Ухвала

від 17.05.2023 по справі 757/15087/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15087/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі представників власника майна - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у межах кримінального провадження № 12022000000000035 від 11.01.2022, що полягає у неповерненні вилученого майна,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених службових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у межах кримінального провадження № 12022000000000035 від 11.01.2022, що полягає у неповерненні вилученого майна, у якій просив зобов`язати слідчого у вказаному кримінальному провадженні повернути майно, вилучене 27.02.2023 під час проведення невідкладного обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та в якому фактично проживає ОСОБА_7 .

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що майно вилучено не законно, власник майна не являється учасником кримінального провадження та на вилучене майно до цього часу арешт не накладено.

В судовому засіданні представник власника майна скаргу підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомлено. Слідчий СГ ГСУ ОСОБА_8 подала до суду письмові заперечення на скаргу та просила провести її розгляд у відсутність слідчого.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, заслухавши пояснення представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000035 від 11.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 369 КК України.

27.02.2023 слідчим у межах кримінального провадження № 12022000000000035 від 11.01.2022 проведено невідкладний обшук будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та в якому фактично проживає ОСОБА_7 , до постановлення ухвали слідчим суддею, за результатами якого вилучено наступне майно:

1. Мобільний телефон марки OPPO моделі CPHZZ19 із мобільним номером НОМЕР_1 .

2. Мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY A33 5G із мобільним номером НОМЕР_2 .

3. Папка з документами ТзОВ «РУСПРОМПОСТАЧ» код 34545415

4. Особова медична книжка, видана ОСОБА_7 .

5. Свідоцтво про розірвання шлюбу.

6. Ідентифікаційний код .

7. Закордонний паспорт НОМЕР_3 .

8. Дозвіл, виданий ОСОБА_7 .

9. Печатка ТзОВ «РУСПРОМПОСТАЧ» код 34545415.

10. Акт прийому-передачі автомобіля .

11. Договір купівлі-продажу Т/З № 8069/23/1/010968.

12. Договір купівлі-продажу U22-5518/1.

13. Акт огляду Т/З на підставі договору купівлі-продажу

№ 8069/23/1/010968.

14. Договір комісії № 8069/23/1/010968.

15. Акт технічного огляду Т/З № 8069/23/1/010968.

16. Гладкоствольна рушниця Mossberg № НОМЕР_6.

17. Патрони в кількості шт. F2 калібром.

18. Ключі від автомобіля з биркою № НОМЕР_4 .

19. Сумка чорного кольору, в якій дозвіл на ім`я ОСОБА_7 № НОМЕР_5

(К-308), набої 12 калібру в кількості 101 шт. синього кольору 12 кал. ТАХО, набої 12 калібру в кількості 10 шт. червоного кольору, набої 12 калібру в кількості

2 шт. коричневого кольору, набої 12 калібру в кількості 13 шт. зеленого кольору PISTON.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Судовим розглядом встановлено, що 03.03.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/8015/23-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про проведення обшуку, з яким слідчий звернувся невідкладно після проведення обшуку до постановлення ухвали, та надано дозвіл на проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та в якому фактично проживає ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення наступного:

1. Мобільний телефон марки OPPO моделі CPHZZ19 із мобільним номером НОМЕР_1 .

2. Мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY A33 5G із мобільним номером НОМЕР_2 .

3. Папка з документами ТзОВ «РУСПРОМПОСТАЧ» код 34545415

4. Особова медична книжка, видана ОСОБА_7 .

5. Свідоцтво про розірвання шлюбу.

6. Ідентифікаційний код .

7. Закордонний паспорт НОМЕР_3 .

8. Дозвіл, виданий ОСОБА_7 .

9. Печатка ТзОВ «РУСПРОМПОСТАЧ» код 34545415.

10. Акт прийому-передачі автомобіля .

11. Договір купівлі-продажу Т/З № 8069/23/1/010968.

12. Договір купівлі-продажу U22-5518/1.

13. Акт огляду Т/З на підставі договору купівлі-продажу

№ 8069/23/1/010968.

14. Договір комісії № 8069/23/1/010968.

15. Акт технічного огляду Т/З № 8069/23/1/010968.

16. Гладкоствольна рушниця Mossberg № НОМЕР_6.

17. Патрони в кількості шт. F2 калібром.

18. Ключі від автомобіля з биркою № НОМЕР_4 .

19. Сумка чорного кольору, в якій дозвіл на ім`я ОСОБА_7 № НОМЕР_5

(К-308), набої 12 калібру в кількості 101 шт. синього кольору 12 кал. ТАХО, набої 12 калібру в кількості 10 шт. червоного кольору, набої 12 калібру в кількості

2 шт. коричневого кольору, набої 12 калібру в кількості 13 шт. зеленого кольору PISTON.

Виходячи з матеріалів скарги, встановлено, що вилучене під час обшуку майно, на поверненні якого наполягає заявник, входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/8015/23-к від 03.03.2023 про дозвіл на проведення обшуку.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час дослідження даної скарги за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності володільця зазначеним майном, обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що в даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1