Рішення

від 02.06.2023 по справі 181/655/23

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/655/23

Провадження № 2/181/161/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2023 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Остапенко А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Межівський комбінат комунальних підприємств» про визнання Договору купівлі-продажу житлового будинку - дійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Межівський комбінат комунальних підприємств» про визнання Договору купівлі-продажу житлового будинку - дійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 22 травня 2011 року він уклав Договір купівлі-продажу житлового будинку з ДОКП «Межівський комбінат комунальних підприємств». Житловий будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і знаходився на баласу ДОКП «Межівський КПП» згідно довідки за № 16. Зазначений житловий будинок був переданий йому по акту приймання-передачі від 22 травня 2011 року. Він зареєстрований у цьому будинку та постійно проживає у ньому. Згідно квитанції до приходного ордеру за № 72 від 22 травня 20111 року він вніс до каси відповідача 27 000,00 грн. (двадцять сім тисяч) гривень. Вони домовилися з керівником ДОКП «Межівський КПП» зазначений договір посвідчити нотаріально у нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області. На його усні звернення до керівника ДОКП «Межівський КПП» - він постійно обіцяв що Договір буде оформлено відповідно до законодавства. Через певний час він почав сумніватися щодо його обіцянок. 02 серпня 2011 року він особисто надав секретарю керівника запрошення до нотаріуса щодо оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку. 24 квітня 2012 року він повторно надав лист-запрошення секретарю керівника до нотаріуса щодо нотарільного посвідчення договору купівлі-продажу від 22.05.2011 року, але жодних дій керівник ДОКП «Межівський КПП» - не вчинив, до нотаріуса не з`явився і причину не з`явлення до нотаріуса не повідомив. Як стало йому відомо з безкоштовного витягу з ЄДРЮОФОПГФ зазначене підприємство припинило свою діяльність на підставі судового рішення у зв`язку з визнанням його банкрутом від 24.05.2012 року справа №Б24/356-09. Про цей факт йому стало відомо -у вересні 2022 року.

Позивач просить суд визнати дійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку від 22 травня 2011 року, який укладений між ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ДОКП «Межівський комбінат комунальних підприємств», код ЄДРПОУ: 03342391, юридична адреса: Україна, 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський (Межівський) район селище міського типу Межова, вулиця Центральна, будинок 8, предметом якого є житловий будинок разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно технічного паспорту складається з: літера А - житловий будинок площею 68.2 кв. м.; літера а - прибудова площею 35,5 кв. м.; літера Б - літня кухня, площею - 15,7 кв. м.; літера В - сарай - площею -9.9 кв. м.; літера Г - гараж - площею: 23 кв. м.; літера Д - сарай - площею 5.4 кв. м.; літера Ж -сарай площею 12.4 кв. м.; літера Е - сарай площею 6.1 кв. м.; літера П - погріб площею 7.3 кв. м.; та житловий будинок має: 1.- веранда - 7.6 кв.м.; 2 - жила кімната - 11.5 кув. М. 3.жила кімната-13.4 кв. м.; 4. жила кімната - 11.1 кв. м.; 5. кухня - 10.5 кв. м.; 6.санвузол - 6.2. кВ. м.; 7.кухня - 4.9 кв. м.; 8.котельня - 7.9 кв.м.; 9.коридор - 4.3 кв. м.; всього : 77.4 кв. м. із них: Житлова: 36.00 кв. м.; Підсобна : 41.4 кв. м.; судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.(а.с.40-41)

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.(а.с.44)

Представник відповідача, в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам:

У судовому засіданні встановлено, що 22 травня 2011 року між позивачем, ОСОБА_1 , та ДОКП «Межівський комбінат комунальних підприємств», укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, предметом якого є житловий будинок разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно технічного паспорту складається з:

літера А - житловий будинок площею 68.2 кв. м.;

літера а - прибудова площею 35,5 кв. м.;

літера Б - літня кухня, площею - 15,7 кв. м.;

літера В - сарай - площею -9.9 кв. м.;

літера Г - гараж - площею: 23 кв. м.;

літера Д - сарай - площею 5.4 кв. м.;

літера Ж - сарай площею 12.4 кв. м.;

літера Е - сарай площею 6.1 кв. м.;

літера П - погріб площею 7.3 кв. м.;

та житловий будинок має:

1. веранда - 7.6 кв.м.;

2. жила кімната - 11.5 кв.м.;

3. жила кімната - 13.4 кв. м.;

4. жила кімната - 11.1 кв. м.;

5. кухня - 10.5 кв. м.;

6.санвузол - 6.2. кв. м.;

7.кухня - 4.9 кв. м.;

8.котельня - 7.9 кв.м.;

9.коридор - 4.3 кв. м.;

всього: 77.4 кв. м. із них: Житлова: 36.00 кв. м.; Підсобна: 41.4 кв. м.(а.с.14-16,24-29)

Зазначений житловий будинок знаходився на балансі ДОКП «Межівський КПП» згідно довідки за № 16 та був переданий ОСОБА_1 по акту приймання-передачі від 22 травня 2011 року.(а.с.21,23)

На виконання вимог п.5 договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 травня 2011 року, позивачем ОСОБА_1 було внесено до каси відповідача 27 000,00 грн. (двадцять сім тисяч) гривень, що підтверджується квитанцією до приходного ордеру за № 72 від 22 травня 2011 року.(а.с.22)

Згідно копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 виданого Межівським РВ УМВС України у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 зареєстрований у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно проживаю у ньому.(а.с.12)

З матеріалів справи вбачається, що сторони договору домовилися між собою зазначений договір посвідчити нотаріально у нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівника ДОКП «Межівський КПП» усно та письмово щодо оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 травня 2011 року відповідно до законодавства та 02 серпня 2011 року і 24 квітня 2012 року він особисто надав секретарю керівника запрошення до нотаріуса щодо оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку, але жодних дій керівник ДОКП «Межівський КПП» - не вчинив, до нотаріуса не з`явився і причину не з`явлення до нотаріуса не повідомив.(а.с.32,33)

Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ, ДОКП «Межівський комбінат комунальних підприємств» припинило свою діяльність на підставі судового рішення у зв`язку з визнанням його банкрутом від 24.05.2012 року справа №Б24/356-09, про що позивачу стало відомо лише у вересні 2022 року.(а.с.17-20)

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст. 218 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 219 ЦК України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно зі ст.220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв?язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред?явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 334 ЦК України передбачає загальні та спеціальні умови щодо моменту набуття права власності за договором. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Як правило позивач може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Спірні правовідносини у справі виникли 22 травня 2011 року (дата укладення позивачем відповідного договору купівлі-продажу спірного житлового будинку).

Станом на вказану дату питання виникнення у позивача права власності на нерухоме майно у разі його відчуження за договором було врегульовано наступним чином:

- в ЦК України містилися норми як про державну реєстрацію прав, так і правочинів (частина друга статті 182, статті 210, 657),

- за Законом України № 1952-IV, який на вказану дату був чинний у редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ще не здійснювалася й почала проводитись лише з 01 січня 2013 року (1878-VI пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).

Істотно, що частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) передбачалося, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Причому таке конститутивне значення державної реєстрації для виникнення речових прав на нерухоме майно не може вважатись елементом порядку здійснення державної реєстрації прав, через ще юридична сила цієї норми закону не може бути паралізована посиланням на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року.

Водночас стаття 182 ЦК України у відповідній редакції не містила вказівки на такий конститутивний ефект державної реєстрації речових прав на нерухоме майно й допускала визначення законом лише порядку державної реєстрації, тобто виключно процедурних норм, до яких приписи частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) не належали.

Крім того, чинна станом на 21 лютого 2011 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору.

Таким чином, на дату укладення позивачем договору купівлі-продажу житлового будинку дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

З огляду на викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у цій постанові, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.

Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи те, що Договір купівлі-продажу житлового будинку від 22 травня 2011 року фактично відбувся, сторони всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу житлового будинку виконали, але в наступному нотаріальне посвідчення договору не відбулося, у зв`язку із ухиленням від його посвідчення відповідача, та наразі така можливість втрачена у зв`язку із припиненням відповідної юридичної особи, тому суд вважає за можливе визнати вищезазначений договір дійсним.

Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-84, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, cуд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Межівський комбінат комунальних підприємств» (місце знаходження: вул.Центральна,8, смт.Межова, Синельниківський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 03342391) про визнання Договору купівлі-продажу житлового будинку - дійсним - задовольнити повністю.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку від 22 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ДОКП «Межівський комбінат комунальних підприємств», код ЄДРПОУ: 03342391, юридична адреса: Україна, 52900, Дніпропетровська область, Синельниківський (Межівський) район селище міського типу Межова, вулиця Центральна, будинок 8, предметом якого є житловий будинок разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно технічного паспорту складається з:

літера А - житловий будинок площею 68.2 кв. м.;

літера а - прибудова площею 35,5 кв. м.;

літера Б - літня кухня, площею - 15,7 кв. м.;

літера В - сарай - площею -9.9 кв. м.;

літера Г - гараж - площею: 23 кв. м.;

літера Д - сарай - площею 5.4 кв. м.;

літера Ж - сарай площею 12.4 кв. м.;

літера Е - сарай площею 6.1 кв. м.;

літера П - погріб площею 7.3 кв. м.;

та житловий будинок має:

1. веранда - 7.6 кв.м.;

2. жила кімната - 11.5 кв. м.;

3. жила кімната-13.4 кв. м.;

4. жила кімната - 11.1 кв. м.;

5. кухня - 10.5 кв. м.;

6.санвузол - 6.2. кв. м.;

7. кухня - 4.9 кв. м.;

8.котельня - 7.9 кв.м.;

9.коридор - 4.3 кв. м.;

всього: 77.4 кв.м. із них: Житлова: 36.00 кв.м.; Підсобна: 41.4 кв.м.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 червня 2023 року.

Суддя Л. Ф. Літвінова