Рішення

від 01.06.2023 по справі 910/4335/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2023Справа № 910/4335/23

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/4335/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000"

про стягнення 21692,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000" про стягнення 21692,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 22/06-20 від 22.06.2020 щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 21692,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

19.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на видаткових накладних, які надані в обґрунтування заявлених позовних вимог, відсутня печатка ТОВ "ТЕМП 2000", відтак вони не є належними доказами та не підтверджують факт передачі товару в розпорядження Товариства. Також, відповідач не погоджується з розміром заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

26.04.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

22.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТК» (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП 2000» (за договором - Покупець) було укладено Договір поставки №22/06-20 в межах довгострокових господарських зв`язків, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю (передавати у власність /повне господарське володіння) запасні частини та витратні матеріали (Товар), а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених Договором приймати й оплачувати Товар.

У п. 3.1. Договору визначено, що загальна сума цього договору визначається (дорівнює), виходячи з цін на товари, які постачаються у відповідності до умов цього договору та вказуються у видатково-прибуткових накладних або Специфікаціях (додатки до цього Договору), які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Товар поставляється на умовах відстрочки платежу, яка становить 25 календарних днів з дати поставки Товару, яка вказана у видатково-прибутковій накладній.

Передача-приймання товару проходить в місці здійснення поставки кожної окремої партії товару, з обов`язковим оформленням видатково-прибуткової накладної та/або акту приймання-передачі, та інших документів передбачених чинним законодавством, в залежності від виду та умов поставки товару (п. .4.1. Договору).

Відповідно до умов п. 4.2. Договору, датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатково-прибутковій накладній Постачальника та яка підписується уповноваженим представником Покупця. Перехід права власності на Товар (ризик випадкового знищення або пошкодження/псування Товару) від Постачальника до Покупця, відбувається в момент приймання-передачі Товару.

Умовами п. 9.1. Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе обов`язків до їх повного виконання. Якщо Сторони за один календарний місяць до терміну закінчення дії цього Договору не виявили намірів про припинення дії Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

Сторонами у справі не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договорів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач за видатковими накладними № 140 від 12.01.2022 на суму 1350 грн, № 172 від 13.01.2022 на суму 870,00 грн, № № 174 від 13.01.2022 на суму 612,00 грн, № 176 від 13.01.2022 на суму 3312,00 грн № 177 від 13.01.2022 на суму 3846,00 грн, № 179 від 13.01.2022 на суму 1380,00 грн, № 535 від 27.01.202 на суму 1440,00 грн, № 536 від 27.01.2022 на суму 1368,00 грн, № 763 від 03.02.2022 на суму 3780,00 грн, № 766 від 03.02.2022 на суму 3384,00 грн, № 1338 від 21.02.2022 на суму 900,00 грн, № 1339 від 21.02.2022 на суму 450,00 грн, належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи, передав відповідачу товару на загальну суму 22 692,00 грн.

Товар за вказаними видатковими накладними був отриманий від Покупця (відповідача у справі) - директором Олександром Заломайкіним на підставі Довіреності № 01/01-38Д від 04.01.2022, копія вказаної довіреності долучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1000,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями № 1801 від 29.07.2022 на суму 500,00 грн та № 1837 від 02.08.2022 на суму 500,00 грн.

Отже, сума заборгованості відповідача за поставлений товар становить 21 692,00 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №22/06-20 в межах довгострокових господарських зв`язків від 22.06.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21692,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що на видаткових накладних, які надані в обґрунтування заявлених позовних вимог, відсутня печатка ТОВ "ТЕМП 2000", відтак вони не є належними доказами та не підтверджують факт передачі товару в розпорядження Товариства.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 3.2. Договору та норми ст.692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару, який був прийнятий за видатковими накладними № 140 від 12.01.2022 на суму 1350 грн, № 172 від 13.01.2022 на суму 870,00 грн, № № 174 від 13.01.2022 на суму 612,00 грн, № 176 від 13.01.2022 на суму 3312,00 грн № 177 від 13.01.2022 на суму 3846,00 грн, № 179 від 13.01.2022 на суму 1380,00 грн, № 535 від 27.01.202 на суму 1440,00 грн, № 536 від 27.01.2022 на суму 1368,00 грн, № 763 від 03.02.2022 на суму 3780,00 грн, № 766 від 03.02.2022 на суму 3384,00 грн, № 1338 від 21.02.2022 на суму 900,00 грн, № 1339 від 21.02.2022 на суму 450,00 грн уповноваженою особою відповідача, що діяла на підставі Довіреності № 01/01-38Д від 04.01.2022, копія якої наявна в матеріалах справи, без заперечень та зауважень, на загальну суму 22692,00 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату товару в сумі 1000,00 грн.

У зв`язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого за видатковими накладними товару у розмірі 21692,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, як вже зазначалось вище, у п. 2.3 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належними засобами доказування не спростував відсутності господарських операцій за наданими позивачем видатковими накладними.

Щодо відсутності печатки на видаткових накладних слід зазначити, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" № 1206-VII від 15.04.2014 року було запроваджено перехід від обов`язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями" № 1982-VIII зазначає, що: виключається можливість визнання документу (угоди, правочину) недійсним (неукладеним, невчиненим), у зв`язку з відсутністю відбитку печатки.

Крім того, відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку використання печатки при здійсненні господарської операції є можливим, але не обов`язковим реквізитом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідно до п. 3.2. договору строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів повної оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 21692,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3700,00 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копії: Договору №08г23 про надання правової допомоги з підготовки таведення справи у господарському суді від 03.01.2023, Додаткової угоди №1 від 10.03.2023 до Договору, Акта №12 прийняття-передачі наданих послуг за договором від 10.03.2023 на суму 3700,00 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1151 від 14.04.2009 на ім`я Чуфарова Володимира Миколайовича та ордера серії АХ № 1112836 на надання правничої (правової допомоги).

Враховуючи що, дана категорія справ не є складною та те, що справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, окрім, того беручи до уваги відсутність детального опису робіт, виконаних адвокатом та витраченого ним часу, приймаючи до уваги ціну позову та наявність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вимога позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 2200,00 грн.

Водночас, суд відмовляє у стягненні сервісного збору в сумі 57,31 грн, сплаченого при проведенні банківської операції зі сплати судового збору, оскільки це не є витратами, пов`язаними з розглядом справи в розумінні ст. 123 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП 2000" (вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК" (вул. Набережно-Корчуватська, 68, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код 25610685) заборгованість у сумі 21692,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2200,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2023.

Суддя А.І. Привалов