Рішення

від 31.05.2023 по справі 381/1288/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/569/23

381/1288/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фастівської окружної прокуратури в інтересах Білоцерківської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

встановив:

У березні 2023 року Фастівська окружна прокуратура в інтересах Білоцерківської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просила суд стягнути з останнього на користь держави витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 25 745,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому остаточне покарання у вигляді 4 років 2 місяці позбавлення волі.

Під час розгляду кримінального провадження позовна заява про відшкодування шкоди на лікування, завданої кримінальним правопорушенням, не подавалася.

ОСОБА_2 після отримання тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицьової хірургії в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» з 07.06.2021 по 29.06.2021. Згідно розрахунків, вартість лікування склала 25 745,28 грн.

Кошти, витрачені на стаціонарне лікування на даний час не відшкодовано, а тому згідно ст. 1206 ЦК України підлягають відшкодуванню в примусовому порядку, що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.

У судове засідання представники позивачів не з`явилися, представник Фастівської окружної прокуратури подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Від представника Білоцерківської міської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2023 року відкрито провадження у справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація і порядок діяльності прокуратури визначається законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Зокрема, згідно ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, як випливає із рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 (про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається із умов Розділу І статуту Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1», вказане підприємство створене за рішенням Білоцерківської міської ради, яка є її засновником, підприємство знаходиться у комунальній власності Білоцерківської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради.

У відповідності до п. 37 постанови Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У пункті 43 вказаної постанови зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Листами від 21.03.2023 року №57/1-1172вих-23 та №57/1-1171вих-23, керівник Фастівської окружної прокуратури повідомив Білоцерківську міську раду та Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» про намір звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (а.с. 18-19).

Проте, ні Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1», ні Білоцерківською міською радою, не було подано позову про відшкодування шкоди, що має наслідок ненадходження коштів до бюджету держави.

Беручи до уваги наведене, у Фастівської окружної прокуратури наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1».

Щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2022 року, який набрав законної сиди 22.12.2022 року, (справа № 381/3106/21) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2019 у виді позбавлення волі, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці (а.с. 11-16).

Як вбачається із зазначеного вироку суду, 06.06.2021 близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по тротуару вул. Я. Мудрого в м. Фастів Київської області, навпроти житлового будинку № 6, помітив наглядно знайомого ОСОБА_2 , та з метою з`ясування відносин з побутових питань, підійшов до останнього.

Під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, під час якого в ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Відразу після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи за вказаною адресою, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_2 , внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження останньому у вигляді відкритого двобічного перелому нижньої щелепи, який відповідно до висновку судово-медичного експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такий, що спричинив тривалий розлад здоров`я, терміном понад 21 добу.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Як вбачається з п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Враховуючи, що вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, знаходяться в прямому причинному зв`язку із побиттям ОСОБА_2 та наслідками, що настали, а саме, завдання останньому тяжких тілесних ушкоджень, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Оскільки розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 25 745,28 грн. (а.с. 20) проведено у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, такі витрати слід стягнути на користь держави в особі Фастівської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1».

Суд зауважує, що згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Оскільки шкоди завдано кримінальним правопорушенням, матеріальний стан особи, визнаної винною, не може слугувати для зменшення розміру відшкодування шкоди.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказав на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки витрати підтверджуються наявними доказами.

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення даного позову, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 16, 1193, 1206 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 211, 223, 263, 265, 273 ЦПК України, Законом України «Про прокуратуру», Постановою Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Фастівської окружної прокуратури в інтересах Білоцерківської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» в рахунок відшкодування витрат на лікування, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 кошти в сумі 25 745,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Фастівська окружна прокуратура, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, 3;

Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1», код ЄДРПОУ 24880520, адреса: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 49;

Білоцерківська міська рада, код ЄДРПОУ 26376300, адреса: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Осаулова

Рішення суду виготовлено 31.05.2023 року