сумі 8 000 грн. 00 коп., що становить 40% від встановленого фіксованого гонорару.

Суд критично оцінює наведені адвокатом обґрунтування про надані Радою адвокатів Чернігівської області та Радою адвокатів Харківської області ставки адвокатського гонорару. В даному випадку в договорі про надання правової допомоги сторони узгодили фіксований його розмір, тому не зрозуміло з яких міркувань виходив адвокат, зазначаючи про розміри погодинної оплати його роботи. Судом досліджено види послуг, про які зазначено Адвокатським Бюро в орієнтовному розмірі витрат на правову допомогу (долучено до позовної заяви), проте з огляду на форму домовленого гонорару витрачений адвокатом час не є визначальною обставиною для розрахунку розміру такого гонорару.

Крім того, рекомендації, надані Радою адвокатів Чернігівської області та Радою адвокатів Харківської області заледве можуть бути застосовними в даному конкретному випадку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сплачений судовий збір у справі в сумі 2 481 грн. 00 коп. покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостач» (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Кауркова, 2б ЄДРПОУ 39693753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША ТАРА» (44574, Волинська обл., Камінь - Каширський р-н, с. Карпилівка, вул. Польова,7 ЄДРПОУ 39712608)

- 14 778 грн. 12 коп. 3% річних, 83 148 грн. 87 коп. втрат від інфляції; а також 2 481 грн. 00 коп. судового збору та 8 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а всього: 108 407 грн. 99 коп.

3. У стягненні 12 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.06.2023

СуддяМ. С. Шум