Ухвала

від 08.09.2022 по справі 758/5104/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5104/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , розглянувши клопотання представника володільця майна ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майна в інтересах власника майна ОСОБА_3 .

Зазначив, що на даний час слідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100070001188 від 24.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Досудове розслідування розпочате за заявою ОСОБА_4 про те, що ТОВ «СК «Сонячна» та ТОВ «СК «Долина» в особі директора ОСОБА_5 примушували власників житлових будинків, розташованих на умовній території так званого котеджного містечка «Сонячна долина» у селі Романків Київської області, до укладення фіктивних договорів про надання послуг з охорони, водопостачання, водовідведення, електропостачання тощо, створюючи враження причетності до надання вказаних послуг із використанням мереж водопостачання і водовідведення, електропостачання та ін., які були збудовані за кошти власників житлових будинків. Допитаний під час розслідування представник потерпілого ОСОБА_4 надав аналогічні відомості викладеним у заяві, а також зазначив, що кожен мешканець котеджного містечка інвестував його забудовнику грошові кошти на будівництво інженерних комунікацій та вони належать кожному мешканцю. Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17.12.2021 у справі №758/17661/21 задоволено та накладено арешт на земельні ділянки кадастрові номери 3223186800:05:005:0116, 3223186800:05:003:0074, 3223186800:05:004:0067, 3223186800:05:004:0065, 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:005:0099, 3223186800:05:010:0066, 3223186800:05:004:0048, що належать ТОВ «Долина Ленд» та земельні ділянки кадастрові номери 3223186800:05:010:0060, 3223186800:05:005:0107, 3223186800:05:009:0116, 3223186800:05:004:0061, 3223186800:05:009:0098, 3223186800:05:009:0113, 3223186800:05:009:0115, що належать ОСОБА_3 , із забороною проведення нових будівельних робіт. Заявник вважає, що ухвала винесена передчасно, безпідставно та без дотримання норм матеріального права, а також не вмотивована.

Представник володільця майна в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Прокурор в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Дослідивши клопотання та документи, додані до клопотання, приходжу до наступного висновку.

Установлено, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження №12021100070001188, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2021 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Досудове розслідування розпочате за заявою ОСОБА_4 про те, що ТОВ «СК «Сонячна» та ТОВ «СК «Долина» в особі директора ОСОБА_5 примушували власників житлових будинків, розташованих на умовній території так званого котеджного містечка «Сонячна долина» у селі Романків Київської області, до укладення фіктивних договорів про надання послуг з охорони, водопостачання, водовідведення, електропостачання тощо, створюючи враження причетності до надання вказаних послуг із використанням мереж водопостачання і водовідведення, електропостачання та ін., які були збудовані за кошти власників житлових будинків, розташованих на цій території.

Відповідно до постанови прокурора у кримінальному провадженні прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 від 14.12.2021 про визнання речовими доказами земельні ділянки, зокрема:

- з кадастровим номером 3223186800:05:010:0060, площею 0.2166 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- з кадастровим номером 3223186800:05:005:0107, площею 0.1105 га, розташована за адресою: Київська обл., Обухівськиий р., с. Підгірці, що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- з кадастровим номером 3223186800:05:009:0116, площею 1.5666 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- з кадастровим номером 3223186800:05:004:0061, площею 0.1484 га, розташована за адресою: Київська обл., Обухівськиий р., с. Підгірці, що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- з кадастровим номером 3223186800:05:009:0098, площею 0.0427 га, розташована за адресою: Київська обл., Обухівськиий р., с. Підгірці, що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- з кадастровим номером 3223186800:05:009:0113, площею 0.0343 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- з кадастровим номером 3223186800:05:009:0115, площею 1.0503 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 ,

визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021100070001188 від 24.06.2021 р., оскільки вони є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення і зберегли на собі його сліди.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17.12.2021 року справа № 758/17661/21 задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва та накладено арешт на вищезазначені земельні ділянки, оскільки документи, додані до клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах власника майна та інших осіб від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- доведення, що арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні адвокат ОСОБА_2 стверджує про необґрунтованість арешту, накладеного на майно, що належить ОСОБА_3 .

Оцінюючи обґрунтованість накладеного арешту під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не уповноважений виконувати відповідні функції апеляційного суду щодо перевірки законності та обґрунтованості рішень слідчого судді, однак зобов`язаний встановити наявність підстав для накладення арешту на майно під час вирішення цього питання.

За твердженням адвоката вказані у клопотанні земельні ділянки не підпадають під критерії речових доказів, на які може бути накладений арешт.

Отже, доводи клопотання зводяться до заперечення можливості накладення арешту на вказані земельні ділянки зважаючи на те, що вони не є речовими доказами, і набуті доброчесними набувачами.

Дослідивши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу, а також його скасування при закритті кримінального провадження, що дозволяє запобігати потенційним зловживанням.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Отже, під час вирішення питання про необґрунтованість накладеного арешту на майно як підставу для скасування арешту, слідчий суддя повинен встановити, чи були визначено та надано оцінку під час вирішення питання про арешт обставинам, вказаним у ч. 2 ст. 173 КПК України.

Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17.12.2021 (справа № 758/17661/21) убачається, що у ході судового розгляду слідчий суддя врахував, що:

матеріали кримінального провадження №12021100070001188 від 24.06.2021 підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення;

надав оцінку наявності правової підстави для арешту майна;

постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 14.12.2021 земельні ділянки, щодо яких прокурором було подано клопотання про арешт (зокрема із кадастровими номерами 3223186800:05:010:0060, 3223186800:05:005:0107, 3223186800:05:009:0116, 3223186800:05:004:0061, 3223186800:05:009:0098, 3223186800:05:009:0113, 3223186800:05:009:0115), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також зберегли на собі сліди його вчинення, а тому можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження (надавши оцінку відповідності земельних ділянок критеріям речового доказу, врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні);

розумність та співрозмірність застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження та наслідкам для власників або володільців майна;

заборона щодо арешту майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, поширюється на всі випадки, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, посилання адвоката ОСОБА_2 на необґрунтованість накладеного слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва арешту на вищевказане майно не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва надав оцінку наявності правової підстави для арешту майна, відповідності земельних ділянок критеріям речового доказу та врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співрозмірності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження завданням кримінального провадження та наслідкам для власників майна та інших осіб.

Проаналізувавши матеріали клопотання ураховуючи, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, слідчий суддя вважає, що в подальшому застосуванні арешту майна потреба не відпала, так як існують ризики, що скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до перетворення або відчуження цього майна. Адвокатом не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та/або арешт накладено необґрунтовано, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 170-174, 309 ч. 3, 376 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника володільця майна ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1