Рішення

від 25.05.2023 по справі 608/1235/21

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2023 р. Справа № 608/1235/21

Номер провадження2/608/73/2023

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

при секретарі судового засідання Фаштиковської М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чорткова справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Усик Галини Ярославівни про визнання права на фермерське господарство в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іжук Б.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Усик Галини Ярославівни про визнання права на фермерське господарство в порядку спадкування за законом.

В позовній заяві посилається на те, що 16 березня 1995 року було створено юридичну особу Селянське фермерське господарство «Стадник», код ЄДРПОУ 21160015, місцезнаходження: село Стара Ягільниця, Чортківського району Тернопільської області, 48540, учасниками якого являються ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується статутом № 111, який затверджений розпорядженням виконкому районної Ради народних депутатів Чортківського району Тернопільської області та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно акту постійного користування земельного ділянки виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Староягільницької сільської ради народних депутатів Чортківського району Тернопільської області від 4 березня 1993 року № 6 надано на постійне користування земельну ділянку піорею 10.0 гектарів в межах згідно з планом.

Земельна ділянка розташована на території Староягільницької сільської ради. Земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів постійного користування землею за № 2.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2018 року встановлено факт родинних відносин, а саме ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Стара Ягїльнипя Чорктівського району Тернопільської області.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 листопада 2015 року серії НОМЕР_1 , виданого Староягільницькою сільською радою Чорктівського району Тернопільської області.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, шо успадкування фермерського господарства ( цілісного майнового комплексу або його частини ) здійснюється відповідно до закону. Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до статутного капіталу, не розподільчий прибуток, майнові та інші зобов`язання ( стаття 22 Закону).

Ч. 1, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

П. 4 ст.35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство». Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства ( цілісного майнового комплексу або його частини здійснюється відповідно до закону, тому фермерське господарство повинно успадковуватися як цілісний майновий комплекс. На теперішній час не передбачений порядок реєстрації підприємств ( цілісного майнового комплексу ), як об`єкта нерухомості. Фермерське господарство пройшло державну реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності, але воно немає державної реєстрації, як об`єкт цивільно правових відносин, та немає право встановлювального документу як об`єкту нерухомості. В Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 року № 755 IV» зазначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників ( учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи засновника ( учасника ) та відмови інших засновників ( учасників ) у прийнятті спадкоємця ( спадкоємців ) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 29 Закону України № 755IV, додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи, або відповідна довідка органу реєстрації актів громадянського стану чи судове рішення про оголошення громадянина померлим.

Згідно роз`яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.12.2005 року № 11202 замість нотаріально посвідченої копії рішення засновників ( учасників ) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів, подається копія свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною засновника на підставі факту смерті фізичної особи. Після смерті свого батька до теперішнього часу позивач не може переоформити фермерське господарство та внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови № 20 від 22.12.95 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського ( фермерського ) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Згідно Постанови Великої палати Верховного суду у справі № 179/1043/16-ц від 23 червня 2020 року суд дійшов наступного висновку

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( статті 1218 ЦК України ).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України. Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому, право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2,4,5, 7,8,10,11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство.

Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

Представник позивача адвокат Іжук Б.В. уточнене клопотання підтримує, просить задоволити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи в суді.

Третя особа приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Усик Г.Я. подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, дослідивши письмові докази, враховуючи подані заяви, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступного:

16 березня 1995 року було створено юридичну особу Селянське фермерське господарство «Стадник», код ЄДРПОУ 21160015, місцезнаходження: село Стара Ягільниця, Чортківського району Тернопільської області, 48540, учасниками якого були - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується статутом № 111, який затверджений розпорядженням виконкому районної Ради народних депутатів Чортківського району Тернопільської області та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно акту постійного користування земельного ділянки виданого на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Староягільницької сільської ради народних депутатів Чортківського району Тернопільської області від 4 березня 1993 року № 6 надано на постійне користування земельну ділянку піорею 10.0 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Староягільницької сільської ради.

Земельна ділянка була надана для ведення фермерського господарства, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів постійного користування землею за № 2.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2018 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Стара Ягїльнипя Чорктівського району Тернопільської області.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 листопада 2015 року серії НОМЕР_1 , виданого Староягільницькою сільською радою Чорктівського району Тернопільської області.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, шо успадкування фермерського господарства ( цілісного майнового комплексу або його частини ) здійснюється відповідно до закону. Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до статутного капіталу, не розподільчий прибуток, майнові та інші зобов`язання ( стаття 22 Закону).

Частиною 1, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Пунктом 4 статті 35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство». Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства ( цілісного майнового комплексу або його частини здійснюється відповідно до закону, тому фермерське господарство повинно успадковуватися як цілісний майновий комплекс. На теперішній час не передбачений порядок реєстрації підприємств ( цілісного майнового комплексу ), як об`єкта нерухомості. Фермерське господарство пройшло державну реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності, але воно немає державної реєстрації, як об`єкт цивільно правових відносин, та немає право встановлювального документу як об`єкту нерухомості. В Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 року № 755 IV» зазначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників ( учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи засновника ( учасника ) та відмови інших засновників ( учасників ) у прийнятті спадкоємця ( спадкоємців ) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 29 Закону України № 755IV, додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи, або відповідна довідка органу реєстрації актів громадянського стану чи судове рішення про оголошення громадянина померлим.

Згідно роз`яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.12.2005 року № 11202 замість нотаріально посвідченої копії рішення засновників ( учасників ) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів, подається копія свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною засновника на підставі факту смерті фізичної особи. Після смерті свого батька до теперішнього часу позивач не може переоформити фермерське господарство та внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови № 20 від 22.12.95 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського ( фермерського ) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Згідно Постанови Великої палати Верховного суду у справі № 179/1043/16-ц від 23 червня 2020 року суд дійшов наступного висновку

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( статті 1218 ЦК України ).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України. Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому, право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2,4,5, 7,8,10,11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство.

Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суд у за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За положеннями ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Про можливість визнання об`єктом спадкування самого приватного підприємства, а не майна приватного підприємства, зазначив Верховний Суд України в ухвалі від 16 вересня 2009 року ( справа №6-20439св07).

В п. п. 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року (справа № 179/1043/16-ц) суд зазначив, шо : « ... позивачка була членом СФГ «СПАС», в якого немає сформованого статутного капіталу, не відмовлялася від вступу до цього господарства, як і їй не відмовляло у цьому останнє, то визнання за позивачкою в порядку спадкування після смерті чоловіка прав засновника СФГ «СПАС» є ефективним способом захисту її прав як спадкоємниці засновника. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року.

Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що в даних конкретних правовідносинах визнання майнових прав засновника Селянського (фермерського) господарства «Стадник» є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. З урахуванням відсутності доказів подання заяви про прийняття спадщини іншим спадкоємцем, своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, надання доказів прав засновника СФГ «Стадник» належних спадкодавцю на час відкриття спадщини, неможливість оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання за ним права засновника Селянського (Фермерського) господарства «Стадник» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 15, 16, 392, 1216-1218, 1223 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Усик Галини Ярославівни про визнання права на фермерське господарство в порядку спадкування за законом - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жителем с. Стара Ягільниця, Чортківського району, Тернопільської області права засновника Фермерського господарства «Стадник», як цілісного майнового комплексу, Код ЄДРПОУ 21160015, місце знаходження якого: 48540, Тернопільська область Чортківський район село Стара Ягільниця, що належало батьку позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку успадкування за законом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Чортківський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 02 червня 2023 року.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1235/21

Заочне рішення набрало законної сили " "

Суддя: Л М Запорожець

Копію заочного рішення видано " "

Секретар: