Постанова

від 01.06.2023 по справі 565/25/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року

м. Рівне

Справа № 565/25/22

Провадження № 22-ц/4815/27/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вище зазначеним позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить його скасувати у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що суд помилково ототожнив лист Заступника міністра охорони здоров`я головного державного санітарного лікаря від 08.12.2021 року, який направлений на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо відсторонення працівників підприємства від роботи з поданням посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення від роботи.

Вказаний лист долучений лише для підтвердження обставин, що керівництво ВП "Рівненська АЕС" вжило всіх від нього залежних заходів (в тому числі видало вказівку щодо допуску до роботи працівників у разі наявності в них негативного результату тестування на COVID-19) з метою недопущення відсторонення працівників.

Вважає помилковим висновок суду, що відповідач діяв у відповідності з вимогами ст.7 ЗУ №4004, ст. 46 КЗпП, поданням органу санітарно-епідеміологічного нагляду та постанови №1096, оскільки роботодавець керувався ст.12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" та ст. 27 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Стверджує про необґрунтованість висновку, що ненадання позивачем документу, що підтверджує наявність щеплення проти COVID-19 або документу про наявність протипоказань дозволяло роботодавцю стверджувати про ухилення позивача від щеплення, оскільки саме посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби уповноважена Законом встановлювати факт відмови чи ухилення від профілактичних щеплень. Також зазначає, що у разі відмови від щеплення лікар має право взяти письмове пояснення, а в разі відмови дати таке підтвердження засвідчити це актом у присутності свідків. Відсутність вказаних документів свідчить про недоведеність обставин на які вказує відповідач, зокрема відмови від щеплення.

Крім того, вказує на відсутність визначеності у причинах відсторонення та самовільну кваліфікацію дій позивача як ухилення, що порушує принципи змагальності та диспозитивності..

Водночас вважає, що його відмова надати інформацію про щеплення не може розцінюватися як ухилення чи відмова від вакцинації, оскільки є проявом захисту права на приватне життя.

Доводить про ознаки дискримінації у діях відповідача роботодавця.

ДП "Національна атомна енергопостачальна компанія "Енергоатом" ВП "Рівненська АЕС" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує викладені апелянтом доводи, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Позивач працює на посаді машиніста із прання та ремонту спецодягу ЦД та РАВ РАЕС, що підтверджується копією трудової книжки позивача та довідкою про доходи за червень-листопад 2021 року.

19.11.2021 року генеральним директором РАЕС виданий наказ № 4722-к, яким наказано повідомити працівників ВП РАЕС про те, що з 09.12.2021 року буде здійснюватися відсторонення від роботи працівників, які відмовлятимуться або ухилятимуться від вакцинації проти CОVID-19. Строк відсторонення до усунення причин, що зумовили. У період відсторонення працівника заробітна плата не нараховується, період відсторонення не зараховується до страхового стажу, не враховується при визначенні строку нарахування відпустки, оплата тимчасової непрацездатності в цей період не здійснюється. Вказана обставина підтверджується копією наказу № 4722-к від 19.11.2021 року.

Факт ознайомлення з вказаним наказом позивача у доводиться копією листка ознайомлення з документом 24.11.2021 року. 08.12.2021 року позивач ознайомлена з попередженням до 09.12.2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти CОVID-19 або довідку «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» форма № 028-1/о. У цьому ж попередженні зазначено, що від щеплення проти CОVID-19 Ціханевич відмовляється. Викладені обставини встановлені на підставі копії Попередження про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19.

З 10.12.2021 року позивача у зв`язку з відмовою та ухиленням від проведення профілактичних щеплень проти CОVID-19 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі наказу генерального директора РАЕС № 5044-к від 09.12.2022 до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення, але не більше ніж до закінчення дії Карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; - відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Зі змісту вказаного нормативно-правового акту (зі змінами, внесеними наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року) вбачається, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, крім інших категорій, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, до якого віднесено і ДП "НАЕК "Енергоатом", відокремленим підрозділом якого є ВП "Рівненська АЕС".

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції № 66 Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності.

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66, особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Мінюсті України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції № 66 Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19, керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Зазначені правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у праві №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Отже, спростовуються твердження апелянта щодо відсутності правової можливості відсторонення працівника від роботи за відсутності подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Також суд відхиляє доводи про те, що надання інформації щодо проведених щеплень є порушенням права на таємницю про стан здоров`я в розумінні статті 39-1 Основ законодавства про охорону здоров`я, оскільки така інформація не стосується діагнозу, стану здоров`я, конкретних відомостей, одержаних при медичному обстеженні, методів лікування.

Встановивши, що працівник була належним чином попереджена про можливе відсторонення, враховуючи відсутність підтверджуючих документів про щеплення або наявність медичних протипоказань, суд дійшов вірного висновку про законність відсторонення.

Слід зауважити, що й при ознайомленні з наказом про відсторонення і надалі позивач не вказувала на наявність документів для підтвердження проведеного щеплення або довідки про наявність протипоказань до вакцинації. Тому твердження позивача про недоведеність відмови чи ухилення від щеплень не заслуговують на увагу.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у справі №130/3548/21 зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Аналіз робочої інструкції машиніста із прання та ремонту спецодягу 2 розряду атомної електростанції приводить до висновку, що робота позивача передбачає наявність соціальних контактів з іншими працівниками, а її характер вимагає безпосередньої присутності. При цьому суд враховує стратегічну важливість АЕС, особливості функціонування, що вимагають підвищених заходів безпеки до яких слід відносити і стан здоров`я персоналу, тому відсторонення ОСОБА_3 зумовлене об`єктивними обставинами.

Інші доводи апеляційної скарги досліджувались судом першої інстанції та зводяться до їх переоцінки, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування судового рішення.

Тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.