Постанова

від 30.05.2023 по справі 200/5094/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 200/5094/19

провадження № 61-8405св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпровська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна організація «Дніпропетровська єврейська релігійна громада»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна організація «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» (далі - РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада»), про визнання протиправними рішень та їх скасування.

На обґрунтування позову посилалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є. за реєстровим № 416, вона є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв. м у її фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої ділянки площею 285 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 травня 2018 року № 125354158.

Також, на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., за реєстровим № 418, вона є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв. м у її фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої ділянки площею 285 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 травня 2018 року № 125357544.

Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 15 лютого 2017 року № 257/18 Дніпропетровській єврейській релігійній громаді надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 земельну ділянку у районі АДРЕСА_2 передано у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді та зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,2623 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0043.

Вважала, що оспорювані рішення порушують її права та інтереси, оскільки вона володіє на законних підставах земельною ділянкою та набула право користування нею. На зазначеній земельній ділянці розташоване домоволодіння, яке їй належить на праві приватної власності.

Крім того, як власник домоволодіння АДРЕСА_1 , вона має першочергове право користування земельною ділянкою, що відповідає статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та передання спірної земельної ділянки у постійне користування іншій особі, прийняті всупереч положенням чинного законодавства України, за наявності не знятої реєстрації права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного просила визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 15 лютого 2017 року № 257/18 «Про надання Дніпропетровській єврейській релігійній громаді дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_2 » та рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва та обслуговування культових та інших будівель».

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, для будівництва та обслуговування культових та інших будівель». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 , набувши на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , набула також й право користування земельною ділянкою. Надалі таке право користування перейшло до ОСОБА_1 у зв`язку із укладанням нею договорів купівлі-продажу від 25 травня 2018 року.

На момент укладення позивачкою зазначених договорів купівлі-продажу та на момент прийняття Дніпровською міською радою рішень щодо спірної земельної ділянки, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не було внесено запису про знищення спірного нерухомого майна, а тому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , мало статус об`єкта нерухомого майна.

Той факт, що домоволодіння було ушкоджено пожежею, поступово знищувалось та перебувало у зруйнованому стані, не може бути підставою для позбавлення позивача права власності на таке майно, чи позбавлення права користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

Тому рішення відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства.

Проте таке рішення є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, тому підстав для його скасування немає.

Водночас рішення Дніпровської міської ради про передання спірної земельної ділянки в постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді порушує права та інтереси ОСОБА_1 , а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпровського апеляційного суд від 27 липня 2022 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2022 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, для будівництва та обслуговування культових та інших будівель скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, станом на 27 вересня 2017 року право постійного користування спірною земельною ділянкою зареєстровано за Дніпропетровською єврейською релігійною громадою. Тому відсутнє порушення прав та інтересів позивачки, оскільки відповідно до наданих нею договорів, остання набула у власність домоволодіння, що знаходиться на спірній земельній ділянці 25 травня 2018 року, тобто вже після того, як РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» здійснила реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, між сторонами виник спір з приводу земельної ділянки, право постійного користування якою на момент звернення із позовом до суду, виникло у РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада», яка визначена у позовній заяві як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не як співвідповідач у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди не врахували, що земельна ділянка, яку Дніпровська міська рада передала в постійне користування РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада», знаходиться під домоволодінням АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності.

Законодавством встановлено правило, за яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається відповідно до прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Тому позивачка набула у встановлено законом порядку право власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку під ним, а тому оскаржувані рішення Дніпровської міської ради порушують її права та інтереси.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 758/1485/15-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, від 30 липня 2020 року у справі № 910/32643/15, від 29 жовтня 2019 року у справі № 921/99/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 907/132/19, від 16 червня 2020 року у справі № 914/1101/19, від 23 червня 2020 року у справі № 910/14057/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 150/300/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 204/9373/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 2-95/12, від 15 липня 2020 року у справі № 127/2061/16-ц, постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

У листопаді 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що на дату прийняття оскаржуваних рішень ОСОБА_1 не мала жодного відношення до існуючого виключно на папері об`єкта, який вона придбала лише 25 травня 2018 року, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Наявні у матеріалах справи документи щодо звернень попередньої власниці об`єкта ОСОБА_2 до землевпорядної організації та Дніпровської міської ради з метою оформлення права користування земельною ділянкою, фотокопії архівних документів не є належними доказами на підтвердження будь-яких прав ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Оскаржувані рішення Дніпровської міської ради є ненормативними актами місцевого органу виконавчої влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а тому скасування таких рішень не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Крім того, заявлені позивачкою позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони пред`явленні до неналежного відповідача.

У листопаді 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Дніпровська міська рада просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що оспорювані рішення Дніпровської міської ради є ненормативними актами місцевого органу виконавчої влади, а тому вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Крім того, оскаржувані рішення були винесенні за два роки до набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, а тому права позивачки оскаржуваними рішеннями не порушено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рибіна І. В., на підставі пункту 1частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., за реєстровим № 416, є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 635 кв. м, у фактичному користуванні та самовільно зайнятої земельної ділянки 285 кв. м, літ. «А-16» цоколь будинку ушкоджений пожежею.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., за реєстровим № 418, позивачка придбала іншу частину домоволодіння у розмірі 1/2 частки за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 635 кв. м та самовільно зайнятої земельної ділянки 285 кв. м.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 19 червня 2017 року

№ 6/15-0617, який було зроблено департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:03:336:0043, вільна від забудови.

Відповідно до висновку експертів, за результатами проведення комісійної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 16 квітня 2018 року № 1722/1723-18, на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні будь-які будівлі або частини будівель, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель (у тому числі ушкоджені пожежею).

Житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 (на день проведення експертизи), або частини зазначеного будинку, конструкції стіни, цоколь житлового будинку або інші елементи (у тому числі ушкоджені пожежею), - в натурі не існує.

Відповідно до відповіді Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500 від 02 квітня 2018 року виконавцем робіт зазначені контури фундаменту будівлі. Фундамент будівлі, позначений в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500 від 02 квітня 2018 року, в натурі не існує і за матеріалами топографо-геодезичних зйомок, виконаних протягом 2012-2017 років, не існував.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 25 травня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є. Є. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294969 від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: № 418, виданий 25 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є. Є., номер запису про право власності: 26331149, і прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294505 від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: 416, виданий 25 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є. Є., номер запису про право власності: 26330735.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2018 року № 418, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є. Є., належить ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частини цоколю житлового будинку (ушкодженого пожежею). Також, за договором купівлі-продажу від 25 травня 2018 року № 416 ОСОБА_1 належить 1/2 частини цоколю житлового будинку (ушкодженого пожежею), розташованого на АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 15 лютого 2017 року № 257/18 надано РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 земельну ділянку у районі вул. Ливарної та вул. Поля у Соборному районі м. Дніпра, передано в постійне користування РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада».

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, крім іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні висновки викладено, наприклад, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила, зокрема визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва та обслуговування культових та інших будівель».

Як відповідача у позові зазначено лише Дніпровську міську раду.

Водночас РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» позивачка зазначила як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва та обслуговування культових та інших будівель» стосується прав та інтересів РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада», яка не залучена до участі у справі як співвідповідач, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову із зазначених підстав.

Водночас суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні позову по суті вирішення спору, оскільки пред`явлення позову не до усіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, проте такі висновки не вплинули на результат розгляду справи.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 758/1485/15-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, від 30 липня 2020 року у справі № 910/32643/15, від 29 жовтня 2019 року у справі № 921/99/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 907/132/19, від 16 червня 2020 року у справі № 914/1101/19, від 23 червня 2020 року у справі № 910/14057/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 150/300/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 204/9373/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 2-95/12, від 15 липня 2020 року у справі № 127/2061/16-ц, постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 «Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою… Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил».

У постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі

№ 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 зазначено, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц; постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, від 30 липня 2020 року у справі № 910/32643/15, від 29 жовтня 2019 року у справі № 921/99/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 907/132/19, від 16 червня 2020 року у справі № 914/1101/19, від 23 червня 2020 року у справі № 910/14057/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 150/300/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 204/9373/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 2-95/12, від 15 липня 2020 року у справі № 127/2061/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц зазначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 758/1485/15-ц зазначено, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням, добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника про внесення змін до державного реєстру.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, Верховного Суду України, оскільки вони стосуються вирішення спору по суті. Проте оскільки у позові відмовлено з процесуальних підстав, а саме незалучення до участі у справі усіх належних відповідачів, то доводи касаційної скарги по суті спору Верховний Суд не оцінює.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачка несвоєчасно отримала копії ухвали про відкриття апеляційного оскарження та апеляційних скарг Дніпровської міської ради та РО «Дніпропетровська єврейська релігійна громада» є безпідставними, оскільки позивачка скористалась своїм процесуальним правом та подала відзиви на зазначені апеляційні скарги, які були враховані судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівна, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак