Рішення

від 14.10.2022 по справі 523/22459/21

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 523/22459/21

Провадження № 2/503/133/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 01 жовтня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №23. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2011 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя між нею та відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та інтересам дитини. В зв`язку з цим та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 » та стягнути з відповідача судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду в розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 11000 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заначив, що не заперечує проти розірвання шлюбу, однак не визнає вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, вважаючи їх завищеними та неспівмірними з обсягом наданих юридичних послуг. Крім того, позивач надав до суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому також заначив, що заявлений позивачем розмір витрат є завищеним, вказав, що в даний час безробітній, перебуває у важкому матеріальному становищі, на підтвердження чого надав індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. В зв`язку з викладеним, згоден відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В судове засідання позивач не з`явилась, від її представника надійшла заява про підтримання уточнених позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Одеської області 01.10.2011 року, актовий запис № 23, про що свідчить свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 , видане 01.10.2011 року (а.с.6).

Від даного шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 13.09.2014 року (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Стаття 55 СК України встановлює обов`язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Згідно ч.3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

В силу ч.3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Положеннями ст. 112 СК України визначено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що є підставою для розірвання шлюбу.

Згідно положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог про розірвання шлюбу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 908,00 грн.

Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суду надано:

1) копію договору про надання юридичних послуг б/н від 22.11.2021 року., укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Цезар»;

2) копію рахунку на оплату послуг;

3) копію акта наданих послуг №1/26/11/2021 від 26.11.2021 року, про те що керівником ПП «Цезар» Аверкіною Н.В. були надані такі послуги: 1) проведення усної консультації - 1000 грн.; 2) складення позовної заяви до суду про розірвання шлюбу: 3 пакети документів - 3000 грн.; 3) складення позовної заяви до суду про стягнення аліментів на дитину: 3 пакети документів - 3000 грн.

4) копію договору про надання правової допомоги №04/01 від 31.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Наталі Мазур та Партнери»;

5) копію протоколу погодженого гонорару адвоката від 31.01.2022 р, за яким сторони погодили вартість наданої адвокатом роботи, яка становить 8000 грн;

6) дублікат квитанції АТ КБ «Приват Банк» від 31.01.2022р., згідно якої ОСОБА_1 перерахувала АБ «Наталі Мазур та партнери» - 8000грн.;

7) копію акту наданих послуг № 3108-2022 від 31.08.2022р., про те що адвокатом були надані такі послуги: 1) проведення усної консультації 800 грн.; 2) надання адвокатом комплексної правової допомоги клієнту при підготовці та поданні документів до суду (уточнення позовної заяви, уточнення позовної заяви, три клопотання по справі) - 4000 грн. (5 послуг х 800 грн.); 3) надання адвокатом комплексної правової допомоги клієнту при супроводженні справи у судових органах (направлення документів засобами поштового звзку та електронною поштою із кваліфікаційним підписом адвоката) - 3200 грн. (4 послуги по 8000 грн).

Відповідач заявив суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1500 грн., зазначаючи про їх не співмірність, відсутність спору між сторонами.

Проаналізувавши надані позивачем докази понесених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначаючи обґрунтованість їх розміру та їх пропорційність до предмета спору, суд вважає що розмір заявлених позивачем витрат не відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності з наступних підстав.

Договір про надання юридичних послуг від 22.11.2021 року укладений позивачем ОСОБА_1 із приватним підприємством «Цезар» (ЄДРПОУ 31593875), основним видом економічної діяльності якого є клас 68.31 Агенства нерухомості (посередницькі послуги з купівлі, продажу або надання в оренду нерухомого майна на підставі фіксованих виплат або на контрактній основі; надання за винагороду або на основі контракту консультаційних послуг і послуг з оцінювання нерухомого майна, які пов`язані з його купівлею, продажем або наданням в оренду; послуги агентів умовного депонування. Цей клас не включає: юридичні послуги класу 69.10 Діяльність у сфері права).

Крім того, п.1.1. розділу 1 Загальних положень даного договору передбачено, що виконавець, а саме ПП «Цезар» зобов`язується надати замовнику ( ОСОБА_1 ) юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організація всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з питання проведення консультації, проведення юридичного аналізу наданих документів для подальшого складення певних видів правових документів, складенню позовної заяви до суду щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті ДТП. Тобто даним договором про надання юридичних послуг не передбачено надання послуг що стосуються супроводу справи про розірвання шлюбу.

Також позивачем не надано документи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, за договором, укладеним із ПП «Цезар».

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, надану позивачу приватним підприємством «Цезар» задоволенню не підлягає.

Щодо витрат за надану позивачу ОСОБА_1 правову допомоги Адвокатським бюро «Наталі Мазур та партнери» в особі керівника адвоката - Мазур Н.С. суд зазначає наступне.

Згідно акту наданих послуг №3108-2022 від 31.08.2022 року адвокатом надано послугу з проведення усної консультації вартістю 800 грн., комплексну правову допомогу клієнту при підготовці та поданні документів до суду по справі №523/22459/21 у судових органах (уточнення позовної заяви, уточнення позовної заяви, три клопотання по справі) в кількості 5 дій щодо надання правової допомоги вартістю по 800 грн кожна на суму 4000 грн та комплексну правову допомогу клієнту при супроводженні справи №523/11459/21 у судових органах в кількості 4 направлень документів засобами поштового зв`язку та електронною поштою із кваліфікаційним підписом адвоката вартістю по 800 грн. кожна на суму 3200 грн.

Предметом даного позову є припинення шлюбних правовідносин, зокрема вимога про розірвання шлюбу, яка була заявлена позивачем у позовній заяві. Дослідивши уточнені позовні вимоги, суд встановив, що уточнення вимог стосувалось лише витрат на правову допомогу, які представник позивача у першій уточненій заяві просив не стягувати, у другій - стягнути у розмірі 11000 грн.

Щодо клопотань, зазначених в акті наданих послуг, то в справі наявні два клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі позивача та одне клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення позивачу уточнених позовних вимог. Кожне із цих клопотань представником позивача оцінено в розмірі по 800 грн. за складення та по 800 грн за направлення до суду.

Тож, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, зважаючи на предмет позову, віднесення справи до категорії малозначних, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд дійшов висновків про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 01.10.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 23 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення

Суддя Т.О.Калашнікова