Ухвала

від 08.08.2022 по справі 760/6432/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6432/22 1-кс/760/2144/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво № 536 від 30.09.2010р. про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер),

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника володільця майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52019000000001124 від 12.12.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що слідчими слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22015101110000183 від 07.10.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

16.03.2016р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 22015101110000183 від 07.10.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України накладено арешт на земельні ділянки, зокрема, з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003, право власності оформлене на ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

10 липня 2019р. постановою прокурора відділу нагляду за додержаннями законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_6 визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні № 22015101110000183 за Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України.

12.12.2019р. постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалів досудового розслідування № 22015101110000183 від 07.10.2015р. виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто, за фактом вчинення в період з 2010 по 2014р. службовими особами Вишгородської районної адміністрації, діючи умисно, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, використовуючи власне службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з посадовими особами Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, у порушення земельного лісового та водного законодавства України, незаконно виділили на підставних осіб, близько 9га земель Вишгородського району Київської області. Виділеному кримінальному провадженні присвоєно номер № 52019000000001124.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги, у зв`язку з необхідністю отримати свідоцтво про право на спадщину уклав договір про поділ спадщини від 12.08.2021 з ОСОБА_7

16.02.2021р. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , справа 9/2021.

В подальшому, 21.12.2021р. ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса ОСОБА_8 за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003.

Однак, листом №149/01-16 від 21.12.2021р. ОСОБА_4 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із накладеним арештом.

Отже, на думку адвоката, накладений Печерським районним судом м. Києва в рамках розслідування кримінального провадження № 22015101110000183, внесеному 07.10.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003, що розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, унеможливлює реалізацію ОСОБА_4 його законних прав.

Крім того, адвокат зазначив, що земельна ділянка ОСОБА_5 , на яку накладено арешт ухвалою слідчого судді від 16.03.2016р., не є знаряддям вчинення злочину та не зберігає на собі його сліди, також не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Таким чином, арештована земельна ділянка не може слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.

Тому адвокат просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2016р. на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003, право власності оформлене на ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки латника податків НОМЕР_1 ).

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання та просив його в повному обсязі задовольнити.

Детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності. Крім того, просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003, була отримана незаконним шляхом в наслідок використання паспортних даних та підроблених документів, та в подальшому шляхом незаконного переоформлення була передана у власність третіх осіб. Тому арешт на вказану земельну ділянку був накладений з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, детектив зазначив, що на даний час ще триває досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, арешт на дану земельну ділянку був накладений обґрунтовано і на даний час потреба у застосуванні цього заходу не відпала.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Вислухавши доводи адвоката, дослідивши матеріали клопотання та надані суду документи, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що слідчими слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22015101110000183 від 07.10.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

16.03.2016р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 22015101110000183 від 07.10.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України накладено арешт на земельні ділянки, зокрема, з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003, право власності оформлене на ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

10 липня 2019р. постановою прокурора відділу нагляду за додержаннями законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_6 визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні № 22015101110000183 за Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України.

12.12.2019р. постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалів досудового розслідування № 22015101110000183 від 07.10.2015р. виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто, за фактом вчинення в період з 2010 по 2014р. службовими особами Вишгородської районної адміністрації, діючи умисно, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, використовуючи власне службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з посадовими особами Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, у порушення земельного лісового та водного законодавства України, незаконно виділили на підставних осіб, близько 9га земель Вишгородського району Київської області. Виділеному кримінальному провадженні присвоєно номер № 52019000000001124.

Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно прийшов до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:33:029:0003, була одержана шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та на підставі підроблених документів, невідомими особами у змові зі службовими особами Вишгородської районної державної адміністрації, яка в подальшому була незаконно переоформлена на інших людей, в тому числі і на ОСОБА_5 .

Крім того, слідчий суддя вважав, що вказана земельна ділянка, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та має відношення до вчиненого правопорушення, тому існували правові підстави для накладення арешту на дане нерухоме майно, з метою забезпечення збереження речових доказів. Крім того, слідчим суддею було зазначено, що не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, слідчий суддя, дотримався вказаних вище вимог законодавства, встановивши належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

За таких обставин, оскільки досудове розслідування в даному кримінальному провадженні ще триває та на даний час не відпала потреба в подальшому застосуванні цього заходу, тому, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника земельної ділянки, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його втрати, перетворення або іншої передачі майна (подальшого незаконного переоформлення на інших осіб).

Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді від 16.03.2016р. правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно був накладений обґрунтовано та в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власника, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання представника володільця майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника володільця майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52019000000001124 від 12.12.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1