Рішення

від 05.06.2023 по справі 345/1551/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1551/23

Провадження № 2/345/541/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2023 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

за участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Калуська державна нотаріальна контора Івано-Франківської області, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка залишила заповіт на користь ОСОБА_1 . ОСОБА_1 своєчасно звернулася до Калуської районної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини та 10.07.1995 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у котрому зазначено, що їй належить 35/100 спадкового майна (ідеальної долі жилого будинку із господарськими будівлями). Проте у подальшому позивачка не здійснила його реєстрацію у виконкомі Середньоугринівської сільської ради народних депутатів, хоча фактично прийняла спадкове майно.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 хотіла зареєструвати у себе за адресою АДРЕСА_1 свою невістку, однак не змогла цього зробити, оскільки не зареєструвала свідоцтво про право на спадщину. При зверненні до реєстраторів позивачка виявила, що у свідоцтві про право на спадкове майно не вірно вказана частка, на котру вона мала право при спадкуванні. А саме заповідачці на день смерті належала частка 33/50 жилого дерев`яного будинку, площею 29 кв.м., кухня, сіни, веранда, стодола, шопа. Натомість у свідоцтві про право на спадкове майно вказана частка 35/100 жилого дерев`яного будинку, що є значно менше тієї частки, яка повинна належати позивачці.

01.11.2022 року позивачка звернулася до Калуської державної нотаріальної контори із заявою про виправлення помилки у свідоцтві про право на спадщину. 09.11.2022 року позивачка отримала від нотаріальної контори відмову щодо виправлення помилки. Тому позивачка змушена звернутися до суду та просить внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.1995 року за №2Д-319, видане ОСОБА_1 , а саме словосполучення 35/100 замінити на 33/50.

Позивач та її представник подали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. Позов підтримують та просять суд його задоволити.

Відповідачка подала до суду заяву, згідно якої позов визнає, не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Справу просить розглядати без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити за результатами проведення підготовчого судового засідання.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.07.1995 року державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Пигик Ніні Кирилівні було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , зокрема на 33/100 жилого дерев`яного будинку, а саме: жилої кімнати, розміром 22 кв.м., сіней, веранди, господарських будівель - стодоли, шопи, що знаходиться в с.Середній Угринів Калуського району Івано-Франківської області. У даному свідоцтві зазначено, що вказана частина жилого будинку належить спадкодавцю згідно рішення народного суду Калуського району від 25.11.87 року, зареєстрованого в погосподарській книзі Середньоугринівської сільської Ради народних депутатів за №411, що підтверджується довідкою цього ж виконкому №739 від 10.10.1994 року (а.с.4).

Водночас з наявної в матеріалах справи копії довідки №739 від 10.10.1994 року, яка видана виконавчим комітетом Середньоугринівської сільської ради народних депутатів (а.с.5), вбачається, що згідно із записом в погосподарській книзі виконавчого комітету Сереньоугринівської сільської Ради народних депутатів за №411, зробленого згідно рішення народного суду Калуського району від 25.11.87р. за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться 33/50 жилого дерев`яного будинку, жилою площею 29 кв.м.: кухня, сіни, веранда, стодола, шопа, які знаходяться в с.Середній Угринів Калуського району Івано-Франківської області та розташовані на землі Середньоугринівської сільської ради.

Те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина саме на 33/50 вищевказаного жилого будинку підтверджується також випискою з рішення Народного суду Калуського району Івано-Франківської області від 25.11.1987 року (а.с.6-7).

Отже, аналіз наявних матеріалів свідчить про те, що при видачі ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.1995 року за №2Д-319 було допущено помилку в частині вказівки розміру спадкового жилого будинку, а саме вказано, що спадкове майно складається з 35/100 частини жилого будинку замість правильного розміру частки - 33/50.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення наведених норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частин першої, другої статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни може бути внесено або через технічні помилки у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна.

За таких обставин, оскільки при видачі свідоцтва право на спадщину за заповітом від 10.07.1995 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2Д-319 було допущено помилку, яка впливає на належні позивачу майнові права, слід внести відповідні зміни до вказаного свідоцтва.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16,1218,1300 ЦК України, ст.ст.5, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Внести зміни до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.1995 року, видане державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2Д-319, видане ОСОБА_1 , в частині розміру житлового будинку, на яке видане свідоцтво, а саме вказати, що спадкове майно складається з «…33/50 жилого дерев`яного будинку, а саме: жилої кімнати, розміром 22 кв.м., сіней, веранди, господарських будівель - стодоли, шопи, що знаходиться в с.Середній Угринів Калуського району Івано-Франківської області…»

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2023 року.

Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ