Ухвала

від 02.06.2023 по справі 369/16176/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/16176/20

Провадження №2/369/2872/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

при секретарі: Миголь А.А.

розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченко М.М. про застосування зустрічного забезпечення у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестстандарт", ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та скасування відповідних записів, та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестстандарт", ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та скасування відповідних записів та визнання права власності на нерухоме майно.

22.05.2023 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Демченко М.М. подано заяву про зустрічне забезпечення позову за вх. №24251, а саме просили: застосувати у даній справі зустрічне забезпечення, шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_2 у даній справі внести на депозитний рахунок Києво-Святошинського районного суду Київської області грошові коштів в сумі 688 000,00 грн. у встановлені ЦПК України порядку та строки.

Свої вимоги мотивували тим, що Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року ухвалу Києво-Святошинського го суду Київської області від 31 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту скасовано та прийнято у цій частині постанову, якою заяву задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1162 га., кадастровий номер 3222484001:01:013:0042, земельну ділянку розташовану за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, село Крюківщина, загальною площею 0,1170 га., кадастровий номер 3222484001:01:013:0073.

В решті ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року залишити без змін.

З поданого позову вбачається, що в результаті задоволення позову відповідача може бути позбавлено право власності на спірне нерухоме майно, яке набуте ним на підставі чинних договорів купівлі-продажу, які у встановленому порядку не оскаржувалися, наразі є чинними та дійсними. За вказаними договорами відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 585 000 грн. за придбання будинку та 106 000 грн. за придбання земельної ділянки. Внаслідок задоволення позову вбачається, що ймовірність відчуження належного відповідачеві майна, з оду якого виник спір, у зв`язку з чим останній змушений буде звернутися з позовом до відповідача про відшкодування збитків в сумі 691 000 грн. Проте до цього часу позивач зможе позбавитися від майна, за рахунок чого підлягатимуть відшкодуванню завдані відповідачу збитки.

Вказані договори станом на даний час є дійсними та чинними. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем такого майна. Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Отже, у випадку задоволення вказаного позову добросовісний набувач матиме необхідність вживати заходів щодо повернення сплачених за майно коштів з позивача. Враховуючи ту обставину, що позивач має заборгованість за кредитами, що підтверджується наявними в даній справі судовими рішеннями та протягом тривалого часу не вживає заходів до її погашення, ухиляється від виконання своїх зобов`язань, відповідач матиме труднощі щодо відшкодування з позивача сплачених ним коштів, а також враховуючи те, що протягом тривалого у відповідача не має можливості користуватися своїм майном, позивач затягує розгляд даної справи, заявляючи непоґрунтовані клопотання про витребування доказів, змінюючи предмет позову неодноразова без жодних обґрунтувань тощо.

Згідно ст. 247ЦПК України уразі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи в межах поданої заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, суд виходить з наступного.

За змістом положень ч. 13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи заяви без виклику сторін по справі.

Згідно з ч. 1ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення позивачем відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Отже зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Порядок застосування та скасування зустрічного забезпечення визначено у статтях 154,155 ЦПК України.

Норми частини п`ятої статті 154 ЦПК України визначають вимоги до зустрічного забезпечення. Так, заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи.

Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.

Так, відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4ст. 154 ЦПК України).

Зазначені норми ЦПК України узгоджуються зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.

Суд враховує, що на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване насамперед на захист інтересів відповідача, шляхом забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, саме відповідач має довести наявність збитків, які він зазнає через забезпечення позову, а суд повинен ретельно дослідити такі докази, перевірити наявність збитків, визначити їх потенційний розмір та оцінити співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Таким чином, зустрічне забезпечення це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд, яка викладена в постанові в справі № 753/2380/18-цз від 19 квітня 2019 року (провадження № 61-38399св18).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.

При розгляді заяви про зустрічне забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України», одним з аспектів права на суд є право на доступ до суду, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Розмір можливих збитків представник відповідача оцінює у сумі 688000, 00 грн., тому просить застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у зазначеному розмірі протягом п`яти днів з моменту постановлення ухвали про зустрічне забезпечення.

Однак, останнім не надано жодних належних розрахунків можливих збитків, які він може понести в результаті прийнятих судом заходів забезпечення позову та відповідного обґрунтування таких розрахунків.

Крім цього, як вбачається з матеріалів заяви представника відповідача, жодних доказів відсутності реєстрації місця проживання чи незадовільного фінансового стану позивача суду не надано.

Право на звернення до суду гарантовано положеннями Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України і не може оцінюватись як засіб спричинення шкоди інтересам фізичної або юридичної особи.

Слід відзначити, що встановлені в ході розгляду заяви обставини не свідчать про наявність вищенаведених фактів передбачених процесуальним законодавством, зокрема визначених у ч. 3ст. 154 ЦПК України, які покладають на суд обов`язок застосувати зустрічне забезпечення.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано доказів на підтвердження збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, а випадків, передбачених ст. 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення судом не встановлено, тому у задоволенні поданої заяви щодо застосування заходів зустрічного забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.154,259,260,353,354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Демченко М.М. про застосування зустрічного забезпечення у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестстандарт", ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконними рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та скасування відповідних записів, та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:Андрій ВОЛЧКО