Рішення

від 30.05.2023 по справі 914/178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 Справа № 914/178/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЦ «Дрогобич», м. Дрогобич, Львівська обл.,

про: стягнення 35 225,64 грн безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Дрогобицька міська рада Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЦ «Дрогобич» про стягнення 35 225,64 грн безпідставно збережених коштів.

Ухвалою від 12.01.2023р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Згідно із розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області № 37 від 06.04.2023, враховуючи наказ голови суду №05-13/30 від 04.04.2023 про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням його з посади судді (подання заяви про відставку), відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 07.08.2020 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/178/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 судову справу № 914/178/23 передано для розгляду судді Запотічняк О.Д. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Ухвалою від 10.04.2023 року суд прийняв справу №914/178/23 до провадження та призначив розгляд справи на 02.05.2023.

Ухвалою від 02.05.2023 суд відклав розгляд справи на 30.05.2023.

В судове засідання 30.05.2023 представники сторін не з`явились. Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника, відповідач причин не явки не вказав, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, спливає терміну розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем фактично використовується земельна ділянка площею 358 кв.м., кадастровий номер 4610600000:01:038:0045, на вул. Б. Хмельницького, 49 у м. Дрогобичі для обслуговування будівель торгівлі. Відтак, відповідачем безпідставно зберігаються кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави за період часу з 01.01.2020 по 31.08.2022 у сумі 35 225,64 грн. Зважаючи на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 35 225,64 грн та судові витрати.

Правова позиція відповідача.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву на дату розгляду справи не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий № 4610600000:01:038:0045 є комунальною власністю територіальної громади міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради.

03.05.2017 року між Дрогобицькою міською радою Львівської області та ТзОВ «КЦ «Дрогобич» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільсько- господарського призначення - землі громадської забудови - для обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Б.Хмельницького,49 (Кадастровий номер 4610600000:01:038:0045) (п. 1.1 Договору).

Згідно цього договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі 1250, 05 грн. в місяць.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 358 кв.м, у тому числі: забудовані землі - 170 кв.м., двір, прохід - 188 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, яка належить орендарю на праві власності.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір укладено строком на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Якщо орендар після закінчення дії договору оренди не має бажання продовжити термін дії договору па інший строк і по акту приймання - передачі не передав земельну ділянку орендодавцеві, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю збитки в розмірі не отриманої орендної плати, нарахованої на підставі нормативної грошової оцінки, яка діяла на момент нарахування збитків, за весь період до моменту передачі земельної ділянки орендодавцю або до моменту набрання чинності нового договору оренди землі.

Надалі договір оренди чи договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою ТзОВ «КЦ «Дрогобич» не уклало.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 09.07.2019 року № 1934 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дрогобича» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Дрогобича. Цим рішенням нова нормативна грошова оцінка була введена в дію з 1 січня 2020 року.

16.01.2020 року Дрогобицька міська рада направила відповідачу лист за № 3/24/378 з проханням укладення договору про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки з урахуванням нової нормативної грошової оцінки та реквізитів рахунків.

11.12.2020 року Дрогобицька міська рада направила відповідачу лист за № 3-24/10827 з проханням переукласти договір оренди землі у зв`язку з тим, що термін дії договору оренди закінчився 02.05.2020 року. Запропоновано відповідачу погасити заборгованість.

Докази направлення вказаних листів долучено до матеріалів справи, однак відповіді позивач не отримав.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області, ТОВ «КЦ «Дрогобич» за період часу з 01.07.2020 по 31.08.2022 за земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:038:0045, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич на вул. Б.Хмельнииького,49, нарахування і сплату плати за землю не здійснювало.

Розрахунком Управління майна громади Дрогобицької міської ради Львівської області № 347 від 19.09.2022 визначено збитки у вигляді не отриманої орендної плати, які завдано Дрогобицькій міській раді ТОВ «КЦ «Дрогобич». Розрахунок проведено з врахуванням інформації Фінансового управління Дрогобицької міської ради щодо надходження від орендарів орендної плати на р/р Дрогобицької міської ради за користування земельними ділянками, витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий № 4610600000:01:038:0045 за 2020р., за 2021р. та за 2022р.

Так, згідно розрахунку, безпідставно збережені кошти відповідачем становлять 35 225,64 грн. у виді неоплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2020 року по 31.08.2022 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї землі.

20 вересня 2022 року відбулось засідання комісії про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яка діє на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про оплату за землю, затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради від 26.04.2012 року № 603( із змінами та доповненнями , прийнятими рішеннями сесій міської ради № 1037 від 28.12.2017 року,№ 1720 від 11.04.2019 року, № 416 від 08.06.2021р.„№ 869 від 07.12.2021р.). На засідання комісії представник відповідача не прибув, хоча був належним чином повідомлений, що підтверджується листом виконавчого комітету від 13.09.2022 року № 3-31/5078 та поштовою квитанцією, долучені до матеріалів позовної заяви.

Комісія визначила безпідставно збережені кошти ТОВ «КЦ «Дрогобич» у виді неоплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 358 кв.м. на вул. Б. Хмельницького, 49 в м. Дрогобичі в м. Дрогобичі за період з 01.01.2020 року по 31.08.2022 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки і які підлягають поверненню Дрогобицькій міській раді, в розмірі 35225,64 грн.

Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 311 від 18.10.2022 затверджено Акт про визначення безпідставно збережених коштів, які підлягають поверненню власнику землі від 20 вересня 2022 року № 2/1-22.

20.10.2022р. Позивач надіслав відповідачу повідомлення № 410 з проханням в 10 денний термін з дня отримання повідомлення розглянути це повідомлення і документи додані до нього і в разі визнання вимог укласти договір з Дрогобицькою міською радою про повернення безпідставно збережених коштів в розмірі 35225,64 грн. Дрогобицькій міській раді.

Згідно поштової квитанції повідомлення відправлено відповідачу 21.10.2022 року.

Однак, станом на день розгляду справи Дрогобицька міська рада Львівської області не отримала від відповідача пропозиції в добровільному порядку повернути безпідставно збережені кошти, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з ТОВ «КЦ «Дрогобич» 35225,64 грн. безпідставно збережених коштів.

Оцінка суду.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Львівська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, суд доходить висновку про неможливість визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим слід зазначити, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок в розмірі 35 225,64 грн за період часу з 01.01.2020 по 31.08.2022, суд дійшов висновку, що такий відповідає правовим приписам та позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на зазначене, на відповідача покладається 2481,00 грн витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЦ «Дрогобич» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Б. Хмельницького,49, код ЄДРПОУ 40186022) на користь Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055972) 35 224,64 грн заборгованості та 2481,00 грн судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2023.

Суддя Запотічняк О.Д.