Рішення

від 15.05.2023 по справі 910/11141/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/11141/21 (753/4673/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

до ОСОБА_1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу

В межах справи № 910/11141/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9А, оф. 369; ідентифікаційний номер 31745725)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Брижатий С.В. - керівник

Від відповідача 1 Пухальська І.С. - представник

Від відповідача 2 не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/11141/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" про банкрутство на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2021 .

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 05.08.2020 директор Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" Пилипейко Віталій Юрійович уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7449/20/008419 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото", що є значним правочином. Проте загальні збори Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" згоди на вчинення цього правочину не надавали, а тому він має бути визнаний недійсним у судовому порядку, оскільки це впливає на майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", якому зазначеним правочином завдано майнової шкоди.

Посилаючись на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" просило суд: визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.08.2020 № 7449/20/008419, укладеного між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото" недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на транспортний засіб - Toyota Camry, 2011 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 та визнати право власності на вказаний автомобіль за ТОВ "Арис-Юг".

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.03.2021 відкрито провадження у вказаній справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. За клопотанням позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото".

У подальшому, судом за клопотанням позивача та за відсутності заперечень інших учасників справи до участі у справі відповідно до ухвал, постановлених у судових засіданнях, залучено як співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото" та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, розпорядника майна боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" - арбітражного керуючого Шифердеккер О.О.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.12.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" про передання справи № 753/4673/21 до Господарського суду м. Києва для розгляду справи по суті у межах справи № 910/1141/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" відмовлено. Провадження у справі закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03.12.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.10.2022 у справі № 753/4673/21 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» задоволено, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03.12.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 15.06.2022 скасовано, матеріали справи № 753/4673/21 передано до Господарського суду м. Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/11141/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг».

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2022 матеріали справи № 910/11141/21 (753/4673/21) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2022 прийнято справу № 753/4673/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу до розгляду в межах справи № 910/11141/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" та підготовче засідання призначено на 16.01.2023.

13.01.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву.

16.01.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.01.2023 було оголошено перерву до 20.02.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" до судового розгляду по суті на 20.03.2023.

Судове засідання 20.03.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 розгляд справи призначено на 05.04.2023.

05.04.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2023.

У судовому засіданні 15.05.2023 позивач надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото" в особі директора Грицуника Олександра Івановича, що діє на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» в особі директора Пилипейка Віталія Юрійовича, що діє на підставі статуту, був укладений договір Комісії (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу, Toyota Camry 2011 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ААС 902283, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії), за ціною не нижче встановленої Сторонами, а саме, 130000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що належним виконанням Комісіонера своїх обов`язків вважається вчинення Комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим Договором (далі - Договір 1).

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей Договір 1 вважається укладеним і набирає юридичної чинності з моменту його підписання Сторонами.

На виконання умов Договору комісії від 28.07.2020, 05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото", який є комісіонером, в особі директора Грицуника Олександра Івановича та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7449/20/008419 (Договір - 2).

Відповідно до п. 1.1. Договору 2 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб Toyota Camry 2011 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії).

Згідно із п. 3.1. Договору 2 за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 130000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Пунктом 2.2. Договору 2 визначено, що Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору 2, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

За переконанням позивача, договір купівлі - продажу транспортного засобу укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтомото» і ОСОБА_1 , є значним правочином, укладеним з перевищенням повноважень останнього, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" не надавали згоди на вчинення такого правочину.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пп. 8.23.4, 8.23.5 п. 8.23 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", затвердженого рішенням власника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" від 11.10.2018 №13 виконавчий орган Товариства є одноосібним - директор. Договір, що укладається з директором Товариства, від імені Товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Згідно із пп.8.23.7 п.8.23 Статуту директор Товариства діє без довіреності від імені Товариства, вирішує всі питання оперативно-господарського управління Товариством, зокрема:

забезпечує виконання планів робіт Товариства;

затверджує порядок ціноутворення на продукцію та послуги Товариства;

розпоряджається майном Товариства, видає інструкції, накази, розпорядження та інші акти, пов`язані з діяльністю Товариства, видає довіреності, відкриває у банках розрахунковий, валютний та інші рахунки Товариства;

приймає та звільняє працівників Товариства;

приймає рішення про відрядження;

організує бухгалтерський облік та звітність Товариства;

має право першого підпису банківських та інших фінансових документів на будь-яку суму;

представляє на затвердження Загальними зборами Учасників річний звіт та баланс Товариства;

має право підпису на зовнішньоекономічних договорах;

приймає рішення з інших питань, що пов`язані з діяльністю Товариства і згідно із Статутом, не належить до компетенції Загальних зборів учасників.

Таким чином, укладаючи Договір комісії від 28.07.2020, ОСОБА_1 діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", як уповноважена особа, а саме, директор, який відповідно до положень Статуту має право розпоряджатися майном Товариства. Тобто сторонами за укладеним Договором комісії є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото" (Комісіонер) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (Комітент). Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг», звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, як заінтересована особа, оскільки укладенню Договору купівлі-продажу транспортного засобу передував Договір комісії, за яким однією з сторін є Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг".

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що укладення Договору купівлі-продажу транспортного засобу відбулося без надання згоди на вчинення правочину, єдиним учасником. Статут товариства не встановлював особливого порядку надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» також підтверджено було, що значні правочини, а саме, правочини вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності приймаються виключно загальними зборами учасників. Тобто відповідачу 1 не була надана згода на вчинення правочину купівлі продажу автомобіля.

Також позивач посилається на ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» згідно з якою, рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Таким чином, статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини), а якщо такий порядок статутом не визначено, то ключовим фактором для надання згоди загальними зборами учасників на укладення правочину є перевищення вартості предмету правочину 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Отже, оспорюючи договір купівлі-продажу з підстав порушення вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» позивач мав би надати суду затверджену загальними зборами фінансову звітність за II квартал 2020 року, якою підтверджується, що вартість спірного договору купівлі продажу транспортного засобу перевищує 50% вартості чистих активів товариства за даними II кварталу 2020 року.

Однак звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав відповідних доказів, а саме, затвердженої загальними зборами фінансової звітності товариства за II квартал 2020 року. Доказами, якими позивач обгрунтовував, вимоги були: копія статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»; виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»; копія наказу № 03 від 01.06.2020 «Про призначення директора»; виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (розширена); копія наказу № 471-К від 27.10.2020 «При призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю Брижатого С.В.»; копія договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7449/20/008419 від 05.08.2020; копія договору комісії від 28.07.2020; копія витягу з аудиторського висновку, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія свідоцтва №4201 від 25.09.2008; копія сертифікату аудитора серії А №006010; витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтомото", квитанція про сплату судового збору, копії позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи.

В подальшому, позивач долучив до матеріалів справи копії рішення єдиного учасника № 1/2020-3 від 04.12.2020 та фінансову звітність (Баланс) малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» станом на 30.06.2020.

У відзиві на позов відповідач 1 вказав, що виходячи з аналізу фінансової звітності (Балансу) малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» чисті активи на 30.06.2020 складали 1 009, 1 тис. грн. (рядок 1495 балансу), а тому значним правочином станом на II квартал 2020 року, вважався правочин вчинений на суму 504,0 тис. грн. і більше. Як вбачається з матеріалів справи, спірний правочин укладено на суму 130 тис. грн., що є в чотири рази меншою, за розмір 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Відповідач 1 у відзиві також звернув увагу, що аудиторський звіт, який додано до позовної заяви, на який посилається позивач, був складений 04.12.2020, тобто ще до моменту подання позовної заяви, а уточнена звітність, в тому числі Баланс станом на 30.06.2020 буди подані через півроку - 25.05.2021. Додатково відповідач 1 наголошує, що згідно із управлінським листом директора аудиторської фірми "Центр-Проф-Аудит" Кондратенка С.В. від 04.12.2020, вказаний звіт призначений виключно для інформації та використання керівництвом Товариства і посадовими особами всередині Товариства й не може бути використано з будь-якою іншою метою.

Таким чином, вказаний аудиторський звіт містить рекомендації, які можуть бути використані обмеженим колом осіб, а саме, виключно керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» і не можуть бути використані з будь-якою іншою метою.

Позивачем до матеріалів справи також долучено фінансову звітність підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АРИС-Юг» за період 2019 року - червень 2020 року, яка була подана 25.05.2021, на основі якої позивач зазначає, що чисті активи підприємства в оспорюваний період були меншими, ніж сума оспорюваного договору.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Надана позивачем до матеріалів справи уточнююча фінансова звітність в контексті ст. 78 Господарського процесуального кодексу України не є достовірними доказами, оскільки вказані документи були створені позивачем вже після початку розгляду справи в суді і після надання стороною відповідача заперечень щодо суті заявлених позовних вимог.

Також позивачем, зокрема, було долучено довідку вих. № 04-06-21/1/28 від 04.06.2021 АТ «Прокредит Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на недотримання ОСОБА_1 вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обемежною відповідальністю», а саме, на відсутність дозволу загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис Юг» на укладення значного правочину. В той же час докази подані позивачем, а саме, довідка вих. № 04-06-21/1/28 від 04.06.2021 АТ «Прокредит Банк» стосується порядку здійснення оплати за укладеним договором купівлі-продажу транспортного засобу і не відносяться до вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обемежною відповідальністю». Таким чином, суд не приймає до уваги докази, що не входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Частина третя статті 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Згідно ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі встановлених обставин та наведених норм суд дійшов висновку, що оскаржуваний правочин укладено без порушень приписів ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7449/20/008419 від 05.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецатомото" та ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.05.2023.

Суддя П.П. Чеберяк