Рішення

від 31.05.2023 по справі 707/1053/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1053/23

2/707/466/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря судового засідання Щербак-Стерниш Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

10.04.2023 позивач звернулася до суду з вказаним позовом і свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 11.01.2023 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні відповідач розрахунок з нею не провів та не сплатив належних при звільненні виплат, тому звернулася до суду.

Просить стягнути з відповідача:

- заборгованість по заробітній платі - 19900,57 грн.;

- компенсацію за невикористану відпустку - 3605,16 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 31727,43 грн.;

- моральну шкоду - 5000,0 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 26.04.2023 року по справі було відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.

Представник відповідача до суду не з`явився, 23.05.2023 надано до суду відзив, згідно яких відповідач просить позов задоволити частково.

Відповідач визнає вимоги в частині заборгованості по заробітній платі у розмірі 20586,65 грн., та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3169,07 грн., в решті вимог просить відмовити, посилаючись на те, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану порядок функціонування підприємства змінився. Протягом жовтня 2022 року - лютого 2023 року на підприємстві були постійні почергові відключення електроенергії, які впливали на технологічний процес виробництва. Зазначає, що передумовою виникнення заборгованості була неможливість відповідача в нормальному режимі забезпечувати працею своїх працівників, через що підприємство було вимушено скоротити обсяги виробництва, що негативно вплинуло на роботу підприємства, його фінансовий стан. Представник відповідача посилається на ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та зазначає, що товариство звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, адже це порушення допущено саме внаслідок військової агресії росії проти України, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2021.02.0-7 є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Відповідач у встановлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тому в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13.07.2022 по 11.01.2023 року року була офіційно працевлаштована у відповідача, що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 12-п від 12.07.2022 року та наказом про звільнення від 11.01.2023 року

Згідно з довідкою про заборгованість по заробітній платі по ОСОБА_1 , наданої відповідачем, станом на 11.01.2023 року, у відповідача перед позивачем мається заборгованість по заробітній платі у розмірі 20586,65 грн. та позивач має невикористані дні щорічної відпустки у кількості 10 днів, за які нарахована компенсація у розмірі 3169,07 грн.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Доводи представника ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» з приводу того, що товариство звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, адже це порушення допущено саме внаслідок військової агресії росії проти України, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2021.02.0-7 є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), не заслуговують на увагу, так як роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Крім того, вимоги закону не змінювалися, діюче законодавство зобов`язує роботодавця своєчасно виплачувати працівнику заробітну плату.

Представником ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК», в якості доказів поважності підстав для не виплати заробітної плати позивачеві, надані:

- лист ВСП «Черкаські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго», з якого слідує, що ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перебувало на ІІ черзі графіка погодинного відключення в період грудень 2022 року - лютий 2023 року, відсутність електроживлення (жовтень 10,8 год., листопад 202,8 год., грудень 258 год., січень 240,7 год, лютий 8 год.);

- графік погодинного відключення (роздруківку з сайту ПАТ «Черкасиобленерго»), з якого слідує, що ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перебувало на ІІ черзі графіка погодинного відключення в період грудень 2022 року - лютий 2023 року;

- інструкція із застосування модульної печі;

- акти за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, складені директором ОСОБА_4, бухгалтером ОСОБА_2 , пекарем ОСОБА_3 , про те, що пекарня не отримувала дохід.

Дані докази суд бере до уваги, разом з тим, зазначені обставини жодним чином не свідчать про неможливість виконання зобов`язання із виплати заробітної плати, а свідчать про періодичні відключення електроенергії на підприємстві, разом з тим, в аналогічних умовах діяли всі підприємства в Україні (крім об`єктів критичної інфраструктури). Відповідачем не надано жодних доказів неможливості виконання саме цього зобов`язання, як то відсутність грошових коштів та неможливість їх залучення чи то неможливість використання наявних грошових коштів.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 20586,65 грн. та компенсації за 10 днів невикористаної відпустки у розмірі 3169,07 грн. підлягають задоволенню, оскільки саме в таких розмірах визнані відповідачем та доводяться відповідною довідкою.

Щодо позовних вимог стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку зарплати у період з 11.01.2023 року по 07.04.2023 року в сумі 31727,43 грн. суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи конкретні обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно, щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З вищевикладеного, вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат в розмірі 5000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди варто зазначити наступне.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позивачем не надано доказів в чому саме полягала завдана моральна шкода, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. за вимоги про стягнення середнього заробітку за вимогою про відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову в даній частині у розмірі 13,61 % від заявлених вимог. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в даній частині в сумі 146,11 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК», на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 20586 грн. 65 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 заборгованість компенсації за невикористану відпустку в сумі 3169 грн. 07 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5000 грн 00 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь держави судовий збір у сумі 1073 грн 60 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 146,11 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є. П. Тептюк