Постанова

від 23.05.2023 по справі 335/11763/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.05.2023 Справа № 335/11763/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/11763/21 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.

Провадження № 22-ц/807/639/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - керівник Комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР Ємел`янов Дмитро Володимирович, про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до Запорізької обласної ради, КНП «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - керівник Комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР Ємел`янов Д.В., про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідно до рішення Запорізької обласної ради від 06.08.2020 №2 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради, укладення з нею контракту» призначено ОСОБА_1 на посаду директора КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради та 10.08.2020 укладено з позивачем контракт строком на 5 років. Контракт діє з 07.08.2020 до 06.08.2025.

20.08.2020 укладено Додаткову угоду № 1 до контракту з директором КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області від 10.08.2020.

18.06.2021 голова Запорізької обласної ради Жук О.Ю. винесла розпорядження №35-р «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради.

За наслідками зазначеної перевірки 26.07.2021 складено «Акт перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради за 2020-2021 роки.

Результати зазначеної перевірки, відображені в Акті, стали підставою для прийняття рішення Запорізькою обласною радою від 07.10.2021 № 72 «Про звільнення ОСОБА_1 директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради, припинення з нею контракту до закінчення строку його дії та внесення змін до рішення Запорізької обласної ради від 06.08.2020 № 44 «Про визначення умов оплати праці керівника комунального закладу охорони здоров`я Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області та діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства», та звільнення позивача з посади директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради в день прийняття цього рішення на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (обставини, зазначені у контракті).

Як зазначено у рішенні Запорізької обласної ради від 07.10.2021 № 72 «Встановити, що директором комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 порушено пункт 2, підпункти 1, 20, 22 пункту 6, пункту 15 контракту...».

Одночасно підставою для звільнення позивача зазначено «пункт розділу «Загальні положення», пункти 5, 6, 9 розділу «Права та обов`язки сторін», пункти 18, 21 розділу «Відповідальність сторін», пункти 24, 27 розділу «внесення змін і доповнень до контракту і припинення його дії» Контракту; пункту 8 статті 36 КЗпП України».

Позивач вважає, що рішення Запорізької обласної ради від 07.10.2021 № 72 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради, припинення з нею контракту до закінчення строку його дії та внесення змін до рішення Запорізької обласної ради від 06.08.2020 № 44 «Про визначення умов оплати праці керівника комунального закладу охорони здоров`я Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області та діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства», є протиправним та підлягає скасуванню, на підставі того, що порушено строки оприлюднення проекту рішення Запорізької обласної ради.

Проект оскаржуваного рішення Запорізької обласної ради від 07.10.2021 №72 опубліковано 27.07.2021, тобто за два дні до проведення першого пленарного засідання сесії Запорізької обласної ради, яка відбулася 29.07.2021. При цьому рішення про звільнення ОСОБА_1 не мало виняткового та невідкладного характеру.

На думку позивача, очевидним є порушення строків опублікування оскаржуваного рішення, з огляду на що воно підлягає скасуванню, оскільки порушено регламент Запорізької обласної ради від 17.03.2016 при підготовці проекту оскаржуваного рішення.

У порушення вимог Регламенту роботи Запорізької обласної ради, який затверджено рішенням Запорізької обласної ради від 17.03.2016, проект оскаржуваного рішення не подавався до управління із загальних питань та матеріально-технічного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату обласної ради за 25 робочих днів до дня пленарного засідання.

Оскаржуваним рішенням (п.4) на посаду директора КНП «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР призначено ОСОБА_2 , а тому проект такого рішення мав обов`язково розглядатись на засіданнях постійних комісій ЗОР перед винесенням його на голосування. Проте, всупереч вимогам п. 2.6.5 Регламенту та ч.5 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» проект оскаржуваного рішення не розглядався на засіданнях постійних комісії ЗОР. Депутати Запорізької обласної ради були позбавлені завчасно ознайомитись з проектом оскаржуваного рішення, оскільки проект з іншими матеріалами не надсилався їм.

Всупереч Регламенту роботи ЗОР та того, що порушене питання безпосередньо стосувалося її трудових прав та обов`язків, за словами ОСОБА_1 , їй не було надано право виступу (слова) на сесії ЗОР, що розглядала спірне рішення. На думку позивача, її пояснення могли суттєво вплинути на результати голосування з питання порядку денного щодо її звільнення та дострокового припинення контракту. На думку ОСОБА_1 , порушено порядок голосування на сесії Запорізької обласної ради, адже спірне рішення було прийнято шляхом пакетного голосування, як одне з чотирьох. Тоді як питання про звільнення позивача із займаної посади та припинення контракту, носить індивідуальний характер. Перед пленарним засіданням 29.07.2021 позивач надала письмову заяву про бажання виступити перед депутатами. Проте, при розгляді питання про звільнення відмовлено у можливості надати пояснення перед депутатами ЗОР, та всупереч вимогам законодавства України, регламенту роботи ЗОР, внаслідок пакетного голосування, слово ОСОБА_1 не надано.

Крім того, Богомаз зазначала, що Запорізька обласна рада не відбирала у неї пояснень з приводу тих обставин, які покладені в основу рішення про її звільнення. Акт перевірки діяльності керованої позивачем установи, покладений в основу оскаржуваного рішення про звільнення, своєчасно не надавався ОСОБА_1 для ознайомлення, позивач його отримала 09.08.2021 після виходу з відпуски, коли проєкт рішення про її звільнення вже було підготовлено.

Позивач вважає незаконною перевірку фінансово-господарської діяльності КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради, на підставі розпорядження голови Запорізької обласної ради Жук О.Ю. №35-р від 18.06.2021 «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради», оскільки, на її думку, голова Запорізької обласної ради Жук О.Ю. відповідно до діючого законодавства України не мала повноважень на винесення цього розпорядження, адже Запорізька обласна рада не виносила жодного рішення, яким би уповноважувала ОСОБА_3 як голову Запорізької обласної ради на створення такої комісії та визначення її складу.

Персональний склад комісії з перевірки діяльності «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради також, на думку позивача, суперечить вимогам законодавства України, адже він всупереч вимогам п.2 ч.1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої виключно на пленарних засіданнях обласної ради може бути вирішено питання про склад та голову будь-яких комісій утворених радою, склад комісії визначено головою Запорізької обласної ради Жук О.Ю.

Звільнення позивача відбулося на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, при цьому у рішенні ЗОР міститься посилання на порушення пункт 2, підпунктів 1, 20, 22 пункту 6, пункту 15, пункту 24 та пункту 27 Контракту.

Жодного із зазначених у пункті 2, підпунктах 1, 20, 22 пунктах 6, 15, 24 та 27 Контракту, порушень умов Контракту ОСОБА_1 не вчиняла.

Достроково розірвавши контракт з позивачем, Запорізька обласна рада дійшла висновку про неналежне виконання позивачем службових обов`язків, що відображено в Акті «Акт перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради за 2020-2021 роки від 26.07.2021 (до якого позивачем за власною ініціативою надано пояснення).

Відповідач не навів, яке саме одноразове грубе порушення вимог законодавства чи обов`язків, встановлених контрактом, допустила ОСОБА_1 .

Як зазначено в Акті, перевірку проведено у присутності директора Підприємства ОСОБА_1 , між тим вона у період часу з 15.07.2021 до 06.08.2021 перебувала в офіційній відпустці, вийшла на роботу 09.08.2021. Таким чином, у зазначений період часу перевірка проводилась за її відсутності. Обов`язки керівника Підприємства виконувала заступник директора з якості ОСОБА_4 .

Перевірку проведено з 29.06.2021 до 23.07.2021, підставою для перевірки стало розпорядження голови ЗОР Жук О.Ю.№ 35-р від 18.06.2021 у Порядку затвердженому рішенням Запорізької обласної ради від 30.8.2018 №19 (далі Порядок).

Всупереч вимогам Положення у розпорядженні голови ЗОР Жук Ю.О. відсутня інформація щодо періоду проведення перевірки; терміну її проведення, який не може перевищувати 30 днів; а також коло осіб, які можуть бути залучені до перевірки.

У складі комісії, що проводила перевірку, зазначено депутатів ЗОР В.Колесникова та Є.Балицького, які підписали зазначений Акт, а у подальшому внесли проект рішення Запорізької обласної ради щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та припинення контракту. Хоча зазначені депутати обласної ради фактично не приймали участі у перевірці.

При складанні Акту порушено вимоги ч.1 абз.2 ч.1 Розділу 4 Порядку, оскільки у його вступній частині не зазначено осіб, що проводили перевірку, а також осіб, які залучалися до проведення перевірки.

Позивач посилалась на те, що договір позички № СК-01/06/2020 від 01.06.2021, Договір позички №1705-21-112 від 17.05.2021, договір тимчасового безкоштовного користування № 13 від 10.06.2020, укладені з дотриманням норм чинного законодавства, що у свою чергу не може свідчити про безконтрольність та безвідповідальність з боку керівництва Підприємства при укладанні договорів позички та витрачанні бюджетних коштів, як про це зазначено в акті.

В акті зазначено, що «...директором... здійснено призначення шляхом переведення заступника директора з організаційно-трансфузіологічної допомоги - завідувача відділу ОСОБА_5 та призначення шляхом переведення начальника відділу юридичної служби Ганжу Г.О. без погодження з головою Запорізької обласної ради...»

Наказ КНП «ЗОЦСК» ЗОР від 04.01.2021 № 02-к стосується переведення робітників у зв`язку з веденням нового штатного розпису. Цей наказ не містить формулювання «призначення шляхом переведення». Призначення на посаду, у відповідності до трудового законодавства України, полягає в укладанні трудового договору з особою при первинному прийнятті на роботу.

Фактично відбулось переміщення ОСОБА_5 з посади завідувача медичного інформаційно-аналітичного відділу на посаду заступника директора з організаційно- трансфузіологічної допомоги - завідувача відділу, ОСОБА_6 з посади юрисконсульта адміністративно-управлінського персоналу на посаду начальника відділу юридичної служби, у зв`язку із затвердженням нового штатного розкладу. Переміщення вказаних осіб здійснено на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ, у тій же місцевості та у межах відповідної посади, спеціальності, кваліфікації, тобто, відбулась лише зміна робочого місця (місця безпосереднього виконання роботи), структурного підрозділу у тій самій місцевості та не змінилась жодна з істотних умов трудового договору.

Оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не призначались на посаду, а переводились в порядку ст. 32 КЗпП України, у діях ОСОБА_1 , як вона зазначає у позові, відсутнє порушення вимог рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 19 та контракту директора КНП «ЗОЦСК» ЗОР.

Стосовно того, що в акті зазначено, що «Директором Підприємства ОСОБА_1 неодноразово були допущені порушення встановлених умов матеріального забезпечення Керівника, а саме: здійснено понадмірне нарахування заробітної плати, неправомірне преміювання та встановлення надбавок директору Підприємства ОСОБА_1 у сумі 95 504,75 грн та перераховано ЄСВ в сумі 8031,95 грн; встановлено недотримання вимог щодо роботи за сумісництвом директора Підприємства ОСОБА_1 , що є порушенням пункту 15 Контракту від 10.08.2020 (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 20.08.2020). Всього за період з 28.02.2020 до 01.07.2021 загальна сума втрат, яка понесло Підприємство у зв`язку з безпідставними нарахуваннями заробітної плати директору Підприємства ОСОБА_1 становить 103536,70 грн», ОСОБА_1 зазначає, що до її повноважень відповідно п. 6 Контракту не входить ведення бухгалтерського обліку.

Щодо недотримання вимог з приводу роботи за сумісництвом, позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 Загальних положень контракту директора визначено умови роботи керівника за сумісництвом. Наявність обмежень згідно із законодавством України на роботу керівника за сумісництвом немає. Згідно з додатковою угодою до контракту з директором КНП «ЗОЦСК» ЗОР від 20.08.2020 зміни внесені тільки до п.15 розділу «Умови матеріального забезпечення Керівника». Тому, п. 15 передбачені умови матеріального забезпечення керівника тільки за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, та не відносяться до роботи за сумісництвом.

З приводу надбавок ОСОБА_1 зазначала, що доплати медичним та іншим працівникам КНП «ЗОЦСК» ЗОР встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2020 № 610 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників закладів охорони здоров`я». На момент прийняття Постанови, директор входив до Переліку, крім того, доплати не відносяться до фонду оплати праці, мають цільовий та компенсаційний характер, поява яких спричинена гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками, а тому не відносяться до матеріального забезпечення керівника, перелік яких наведено у п.15 Контракту керівника, а також згідно п.6. Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 792 «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я» на керівника закладу, з яким укладено контракт, поширюються пільги та компенсації, встановлені законодавством, доплата була зроблена відповідно до постанов КМУ, як компенсаційна доплата для працівника закладу, що забезпечує життєдіяльність, згідно переліку.

За результатами дослідження під час збору інформації в КНП «ЗОЦСК» ЗОР у рамках державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, за якими Міністерству охорони здоров`я України спрямовані кошти із фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками за період з 01.03.2020 до 31.12.2020, що проводилась управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області була видана довідка № 08.04-23/6 від 10.02.2021, тобто жодних порушень не було виявлено.

Також, комісія зробила висновок про порушення вимог ст. 5, 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», вимог Положення про преміювання працівників, що є додатком до колективного договору підприємства, абз. 16 п. 6 Контракту директора, при виплаті премій на загальну суму 2084951,09 грн. ОСОБА_1 зазначала про те, що відповідно до Положення про преміювання працівників КУ «ЗОСПК» ЗОР після засідань комісії про преміювання, на яких обговорювалися та узгоджувалися кандидатури щодо преміювання, були видані відповідні накази за підписом керівника Підприємства за узгодженням з профспілковим комітетом.

З приводу додержання Підприємством вимог Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» 30 вересня 2020 року № 931-ІХ, ОСОБА_1 вказувала на те, що контроль за додержання Підприємством вимог Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», розроблення внутрішніх регламентуючих документів належить до сфери відповідальності заступника директора з якості ОСОБА_4 . А наявність чи відсутність комісії з визначення непридатної плазми свіжомороженої не впливає на роботу підприємства.

Щодо переведення плазми свіжомороженої до непридатної для лікувальних цілей зі строком зберігання більше 1 року та щодо переведення плазми свіжомороженої до непридатної для лікувальних цілей зі строком зберігання менше 1 року, ОСОБА_1 з посиланням на чинні норми законодавства, листи МОЗ, зазначає про те, що члени комісії не мають профільної освіти, не розуміються у специфіці роботи служби крові, вони дійшли хибних висновків, що плазма була необґрунтовано переведена у категорію непридатної з подальшою її реалізацією по ціні 850 грн за літр ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА». Окрім того, жодних збитків у результаті реалізації плазми свіжозамороженої, переведеної до категорії непридатної для лікувальних цілей завдано не було. А в самому акті, у частині що стосується реалізації плазми непридатної до лікувальних цілей, інформація подана з помилками.

Реалізацію крові саме ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА» позивач обґрунтовує тим, що це підприємство є єдиним суб`єктом господарювання в Україні, який має ліцензію на виробництво лікарських препаратів з плазми крові людини за ціною, узгодженою сторонами договору поставки основної сировини у відповідності до ст. 627 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_1 вважає безпідставними та необґрунтованими, такими, що побудовані на припущеннях, твердження про безпідставне укладання договору про закупівлю бензину та дизельного палива (у вигляді скретч-карток/талонів/карток на пальне) з постачальником з найбільш економічно невигідною ціновою пропозицією, чим можливо порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VII у частині не дотримання принципів здійснення публічних закупівель та недискримінації учасників: а саме максимальна економія, ефективність та пропорційність, у результаті чого Підприємство зазнало зайвих витрат у сумі 11639,2 грн, оскільки цей Договір укладала не вона, а заступник директора з якості ОСОБА_4 , яка виконувала обов`язки у період перебування директора установи на лікарняному у період з 23.01.2021 до 28.04.2021, з ТОВ «ТД МТК», пропозиція якого відповідала всім заявленим вимогам тендерної заявки.

Оскільки, на думку ОСОБА_1 , її звільнення було незаконним, вона має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі до ч. 2 ст. 235 КЗпП.

Посилаючись наозначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької обласної ради від 07.10.2021 № 72 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради, припинення з нею контракту до закінчення строку його дії та внесення змін до рішення Запорізької обласної ради від 06.08.2020 № 44 «Про визначення умов оплати праці керівника комунального закладу охорони здоров`я Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області та діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства», та звільнення позивача з посади директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради в день прийняття цього рішення на підстав пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (обставини, зазначені у контракті);

- поновити її на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради;

- стягнути з комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 20664,78 грн, починаючи з 07.10.2021 до дня винесення рішення у цій справі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр крові» Запорізької обласної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також просила стягнути з відповідача Запорізької обласної ради на її користь судові витрати .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, дублюючи обставини справи та доводи свого позову, зокрема зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відкинув її доводи про відсутність у голови Запорізької обласної ради Жук Ю.О. повноважень на видання розпорядження № 35-р «про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради від 18.06.2021, адже Запорізька обласна рада, як власник, має право здійснювати контроль за діяльністю КНП «Запорізький обласний центр служби крові», але не її голова. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на інші порушення, допущені відповідачами під час ухвалення рішення про її звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу голова Запорізької обласної ради Жук Ю.О. заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Михайлова О.В. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року просили скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представники відповідачів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечувати проти задоволення апеляційної скарги, з огляду на законність оскаржуваного рішення, просили залишити його без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи скаржниці та її представника, представників відповідачів у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судове рішення, згіднозі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає повною мірою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не допускав процедурних порушень у частині порядку проведення голосування, оприлюднення проекту рішення та інших процедурних питань, передбачених Регламентом ЗОР, на які посилалась позивач, враховуючи погодження умов контракту, у тому числі, умов з підвищеною відповідальністю. Оскаржуване рішення містить конкретні посилання на порушені пункти контракту, звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами у контракті, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 2 ЦПК Українисуд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції Україникожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно достатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У ст. 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XIIбуло ратифіковано Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, (далі - Конвенція). Згідно із ст. 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Пленум Верховного Суду України звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Частинами першою та третьоїстатті 21 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

За п. 8 ч. 1ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору (постанова Верховного суду України від 22 лютого 2017 року по справі № 6-86цс17).

У пунктах 13, 18 своєї Постанови №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи і визнали сторони, що рішенням Запорізької обласної ради від 06.08.2020 № 2 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради (т.2 а.с.44-45).

10.08.2020 між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною радою укладено контракт строком до 06.08.2025 (т.1 а.с.43-52, т.2 а.с.233 зворот - 237).

20.08.2020 між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною радою укладено Додаткову угоду № 1 до контракту, якою п.15, 16 розділу «Умови матеріального забезпечення Керівника» Контракту викладено у новій редакції. (т.2 а.с.48-52).

Рішенням Запорізької обласної ради №10 від 27.02.2020 затверджено Статут КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради. (т.2 а.с.53-58).

Пунктами 1.1.-1.4. Статуту передбачено, що КНП «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради (далі Підприємство) є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичні послуги щодо комплектування, обстеження, обліку донорських кадрів, заготівлі, переробки донорської крові, виготовлення з неї компонентів та стандартних сироваток, зберігання, транспортування, розподілу та реалізації продуктів крові, контроль за їх застосуванням закладами охорони здоров`я, в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Підприємство створене на підставі рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 10 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради», з урахуванням рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 № 12 «Про припинення комунальної установи «Запорізька обласна станція переливання крові» Запорізької обласної ради шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради», відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунальної установи «Запорізька обласна станція переливання крові» Запорізької обласної ради (далі Станція).

Відповідно до рішення Запорізької обласної Ради народних депутатів від 17.01.1992 № 5 «Про склад комунальної власності Запорізької обласної Ради народних депутатів» Станція з найменуванням «Обласна станція переливання крові, м. Запоріжжя» входить до складу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Підприємство створене на базі майна, яке є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Засновником, власником та органом управління майном Підприємства є Запорізька обласна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.

Пунктом 7.2. Статуту передбачено, що поточне керівництво (оперативне управління) Підприємством здійснює керівник Підприємства - Директор, який призначається на посаду і звільняється з неї за рішенням Засновника відповідно до порядку, визначеного законодавством України та відповідним рішенням Засновника, та який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров`я України. Строк найму, права, обов`язки і відповідальність Директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом.

У пункті 9 Контракту передбачено, що орган управління майном має право: 1) вимагати від керівника подання дострокового звіту його діяльність з управління закладом Підприємства, розпорядження закріпленим за закладом майном та виконання цього контракту; 2) звільнити керівника з посади у разі закінчення строку дії цього контракту, достроково за ініціативою Керівника, а також у разі порушення Керівником вимог законодавства, рішень органу управління та умов цього контракту.

На підставі рішення Запорізької обласної ради від 30.08.2018 № 19 «Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» головою Запорізької обласної ради Оленою Жук було видано розпорядження від 18.06.2021 № 35-р «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради. (т.1 а.с.97-98).

За результатами вищезазначеної перевірки 26.07.2021 було складено Акт перевірки фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційногопідприємства «Запорізькийобласний центрслужби крові»Запорізької обласноїради за 2020-2021 роки. Вказаним актом встановлені порушення п. 2, п.п. 1, 20, 22 п.6, п. 15 Контракту. (т.2 а.с.77-101).

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 07.10.2021 №72 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради, припинення укладеного з нею контракту до закінчення строку його дії та внесення змін до рішення Запорізької обласної ради від 06.08.2020 № 44 «Про визначення умов оплати праці керівника комунального закладу охорони здоров`я Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства», керуючись пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 21, пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, підпунктом 2 пункту 9, пунктами 18, 21, підпунктом 4 пункту 23, пунктами 24, 27 контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, від 10.08.2020 (із урахування додаткової угоди від 20.08.2020 № 1), на підставі Акту перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради за 2020-2021 роки від 26.07.2021, враховуючи лист комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради від 27.07.2021 № 614, Запорізька обласна рада вирішила встановити, що директором комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 порушено пункт. 2, п.п. 1, 20, 22 п.6, п. 15 Контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, від 10.08.2020 (із урахування додаткової угоди від 20.08.2020 № 1) та звільнити ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради в день прийняття цього рішення на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України. (т.1 а.с.116-119).

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

Згідно з пунктом 9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Відповідно до п. 10 «Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №170 від 19.03.1994 року, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Умовами контракту з ОСОБА_1 , а саме п.23 визначено, що дія цього контракту припиняється: 1) із закінченням строку, на який його укладено; 2) за згодою сторін; 3) з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом; 4) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

У пункті 24 Контракту визначено, що контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту: 1) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин умов та обов`язків, визначених цим контрактом; 2) у разі одноразового грубого порушення керівником вимог законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, внаслідок чого підприємству завдано значних збитків; 3) у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати з вини керівника; 4) у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців з вини керівника; 5) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог законодавства з питань охорони праці; 6) у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості з вини керівника; 7) у разі недотримання вимог фінансового та бюджетного законодавства, а також дій (бездіяльності) керівника, що призвели до невиконання в установлені строки законних вимог органів державного фінансового контролю; 8) на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у разі порушення вимог законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Пунктом 27 Контракту передбачено, що якщо розірвання цього контракту проводиться на підставах, встановлених у ньому, але не передбачених законодавством, звільнення керівника з посади здійснюється відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема: 20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що засновником, власником та органом управління майном Підприємства є Запорізька обласна рада.

Частиною 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Повноваження голови обласної ради встановлені у ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», так голова обласної рази, зокрема: вирішує інші питання, доручені йому радою (п.18 ч.6 ст.55).

Рішенням Запорізької обласної ради № 19 від 30.08.2018 затверджено «Порядок проведення перевірок діяльності комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» (п.1) та надано голові обласної ради або особі, яка здійснює його повноваження, право вирішувати питання проведення перевірок комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а також питання реагування за їх результатами відповідно до цього Порядку шляхом видання відповідного розпорядження (п.2). (т.2 а.с.59-60).

Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що голова Запорізької обласної ради Жук О.Ю. не малаповноважень навинесення розпорядженнявід 18.06.2021№ 35-р«Про проведенніперевірки фінансово-господарськоїдіяльності комунальногонекомерційного підприємстві«Запорізький обласнийцентр службикрові» Запорізькоїобласної ради»відповідно допункту 20частини 1статті 43,пункт 1 частини 6 статті 55, частину 4 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування і Україні» та рішення Запорізької обласної ради від 30.08.2018 № 19 «Про затвердженні Порядку проведення перевірок діяльності комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області», яке було досліджено судом першої інстанції в судовому засіданні.

Жодних інших доказів протилежного скаржниця не надала.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про безпідставне ототожнення судом першої інстанції повноважень голови обласної ради з повноваженнями самої ради, оскільки стаття 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не наділяє голову обласної ради одноособовими повноваженнями на створення робочої групи з перевірки діяльності об`єктів, що належать до комунальної власності та їх керівників є необґрунтованими.

Так, відповідно до зазначеного Рішення про Порядок голова обласної ради видала Розпорядження про перевірку, яким вирішено провести перевірку на Підприємстві та утворити комісію з перевірки, а не робочу групу, як зазначала скаржниця. Порядок утворення головою Запорізької обласної ради робочих груп має інше нормативно-правове регулювання. Крім того, реалізуючисвої повноваженнящодо управлінняоб`єктамиспільної власностітериторіальних громадсіл,селищ,міст Запорізькоїобласті,в томучислі контрольніфункції,керуючись пунктом18частини 6статті 55Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні», Рішенням про Порядок Запорізька обласна рада надала голові ради право вирішувати питання проведення перевірок таких об`єктів, шляхом видання розпорядження.

Аналогічний висновок міститься у п.п. 28, 29 постанови Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 540/846/19 (провадження № К/9901/33070/19).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , зокрема, вказує на порушення зокрема регламенту Запорізької обласної ради, який затверджено рішенням ЗОР від 17.03.2016. Так, суд першої інстанції встановив, що цей Регламент роботи Запорізької обласної ради (далі - Регламент) є документом обласної ради сьомого скликання, який встановлює порядок діяльності ради, скликання та проведення її сесій, першої сесії ради, підготовки і розгляду нею питань, порядок обрання голови, першого заступників та заступника голови обласної ради, призначення пленарних засідань обласної ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії, діяльності депутатів, посадових осіб, виконавчого апарату обласної ради, порядок формування та організації роботи постійних комісій, тимчасових контрольних комісій та інших органів ради, порядок участі депутатських фракцій і груп у роботі та інші процедури, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією і законами України. (т.2 а.с.167-176).

Відповідно до статті 2.6.4 Регламенту ЗОР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, обласного бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Проект Рішення № 72 розглядався на засіданнях постійних комісій: з гуманітарних питань, що підтверджується копією протоколу № 7 від 23.09.2021 (т.2 а.с.102-125), а також копією висновків та рекомендацій від 23.09.2021 (т.2 а.с.126-128); з Питань законності, боротьби з корупцією, регламенту, депутатської діяльності та депутатської етики, прав людини, свободи слова та інформації, що підтверджується копією протоколу № 6 від 06.10.2021 (т.2 а.с.129-135), а також копією висновків та рекомендацій № 1 від 06.10.2021 (т.2 а.с.136); з питань охорони здоров`я, материнства та дитинства, що підтверджується копією протоколу № 10 від 23.06.2021 (т.2 а.с.137-149), а також копією висновків та рекомендацій № 1 від 23.09.2021 (т.2 а.с.150-151).

Також, з листа заступника голови обласної ради від 03.08.2021 № 3583/01-11 вбачається, що головам постійних комісій електронною поштою (підтверджується скріншотом електронної скриньки) було направлено для ознайомлення Акт перевірки від 26.07.2021. (т.2 а.с.152-154).

Крім того, 27.07.2021 проект Рішення № 72 розглядався на засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій Запорізької обласної ради під номером 36, що підтверджується протоколом № 05 засідання Погоджувальної ради депутатських фракцій Запорізької обласної ради від 27.07.2021. (т.2 а.с.155-166).

Статтею 3.4.1 Регламенту ЗОР передбачено, що пропозиції щодо кожного питання, яке пропонується включити до проекту порядку денного сесії, подаються суб`єктами, зазначеними у статті 3.1.9. Регламенту, до управління із загальних питань та матеріально-технічного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату обласної ради за 25 робочих днів до дня пленарного засідання разом з проектом рішення на паперовому та електронному носіях інформації. Проекти рішень повинні бути юридично обґрунтованими та розробленими відповідно до Порядку підготовки проектів рішень обласної ради. Порядок підготовки проектів рішень обласної ради затверджується обласною радою. У виняткових випадках проекти рішень можуть доводитись до відома депутатів у день проведення сесії.

Пропозиції, які надійшли з порушенням встановленого терміну, не приймаються до розгляду на черговій сесії та не включаються до порядку денного, крім узгоджених на засіданні Погоджувальної ради.

У свою чергу статтею 3.1.9 Регламенту ЗОР визначено, що пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися головою обласної ради, постійними комісіями ради, депутатами, головою Запорізької обласної державної адміністрації, загальними зборами громадян.

Згідно протоколу №5 від 27.07.2021 засідання погоджувальної ради депутатських фракцій Запорізької обласної ради вбачається, що по питанню про звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР та припинення з нею контракту до закінчення строку його дії, вирішили: узгодити внесення даного питання до порядку денного четвертої сесії ЗОР восьмого скликання шляхом голосування на пленарному засіданні. (т.2 а.с.166).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного до висновку про дотримання зазначених вимог Регламенту ЗОР щодо розгляду пропозиції стосовно зазначеного питання, яке пропонується включити до проекту порядку денного сесії.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що депутатам не надавався проект оскаржуваного рішення спростовуються матеріалами справи: скріншотом інформації з електронної пошти відповідача, який підтверджує, направлення проектів рішень, узгоджених на Погоджувальній раді 27.07.2021.(т.2 а.с.177-180).

Статтею 3.7.18 Регламенту передбачено, що метою оптимізації роботи пленарного засідання ради депутати можуть вносити головуючому на засіданні пропозиції про пакетне голосування щодо питань, узгоджених на засіданні президії обласної ради. У разі, якщо у депутатів, присутніх на пленарному засіданні, не виникло зауважень та пропозицій щодо запропонованих до пакетного голосування питань, головуючий на пленарному засіданні ставить на голосування питання про проведення пакетного голосування з запропонованих питань. Рішення про проведення пакетного голосування приймається більшістю голосів депутатів від загального складу ради. У разі, якщо рішення про проведення пакетного голосування приймається, головуючий оголошує голосування з відповідних питань порядку денного в цілому.

Відповідно до протоколу засідання Запорізької обласної ради восьмого скликання друге пленарне засідання №4 від 07.10.2021 вбачається, що головуючому на засіданні була внесена пропозиція про проведення пакетного голосування з питань порядку денного, результати голосування щодо цього: за 55 депутатів з 83, що є більшістю. Також, з зазначеного протоколу вбачається, що на засіданні була внесена пропозиція про включення до пакетного голосування питань №73, 72, 71, 76 порядку денного, результати голосування: за 53 з 83, що є більшістю. (т.1 а.с.99-115).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що умова здійснення пакетного голосування оскаржуваного рішення не спричинила порушення процедури, встановленої Регламентом ЗОР для цього виду голосування.

Суд першої інстанції проаналізував доводи ОСОБА_1 стосовно порушення Регламенту в частині ненадання їй слова, перевіривши їх статтями 3.6.1, 3.6.3, 3.6.4 Регламенту,внаслідок чогодійшов правильноговисновку,що вказаніположення регламентурегулюють порядоквиступу депутатів. Головуючий на засіданні мав право надати слово для виступу, зокрема, в разі усного звернення депутата або іншої особи, якщо в цьому виникла потреба (ст. 3.6.3 Регламенту ЗОР). Проте, Регламент ЗОР не містить положень, в яких зазначено обов`язок головуючого надавати слово для виступу особі, що спростовує твердження скаржниці з означеного питання з огляду на дискреційність повноважень головуючого. Тож доводи апеляційної скарги про порушення Регламенту в цій частині є необґрунтованими.

Суд першої інстанції врахував п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» від06 листопада 1992 року № 9, відповідно до якого, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).

Колегія суддівпогоджується ізвисновком судупершої інстанціїпро те,що невідібрання поясненьта порушеннястроків призвільненні позивачанеобґрунтованими,оскільки згіднопункту 8частини першоїстатті 36КЗпП Українипідстави,передбачені контрактом,є самостійноюпідставою припиненнятрудового договору,не єдисциплінарним стягненням,а томуположення статті148,149КЗпП Українина спірніправовідносини непоширюється.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Зокрема в постанові від 11.10.2021 у справі № 761/43002/19-ц (провадження № 61-6485св21), зазначено, що під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Категорія «подібні правовідносини» може означати як такі правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і такі, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове правове регулювання спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на постанови Верховного Суду № 520/3981/19 та №524/8543/16-ц, оскільки у вказаних справах вирішувався спір щодо звільнення працівників не з підстав передбачених у пункті 8 статті 36 КЗпП України, тому висновки, викладені в цих постановах не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах ВС від 16.05.2018 у справі № 206/2351/16-ц, від 18.06.2018 у справі № 396/1560/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 310/2284/17, від 13.11.2019 у справі № 545/1151/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 522/3410/15-ц, від 29.01.2020 у справі № 320/7991/16, від 19.02.2020 у справі № 405/1526/17, від 16.03.2020 у справі № 640/10761/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 481/1043/17, від 08.07.2020 у справі № 752/11686/18, є необґрунтованими, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність акта від 26.07.2021, складеного за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Підприємства колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на спростування висновків, викладених у ньому.

Натомість суду першої інстанції встановив, що акт від 26.07.2021 складений за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради за 2020-2021 роки, проведеної на підставі розпорядження голови Запорізької обласної ради О. Жук від 18.06.2021 № 35-р «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Запорізький обласний центр служби крові» Запорізької обласної ради, із врахуванням розпоряджень голови Запорізької обласної ради «Про внесення змін до розпорядження голови Запорізької обласної ради від 18.06.2021 №35-р» від 24.06.2021 за №42-р, від 16.07.2021 за №47-р, від 23.07.2021 за №50-р. (т.2 а.с.71-76). У процесі розгляду справи, з посиланням на норми чинного законодавства, судом не було встановлено порушень процесуальних питань у частині порядку видання розпорядження від 18.06.2021 № 35-р.

Також слід звернути увагу на те, що перевірка проводилася на Підприємстві з приводу його фінансово-господарської діяльності.

За результатомознайомлення зАктом перевіркизаступником директораПідприємства БезручкоЮ.С.до Запорізькоїобласної радинаправлено листавід 27.07.2021№ 614,в якомузазначено,що Підприємствопогоджується з висновкамиперевірки,фактами таданими,викладеними вньому,та вважаєїх обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про порушенняприписів ч. 3-4 Порядку не узгоджуються із реальними обставинами справи.

Так, згідно з пунктом 3 розділу 4 Порядку перевірки, керівник об`єкта перевірки зобов`язаний у строк не пізніше 5 робочих днів після отримання другого примірника Акта ознайомитися з ним та у разі наявності заперечень (зауважень) щодо його змісту письмово надати їх під розписку суб`єкту перевірки чи до виконавчого апарату обласної ради.

На деньскладання Актуперевірки (26.07.2021), ОСОБА_1 на підставінаказу «Пронадання відпустки»від 05.07.2021№ 171-квперебувала увідпустці уперіод з 15.07.2021 до 06.08.2021. На цей час виконання обов`язків директора було покладено на заступника директора з якості ОСОБА_4 .

З огляду на останню сторінку Акту перевірки виконуюча обов`язки директора Підприємства ОСОБА_4 отримала його 26.07.2021.Таким чином,враховуючи пункт3розділу 4Порядку перевірки,вона якособа,що виконуєобов`язкидиректора Підприємства,повинна булаознайомитися ізАктом перевіркиз 26.07.2021 до 03.08.2021 та відповідно відреагувати.

Листом від 27.07.2021 № 614 виконуюча обов`язки директора Підприємства Безручко Ю.С. погодилася з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в Акті перевірки, та зазначила, що вважає їх обґрунтованими.

Колегія суддів зауважує, що після виходу ОСОБА_1 з відпустки вказаний лист Підприємством відкликаний не був.

Вищеозначене в повній мірі підтверджує дотримання пункту 3 розділу 4 Порядку перевірки.

Крім того, своїпояснення зприводу фактів,викладених вАкті перевірки ОСОБА_1 надала листомвід 18.08.2021№ 658,які булидослідженні підчас розглядусправи всуді першоїінстанції. У зв`язку з цим, твердження ОСОБА_1 про не відібрання пояснень не відповідає дійсності.

Доводи апеляційної скарги про некоректність її звинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили є неприйнятними, оскільки суд першої інстанції встановив тільки сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Запорізької обласної ради 05.08.2021 № кримінального провадження 42021082020000049, за фактом зловживання директором КНП «ЗОЦСК» ЗОР службовим становищем та службове підроблення, правова кваліфікація за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України (т.3 а.с.111-112), в якому у подальшому ОСОБА_1 повідомлено про підозру, і не робив жодних висновків про винуватість скаржниці у вчиненні цих правопорушень.

В контекстіцього слідзвернути увагуна висновкиВерховного Суду,викладені впостанові від30.08.2018у справі№ 463/3091/15,відповідно дояких із врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності Рішення про звільнення в частині, що стосується ОСОБА_2 , колегія судді зазначає таке.

У зв`язку зі звільненням з посади ОСОБА_1 , пунктом 4 Рішення про звільнення, ОСОБА_2 призначено на посаду директора КНП «Запорізький обласний центр служби крові» ЗОР наступного робочого дня після прийняття цього рішення та вирішено укласти з ним контракт строком на 5 років. З огляду на зазначене вказане рішення є актом індивідуальної дії, що частково стосується ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від Об та 12 червня 2018 року у справах № 800/489/17 та 800/587/17 відповідно, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18 та інших.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що частину оскаржуваного Рішення про звільнення, яка стосується ОСОБА_2 , може оскаржити тільки він сам. отже, доводи апеляційної скарги в частині призначення ОСОБА_2 на посаду директора Підприємства є неспроможними. Колегія суддів зауважує, що призначення ОСОБА_2 на посаду є наслідком звільнення ОСОБА_1 , а не його передумовою.

Крім того, матеріалами підтверджено, що розпорядженням голови ЗОР від 23.07.2021 № 50-р внесено зміни до складу комісії з перевірки, зокрема, до її складу комісії було включено двох депутатів обласної ради за їх письмовими зверненнями: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які у подальшому внесли на розгляд Запорізької обласної ради проект Рішення про звільнення, як суб`єкти, визначені частинок 13 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ці депутати не мали права підпису Акту перевірки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи апеляційним судом, адже оскаржуване рішення всебічно досліджене судом першої інстанції, містить перелік конкретних пунктів Контракту, які порушила скаржниця.

Так, відповідно до п. 1 Рішення про звільнення, директор Підприємства ОСОБА_11 порушила пункт 2, підпункти 1, 20, 22 пункту 6, пункт 15 Контракту.

Згідно з п.2Контракту керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством з метою забезпечення виконання його статутних завдань, надання належної, якісної та кваліфікованої медичної допомоги, ефективної діяльності Підприємства, раціонального використання і збереження закріпленого за Підприємством майна, а Орган управління зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.

Підпункт 1пункту 6Контракту встановлює, що керівник зобов`язаний організувати належне виконання завдань, передбачених Статутом, та укладених договорів про медичне обслуговування населення.

Відповідно допідпункту 1пункту 21 Контракту передбачено відповідальність керівника за неналежну організацію бухгалтерського обліку з визначенням облікової політики та збереження оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності згідно із законодавством.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснила призначення шляхом переведення заступника директора з організації трансфузіологічної допомоги - завідувача відділу Строкань C.B. та призначення шляхом переведення начальника відділу юридичної служби Ганжу Г.О. без погодження із головою Запорізької обласної ради, як це було передбачено рішенням Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 19 «Про затвердження Типової форми контракту з керівником комунального закладу охорони здоров`я Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства», підпунктом 7.3.9 пункту 7.3 розділу 7, абзацом 1 підпункту 7.5.14 пункту 7.5 розділу 7 Статуту Підприємства, який затверджений рішенням Запорізької обласної ради від 27.02.2020 № 10.

Разом з тим, ОСОБА_1 підтвердила в апеляційній скарзі, що вказані переведення здійснені за згодою цих осіб, внаслідок чого відбулась зміна їх функціональних обов`язків, а також оплата праці. Зазначене свідчить, що вказані особи були призначені на посади шляхом переведення, а не переміщення в межах однієї посади, на чому наполягала скаржниця.

Таким чином, здійснення ОСОБА_1 вищезазначених призначень без погодження із головою Запорізької обласної ради є порушенням підпункту 20 пункту 6 Контракту.

Відповідно до підпункту22пункту 6Контракту керівник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі виконувати нормативно-правові і розпорядчі акти Органу управління (Запорізької обласної ради).

Невиконання позивачемрішення Запорізькоїобласної радивід 06.08.2020№ 44«Про визначенняумов оплатипраці керівникакомунального закладуохорони здоров`яЗапорізької обласноїради,що єоб`єктомспільної власностітериторіальних громадсіл,селищ,міст Запорізькоїобласті тадіє ворганізаційно-правовійформі комунальногонекомерційного підприємства»також призвелодо порушення ОСОБА_11 пункту15Контракту, який встановлює умови оплати праці з матеріального заохочення позивача.

Таким чином, вищезазначені порушення пункту 15, підпункту 22 пункту 6 Контракту, Постанови № 859, Рішення про нові умови оплати праці від 06.08.2020, Колективного договору, Положення про преміювання працівників Підприємства призвело до порушення бюджетного та фінансового законодавства та має ознаки грубого одноразового порушення ОСОБА_1 вимог законодавства та обов`язків, визначених Контрактом, внаслідок чого Підприємству завдано значних збитків (підпункти 2, 7 пункту 24 Контракту).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання».

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві. Вказане відповідає позиції ВСУ, висловленій у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135 цс16, де зазначено, що судам необхідно надати оцінку та дослідити контракт, а також з`ясувати інші вагомі обставини звільнення.

Аналізуючи зміст норми п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та наведену судову практику, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона має відсильний характер та відсилає до контракту, в якому передбачено конкретні (як правило додаткові, не передбачені нормами КЗпП України) підстави його припинення.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниціта їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першоїінстанціїухвалено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02 червня 2023 року.

Головуючий:

Судді: