Постанова

від 01.06.2023 по справі 638/3/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/3/23

Номер провадження 22-ц/818/734/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

представника відповідача Петрової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року в складі судді Штих Т.В. у справі № 638/3/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 148 Харківської міської ради Харківської області про визнання дій незаконними, стягнення сум,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 148 Харківської міської ради Харківської області (далі - ХЗОШ № 148) про визнання дій незаконними, стягнення сум.

Позов мотивовано тим, що він перебуває на обліку в Центрі зайнятості як безробітній. Враховуючи рівень освіти, моральні та ділові якості, йому було рекомендовано працевлаштування на посаду прибиральника службових приміщень.

09 листопада 2021 року він звернувся до Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 148 Харківської міської ради Харківської області для укладення трудового договору, проте йому було відмовлено у прийнятті на роботу.

Вважає вказану відмову незаконною, оскільки він має всі необхідні навички, рівень освіти та стан здоров`я для виконання зазначеної роботи.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просить визнати відмову у прийнятті на роботу незаконною, стягнути з відповідача на його користь 2000 грн моральної шкоди та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року до дня вирішення спору, який станом на 01 січня 2023 року становить 96 262,08 грн.

27 січня 2023 року Харківська загальноосвітня школи I-III ступенів № 148 Харківської міської ради Харківської області подала відзив на позовну заяву, в якому просила позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 при зверненні з приводу працевлаштування на посаду прибиральника службових приміщень зазначив, що він навчається у кількох ВНЗ, зокрема є студентом денної форми навчання в Харківському національному університеті ім. Каразіна, що виключає можливість його повної зайнятості на посаді прибиральника службових приміщень, оскільки відповідно до посадової інструкції робітника знаходження на робочому місці передбачається з 8.00 до 17.00 години. Також, під час співбесіди з позивачем ОСОБА_1 адміністрація ХЗОШ № 148 ознайомила його з переліком можливих робіт, зокрема тих, що вимагають умінь працювати з дезінфікуючими засобами під час миття туалетів тощо. З цього приводу ОСОБА_1 зазначив, що такі роботи він виконувати не зможе і попросив написати в повідомленні про укладання (або відмову) трудового договору фразу «відсутні трудові навички».

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення трудового договору з особою, направленою з центру зайнятості, є правом, а не обов`язком роботодавця, та зважаючи, що позивач не є особою, з якою відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір, підстави вважати, що ХЗОШ № 148 порушено вимоги трудового законодавства відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рівня його освіти достатньо для виконання роботи прибиральника. Відповідачем не наведено, яких саме навичок недостатньо для прийняття на вказану роботу.

24 травня 2023 року ХЗОШ № 148 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також відзив містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника ХЗОШ № 148.

Відповідно до частини 4 статті 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Зважаючи, що відповідачем не надано доказів надсилання відзиву позивачу, він не приймається до уваги судом апеляційної інстанції.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 01 червня 2023 року, надіслані апеляційним судом на адресу сторін отримано позивачем 18 травня 2023 року (а,с. 84), відповідачем 19 травня 2023 року (а. с. 85)

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача директора ХЗОШ № 148 Петрову С.М.,яка протиапеляційної скаргизаперечувала,просила рішеннясуду залишитибез змін,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно дочастин 1,2,5статті 263ЦК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа із дотриманнямнорм процесуальногоправа. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 09 листопада 2021 року на підставі інформації про наявність вакансій станом на 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ХЗОШ № 148 для працевлаштування на робоче місце на посаду прибиральника службових приміщень.

09 листопада 2021 року ХЗОШ № 148 відмовлено в прийнятті на роботу з причини: кандидатура не відповідає вимогам у зв`язку з відсутністю додаткових навичок (а.с. 2).

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 2статті 2 КЗпП Українипрацівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно достатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За правилом статті 22 КЗпП Українизабороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що стаття 22КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною 2статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір. Відповідно до положень статті 21 КЗпП Україниукладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Отже, для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду, оскільки укладення трудового договору із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

Також такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі №607/16424/18.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивач не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, яких в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо).

Крім того, позивачем не доведено і судом не встановлено, що відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 була пов`язана із дискримінаційною ознакою.

Доводи позивача щодо незазначення відповідачем які спеціальні навички необхідні для працевлаштування не свідчить про недотримання вимог трудового законодавства.

Укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу.

Для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду прибиральника, оскільки укладення трудового договору із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

Позивачем до позовної заяви додано копію повідомлення про укладення (або відмову) трудового договору, в якому зроблено відмітку про відмову в прийнятті ОСОБА_1 на роботу з зазначенням причини відсутність додаткових навиків, засвідчену підписом керівника установи (а.с. 2 зворот).

З урахування викладеного колегія суддів відзначає, що роботодавець, в особі ХЗОШ № 148 дотримався обов`язкових вимог щодо наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні ОСОБА_1 , з огляду на що відхиляє доводи скарги про те, що позивачу було незаконно (необгрунтовано) відмовлено у прийнятті на роботу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки під час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору, як звільнено і від сплати судового збору за апеляційний перегляд справи, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 02 червня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина