Рішення

від 02.06.2023 по справі 910/421/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2023Справа № 910/421/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/421/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a>;

до Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3";

про стягнення 4 789,44 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" три проценти річних у розмірі 554,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 235,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним здійсненням відповідачем грошового зобов`язання згідно договору № 1033-16 про відступлення права вимоги (цесії) від 25.07.2016 та згідно рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/8589/22 від 07.11.2022, які були фактично виконані 30.12.2022, внаслідок чого відповідачу була донарахована заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційні втрати позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/421/23, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.01.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень уповноваженим представникам позивача та відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі також - первісний кредитор), Житлово-будівельним кооперативом "Октава-3" (далі також - новий кредитор, відповідач) та Товариством з обмежено відповідальністю "Селтік" (далі також - боржник) укладено договір № 1033-16 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір), пунктом 1.1. якого, первісний кредитор відступає на користь нового кредитора право вимоги первісного кредитора до боржника (ТОВ "СЕЛТІК", 02090, м. Київ. вул. Алма-Атинська, будинок 8, ідентифікаційний код 23245193), борг якого перед первіснім кредитором за договором від 26.12.2014 року № 04-ТВП/15-К станом на 01.07.2016 становить 1 787 252,90 грн, у розмірі 75 228, 69 грн., а новий кредитор за отримане право вимоги, сплачує первісному кредитору суму коштів еквівалентну відступленій, а саме 75 228,69 грн.

Після підписання цього договору, новий кредитор набуває усіх прав первісною кредитора до боржника та, відповідно, право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошового зобов`язання в розмірі 75 228, 69 грн.

Залишок заборгованості за договором від 26.12.2014 № 04-ТПВ/15-К на послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів (відходи комунальні (міські) змішані в т.ч. сміття з урн. код відходу 7720.3.1.01 у розмірі - 1 712 024, 21 грн боржник зобов`язаний сплатити первісному кредитору відповідно до умов зазначеного договору та переходу права вимоги цієї суми боргу до нового кредитора за цим договором не підлягає, тобто заборгованість сумою 1 712 024, 21 грн не є предметом даного договору (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору, новий кредитор за отримане право вимоги сплачує первісному кредитору суму коштів еквівалентну відступленій, а саме: 75 228, 69 грн у порядку, вказаному в пунктах 2.1. та 2.2. договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору, за відступлене право вимоги до боржника новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму в розмірі 75 228, 69 грн у строк до 01.07.2019 згідно графіку закріпленого даним пунктом.

02.08.2021 між АТ "К.Енерго" (продавець) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (далі також - позивач, покупець) складений акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого сторони погодили, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено сторонами, та на підставі протоколу проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27.07.2021, продавець передає у власність покупцю лот № 69: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість на загальну суму 38 940 309,12 грн., деталізація якої міститься у додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні, до якої включений борг ОСББ "Октава-3 ЖБК" за договором на суму 25 068, 69 грн.

Також даним актом закріплено, що передача документів первинного бухгалтерського обліку (різного роду договорів, накладних, актів, рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок, судових рішень, документів виконавчого провадження, тощо), котрі визначають та підтверджують зміст право вимоги дебіторської заборгованості AT "К.ЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131305) до осіб здійснюється одночасно із підписанням даного акту.

Право власності на об`єкт продажу переходить від продавця до покупця після підписання сторонами даного акту.

На момент підписання цього акту покупець сплатив продавцю ціну продажу майна, а саме 70 928, 93 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 по справі №910/8589/22 було виконано лише 30.12.2022. За таких підстав, в результаті неналежного виконання відповідачем рішення суду, позивач просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" три процента річних у розмірі 554 грн 09 коп. за період з 31.03.2022 по 29.12.2022 та інфляційні у розмірі 4 235 грн 35 коп. за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (первісний кредитор), Житлово-будівельним кооперативом "Октава-3" (новий кредитор) та Товариством з обмежено відповідальністю "Селтік" (боржник) укладено договір № 1033-16 про відступлення права вимоги (цесії), пунктом 1.1. якого первісний кредитор відступає на користь нового кредитора право вимоги первісного кредитора до боржника (ТОВ "СЕЛТІК", 02090, м. Київ. вул. Алма-Атинська, будинок 8, ідентифікаційний код 23245193), борг якого перед первіснім кредитором за договором від 26.12.2014 року № 04-ТВП/15-К станом на 01.07.2016 становить 1 787 252,90 грн. у розмірі 75 228, 69 грн, а новий кредитор за отримане право вимоги, сплачує первісному кредитору суму коштів еквівалентну відступленій, а саме 75 228,69 грн.

Після підписання цього договору, новий кредитор набуває усіх прав первісною кредитора до боржника та, відповідно, право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати грошового зобов`язання в розмірі 75 228, 69 грн.

Залишок заборгованості за договором від 26.12.2014 № 04-ТПВ/15-К на послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів (відходи комунальні (міські) змішані в т.ч. сміття з урн, код відходу 7720.3.1.01 у розмірі - 1 712 024, 21 грн боржник зобов`язаний сплатити первісному кредитору відповідно до умов зазначеного договору та переходу права вимоги цієї суми боргу до нового кредитора за цим договором не підлягає, тобто заборгованість сумою 1 712 024, 21 грн не є предметом даного договору (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору, новий кредитор за отримане право вимоги сплачує первісному кредитору суму коштів еквівалентну відступленій, а саме: 75 228, 69 грн у порядку, вказаному в пунктах 2.1. та 2.2. договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору, за відступлене право вимоги до боржника новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму в розмірі 75 228, 69 грн у строк до 01.07.2019 згідно графіку закріпленого даним пунктом.

02.08.2021 між АТ "К.Енерго" (продавець) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (покупець) складений акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого сторони погодили, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено сторонами, та на підставі протоколу проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27.07.2021, продавець передає у власність покупцю лот № 69: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість на загальну суму 38 940 309,12 грн., деталізація якої міститься у додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні, до якої включений борг ОСББ "Октава-3 ЖБК" за договором на суму 25 068, 69 грн.

Також даним актом закріплено, що передача документів первинного бухгалтерського обліку (різного роду договорів, накладних, актів, рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок, судових рішень, документів виконавчого провадження, тощо), котрі визначають та підтверджують зміст право вимоги дебіторської заборгованості AT "К.ЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131305) до осіб здійснюється одночасно із підписанням даного акту.

Право власності на об`єкт продажу переходить від продавця до покупця після підписання сторонами даного акту.

На момент підписання цього акту покупець сплатив продавцю ціну продажу майна, а саме 70 928, 93 грн.

Згідно з довідкою АТ "К.Енерго", підписаною головним бухгалтером, станом на 31.01.2021 у відповідача існувала заборгованість перед АТ "К. Енерго" в розмірі 25 068, 69 грн, яка виникла на підставі укладеного тристороннього договору.

02.02.2022 позивач звертався до відповідача із вимогою № 02-04/02 від 02.02.2022 сплатити заборгованість в розмірі 25 068, 69 грн невідкладно, а саме у строк, що не перевищує 3-ох календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 по справі №910/8589/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> до Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" задоволено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" 25 068,69 грн основного боргу, 2 064,12 грн 3% річних, 5 860,70 грн інфляційних втрат та судовий збір.

29.11.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 по справі №910/8589/22 видано наказ.

02.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у справі №910/8589/22.

07.12.2022 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> грошову суму у розмірі 15 841,63 грн. із зазначенням призначення платежу: «номер док-та: 1576 №910/8589/22; 29.11.2022; ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ОКТАВА-3"; №70461515; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача», що підтверджується випискою по рахунку.

30.12.2022 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> грошову суму у розмірі 19 632,88 грн. із зазначенням призначення платежу: «номер док-та: 1831 №910/8589/22; 29.11.2022; ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ОКТАВА-3"; №70461515; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача», що підтверджується випискою по рахунку.

30.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у справі №910/8589/22.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/8589/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належного виконання Житлово-будівельним кооперативом "ОКТАВА-3" умов договору № 1033-16 про відступлення права вимоги (цесії) від 25.07.2016 року та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 35 474,51 грн підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/8589/22, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становила 25 068,69 грн, що є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Судом встановлено, що 07.12.2022 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> грошову суму у розмірі 15 841,63 грн. із зазначенням призначення платежу: «номер док-та: 1576 №910/8589/22; 29.11.2022; ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ОКТАВА-3"; №70461515; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача», що підтверджується випискою по рахунку.

30.12.2022 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> грошову суму у розмірі 19 632,88 грн. із зазначенням призначення платежу: «номер док-та: 1831 №910/8589/22; 29.11.2022; ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ОКТАВА-3"; №70461515; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача», що підтверджується випискою по рахунку.

При цьому суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 554 грн 09 коп. за загальний період прострочки з 31.03.2022 по 29.12.2022 та інфляційні у розмірі 4 235 грн 35 коп. за загальний період прострочки з квітня 2022 року по листопад 2022 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки з 31.03.2022 по 06.12.2022 у розмірі 517 грн 06 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки з 07.12.2022 по 29.12.2022 у розмірі 37 грн. 03 коп. зазначає, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних на суму 19 632,88 грн, яка складається із суми основного боргу, 3% річних, інфляційних та судового збору, які стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/8589/22.

Проте, суд зазначає, що на суму вже нарахованих штрафних санкцій та на суму судових витрат не можуть бути нараховані 3 % річних.

При цьому, суд вказує, що сума судового збору не є заборгованістю, яка утворилась внаслідок не виконання зобов`язань за договором, а вказані витрати були понесені позивачем у зв`язку із зверненням до суду з позовом до з Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за договором від 26.12.2014 № 04-ТВП/15-К.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 17 грн 44 коп., яка розрахована судом за період з 07.12.2022 по 29.12.2022 на суму боргу 9 227 грн 06 коп., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки з 31.03.2022 по 29.12.2022 у розмірі 534 грн 50 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з квітня 2022 року по листопад 2022 року у розмірі 4 235 грн 35 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> підлягає стягненню 3% річних у розмірі 534 грн 50 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4 235 грн 35 коп.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ОКТАВА-3" (02222, м. Київ, вул. Сабурова 11, ідентифікаційний код 22906327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"</a> (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) три процента річних у розмірі 534 (п`ятсот тридцять чотири) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 2 673 (дві тисячі шістсот сімдесят три) грн 02 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко