Ухвала

від 31.05.2023 по справі 371/228/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.05.2023 Єдиний унікальний № 371/228/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Миронівка

ЄУН 371/228/17

Провадження № 2/371/11/23

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Сідор В.О.,

прокурора Фрей Р.А.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Обухівськоїокружної прокуратуриКиївської області,поданим вінтересах держави,до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Головного управлінняДержгеокадастру уКиївській області,третя особа,яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмета спору,Відділ Держгеокадаструв Миронівськомурайоні Київськоїобласті,про визнаннянедійсними таскасування наказівпро наданнядозволу нарозроблення документаціїіз землеустрою,наказів прозатвердження документаціїіз землеустроюта передачів орендуземельної ділянки,визнання недійснимидоговорів орендиземлі,

У С Т А Н О В И В :

У провадженніМиронівського районногосуду Київськоїобласті перебуваєцивільна справа,в якійпрокурор звернувсядо судув інтересах державита заявиввимоги про визнання недійсним і скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі.

Справа перебуває на стадії підготовчого провадження.

В підготовче засідання з?явився прокурор, інші учасники справи не з?явилися, про день, час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення підготовчого засідання не надходило.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 197 ЦПК України передбачено, що підготовче засідання є формою підготовчого провадження і проводиться судом із повідомленням учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 198 ЦПК України, підготовче засідання проводиться за правилами, встановленимиглавою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом. Суд відкладає підготовче засідання, зокрема, у випадках, визначених частиною 2 статті 223 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладаєрозгляд справив судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

За правиломчастини 1статті 223ЦПК України,неявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті,крім випадків,визначених цієюстаттею.

З огляду на зміст указаних норм права, повторна неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання відповідача, незалежно від причин такої неявки, не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Обґрунтованих підстав необхідності відкладення підготовчого засідання з метою реалізації визначених цивільним процесуальним законодавством завдань відповідачі не повідомили суду.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, відповідачі та їх представники як учасники справи не з?явилися до суду, враховуючи правиластатті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених частиною 2 статті 198 ЦПК України.

Заслухавши позицію прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є субєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 19ЦПК Українипередбачено,що суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що предметом спору є оскарження позивачем наказів Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-4865/15-14-сг від 22 серпня 2014 року, № 10-4845/15-14-сг від 21 серпня 2014 року про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства; наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-8613/15-14-сг від 21 жовтня 2014 року, № 10-8705/15-14-сг від 21 жовтня 2014 року про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222980300:02:001:0006, 3222980900:06:002:0003 в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222980300:02:001:0006, 3222980900:06:002:0003, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 від 17 листопада 2014 року; визнання недійсними договорів суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 , з метою реалізації права на користування отриманими земельними ділянками для ведення фермерського господарства, 10 липня 2017 року створив Фермерське господарство «Миронівщина», що підтверджується даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 21 січня 2021 року (а.с. 129-130 том 3).

Надаючи правовуоцінку спірнимправовідносинам,що виниклиміж сторонамиу справі,суд виходитьз того,що спірвиник щодокористування землямифермерського господарства між державою, яку представляє орган прокуратури, органом центральної влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою, що отримала у користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства та в подальшому зареєструвала юридичну особу для здійснення такого фермерського господарства.

05 жовтня 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/1830/19, у якій відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 375/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 вказала, що статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 рок, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є субєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першоюстатті 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першоїстатті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другоїстатті 4 ГПК України,право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК Українивстановлені особливості предметної та субєктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Устатті 2 Закону№ 973-IVзакріплено, що відносини, повязані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах єЗакон №973-IV.

За частиною першою статті5, частиною першою статті7 Закону№973-IV,право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленомузакономдля державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону№ 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо повязана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обовязковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умовзаконудля отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положеньстатті 12 Закону №973-IVвбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З урахуванням наведеного та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, розгляд такої справи відноситься до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі пункту 2 частини 2 статті 200 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі за результатамипідготовчого засідання.

Наведені мотиви вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі. Процесуальні правила пункту 2 частини 2 статті 200 ЦПК України вказують на можливість прийняття такого рішення у підготовчому засіданні.

Згідно правил, що викладені у частинах 2 та 3 статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 4800,00 грн, що підтверджується даними платіжного доручення № 192 від 09 лютого 2017 року (а.с. 1 том 1). Судовий збір зараховано в дохід державного бюджету.

На підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області, поданим в інтересах держави, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ Держгеокадастру в Миронівському районі Київської області, про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі.

Роз?яснити прокурору Обухівської окружної прокуратури Київської області, що розгляд справи за йогопозовом, поданим в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Відділ Держгеокадастру в Миронівському районі Київської області, про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційноїскарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук