Рішення

від 02.06.2023 по справі 160/8869/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року Справа № 160/8869/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АНТРАНС» (вул. Чарівна, 235, м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область,52001, код ЄДРПОУ 24987896) до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658); відповідача-2: Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м.Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішень

УСТАНОВИВ:

27 квітня 2023 року Приватне підприємство «АНТРАНС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.03.2023 року за № 8417178/24987896 про відмову реєстрації податкової накладної № 4 від 07.09.2022 року та зобов`язати Державі податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 07.09.2022 року, складену Приватним підприємством «АНТРАНС» (ЄДРПОУ 24987896) Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2022 року позивач пода на реєстрацію податкову накладну № 4 від 07.09.2022 року по взаємовідносинам з ТОВ ЗЕРНОВА ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39699619) на загальну суму коштів, з урахуванням податку на додану вартість 117 056,58 грн, в ЄРПН зареєстрована за № 929263804690. За наслідками обробки орган контролю надіслав позивачу квитанцією про реєстрації податкової накладної було повідомлено, що документ прийнято, але реєстрація зупинено, оскільки платник податку , яким подано для реєстрації ПН в ЄРПН відповідає п.1 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН, з посиланням що коди УКТЗЕД товару/послуг 49.41 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість , як товари/послуги що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу їх постачання. Цією ж квитанцією запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Засобами електронного зв`язку на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області направлено 10.03.2023 року повідомлення за №1 про подання пояснень щодо податкової накладної № 4 від 07.09.2022р. реєстрацію якої було зупинено, разом із поясненнями було надано підтверджуючі документи щодо реальності фінансово-господарської операції, у кількості 11 додатків.

Однак комісією відповідача прийнято рішення № 8417178/24987896 від 14.03.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.09.2022 року, де підставою для відмови визначено надання платником податків копій документів, складених з порушенням законодавства, Додаткова інформація: акти наданих послуг від ФОП. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 02 травня 2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачам надати відзив на позов та витребував додаткові документи.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно із ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали від 02 травня 2023 року від Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що за результатами розгляду комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих платником з повідомленням до податкової накладної № 4 від 07.09.2022 року винесено Рішення № 8417178/24987896 від 14.03.2023 року про відмову в реєстрації зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, з причини: з причин ненадання первинних документів, а саме актів виконаних робіт».

На думку відповідача 1, комісія контролюючого органу при прийнятті оскаржуваних рішень діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законом здійснює перевірку поданих платником податку копій документів.

Позовні вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати вищезазначену податкову накладну є необґрунтованим, оскільки без надання правової оцінки рішенню регіонального рівня, зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну є передчасним.

Від Державної податкової служби України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення, а отже позовні вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати вищезазначену податкову накладну є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є передчасним, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

09 травня 2023 року позивач подав до суду відповіді на відзив відповідачів, в якій виклав незгоду з позиціями відповідачів у справі та зазначив, що у квитанціях, які додані до позовної заяви не вказано конкретного переліку документів, який платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації або відмови від реєстрації податкової накладної в ЄРПН. В оскаржуваних рішеннях про відмову в реєстрації ПН контролюючим органом не обґрунтовано чому документи платника не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної, які документи платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації ПН, які саме документи складені з порушенням законодавства, а також, що в даному випадку для платника податків незрозуміло позиція та підстави для відмови в реєстрації податкової накладної: чи ненадання документів, перелік як передбачено п.5 Порядку №520, чи надання документів, що були складені /оформлені з порушенням законодавства. Оскільки рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, це свідчить про його необґрунтованість. Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення Комісією доказів того, що документи, подані є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення. Крім того, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У позивача були наявні документи, достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем вказано, що у випадку задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Позивач зауважує, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Згідно із ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «АНТРАНС» є суб`єктом господарської діяльності, взято на облік як платника податків та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Приватне підприємство «АНТРАНС» розпочало свою фінансово господарську діяльність ( КВЕД 49.41діяльність вантажного автомобільного транспорту) з 01.02.2020 року. Для цього були заключенні відповідні контракти з різними контрагентами.

Приватне підприємство «АНТРАНС» здійснює послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом для виконання чого придбає паливо, запчастини та ремонтні роботи, заключає договори про надання транспортних послуг з фізичними особами та договори перевезення вантажу фізичними особами-підприємцями або організаціями.

В ході своєї господарської діяльності Приватне підприємство «АНТРАНС» уклало з ТОВ «ЗЕРНОВА ПЛЮС» (код 39699619) договір щодо надання послуг з перевезення вантажу № 010720/1 від 01.07.2020 року. Приватним підприємством «АНТРАНС» здійснено перевезення вантажу за маршрутами та в обсягах згідно із товарно-транспортними накладними (ТТН від 11.05.2022, 14.06.2022, 12.06.2022, 13.06.2022, 16.07.2022, 15.07.2022, 17.07.2022р.), факт отримання послуг підтверджується первинними документами, а саме актом виконаних робіт № 78 від 07.09.2022 року, який оформлений належним чином. Оплату за надані послуги було проведено частково, на підставі рахунку №78 від 07.09.2022 року, відповідно до платіжного документу №536 від 14.09.2022 року. Для виконання умов по перевезенню вантажу був укладений Договори про надання транспортних послуг з фізичними особами підприємцями та фізичною особою, які виконували роботу (надання транспортних послуг). ПП «АНТРАНС» є податковим агентом фізичних осіб, а саме відраховує податки та здає необхідну звітність у контролюючі органи. Для здійснення перевезення наше підприємство придбало дизельне паливо у ТОВ «НОРДГАЗ» (41174573) згідно реєстрів касових документів. Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПКУ Позивачем було складено податкову накладну:- № 4 від 07.09.2022 р. на суму 117056,58 грн, та направлено у встановлені строки для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції податкова накладна прийнята, але реєстрацію зупинено, оскільки платник податку , яким подано для реєстрації ПН в ЄРПН відповідає п.1 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано надати пояснення та копії документів , щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН, з посиланням що коди УКТЗЕД товару/послуг 49.41 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу їх постачання.

Правовідносини між позивачем та покупцем підтверджуються договором поставки, податковими та видатковими накладними, іншими первинними документами.

На виконання невизначених у квитанції вимог відповідача позивач повідомленням № 1 від 10.03.2023 року надав пакет первинної бухгалтерської документації із вантажного перевезення вантажу, придбання супутніх товарів та документи на залучення третіх осіб , та зазначив, що 07 вересня 2022 р. ПП «АНТРАНС» було здійснено перевезення вантажу для ТОВ «ЗЕРНОВА ПЛЮС» (39699619), за маршрутом та кількості згідно товарно-транспортних накладних (копії додаємо), факт отримання послуг підтверджується первинними документами, а саме актом виконаних робіт, який оформлений належним чином. Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПКУ ПП «АНТРАНС» було складено податкову накладну: № 4 від 07.09.2022 р. на суму 117056,58 грн.

Відповідно до рішення Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8417178/24987896 від 14.03.2023 року, останнім відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної , з мотивів надання платником податків копій документів складених з порушенням законодавства, Додаткова інформація: акти наданих послуг від ФОП.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладеним в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.201.1ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постанова Кабінету Міністрів України №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п.2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту187.1 статті 187, абзацу першого пунктів201.1,201.7,201.10 статті 201 Податкового кодексу України(далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно із п.5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку № 1165).

Додатками № 1 та № 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Відповідно до п. 26 Порядку № 1165 комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520).

Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 2-4 Порядку № 520, прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно із пунктом 11 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку, судом встановлено, що позивач подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну, реєстрацію якої за наслідком проведеного моніторингу, зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Позивач надав пояснення та копії документів, складених під час здійснення відповідної господарської операції, що підтверджено матеріалами справи.

Підставою цього рішення зазначено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації".

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваного рішення, не зазначити які саме документи, що були надані платником податків, складені з порушенням законодавства та які саме норми законодавства були порушені.

В той же час, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд робить висновок, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації зазначеної податкової накладної.

Суд наголошує, що у цій справі не надається оцінка реальності здійснення господарської операції, на підставі якої позивач склав спірну податкову накладну, оскільки це питання має досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд зауважує, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів і методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень.

Суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Оскаржуване рішення відповідача оцінюються судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу для реєстрації податкової накладної, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Суд зазначає, що приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає за необхідне вказати, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій згідно із інформацією, наявною в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія зробила такий висновок та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.12.2020 року у справі №340/474/20.

При розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставини, яка обумовлює обов`язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна № 4 від 07.09.2022 року складена у зв`язку із настанням першої події відповідно до п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України - дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної № 4 від 07.09.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Верховний Суд зазначає, що вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду від 22.04.2019р. у справі №2040/5445/18, від 16.04.2019р. у справі №826/10649/17.

Суд вважає, що спірне рішення відповідача-1 не містять конкретної інформації, які саме документи складені позивачем із порушенням законодавства, або документів, які мав надати позивач на пропозицію контролюючого органу, але не надав, що свідчить про не надання комісією належної оцінки, які ж саме документи платник податку не надав і яким чином це унеможливило реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

В оскаржуваному рішенні № 8417178/24987896 від 14.03.2023 року в розумінні ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України не вказано чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідної господарської операції та не конкретизовані підстави, з яких відповідач не визнав надані пояснення та первині документи, що підтверджують господарські операції.

Згідно із ч. 1 ст. 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із п.п. 1, 3 ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на відсутність конкретизації вимог контролюючого органу щодо надання документів (чіткий їх перелік), рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості, а тому є протиправними.

Таким чином, суд вважає, що рішення№ 8417178/24987896 від 14.03.2023 року, якими ПП АНТРАНС» було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 07.09.2022 року, не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 КАС України, оскільки винесене контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 07.09.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідні до положення містить і Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Так, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід також врахувати правові позиції (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18 тощо), відповідно до якої критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Порядок реєстрації податкових накладних не передбачає право контролюючого органу діяти на власний розсуд, адже Порядком №1246 унормовано підстави відмови в реєстрації податкової накладної, і якщо такі підстави відсутні, контролюючий орган повинен зареєструвати подану платником податкову накладну. Отже такі повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки контролюючого органу зареєструвати податкову накладну або вмотивованим рішенням відмовити в її реєстрації, за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Отже, такі повноваження контролюючого органу не є дискреційними.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН подані позивачем податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права (постанови Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/2460/20, від 27.10.2022 у справі №360/3253/20, від 25.11.2022 у справі №320/3484/21 тощо).

За таких обставин, враховуючи той факт, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 07.09.2022 року визнано судом протиправним та скасовано, з урахуванням положень пункту 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 р., пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, суд вважає доцільним зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступну податкову накладну № 4 від 07.09.2022 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного підприємства «АНТРАНС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплатив судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 704 від 26.04.2023 року.

Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 2684,00 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Крім того, позивач просить вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частин 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом ч.1 ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що 24.04.2023 між ПП «АНТРАНС» (Клієнт) і адвокатом Алістратовою Оленою Іванівною (Захисник) укладено угоду про надання правової допомоги№24/04/2023/А, предметом якої є надання Захисником правової допомоги, здійснення захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Клієнта у Дніпропетровському окружному адміністративному суді щодо оскарження рішень комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема Рішення від 14.03.2023 року за № 8417178/24987896.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: угода про надання правової допомоги №24/04/2023/А від 24.04.2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2023 року, попередній розрахунок розміру гонорару Адвоката згідно умов договору №24/04/2023/А про надання правової допомоги від 24.04.2023 року, рахунок №25/04/2023 від 25.04.2023 року, платіжна інструкція №703 від 26.04.2023 року.

Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума) і внесення за правові послуги Захисника у відповідності зі ст. 30 Законом України від 05 липня 2012 року №5076-ІV «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються за домовленістю між Захисником та Клієнтом відповідно до рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2023 адвокатом були надані послуги з підготовки та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо оскарження рішень комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.03.2023 року за № 8417178/24987896 у фіксованому розмірі 2000,00 грн.

Оплата має бути проведена не пізніше 7 робочих днів з дати підписання даного акту, на підставі рахунку. Підтвердження оплати є платіжна інструкція від 26.04.2023 року за № 703 на суму 2000,00 грн.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідачів.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідачем-1 були подані заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, які зводяться до того, що заявлена сума не є співмірною до предмету спору і не доведеною.

За змістом ч. 3 ст. 30 Закону року № 5076-VI при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Судом враховано, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зробив висновок, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства АНТРАНС (вул. Чарівна, 235, м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область,52001, код ЄДРПОУ 24987896) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.03.2023 року за № 8417178/24987896 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 07.09.2022 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 07.09.2022 року, складену Приватним підприємством «АНТРАНС» (ЄДРПОУ 24987896), в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання.

Стягнути на користь Приватного підприємства АНТРАНС (вул. Чарівна, 235, м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область,52001, код ЄДРПОУ 24987896) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС України в Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук