Рішення

від 02.06.2023 по справі 922/1271/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1271/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (61052, м. Харків, Привокзальний майдан, 2, код ЄДРПОУ 22721970) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 21 ПЗ" (02000, м. Київ, вул. Володимирська, 51, код ЄДРПОУ 30752270) про стягнення 171 368,23грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 116 686,85грн, 3% річних у розмірі 1764,69грн, збитки від інфляції в розмірі 45 857,93грн, пеню в розмірі 7 058,76грн, а також покласти на відповідача судовий збір за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору оренди нерухомості № 10/2343 від 22.12.2017 не здійснив орендну плату за період з листопада 2019 року по червень 2020 року, з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.04.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позові та з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.04.2023, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 06.04.2023, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в Господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на день розгляду справи по суті від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.12.2017 між Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека № 21 ПЗ" (відповідач) укладено договір оренди нерухомості № 10/2343 (далі договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухомість, а саме: частину приміщення загальною площею 57.4кв.м першого поверху адміністративної будівлі, що розташована за адресою: м. Харків, Привокзальний майдан, 2 з метою розміщення аптеки.

За умовами п.2.1 договору передача відповідачу майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку № 1 до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до відповідача з дати підписання такого акту.

Відповідач, відповідно до п.2.3 договору, взяв на себе зобов`язання повернути позивачу майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору. При цьому, сторони підписують акт приймання-передачі майна.

У п.3.1 договору сторони погодили, що за домовленістю сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання та згідно з розрахунком (додаток 2) становить:

- на період проведення відповідачем ремонтних робіт з 10.01.2018 по 10.02.2018 - 910,79грн за 57,4кв.м загальної орендованої площі на місяць;

- починаючи з 11.02.2018 - 15 240,27грн за 57,4кв.м загальної орендованої площі на місяць.

Орендна плата, зазначена в цьому пункті, включає в себе плату за користування земельною ділянкою (плату за землю, земельний податок, тощо), яку має сплачувати позивач в розмірі, необхідному для забезпечення належного користування відповідача майном.

Відповідно до п.3.2 договору, починаючи з 01.01.2019 кожного року оренди ставки плати за користування майном, автоматично збільшуються на 10% від ставок, які діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладання будь-яких змін та доповнень до цього договору.

Оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється відповідачем не пізніше 10 робочих днів після підписання Акту приймання-передачі майна в оренду (п.3.4 договору).

У п.3.6 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується відповідачем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від сплати орендної плати за договором.

Відповідно до п.3.5 договору позивач взяв на себе зобов`язання щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітній місяць. Відповідач зобов`язався підписати Акт про надані послуги та повернути його позивачу не пізніше 10 числа поточного місяця.

За умовами підп.6.1.3 п.6.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30.11.2020 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

10.01.2018 між сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов договору у будинку у м. Харкові, Привокзальний майдан, 2 частину приміщення адміністративної будівлі згідно з планом за поверхами загальною площею 57,4кв.м.

Даний акт підписано відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

В подальшому, 01.06.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомості, відповідно до умов якої сторони погодили загальну площу орендованого приміщення, а саме: відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 47,6кв.м.

Цією ж додатковою угодою сторони погодили, що відповідно до п.3.1.1 та п.3.1.2 на період проведення відповідачем ремонтних робіт з 10.01.2018 по 10.02.2018 орендна плата становить 910,79грн за 47,6кв.м загальної орендованої площі на місяць;

- починаючи з 11.02.2018 - 13 582,18грн за 47,6кв.м загальної орендованої площі на місяць.

Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. Орендна плата, зазначена в цьому пункті, включає в себе плату за користування земельною ділянкою (земельний податок), яку має сплачувати позивач, в розмірі необхідному для забезпечення належного користування відповідача майном.

У зв`язку з тим, що фактична площа орендованого майна та розмір орендної плати за умовами додаткової угоди зменшились, сторонами було внесено зміни в додаток № 1 "Акт приймання-передачі майна" та в додаток № 2 "Розрахунок орендної плати за використання нерухомості" до договору.

Так, 01.06.2018 між сторонами підписано Акт приймання-передачі, відповідно до якого загальна площа приміщення, яка прийнята в оренду з 01.06.2018 складає 47,6кв.м.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі орендну плату не здійснив.

В матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2018 по 30.11.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2019 становила 64 500,00грн, який підписано відповідачем та скріплено печаткою його Товариства.

В матеріалах справи містяться акти про надані послуги за період з грудня 2019 року по червень 2020 року, з яких відповідачем підписано лише акт про надані послуги у грудні 2019 року, решта актів з боку відповідача не підписано та на адресу позивача повернуто не було.

Позивач неодноразово протягом 2019-2021 років звертався на адресу відповідача з претензіями про сплату заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

11.03.2023 позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату заборгованості в сумі 116 686,85грн, яка також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На суму основного боргу позивач здійснив нарахування 3% річних у розмірі 1764,69грн, збитків від інфляції в розмірі 45 857,93грн та пені в розмірі 7 058,76грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.

За загальним правилом, встановленим частиною першою ст.27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом із тим, ст.30 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.

За приписами ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди нерухомості № 10/2343 від 22.12.2017 майна, розташованого за адресою: м. Харків, Привокзальний майдан, 2.

Підставою позовних вимог визначено неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором оренди нерухомості № 10/2343 від 22.12.2017.

Враховуючи викладене, а також те, що правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Харкові, то спір у цій справі підлягає до розгляду господарським судом Харківської області за виключною підсудністю незалежно від адреси місця реєстрації відповідача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч.3 ст.285 Господарського кодексу України.

Вказана норма закону кореспондується з підп.6.1.3 п.6.1 договору оренди нерухомості.

Позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі та передав відповідачу в оренду майно, що підтверджується актами приймання-передачі від 10.01.2018 та від 01.06.2018.

Як вже було встановлено судом, відповідач, відповідно до п.3.6 договору, взяв на себе зобов`язання здійснювати орендну плату до 20 числа розрахункового місяця. При цьому сторони погодили, що не виставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від сплати орендної плати за договором.

Суд зазначає, що не підписання відповідачем актів про надані послуги не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату. Підписуючи спірний договір відповідач був обізнаний про порядок та строки здійснення розрахунків.

Відповідач в порушення умов договору зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за період з листопада 2019 року по червень 2020 року утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 116 686,85грн.

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач вимоги позивача не спростував, належних та допустимих доказів, які свідчать про належне виконання своїх зобов`язань за договорами щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів та по відшкодуванню витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна не надав. В матеріалах справи такі докази також відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1764,69грн та збитків від інфляції в розмірі 45 857,93грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, а в частині стягнення збитків від інфляції позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Щодо розрахунку збитків від інфляції за період з 2021 року по 2022 рік в розмірі 45 857,93грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача щодо збитків від інфляції, позивачем при його здійсненні застосовано невірний індекс інфляції.

Здійснивши свій розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період заборгованості з 2021 року по 2022 рік середній індекс інфляції становить 1,39282981, проте позивачем визначено - 1,393, у зв`язку з чим загальний розмір збитків від інфляції складає 45 838,07грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 19,86грн суд вважає за необхідне відмовити.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки позивачем не визначено період прострочення, за який ним здійснено таке нарахування. Лише вказівка на кількість прострочених днів (без визначення періоду) не може бути прийнята судом, оскільки вона не вказує період, з який позивач робить відповідне нарахування, в той час як суд позбавлений можливості самостійно визначити відповідний період.

Як вже було встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати утворилась за період з листопада 2019 року по червень 2020 року.

За умовами п.3.6 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати орендну плату до 20 числа розрахункового місяця.

Як вбачається із зведеної відомості заборгованості, наданої позивачем до позовної заяви, відповідачем з порушенням строків здійснювались часткові платежі.

Так, зокрема, за оренду приміщення у листопаді 2019 року, відповідачем фактично було здійснено оплату - 28.02.2020 на суму 4 200,00грн, 10.03.2020 на суму 4800,00грн, 16.03.2020 на суму 4800,00грн. В подальшому позивачем було здійснено перерахунок орендної плати за період з січня 2019 року по березень 2020 року.

За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вимоги ст.ст.79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

Оскільки позивачем взагалі не вказано періоду, протягом якого, на думку позивача, мало місце прострочення відповідачем виконання зобов`язання, а з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, за який саме період обчислено заявлену до стягнення суму, суд позбавлений можливості здійснити перевірку та надати належну оцінку правильності визначення позивачем періоду такого прострочення.

При цьому суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено право суду самостійно, з власної ініціативи визначати періоди прострочення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 764,69грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 7 058,76грн за період з 01.07.2020 по 31.12.2020, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, відповідач на вимогу позивача сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Перевіривши правомірність нарахування пені за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 в розмірі 7 058,76грн, нараховану на загальну суму заборгованості з орендної плати в розмірі 116 686,85грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем нараховано пеню на суму заборгованості, яка утворилась з листопада, грудня 2019 року по червень 2020 року із перевищенням граничного строку нарахування пені, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України .

Здійснивши свій розрахунок пені за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 за кожен місяць заборгованості окремо (в межах гранічного строку нарахування пені), судом встановлено, що розмір пені складає 4 873,97грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 184,79грн суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 21 ПЗ" (02000, м. Київ, вул. Володимирська, 51, код ЄДРПОУ 30752270) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (61052, м. Харків, Привокзальний майдан, 2, код ЄДРПОУ 22721970) - 116 686,85грн основного боргу, 45 838,07грн збитків від інфляції, 4 873,97грн пені, 2 621,83грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1764,69грн, збитків від інфляції в розмірі 19,86грн, пені в розмірі 2 184,79грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "02" червня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк