Постанова

від 01.06.2023 по справі 640/11536/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11536/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум», в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №1 від 28.01.2021.

Позов обґрунтовано тим, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №1 від 28.01.2021 є незаконним, необґрунтованим, винесеним із неповним з`ясуванням обставин справи та на підставі недостовірної інформації, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Товариство не є постачальником послуги електрозабезпечення мешканцям будинку за реryльованим для населення тарифом, а лише вiдшкодовує понесенi ним витрати, за спожиту електроенергiю перед ТОВ «Максимум», у якого існує договiр з постачальником електричної енергiї.

На думку апелянта, вiдповiдачем для визначення суми штрафу взято перiод бiльше одного року, з дня правопорушення яким є 26.09.2019, що свідчить про порушення частини першої статті 250 Господарського кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, відповідно підлягають державному регулюванню, втім у позивача відсутні відповідні ліцензії з постачання електричної енергії.

Як вказує відповідач, у апеляційній скарзі позивач обгрунтовує свої позовні вимоги вже іншими підставами, а суд апеляційної інстанції у силу вимог статті 308 КАС України не може розглядати підстави позову, які не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на вказане, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшло колективне звернення громадян, мешканців будинку №18 по вул. Воскресенська в м. Києві, стосовно правомірності застосування ТОВ «Інвестбудгаличина» тарифу за електричну енергію (2,27 грн. та 2,22 грн. за 1 кВт) починаючи з моменту отримання прав власності на квартири по 30.11.2020.

16 грудня 2020 року Держпродспоживслужба надала Головному управлінню погодження №16.2-6/2/19253 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Інвестбудгаличина» (код ЄДРПОУ 36520848, за юридичною адресою: м. Київ, вул. Печерський узвіз 19, фактична адреса: просп. Героїв Сталінграду 4, корп. 1, кв.4) з питань дотримання вимог порядку застосування тарифів за послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

На підставі колективного звернення, доручення Держпродспоживслужби №16.2-6/2/19253, наказу Головного управління №6632від 18.12.2020, направлення на проведення заходу №4919 від 18.12.2020, Головним управлінням здійснено позапланову перевірку у ТОВ «Інвестбудгаличина» щодо дотримання вимог порядку застосування тарифів на послуги з постачання та розподілу електричної енергії з питань, викладених у колективному зверненні.

За результатами перевірки Головним управлінням складено акт перевірки №6632-10-4920 від 05.01.2021, в якому зафіксовано, що суб`єкт господарювання проводив нарахування за послугу з постачання електричної енергії за тарифом (2,27 грн. та 2,22 грн. разом з ПДВ), що вище тарифу 1,68 грн разом з ПДВ, встановленого Національним регулятором, починаючи з 1-го кВт, в порушення вимоги законодавства проводити нарахування до 100 кВт за тарифом 0,90 грн разом з ПДВ, що не відповідає вимогам Постанови НКРЕКП від 25.02.2015 № 220.

Внаслідок встановлених правопорушень споживачам було зайво нараховано за період з моменту отримання свідоцтва про право власність до 30.11.2020 - 256130,83 грн., які підлягають поверненню споживачу, що зафіксовано в додатку 1 до Акта перевірки № 6632-10-4920 від 05.01.2021 та підтверджується копіями рахунків, доданих споживачем до звернення, на сплату житлово-комунальних послуг від ТОВ «Інвестбудгаличина», виданих за адресою вул. Воскресенська в м. Києві, буд.18, в яких наведена детальна розшифровка нарахувань за спожиту електроенергію мешканцями будинку №18 по вул. Воскресенська в м. Києві .

11 січня 2021 року начальником відділу контролю за регульованими цінами Курочкою Д.Л. було видано припис №4 про усунення порушень вимог законодавства.

У подальшому, 28.01.2021 начальником Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Рубан О.М., на підставі пункту 6 частини першої статті 18 та пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №1 від 28.01.2021, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 256130,83 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві правомірно притягнуто позивача до адміністративно-господарської відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», застосувавши до нього штраф у розмірі 100% необґрунтованої виручки, а саме в розмірі 256130,83 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Так, у силу вимог частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Тобто, чинним законодавством визначено виключні підстави, за наявності яких може проводитись позаплановий захід.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 № 209 (далі також - Положення № 209), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.

Згідно з підпунктом 11 п. 4 Положення № 209 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

При цьому, основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI).

За правилами статті 17 Закону № 5007-VI, основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Положеннями статті 18 Закону № 5007-VI установлено, що уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;

4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Таким чином, Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів має відповідні повноваження щодо приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін за наслідками проведення відповідних контрольних заходів.

У свою чергу, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі також - Закон № 2019-VIII).

Відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

У силу вимог пункту 68 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Пунктом 78 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII визначено, що розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

За правилами пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі також - Закон № 2189-VIII) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відтак, послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, які відповідно до вищевказаної правової норми визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщення, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Інвестбудгаличина» на даний час являється балансоутримувачем за договором №11-13 від 01.11.2013 та управителем будинку №18 по вул. Воскресенська в м. Києві.

Згідно договору № ВІ200219 від 01.04.2019 про надання послуг з обслуговування вбачається, що ТОВ «Інвестбудгаличина» забезпечує обслуговування незавершеного будівництвом житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Воскресенська, 18 та прибудинкової території, яка призначена для обслуговування даного будинку відповідно до умов даного договору.

У відповідності до пункту 2.4 вказаного договору ТОВ «Інвестбудгаличина» здійснює адміністрування коштів, що надходять від фізичних осіб, яким замовником було надано право тимчасового користування приміщеннями будинку, на покриття витрат щодо обслуговування будинку та прибудинкової території та компенсації вартості ресурсів, необхідних для функціонування будинку (електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання).

У той же час, апелянт звертає увагу на те, що він не є учасником ринку електроенергії, так як власники нежитлових приміщень проводять компенсацію (відшкодування) електричної енергії ТОВ «Максимум» через ТОВ «Інвестбудгаличина», покладених на нього зобов`язань за договором від 01.04.2019 № ВІ200219.

Так, у силу вимог абзацу 2 частини другої статті 14 Закону № 2189-VIII комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 2.6-2.7 Договору від 01.04.2019 №ВІ200219, ТОВ «Інвестбудгаличина» готує та виставляє фізичним особам, які тимчасово користуються приміщеннями, рахунки для компенсації витрат.

ТОВ «Максимум» уповноважує ТОВ «Інвестбудгаличина» приймати на власні банківські рахунки кошти, що надійдуть від фізичних осіб для компенсації витрат ТОВ «Максимум» та ТОВ «Інвестбудгаличина», та перераховувати їх замовнику.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 від 01.04.2019 до Договору встановлено, що ТОВ «Інвестбудгаличина» надає послуги у відповідності до встановлених та погоджених сторонами тарифів (Додаток № 2).

З метою правомірності отримання надходжень компенсаційних платежів від фізичних осіб, ТОВ «Максимум» доручає ТОВ «Інвестбудгаличина», а останній зобов`язується укласти письмові правочини щодо надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території та компенсації вартості ресурсів, необхідних для функціонування будинку (електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання).

Як наслідок, для належного виконання умов вищевказаного договору, ТОВ «Інвестбудгаличина» уклало з учасниками колективного звернення договори про компенсацію витрат.

У свою чергу, відповідно до п. 1.1. типового Договору компенсації витрат користувач зобов`язується компенсувати витрати, пов`язані з обслуговуванням житлового будинку, які виникли внаслідок надання користувачу права доступу та тимчасового обмеженого користування приміщенням квартири відповідно до Акту доступу та розподілу відповідальності.

Згідно п. 1.2. цього вказаного Договору обслуговуюча компанія уповноважена замовником будівництва здійснювати адміністрування грошових коштів, які надходитимуть від користувача для компенсації витрат.

У п. 1.3. Договору зазначено, що під витратами, пов`язаними із обслуговуванням будинку, в умовах цього договору, слід розуміти витрати замовника будівництва на оплату ресурсів (водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, теплопостачання тощо), необхідних для функціонування будинку, а також витрат Обслуговуючої компанії на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території. На момент укладання цього договору вартість ресурсів становить: одного кВт електроенергії становить - 2,27 грн. із (з ПДВ); однієї Гкал теплової енергії становить- 1813,69 грн. (з ПДВ); одного м куб. ГВП становить- 98,07 грн. (з ПДВ); одного м куб. водопостачання та водовідведення становить - 21,756 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 2.1. типового Договору компенсацій витрат, підставою для здійснення користувачем компенсації витрат є рахунок, виставлений, Обслуговуючою компанією, на підставі розрахунків витрат замовника будівництва та безпосередніх витрат обслуговуючої компанії, що підлягають оплаті за звітний місяць.

У той же час, послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, які відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.09.2014 № 715 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу і постачання.

У свою чергу, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» затверджено Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, з 01 березня 2017 року, відповідно до пункту 1.1 яких електроенергія, що відпускається населенню: за обсяг, спожитий до 100 кВт год електроенергії на місяць (включно) становить 90 коп. (з ПДВ) за 1 кВт год; за обсяг, спожитий понад 100 кВт год електроенергії на місяць становить 168 коп. (з ПДВ) за 1 кВт год.

За правилами пункту 93 частини першої статті 1 Закону № 2019-VІII універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Відповідно до пункту 67 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальні послуги.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач узяв на себе фактично зобов`язання з надання такої комунальної послуги, як універсальна послуга з постачання електричної енергії (проводить придбання електричної енергії, обслуговує електричні мережі, як у середині будинку, так і зовні його, веде облік використаної електричної енергії кожним побутовим споживачем окремо, виставляє рахунки та проводить збір коштів за послугу).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 8 Закону №2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

Частиною п`ятою статті 20 Закону №2189-VIII встановлено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У силу вимог частини першої статті 10 Закону №2189-VIIІ ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 191 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Тарифи на універсальну послугу з постачання електричної енергії підлягають державному регулюванню (пункт 4 частини першої статті 7 Закону №2019-VIII).

Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що послуги з постачання електричної енергії надаються згідно з умовами договору та згідно тарифів, затверджених на державному рівні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи, що саме НКРЕКП встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів, відтак, зокрема, споживачі за колективним зверненням, які звернулися зі скаргою до органів Держпродспоживслужби, мали отримувати електричну енергію відповідно пункту 1.1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами), з 01 березня 2017 року, затверджених постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220, у той час позивачем безпідставно застосовувався тарифи у 2,22 грн. та 2,27 грн. за кВт.

При цьому, позивачем не спростовано посилання відповідача про невиконання ТОВ «Інвестбудгаличина» разом із ТОВ «Максимум» вимог Технічних умов на приєднання до електричних мереж єдиного виконавця універсальної послуги з постачання електричної енергії в місті Києві, чим унеможливили отримання даної послуги побутовими споживачами житлового будинку м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 18 за тарифами для побутових споживачів, встановленими Національним регулятором.

У той же час, надані позивачем рахунки-розшифровки, які ніби підтверджують факт тарифу від 1,9 грн. - 2.,21 грн. за кВт колегія суддів оцінює критичнно, так як ці рахунки виписані за іншими адресами (вул. Воскресенська, 7), а не по спірній адресі вул. Воскресенська, 18.

Беручи до уваги викладене, відповідач обґрунтовано встановив надлишкове нарахування позивачем учасникам колективного звернення коштів в розмірі 256130,83 грн. за послугу з постачання електричної енергії, застосувавши завищений тариф, що є порушенням вимог пункту 1.1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню з 01.03.2017, затверджених постановою НКРЕКП від 25.02.2015 № 220, тому оскаржуваним рішенням Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві правомірно притягнуто позивача до адміністративно-господарської відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», застосувавши до нього штраф у розмірі 100% необґрунтованої виручки, а саме в розмірі 256130,83 грн.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності згідно статті 250 Господарського кодексу України колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування до суб`єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у терміни півроку з моменту встановлення правопорушення, але не більш ніж рік з моменту його скоєння.

Відповідно до частини третьої статті 250 ГК України дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

При цьому, статтю 250 доповнено частиною третьою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду» №367-IX від 12.12.2019.

Враховуючи, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складено акт перевірки №6632-10-4920 від 05.01.2021, в якому зафіксовано, що суб`єкт господарювання проводив нарахування за послугу з постачання електричної енергії за тарифом (2,27 грн. та 2,22 грн. разом з ПДВ), що вище тарифу 1,68 грн разом з ПДВ, встановленого Національним регулятором, починаючи з 1-го кВт, в порушення вимоги законодавства проводити нарахування до 100 кВт за тарифом 0,90 грн разом з ПДВ, що не відповідає вимогам Постанови НКРЕКП від 25.02.2015 № 220 за період з моменту отримання свідоцтва права власності на квартири по 30 листопада 2020 року, а оскаржуване рішення прийнято 28 січня 2021 року про накладення штрафних санкцій у строк, визначений статтею 250 ГК України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук