Рішення

від 29.05.2023 по справі 908/219/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/7/23-18/26/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 справа № 908/219/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/219/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДОН ВОГНЕТРИВ СИРОВИНА (юридична адреса: вул. Кричевського, буд. 32, кв. 6, м. Харків, 61027; адреса для листування: пров. Хорива, буд. 4, офіс 25/1, м. Київ, 04071)

до відповідача приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Північне шосе/Теплична, буд. 22 Б/1, м. Запоріжжя, 69106)

про стягнення 608223,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОН ВОГНЕТРИВ СИРОВИНА шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ 608223,00 грн., які складаються з: 479940,00 грн. основного боргу за договором № 20/2162 на придбання ресурсів від 31.01.2020, 35323,57 грн. пені, 11873,59 грн. 3% річних та 81085,84 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 20/2162 на придбання ресурсів від 31.01.2020 щодо сплати вартості отриманих ресурсів у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених договором та законом пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 629, 662, 691, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/219/22, присвоєно справі номер провадження 28/7/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В ухвалі зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Від позивача 30.01.2023 через підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надішли додаткові пояснення, в яких позивач повідомив, що керівництво позивача не знаходиться за місцезнаходженням юридичної особи у зв`язку з дією воєнного стану та просив всю кореспонденцію направляти за адресою листування: пров. Хорива, буд. 4, офіс 25/1, м. Київ, 04071.

Відповідно до розпорядження № П-144/23 від 01.03.2023 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023, згідно наказу голови Господарського суду Запорізької області про відрахування судді Федорової О.В. зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку на підставі Рішення ВРП від 23.02.2023 № 141/0/15-23, справу №908/219/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 06.03.2023 прийнято справу № 908/219/23 до розгляду, присвоєно справі номер провадження 28/7/23-18/26/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня прийняття справи № 908/219/23 до розгляду. Відповідачу запропоновано, відповідно до ст. 165 ГПК України, надати в строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 05.04.2023, відзив на позовну заяву і докази в його обґрунтування; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання), надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі отримано повноважним представником відповідача 17.03.2023.

Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді ухвалу від 06.03.2023 доставлено в електронний кабінет представника позивача 07.03.2023.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 06.03.2023 у справі № 908/219/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/219/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом грудня 2022 року травня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 29.05.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ДОН ВОГНЕТРИВ СИРОВИНА (Постачальником, позивачем у справі) та приватним акціонерним товариством ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (Покупцем, відповідачем у справі) 31.01.2020 укладений договір № 20/2162 на придбання ресурсів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти і сплатити товари/продукцію/матеріали/сировину (далі ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

За визначенням п. 2.1 Договору, кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

Згідно із п. 3.3 Договору строки поставки ресурсів вказуються в Специфікаціях. У випадку поставки ресурсів у відповідності до графіку графік оформлюється в якості додатку до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка ресурсів здійснюється по цінам, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені у Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору оплата Покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі. Строк оплати ресурсів: 30 дів з моменту поставки та надання документів, зазначених в п. 6.4 даного договору.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи:

- рахунок на оплату ресурсів;

- транспортні та супровідні документи (в тому числі товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал) при постачання автомобільним транспортом; залізничну накладну (копію) при постачанні залізничним транспортом);

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (в разі, якщо Постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках);

- акт приймання-передачі ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений з боку постачальника;

- інші документи, зазначені у Специфікації.

В пункті 7.2 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Відповідно до п. 10.4 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін щодо необхідності надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог).

Згідно із п. 10.5 Договору даний договір діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) по даному договору.

В специфікації №7 від 24.01.2022 до Договору визначено, що Позивач поставить Відповідачу такий вид ресурсів: лом периклазовуглецевих виробів; кількість ресурсів складає 150 тонн; ціна поставки з ПДВ 855000,00 грн.

Відповідно до п. 6 цієї Специфікації умови поставки: 100% відстрочка платежу на протязі 30 календарних днів від дати поставки на склад Покупця.

Строк поставки складає січень березень 2022 року (п. 8 Специфікації).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачені Договором ресурси на суму 479940,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

-№ РН-0000001 від 26.01.2022 на суму 128478,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000002 від 27.01.2022 на суму 108414,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000003 від 10.02.2022 на суму 124032,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-0000004 від 16.02.2022 на суму 119016,00 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано. Заборгованість за відвантажений позивачем товар складає 479940,00 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості позивачем на адресу відповідача направлений лист № 27 від 11.11.2022 з пропозицією розглянути питання по поверненню заборгованості за поставлені ресурси продукцією підприємства відповідача.

У відповідь на пропозицію позивача відповідач листом № 48-4688 від 14.11.2022 повідомив по неможливість здійснити відвантаження продукції в рахунок заборгованості.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 28 від 17.11.2022 з вимогою сплатити 479940,00 грн. боргу, 49088,81 грн. пені за прострочення платежу, 10086,75 грн. 3% річних та 93427,54 грн. інфляційних втрат.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманих ресурсів у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 6 Специфікації № 7 оплата за поставлені ресурси протягом 30 календарних днів з дати поставки ресурсів на склад Покупця.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставлених ресурсів у визначений Договором та Специфікацією строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 479940,00 грн.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 479940,00 грн. основного боргу за отримані за Договором ресурси заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 35323,57 грн. пені, 11873,59 грн. 3% річних та 81085,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Позивачем вимога про стягнення 35323,57 грн. пені за загальний період з 18.03.2022 по 17.09.2022 заявлена з урахуванням 6 місячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено сплату Покупцем пені у разі порушенням строків оплати більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Суд звертає увагу, що період прострочення у розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат визначений позивачем з дня останньої поставки ресурсів, що судом не може бути прийнято, оскільки період прострочення починається з наступного дня після спливу строку виконання зобов`язання по кожній поставці.

Здійснивши розрахунок пені, виходячи з простроченої заборгованості та дня спливу строку виконання зобов`язання по оплаті за кожною окремо поставкою, а також з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 251-255 ЦК України, з урахуванням визначеного позивачем загального періоду прострочення, суд встановив наступне:

- за поставкою від 26.01.2022 на суму 128478,00 грн., розмір пені за правильний період з 26.02.2022 по 25.08.2022 дорівнює 9301,81 грн., однак розмір пені визначається з урахуванням визначеного позивачем періоду з 18.03.2022 по 25.08.2022 і складає 8273,98 грн.;

- за поставкою від 27.01.2022 на суму 108414,00 грн. розмір пені за правильний період з 28.02.2022 по 27.08.2022 дорівнює 7849,17 грн., однак розмір пені визначається з урахуванням визначеного позивачем періоду з 18.03.2022 по 27.08.2022 і складає 7069,59 грн.;

- за поставкою від 10.02.2022 на суму 124032,00 грн. розмір пені за правильний період з 14.03.2022 по 13.09.2022 дорівнює 9128,76 грн., однак розмір пені визначається з урахуванням визначеного позивачем періоду з 18.03.2022 по 13.09.2022 і складає 8930,30 грн.;

- за поставкою від 16.02.2022 на суму 119016,00 грн. розмір пені за правильний період з 19.03.2022 по 18.09.2022 дорівнює 8759,58 грн., однак розмір пені визначається з урахуванням визначеного позивачем періоду з 19.03.2022 по 17.09.2022 і складає 8711,97 грн.

Всього розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача за період з 18.03.2022 по 17.09.2022 за спірними поставками складає 32984,84 грн. і в цій сумі суд задовольняє вимогу позивача про стягнення пені, в іншій частині цієї вимоги (2338,73 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних позивачем також здійснено за період з 18.03.2022 по 12.01.2023 виходячи із загальної суми заборгованості з дня останньої поставки ресурсів, що є неправильним.

Здійснивши розрахунок 3% річних з урахуванням простроченої сум заборгованості та дати виникнення зобов`язання по оплаті за кожною окремо поставкою, суд становив, що розмір 3% річних складає 12276,18 грн., що перевищує заявлену позивачем до стягнення суму. Оскільки суд не наділений повноваженням виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 11873,59 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: квітень 2022 року листопад 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 81085,84 грн., як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 81085,84 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов`язання по оплаті отриманих за договором ресурсів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 479940,00 грн. основного боргу, 32984,84 грн. пені, 11873,59 грн. 3% річних та 81085,84 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (2338,73 грн. пені) суд відмовляє через необґрунтованість.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7270,62 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір. Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 608223,00 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за розгляд якої належить до сплати 1,5 відсотки ціни позову, що складає 9123,35 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на подання позивачем позову шляхом застосування підсистеми Електронний суд належний розмір судового збору за подання даного позову дорівнює 7298,68 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 697 від 12.01.2023 позивачем сплачено 7300,00 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 1,32 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1,32 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Північне шосе/Теплична, буд. 22 Б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДОН ВОГНЕТРИВ СИРОВИНА (юридична адреса: вул. Кричевського, буд. 32, кв. 6, м. Харків, 61027; адреса для листування: пров. Хорива, буд. 4, офіс 25/1, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 36029071) 479940,00 грн. (чотириста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок грн. 00 коп.) основного боргу 32984,84 грн. (тридцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 84 коп.) пені, 11873,59 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят три грн. 59 коп.) 3% річних, 81085,84 грн. (вісімдесят одну тисячу вісімдесят п`ять грн. 84 коп.) інфляційних втрат та 7270,62 грн. (сім тисяч двісті сімдесят грн. 62 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.06.2023.

Суддя В.В. Левкут