Рішення

від 05.05.2023 по справі 908/39/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/5/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2023 Справа № 908/39/23

м.Запоріжжя

За позовом: Заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22; тимчасова адреса: 69002, місто Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17)

до відповідача-1: Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 57-А)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, буд. 142)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна інспекція архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840) (01133, м. Київ, бул. Лесі України, буд. 26)

про: - скасування реєстрації декларацій про готовність до експлуатації об`єкта;

-визнання незаконним та скасування рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.04.2020 № 24;

-визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488 від 20.07.2020;

-зобов`язання відповідача-2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомості;

-зобов`язання відповідача-2 повернути об`єднаній Кирилівській територіальній громаді в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області земельну ділянку із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

прокурор: Михальчук І.В.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: Бабій А.А.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області до відповідачів: Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» з вимогами про:

- скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до І-Ш категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 17.02.2017 за № ЗП 143170441178 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 06.07.2018 за № ЗП 141181871802, які стали підставою для державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 545225523203, а саме: будівлю із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу площею 770,8 кв.м (будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2);

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від30.04.2020 № 24 «Про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488 від 20.07.2020, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Коса Федотова, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) та Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області (вул.Приморський бульвар, буд. 1, смт Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 545225523203, номер запису про інше речове право - 37479572;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу площею 770,8 кв.м (будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2), розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 за адресою: Запорізька область, Мелітопольський (колишній Якимівський) район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 72Б.

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) повернути об`єднаній Кирилівській територіальній громаді в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1, код ЄДРПОУ 25489968) земельну ділянку із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488, що розташована за адресою: Запорізька область, Мелітопольський (колишній Якимівський) район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 05.01.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/39/23, присвоєний номер провадження 9/5/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну інспекцію архітектури та містобудування України, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 02.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі № 908/39/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.05.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позові, які підтримані прокурором в повному обсязі та мотивовані, зокрема, наступним. Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлено факт порушення вимог Земельного та Водного кодексів України при передачі у користування земельної ділянки площею 0,087 га та подальшої її незаконної забудови. 20.10.2015 між КП «Розвиток курортної зони» та ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» укладений інвестиційний договір щодо виконання будівельно - монтажних робіт на земельній ділянці, площею 0,0870 га із кадастровим номером 2320355400:11:001:0488. ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» збудувало на вказаній земляній ділянці будівлю із збудованою крамницею та приміщенням для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу. В подальшому на підставі двох декларацій про готовність об`єкта до експлуатації (№№ ЗП 143170441178, ЗП 141181871802) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.03.2018 внесено запис № 1517531823203 про реєстрацію за ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» права власності на нерухоме майно загальною площею 770,8 кв.м (будівлі А-2, корпус для відпочинку Б-2), який розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район (на цей час Мелітопольський) район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 726. У порушення вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень КП «Розвиток курортної зони», уклавши з ТОВ «ВІДПОЧИНОК ПЛЮС» інвестиційний договір від 20.10.2015, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Земельного кодексу України, у редакції станом на час укладення означеного інвестиційного договору та здійснення ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» забудови земельної ділянки, у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. Таким чином ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» було здійснено будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (землі водного фонду на яких заборонено будівництво), та без дозволу власника земельної ділянки. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва ним внесено до декларацій недостовірні дані щодо земельної ділянки, які у подальшому зареєстровані Департаментом Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Запорізькій області за №№ ЗП 143170441178 від 17.02.2017, ЗП 141181871802 від 06.07.2018, які стали підставою для реєстрації за ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» незаконно збудованого нерухомого майна. На підставі рішення Кирилівської селищної ради № 24 від 30.04.2020 між Кирилівською селищною радою та ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488, площею 0,0870 га. Підставою для надання земельної ділянки в оренду без проведення земельного аукціону слугував факт наявності на ділянці об`єкта нерухомого майна, належного ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС». Чинним законодавством, у редакції станом на момент прийняття зазначеного рішення Кирилівської селищної ради, установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Відповідно до топографічного плану від 29.04.2020, виготовленого фахівцями комунальним підприємством «Градпроект» Мелітопольської міської ради, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 знаходиться на відстані 34,2 метри від урізу води Азовського моря. На момент передачі у користування земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0488 остання належала до категорії земель водного фонду, розташовувалась у межах пляжної зони Азовського моря (34,2 метри від урізу води Азовського моря) та в силу положень ст. 58 Земельного кодексу України не могла бути надана в оренду для розміщення об`єктів рекреаційного призначення. Враховуючи місце розташування ділянки у прибережній захисній смузі, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 59, ч.2 ст.56 Земельного кодексу України, земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0488 за визначенням статті 178 ЦК України належить до речей, що обмежені у цивільному обороті. При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу. З урахуванням викладеного, рішення сесії Кирилівської селищної ради від 30.04.2020 № 24 є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений 20.07.2020 на підставі цього рішення договір оренди землі підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення спірної земельної ділянки у сукупності направлені на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 ЦК України і ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, та є засобами реагування на триваюче порушення права комунальної власності. За таких обставин фактичне поновлення державних інтересів можливе саме шляхом повернення земельної ділянки власнику. Оскільки збудоване на земельній ділянці нерухоме вважається самочинно збудованим, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України воно підлягає знесенню ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС», тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво. Забудовником внесено до декларацій про готовність об`єкта до експлуатації №№ЗП 143170441178 від 17.02.2017, ЗП 141181871802 від 06.07.2018, які зареєстровано Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, недостовірні відомості, що є підставою для ухвалення рішення про скасування реєстрації вищезазначених декларацій. На підставі викладеного прокурор просив позов задовольнити.

Від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшло письмове пояснення, яке третя особа просила врахувати при розгляді справи. У поясненні, зокрема зазначено, що згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію. Положення про те, що повноваження та функції Державної архітектурно-будівельної інспекції України передаються до ДІАМ у вказаній постанові відсутні. В межах даної справи оскаржуються декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17.02.2017 за № ЗП 143170441178 та від 06.07.2018№ ЗП 141181871802, що зареєстровані Департаментом ДАБІ у Запорізькій області. Враховуючи те, що ДІАМ не є правонаступником ДАБІ та її структурних підрозділів, відповідно у ДІАМ, як третьої особи, немає можливості надати пояснення та відомості щодо дій та управлінських рішень, що нею не приймались. Також зазначено, що відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (в редакції чинній на момент реєстрації оскаржуваних декларацій, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент реєстрації декларацій) та п. 16. Порядку № 461, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації. З огляду на те, що оскаржувані Декларації зареєстровано 17.02.2017 та 06.07.2018, перевірка достовірності даних у них та розгляд питання щодо скасування в порядку п. 22 Порядку № 461, можливе було протягом трьох місяців з дня подання замовником документів для реєстрації зазначених декларацій. Крім того, вказано, що абзацом другим ч. 2 ст. 39-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в діючій редакції) відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності. Відповідно до п. 114 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 внесення відомостей/здійснення дій у Реєстрі будівельної діяльності електронної системи на підставі судових рішень, які передбачають зміну відомостей в Реєстрі будівельної діяльності електронної системи, та рішення про заборону (скасування заборони) вчинення дій замовниками, уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснюється відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого судового рішення.

Прокурором надано відповідь на письмове пояснення третьої особи.

Кирилівська селищна рада Мелітопольського району Запорізької області (відповідач-1) правом на подання відзиву не скористалась, відзив на позов не надала. 27.04.2023 до суду від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи № 908/39/23, призначений на 05.05.2023, без участі представника селищної ради у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов до суду не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвали суду у даній справі надсилались відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, буд. 142. Як свідчать матеріали справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.01.2023 отримана відповідачем-2 14.01.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.188).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 34 від 23.12.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0870 га кадастровий номер 2320355400:11:001:0488 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт.Кирилівка, вул. Коса Федотова та передано вказану земельну ділянку у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони» (далі - КП «Розвиток курортної зони»).

20.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (Інвестор, відповідач-2 у справі) та КП «Розвиток курортної зони» (Замовник) укладений інвестиційний договір № 20/10 відповідно до умов якого Інвестор зобов`язується профінансувати та виконати будівельно-монтажні роботи «Роботи Замовника» - возведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об`єктів нерухомості на земельній ділянці, розташованій за адресою: смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, площею 0,0870 га з кадастровими номером 2320355400:11:001:0488, наданій Замовнику на праві постійного користування Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 31980091 від 31.12.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545225523203, на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 №34.

В пункті 2.3 інвестиційного договору визначено, що закінчені будівництвом Об`єкти є власністю Інвестора та використовуються Інвестором.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (36911448) Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано Декларацію № ЗП 143170441178 від 13.02.2017 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме на об`єкт: будівництво будівлі із вбудованою крамницею та приміщеннями для обслуговуючого персоналу з місцезнаходженням: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул.Федотова Коса.

Згідно з рішенням Кирилівської селищної ради № 35 від 22.02.2018 нерухомому майну - будівлі із вбудованою крамницею для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу, літ.А-2, загальною площею 365,3 кв.м, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488, присвоєно адресу: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 72Б.

06.07.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області зареєстровано декларацію за № ЗП 141181871802 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) - корпусу для відпочинку за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул.Федотова Коса, 72Б. Замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (36911448).

КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» 07.06.2018 на замовлення ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» виготовлено технічний паспорт на об`єкт за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул.Федотова Коса, 72Б.

22.03.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис (з наступними змінами) про реєстрацію права власності за ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36911448) на об`єкт нерухомого майна: будівля з вбудованою крамницею (літ. А-2) та приміщеннями для тимчасового обслуговування персоналу (літ. Б-2), загальною площею 770,8 кв.м, за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 72Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: № 1517531823203. Підставою для державної реєстрації вказано декларації про готовність об`єкта до експлуатації №№ ЗП 143170441178, ЗП 141181871802.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 06.12.2019 №12 припинено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488, площею 0,0870 га, за адресою: вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівського району Запорізької області за КП «Розвиток курортної зони», за клопотанням останнього.

30.04.2020 Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (відповідач-1 у справі) прийнято рішення № 24 відповідно до якого за наслідками розгляду клопотання ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» про надання в оренду земельної ділянки у зв`язку із розміщенням на ній об`єкта нерухомого майна, вирішено надати вказаному товариству в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488, площею 0,0870 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул.Федотова Коса.

20.07.2020 на підставі вищевказаного рішення між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) та ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0488, яка заходиться в межах смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення. В пункті 3 Договору вказано, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який знаходиться у власності орендаря відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517531823203. На підставі цього договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оренди земельної ділянки ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС».

У січні 2023 року до Господарського суду Запорізької звернувся Заступник керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/39/23.

У позовній заяві зазначено, що звертаючись з даним позовом прокурор намагається захистити інтереси держави у даних правовідносинах, які полягають у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захисті такого права шляхом повернення землі територіальній громаді селища Кирилівка. Позов заявлено прокурором самостійно у зв`язку з тим, що Кирилівська селищна рада є одним із співвідповідачів та за жодних умов не має можливості звернутися до суду за захистом порушених інтересів держави, адже сама їх і порушила. Крім того, Мелітопольською окружною прокуратурою, під час встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на адресу Кирилівської селищної ради скеровано лист у якому зазначалось про наявні порушення вимог земельного та водного законодавства під час надання у користування ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» спірної земельної ділянки, будівництва на ній споруд, зобов`язання знесення самочинно збудованого майна та повернення земельної ділянки. Однак у відповіді на вказаний лист Кирилівська селищна рада поінформувала окружну прокуратуру про відсутність наміру звертатись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень сесії селищної ради, скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, визнання недійсними інвестиційного договору, договору оренди землі, знесення самочинно збудованого майна та зобов`язання повернення земельної ділянки. Звернення заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури міста Запоріжжя до суду з позовом, у даному випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку вжити заходи до примусового повернення земельної ділянки та відновлення прав власника земельної ділянки, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі, органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося, в тому числі внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі відповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади селища та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування (Кирилівська селищна рада) всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок. Тому Кирилівська селищна рада має бути відповідачем у такій справі.

Тож звертаючись до суду із позовом й оскаржуючи, серед іншого, рішення Кирилівської селищної ради, прокурор самостійно й належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави щодо спірної земельної ділянки та згідно з положенням статті 53 ЦПК України набув статусу позивача.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Таким чином, враховуючи зміст порушеного права, характер спірних правовідносин, обраний спосіб захисту та специфічний суб`єктний склад учасників спору, лише прокурор у даній конкретній справі наділений повноваженнями для звернення до суду з вказаним позовом, набуваючи статусу самостійного позивача у справі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 324 Цивільного кодексу України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до змісту статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст.80 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі водного фонду.

Згідно з ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України, у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Відповідно до змісту ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, ч.ч. 9, 10 ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Земельного кодексу України режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 90 Водного кодексу України, в редакції згідно із Законом №2740-VI від 02.12.2010, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

В частині 3 ст. 59 Земельного кодексу України (в редакції Законів № 4709-VI від 17.05.2012, № 5293-VI від 18.09.2012) визначено перелік підприємств та організацій, яким землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть надаватися у постійне користування.

Відповідності до пункту «Ґ» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №310/5834/13-ц , від 30.05.2018 по справі № 469/1393/16-ц.

Рішенням Кирилівської селищної ради № 2 від 09.10.2003, текст якого є у загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://krlk.gov.ua/wp-content/uploads/2020/03/rishennya-pro-zatverdzhennya-generalnogo-planu-kirilivka.pdf, було затверджено Генеральний план смт. Кририлівка, розроблений Державним підприємством Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО», та який розміщений в мережі Інтернет за посиланням: https://krlk.gov.ua/wp-content/uploads/2020/09/poyasnyuvalna-zapiska-do-generalnogo-planu-smt.kirilivka.pdf

Відповідно до Генерального плану, смт. Кирилівка відноситься до курортів, вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочного лиманів. Використовуватись ці території можуть лише за умови обов`язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Відповідно до топографічного плану від 29.04.2020, виготовленого фахівцями комунальним підприємством «Градпроект» Мелітопольської міської ради, вбачається, що земельна ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 знаходиться на відстані 34,2 метри від урізу води Азовського моря.

Таким чином, враховуючи місце розташування ділянки у прибережній захисній смузі, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 59 та ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0488 за визначенням ст. 178 ЦК України належить до речей, що обмежені у цивільному обороті.

За змістом ст.ст. 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Поняття самочинного будівництва визначено у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При вирішенні спору, що стосується самочинного будівництва нерухомого майна, необхідно з`ясовувати наявність правових підстав володіння або користування земельною ділянкою, на якій збудоване спірне майно; наявність ознак самочинності збудованого нерухомого майна; відповідність збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна.

Об`єкт вважається самочинним будівництвом у разі наявності хоча б однієї із наступних обставин:

1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) об`єкт будується без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт;

3) об`єкт будується без належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386,391 ЦК України, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Як встановлено судом вище, на підставі рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 34 від 23.12.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0870 га кадастровий номер 2320355400:11:001:0488 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт.Кирилівка, вул. Коса Федотова та передано вказану земельну ділянку у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (Інвестор, відповідач-2 у справі) та КП «Розвиток курортної зони» (Замовник) 20.10.2015 був укладений інвестиційний договір № 20/10 відповідно до умов якого ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» зобов`язалося виконати будівельно-монтажні роботи з возведення нерухомості на земельній ділянці, розташованій за адресою: смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, площею 0,0870 га з кадастровими номером 2320355400:11:001:0488, наданій Замовнику на праві постійного користування на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 №34. В пункті 2.3 інвестиційного договору визначено, що закінчені будівництвом Об`єкти є власністю Інвестора та використовуються Інвестором.

В подальшому на підставі двох декларацій про готовність об`єкта до експлуатації (№№ ЗП 143170441178, ЗП 141181871802) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено дані про об`єкт нерухомого майна за № 1517531823203, загальною площею 770,8 кв.м (будівлі А-2, корпус для відпочинку Б-2), який розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський (на цей час Мелітопольський) район, смт.Кирилівка, вул.Коса Федотова, буд. 72Б, право власності на яке зареєстровано за відповідачем-2.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

Приписами ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Зі змісту статті 122 Земельного кодексу України слідує, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з інформаційною довідкою № 3091966082 від 07.09.2022 (а.с. 112, 113), земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488, загальною площею 0,087 га за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт.Кирилівка, вул. Коса Федотова (цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) є комунальною власністю, власник: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 0,087 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0488, яка була надана у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» є комунальною власністю, повноваження розпоряджатися якою, в тому числі дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам належать Кирилівській селищній раді.

Згідно з висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 209 від 09.10.2014, наданого відділом містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації на замовлення КП «Розвиток курортної зони», встановлено обмеження та особливі вимоги щодо використання земельної ділянки площею 0,0870 га, з місцем розташування: Запорізька область, Якимівський район, смт.Кирилівка, вул. Коса Федотова, а саме: використання земельної ділянки у відповідності до ст.ст. 24, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; без права капітального будівництва.

З урахуванням викладеного, зміст інвестиційного договору від 20.10.2015 №20/10 суперечить вимогам ст.ст. 4, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 12, 59, 60, 92, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, 85, 88, 90 Водного кодексу України, ст. 375 Цивільного кодексу України.

Уклавши вказаний вище інвестиційний договір, КП «Розвиток курортної зони» не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо земельної ділянки (враховуючи тільки наявне право користування), всупереч ст.ст. 92, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, фактично розпорядилось земельною ділянкою, надавши її ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» для возведення на ній об`єктів нерухомості.

Більш того, мотивуючи позовні вимоги прокурор також вказав, що земельні ділянки водного фонду, зокрема і ті, що розташовані в межах прибережних захисних смуг на косі Федотовій у смт Кирилівка, не можуть передаватись у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України. Тобто земельну ділянку КП «Розвиток курортної зони» передано у постійне користування з порушенням чинного законодавства. У Статуті КП «Розвиток курортної зони» серед цілей та предмету діяльності (розділ 2 Статуту) комунального підприємства, не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

Враховуючи вищевказані обставини, доведеним є той факт, що КП «Розвиток курортної зони» не мало необхідного обсягу повноважень для розпорядження земельною ділянкою, наданою йому у постійне користування, шляхом передачі права користування земельною ділянкою іншим особам, в тому числі для здійснення на ній будівництва та, відповідно, що ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» здійснило будівництво об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці не маючи правових підстав володіння або користування земельною ділянкою, на якій збудоване спірне майно, а саме: на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488, загальною площею 0,087 га за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт.Кирилівка, вул. Коса Федотова, що свідчить про самочинність цього будівництва.

З огляду на встановлені вище обставини, ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» збудовано будівлю із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу (будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (землі водного фонду на яких заборонено будівництво) та без дозволу власника земельної ділянки. При цьому, ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» внесені недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларацій, які у подальшому були зареєстровані Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за №№ ЗП 143170441178 від 13.02.2017, ЗП №141181871802 від 06.07.2018.

Разом з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 у власність або користування ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» на вказаний вище час не передавалась, відповідне право за відповідачем-2 не реєструвалось. В свою чергу, інвестиційний договір не є правовстановлюючим документом, який надає право на користування земельною ділянкою.

Статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації.

Такі ж положення викладені і в п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. В цьому пункті також визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс 19) виходила з оцінки можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрації декларації судом.

20.07.2020 між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) та ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0870 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0488, яка заходиться в межах смт.Кирилівка, вул. Коса Федотова, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Вказаний договір укладено на підставі рішення сесії Кирилівської селищної ради №24 від 30.04.2020 «Про надання в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488».

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, підставою для надання Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» земельної ділянки (кадастровий номер 2320355400:11:001:0488) без проведення земельного аукціону став факт наявності на цій ділянці об`єкта нерухомого майна, належного відповідачу-2.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду і всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у аналогічних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц провадження № 14-473 цс 19 (п. 81), постанова Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або станом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазналось судом вище, враховуючи місце розташування змеленої ділянки у прибережній захисній смузі, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 59 та ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 за визначенням ст. 178 ЦК України належить до речей, що обмежені у цивільному обороті. Щодо вказаної ділянки діють обмеження стосовно її передачі у користування визначені ст. ст. 88-90 Водного кодексу України, ст. ст. 59-62 Земельного кодексу України.

Враховуючи встановлений судом факт самочинного будівництва ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» будівлі із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу (будівля літ. А-2, корпус для відпочинку літ. Б-2) на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 та наявності відповідних підстав для скасування декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, передача вищевказаної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 на тій підставі, що на ній розміщені належні йому об`єкти нерухомості відбулось з порушенням вимог законодавства.

Таким чином, рішення сесії Кирилівської селищної ради від 30.04.2020 № 24 «Про надання в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488» є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна особа із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням викладеного, оскільки рішення сесії Кирилівської селищної ради від 30.04.2020 № 24 щодо передачі у користування ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, в свою чергу, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, договір оренди земельної ділянки від 20.07.2020, укладений між Кирилівською селищною радою та ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС», підлягає визнанню недійсним, так як останній суперечить ст.ст. 58, 59, 60, 62 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статей 317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини третьої статті 152 ЗК України).

При цьому, відповідно до змісту ч. 4 ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Здійснення державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (п.п.6.31-6.33), постанова Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16 (п.п. 55, 56).

Як зазначалося вище, реєстрація права власності на об`єкти нерухомості будівлю з вбудованою крамницю та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу (будівля А-2, корпус для відпочинку літ.Б-2) проведена на підставі декларацій про готовність об`єкта до експлуатації №№ ЗП 143170441178 від 13.02.2017, ЗП 141181871802 від 06.07.2018.

При цьому, самочинне будівництво на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності суперечить вимогам ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст. 4, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», порушує права власника земельної ділянки. Забудова проведена без його згоди та наявність будівель на земельній ділянці обмежує вільне розпорядження власника цією ділянкою.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудована будівля із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу (будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2) підлягає знесенню відповідачем-2 - ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС», тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є належним та відповідає закону, а позовні вимоги про зобов`язання відповідача-2 знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна є законними, обґрунтованими та доведеними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).

Загальний суспільний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом відповідача-2 з метою розміщення будівель адміністративно-побутового призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц та від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача. Захист прав і охоронюваних законом інтересів позивачів за негаторним позовом надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Позовні вимоги про скасування декларацій про готовність до експлуатації об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення сесії селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості та повернення спірної земельної ділянки у сукупності направлені на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 ЦК України, та ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, та є засобами реагування на триваюче порушення права комунальної власності.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт. Кирилівка та у силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка, у зв`язку з чим має бути повернута відповідачем-2 - ТОВ «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

На підставі всього вищевикладеного позовні вимоги прокурора задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплаченого прокуратурою за подання позовної заяви, покладаються на відповідачів, відповідно до заявлених та задоволених вимог щодо кожного з них.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до І-Ш категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 13.02.2017 за № ЗП 143170441178 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 06.07.2018 за № ЗП 141181871802, які стали підставою для державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 545225523203, а саме: будівлю із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу площею 770,8 кв.м (будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2).

2. Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від30.04.2020 № 24 «Про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0488».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488 від 20.07.2020, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Коса Федотова, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) та Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області (вул. Приморський бульвар, буд. 1, смт Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 545225523203, номер запису про інше речове право - 37479572;

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю із вбудованою крамницею та приміщеннями для тимчасового проживання обслуговуючого персоналу площею 770,8 кв.м (будівля А-2, корпус для відпочинку Б-2), розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 2320355400:11:001:0488 за адресою: Запорізька область, Мелітопольський (колишній Якимівський) район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 72Б.

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) повернути об`єднаній Кирилівській територіальній громаді в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1, код ЄДРПОУ 25489968) земельну ділянку із кадастровим номером 2320355400:01:001:0488, що розташована за адресою: Запорізька область, Мелітопольський (колишній Якимівський) район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова.

6. Стягнути з Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 25489968 (72563, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 1; адреса тимчасового місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 57-А) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22; тимчасова адреса фактичного місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17; р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) суму 3721 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДПОЧИНОК-ПЛЮС» (77665, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, с. Закерничне, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 36911448) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22; тимчасова адреса фактичного місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17; р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) суму 8683 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 02.06.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва