Рішення

від 24.05.2023 по справі 910/443/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2023Справа № 910/443/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/443/23

за позовом Донецького обласного центру зайнятості (Україна, 84331, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 41; ідентифікаційний код: 03491004)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 1/27, оф. 105; ідентифікаційний код: 39711536)

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Донецький обласний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" (далі - відповідач), у якій просить зобов`язати відповідача повернути зі зберігання і видати позивачу згідно з умовами Договору поставки № МК-001568 від 14.07.2020 товар (бензин А-95) у кількості 1400 (одна тисяча чотириста) літрів, який зберігається на АЗС ТОВ "Мотто Кард", шляхом відпуску товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами № 1442 від 20.10.1997.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № МК-001568 від 14.07.2020, що полягає у відмові в видачі позивачу паливно-мастильних матеріалів на підставі талонів, виданих відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

06.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/443/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.03.2023.

У підготовче засідання 22.03.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 22.03.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/443/23 призначено на 26.04.2023.

У підготовче засідання 26.04.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2023.

У судове засідання 24.05.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 24.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" (постачальник) та Донецьким обласним центром зайнятості (покупець) було укладено Договір поставки № МК-001568 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язався його прийняти та сплатити за нього певну грошову суму в строк і на умовах, встановлених цим Договором. З моменту переходу права власності на товар він залишається на зберіганні у постачальника. Відпуск товару зі зберігання покупцеві здійснюється на підставі пред`явлених талонів на товар на АЗС постачальника або АЗС партнерів постачальника.

Предметом поставки, відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Договору, є бензин автомобільний А-95 у кількості 4230 літрів.

У п. 1.7 Договору визначено, що момент переходу права власності на товар (факт його продажу) наступає при передачі товару та підтверджується видатковою накладною, оформленою між покупцем і постачальником. Постачальник видає покупцеві талони на товар в момент видачі видаткової накладної. Інформація про видані талони вказується в цій видатковій накладній.

Згідно з п. 2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості з моменту підписання видаткової накладної на талони на товар.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що ціна за 1 літр товару складає 16,74 грн з ПДВ, а загальна сума Договору - 70 810,20 грн, у тому числі ПДВ - 11 801,70 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата товару проводиться після отримання покупцем партії товару в повному обсязі протягом 10 робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар за умови своєчасного фінансування Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та своєчасного виконання платіжних доручень замовника органами Державної казначейської служби України.

За умовами пунктів 5.1 - 5.4 Договору передача талонів на товар здійснюється постачальником не пізніше 5 робочих днів після підписання цього Договору. Передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника або партнерських АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні талонів на товар. Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у талоні об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні. Умови постачання - самовивезення. Строк дії талонів - безстрокові, до їх повного використання покупцем.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання його повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2020.

У Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, визначено найменування товару, його кількість і ціну, аналогічні тим, що зазначені в пунктах 1.2, 1.4 та 3.2 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачеві талони на товар (бензин А-95), що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № Т00003879 від 17.07.2020 на суму 70 810,20 грн,

Відповідно до платіжного доручення № 1600 від 20.07.2020 позивач сплатив відповідачеві 70 810,20 грн за отримані талони.

Позивач зазначає, що під час спроби отримання товару за допомогою паливних талонів на АЗС постачальника від оператора АЗС була отримана відмова у видачі пального, на підтвердження чого посадовими особами позивача було складено Акт № 1 від 27.12.2021 про відмову в отриманні палива.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензію № 14/164/01-35-22 від 18.01.2022, у якій вимагав забезпечити видачу палива позивачу на підставі отриманих раніше талонів.

Докази вручення відповідачу зазначеної претензії, як і докази її розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.

З огляду на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить зобов`язати відповідача повернути зі зберігання і видати позивачу згідно з умовами Договору поставки № МК-001568 від 14.07.2020 товар (бензин А-95) у кількості 1400 (одна тисяча чотириста) літрів, який зберігається на АЗС ТОВ "Мотто Кард", шляхом відпуску товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами № 1442 від 20.10.1997.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості оплати товару на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 70 810,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1600 від 20.07.2020.

Відповідно до умов Договору обов`язок позивача з оплати виникає з моменту отримання талонів, в той час як передача товару, яким за Договором є бензин А-95, відбувається силами позивача на АЗС відповідача та партнерських АЗС.

За встановленими обставинами справи, відповідач передав позивачеві талони на товар (бензин А-95), що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №Т00003879 від 17.07.2020 на суму 70 810,20 грн,

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 667 Цивільного кодексу України).

Предметом спору є бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні видачі позивачу бензину А-95 в кількості 1400 літрів, на підставі отриманих раніше талонів.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування статті 693 Цивільного кодексу України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої цієї статті вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Водночас волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Отже застосування частини другої статті 693 ЦК України залежить від обставин виконання договору зобов`язаною стороною.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В якості підтвердження неналежного виконання відповідачем умов Договору, в частині забезпечення відпуску пального на АЗС відповідно до наданих талонів, позивач посилається на складений його співробітниками Акт № 1 від 27.12.2021, у якому зафіксовано факт відмови оператора АЗС відповідача в отриманні палива на підставі паливного талона мережі "Мотто" № 018306 (код 918941010166101).

Відповідачем, у свою чергу, належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, як і не надано доказів, які б свідчили про виконання ним зобов`язань з передачі зазначеного у Договорі товару в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що примусове виконання обов`язку в натурі є одним із передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав та інтересів, вимоги позову про зобов`язання відповідача повернути зі зберігання і видати позивачу згідно з умовами Договору товар (бензин А-95) у кількості 1400 (одна тисяча чотириста) літрів, який зберігається на АЗС ТОВ "Мотто Кард", шляхом відпуску товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами № 1442 від 20.10.1997, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 1/27, оф. 105; ідентифікаційний код: 39711536) повернути зі зберігання та видати Донецькому обласному центру зайнятості (Україна, 84331, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 41; ідентифікаційний код: 03491004) згідно з умовами Договору поставки № МК-001568 від 14.07.2020 товар (бензин А-95) у кількості 1400 (одна тисяча чотириста) літрів, який зберігається на АЗС ТОВ "Мотто Кард", шляхом відпуску товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами № 1442 від 20.10.1997.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" (Україна, 01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 1/27, оф. 105; ідентифікаційний код: 39711536) на користь Донецького обласного центру зайнятості (Україна, 84331, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Краматорський, буд. 41; ідентифікаційний код: 03491004) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2023

Суддя О.В. Нечай