Рішення

від 17.05.2023 по справі 924/1017/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"17" травня 2023 р. Справа № 924/1017/22

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Іщуку О.М., розглянувши матеріали

за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький;

2) Городоцької міської ради, м. Городок Хмельницької області

до Фізичної особи-підприємця Дідура Віталія Віталійовича, м. Городок Хмельницької області

про:

- визнання недійсним рішення тридцять п`ятої чергової сесії сьомого скликання Городоцької міської ради №33 від 22.09.2020 "Про укладання договорів земельного сервітуту на території Городоцької міської ради";

- визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 12.05.2021;

- зобов`язання повернути земельну ділянку 6821210100:06:001:0098 площею 0,0196га

Представники сторін:

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Савченко О.В. - згідно ордеру №1048863 від 27.02.2023 року;

від прокуратури: Рибачук О.Г. - згідно службового посвідчення №059953 від 25.02.2021

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

29.12.2022 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький; 2) Городоцької міської ради, м. Городок Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця Дідури Віталія Віталійовича, м. Городок Хмельницької області про: визнання недійсним рішення тридцять п`ятої чергової сесії сьомого скликання Городоцької міської ради №33 від 22.09.2020 "Про укладання договорів земельного сервітуту на території Городоцької міської ради" за яким Дідуру В.В. встановлено земельний сервітуту на земельну ділянку площею 0,0196га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, яка розташована в м. Городок по вул. Тичини, за кадастровим номером 68212101100:06:001:0098; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 12.05.2021, укладеного між Городоцькою міською радою та ОСОБА_1 ; зобов`язання Дідура В.В. повернути Городоцькій міській раді земельну ділянку 6821210100:06:001:0098 площею 0,0196га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, яка розташована в м. Городок по вул. Тичини.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач встановленням земельного сервітуту щодо користування земельною ділянкою комунальної форми власності намагається здійснити її забудову. Зазначає, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку вбачається, фізичною особою-підприємцем Дідуром В.В. здійснюється технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, прісноводне рибництво (аквакультура), різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. Вказує, що єдиною метою отримання речового права на користування земельною ділянкою комунальної форми власності для забудови під видом сервітуту є ніщо інше як уникнення необхідності проведення земельних торгів земельною ділянкою комунальної форми власності.

Ухвалою суду від 16.01.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1017/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 11.04.2023 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, в якій суд відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Прокурор вимоги позову підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з обставин викладених у позовній заяві.

Позивачі 1 та 2 не скористались правом участі своїх представників в судовому засіданні. На адресу суду позивач 1 надіслав пояснення від 01.02.2023, згідно яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив на порушені відповідачем укладенням договору сервітуту вимог земельного законодавства, зокрема ст. 99, 134 ЗК України та ст. 401 ЦК України.

Позивач 2 на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засідання та у поданому на адресу суду клопотанні просила залишити позовну заяву без руху, оскільки прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вказала, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Зазначила, що прокурор заявивши вимоги в інтересах Городоцької міської ради як позивача фактично встановив випадок коли вимоги позивача про скасування рішення заявлено самому до себе. Водночас ГПК України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, таким чином в частині вимог Городоцької міської ради провадження слід закрити.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивачів 1 та 2 не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

09.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Городоцької міської ради з заявою про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку прощею 196 кв.м. для будівництва та обслуговування будівель з метою розміщення шиномонтажу.

Рішенням тридцять п`ятої чергової сесії сьомого скликання Городоцької міської ради №33 від 22.09.2020 „Про укладання договорів земельного сервітуту на території Городоцької міської ради" за результатами розгляду клопотань суб`єктів господарської діяльності вирішено укласти договір земельного сервітуту з ОСОБА_1 на земельну ділянку в м. Городок по вул. Тичини, площею 0,0196га для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, терміном на 10 років.

12.05.2021 між Городоцькою міською радою (надалі - власник) та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0196га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, яка розташована в м. Городок по вул. Тичини, з кадастровим номером 6821210100:06:001:0098.

Встановлення земельного сервітуту здійснюється на земельну ділянку із цільовим призначенням - 03.13. для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування (п.2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору про встановлення земельного сервітуту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 106 922,91грн.

Відповідно до п.3.1 договору, сервітутне землекористування встановлюється терміном на 10 років з моменту прийняття рішення Городоцької міської ради.

У разі відчуження об`єкта майна, який розташований на визначеній договором земельній ділянці, договір зберігає чинність для нового власника майна на умовах, на яких він укладений (п. 3.4. договору). Новий власник нерухомого майна в обов`язковому порядку укладає угоду про заміну сторони у договорі з міською радою протягом двох місяців з дати укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та несе з цього терміну всі обов`язки щодо сплати орендної плати в повному обсязі (п. 3.5. договору).

Пунктами 4.4, 4.4.1 договору встановлено, що плата за сервітутне користування обчислюється в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, що на момент укладення договору складає 12 830,75грн в рік.

Згідно п. 6.4 договору будівництво на земельній ділянці проводити за умови отримання відповідного дозволу.

Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права 27.06.2022 за №47195706.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку за кадастровим номером 6821210100:06:001:0098 вбачається, що така вільна від забудови та обмежень.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 21.06.2022, інформації Городоцької міської ради №02.04.23/1932 від 20.06.2022, інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 07.07.2022 встановлено наявність будівництва ОСОБА_1 двох будівель на земельній ділянці з кадастровим номером 6821210100:06:001:0098 без отримання дозвільних документів.

Наказом відділу містобудування та архітектури Городоцької міської ради №13-22 від 05.07.2022 „Про затвердження містобудівних умов та обмежень" було затверджено містобудівні умови на об`єкт: „Нове будівництво авто мийки самообслуговування по вул. Тичини в місті Городок Хмельницького району Хмельницької області", замовником будівництва (забудовником) являється ОСОБА_1 .

Волочиською окружною прокуратурою листами, керуючись ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (№51-3017 вих-22 від 23.08.2022) та Городоцьку міську раду (№51-3312 вих-22 від 15.09.2022) про виявлені порушення та зобов`язано поінформувати чи вживатимуться заходи на їх усунення, у тому числі в судовому порядку.

Листом №10-22-0.4-1939/2-22 від 07.09.2022 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області підтвердило виявлені Волочиською окружною прокуратурою порушення, але заходи на їх усунення ним не вжито.

Листом №02.04-23/2819 від 15.09.2022 Волочиську окружну прокуратуру повідомлено, що Городоцькою міською радою заходи щодо усунення порушень вживатися не будуть.

07.12.2022 Керівник Волочиської окружної прокуратури повідомив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та Городоцьку міську раду про встановлення підстав та намір здійснення прокурором представництва інтересів в суді (повідомлення №51-4403вих-22 та №51-4404вих-22) та звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі вказаних органів.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Ч.ч. 1, 3 ст.4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В контексті зазначеного судом враховано, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття „інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3,4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Судом враховано, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

При цьому, судом також враховано, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Верховна Рада України, усвідомлюючи актуальність, важливість питання та прийнявши Закон України "Про публічні закупівлі" встановила, що відповідні державні та комунальні підприємства при здійсненні закупівель товарів, робіт та послуг зобов`язані дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, встановлених Законом. При цьому, немає значення за чиї кошти (бюджетні чи власні) здійснюється така закупівля.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної- інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (підпункт 33 пункту 4 Положення).

Згідно зі статтею 28 Закону України „Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України „Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 6 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).

Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм.

Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного Кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів територіальної громади.

Так, у разі задоволення позовних вимог земельна ділянка площею 0,0196га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, яка розташована в м. Городок по вул. Тичини, з кадастровим номером 6821210100:06:001:0098 підлягає поверненню Городоцькій міській раді.

Отже, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з плати за земельні ділянки до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Оскільки їх неналежна сплата порушує інтереси територіальної громади щодо отримання відповідних коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Городоцьку міську раду.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Разом з цим, Городоцька міська рада, як одержувач плати за землю та власник і розпорядник землі, захист порушених інтересів територіальної громади не здійснює. Після отримання повідомлення прокурора в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Городоцька міська рада не вчиняла дій щодо звернення до суду з поновлення порушеного права.

Наявність інтересів держави повинно бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів та визначив відповідні органи, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Городоцької міської ради, оскільки відсутність з боку уповноважених органів будь-яких намірів захистити порушені інтереси держави свідчила про пасивність їх дій.

Зважаючи на усі вищевикладені обставини у суду відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, судом твердження представника відповідача про залишення без руху позовної заяви оцінюються критично та до уваги не приймаються.

Водночас щодо заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення тридцять п`ятої чергової сесії сьомого скликання Городоцької міської ради №33 від 22.09.2020 "Про укладання договорів земельного сервітуту на території Городоцької міської ради", судом враховано наступне.

За приписами ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор визначив Городоцьку міську раду в цій частині позовних вимог як позивача. Тобто сформовано вимоги про оскарження власного рішення органу який його прийняв.

Водночас суд звертає увагу, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2022 по справі №359/3951/17).

З огляду на зазначене, в частині вимог про визнання недійсним рішення тридцять п`ятої чергової сесії сьомого скликання Городоцької міської ради №33 від 22.09.2020 "Про укладання договорів земельного сервітуту на території Городоцької міської ради" належить відмовити.

Враховуючи вищевикладене, судом твердження представника відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог оцінюються критично та до уваги не приймаються, а клопотання від 03.03.2023 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 12.05.2021 та зобов`язання повернути земельну ділянку, судом враховано наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Статтею 15 ЦК України встановлено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів. а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 12.05.2021 між позивачем 2 - Городоцькою міською радою та відповідачем -Дідуром Віталієм Віталійовичем укладено договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0196га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, яка розташована в м. Городок по вул. Тичини, з кадастровим номером 6821210100:06:001:0098.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За змістом ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. У разі встановлення земельного сервітуту для спорудження лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури, іншого об`єкта законом або договором про встановлення земельного сервітуту може бути встановлена умова щодо переходу права земельного сервітуту до нового власника такого об`єкта при переході права власності на нього. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах (ст. 403 ЦК України).

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 3 та ч. 4 ст. 101 ЗК України).

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Згідно з ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

За змістом ч.1 ст.98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає ст.99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб`єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.07.2018 у справі №916/935/17).

При цьому, суд зазначає, що зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін (постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №916/1424/18).

Відповідно до змісту прав і обов`язків сторін спірного договору відповідач фактично отримав право користування земельною ділянкою для забудови - суперфіцій.

Чинним законодавством України не закріплений перелік істотних умов саме для договору суперфіцію, отже при укладенні договорів суперфіцію сторонам необхідно керуватися главами 34 Цивільного кодексу України та 161 Земельного кодексу України, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України (глави 52, 53) та Земельного кодексу України (глава 20) щодо умов, порядку укладання, зміни та розірвання цивільно-правових (господарсько-правових) договорів, зокрема, договорів оренди.

Порядок надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду врегульований статтею 124 Земельного кодексу України, відповідно до частин 1, 2 (в редакції, чинній на момент укладання договору про встановлення земельного сервітуту) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом враховано, що суть правовідносин між сторонами за спірним договором, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту як земельний сервітут. Так, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Зазначене свідчить про те, що спірний договір сервітуту, який фактично є договором суперфіцію, укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах суперфіцію (оренди) в порядку, визначеному ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, натомість земельну ділянку ФОП Дідугу В.В. надано в користування поза процедурою торгів.

Зважаючи на все вищевикладене, враховуючи мету укладення спірного договору - забудову з метою провадження підприємницької діяльності, договір про встановлення земельного сервітуту від 12.05.2021, суперечить вимогам законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним, відповідно до ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.406 ЦК України, визнання договору про встановлення сервітуту недійсним є підставою для припинення сервітуту.

Враховуючи задоволення вказаних позовних вимог, суд дійшов висновку і про задоволення похідних вимог, а саме щодо зобов`язання повернення земельної ділянки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 12.05.2021, укладений між Городоцькою міською радою (код ЄДРПОУ 04060708) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Городоцькій міській раді (код ЄДРПОУ 04060708) земельну ділянку кадастровий номер 6821210100:06:001:0098 площею 0,00196га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель побутового обслуговування, яка розташована в м. Городок по вул. Тичини.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дідура Віталія Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (провулок Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 02911102) 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.05.2023.

Суддя С.І. Крамар

Віддруков. 6 прим. :

1 - до справи;

2 - Керівнику Волочиської окружної прокуратури (вул. Слави, 8, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200) надісл. на е-пошту: vol_oprok@khmel.gp.gov.ua;

3 - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1) надісл. нa е-пошту: khmelnytskyi@land.gov.ua

4- позивачу-2 - Городоцька міська рада (вул. Грушевського, 53, м. Городок, Хмельницька обл., 32000) надіслати на е-пошту: 0406708@mail.gov.ua

5- відповідачу -ФОП Дідуру В.В. ( АДРЕСА_2 ) надісл. реком. з повідом.

6- Хмельницькій обласні прокуратурі, надісл на е-пошту sekretariat@khmel.gp.gov.ua